Постанова № 74066964, 16.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/16039/14-ц Головуючий у 1-й інст. Слюсарчук Н. Ф.

Категорія 59 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Трояновської Г.С.

суддів Миніч Т.І., Павицької Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу № 295/16039/14 за поданням Богунського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції в Житомирській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 березня 2018 року, постановлену під головуванням судді Слюсарчук Н.Ф. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2018 року Богунський ВДВС м. Житомира Головного територіального управління юстиції в Житомирській області звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 В обґрунтування подання зазначив, що у Богунському ВДВС ГТУЮ в Житомирській області на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №295/16039/14-ц, виданий Богунським районним судом Житомира 09.01.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики у сумі 208640, 00 грн. У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, у нього є закордонний паспорт, тому є реальна можливість того, що він виїде на тривалий час за кордон. У зв'язку із наведеним, просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кодон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон гр. ОСОБА_1 до виконання ним зобов'язань, покладених рішенням суду.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 13.03.2018 подання Богунського ВДВС ГТУЮ в Житомирській області задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та у задоволенні подання державного виконавця відмовити. Зокрема зазначив, що всупереч вимогам ч. 4 ст. 441 ЦПК України оскаржувана ухвала постановлена судом за відсутності державного виконавця, крім того, судом невірно досліджено питання щодо дотримання державним виконавцем вимог щодо оформлення подання, а також державним виконавцем не доведено злісне ухиляння боржника від виконання судового рішення. Крім того вказує, що факт наявності закордонного паспорта не є належним доказом того, що він має намір покинути територію України, таким чином ухилитися від виконання судового рішення. Разом із тим зазначає, що тимчасове обмеження у праві виїзду порушує його конституційне право на працю та свободу пересування.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи подання Богунського Відділу ДВС ГТУЮ в Житомирській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання боргових зобов'язань за виконавчим листом №295/16039/14-ц, виданим Богунським районним судом м. Житомира 09.01.2018 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики у сумі 208640, 00 грн, має закордонний паспорт, а тому існує реальна можливість, що боржник може виїхати за межі України, не виконавши зобов'язань, що покладенні на нього судовим рішенням, що в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» та ЦПК України є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Апеляційний суд Житомирської області погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом у Богунському ВДВС ГТУЮ в Житомирській області перебуває виконавчий лист № 295/16039/14-ц, виданий 09.01.2018 Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договорами позики у сумі 208640, 00 грн (а.с. 5).

Постановою старшого державного виконавця Богунського ВДВС ГТУЮ в Житомирській області Сірою Д.М. від 24.01.2018 відкрито виконавче провадження №55613414 та направлено копію цієї постанови ОСОБА_1 (а.с. 4).

29.01.2018 старший державний виконавець Богунського ВДВС ГТУЮ в Житомирській області Сіра Д.М. здійснила виклик ОСОБА_1 та зобов'язала останнього з'явитися до установи 07.02.2018 (а.с. 6).

Того ж дня, державний виконавець надіслала запит до Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області щодо наявності у ОСОБА_1 документу, який дає право на виїзд з України і на в'їзд в Україну (а.с. 7).

02.02.2018 від Богунського РВ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області надійшов лист №16/213, в якому зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданий 27.10.2017 підрозділом 1801 (а.с. 8).

В подальшому, 12.03.2018 Богунський ВДВС ГТУЮ в Житомирській області звернулося до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 за межі України.

За приписами ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках , якщо діють неврегульовані аліментні зобов'язання.

На стадії виконання судового рішення обмеження права особи на виїзд за кордон здійснюється в порядку, передбаченому ст. 441 ЦПК України. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України (за кордон) слід вважати доцільним у випадках, коли особа ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на неї рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Подання державного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України.

У разі розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, в тому числі, наявність закордонного паспорта громадянина України, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" тощо.

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв'язку з ухиленням особи від виконання зобов'язання, зокрема виконання судового рішення.

Посилання ОСОБА_1, що державний виконавець не здійснив усіх виконавчих дій при відкритті виконавчого провадження та щодо встановлення майнового стану боржника спростовуються наступним.

Так, із матеріалів справи вбачається, що внаслідок здійснення виконавчих дій під час примусового виконання рішення суду, державним виконавцем Сірою Д.М. направлено постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 та здійснено його виклик, зобов'язавши останнього з'явитися 07.02.2018 на 11-00 год до Богунського ВДВС ГТУЮ в Житомирській області з метою врегулювання питання погашення боргу за рішенням суду (а.с. 6).

Разом із тим, державним виконавцем Сірою Д.М. здійснено ряд запитів для з'ясування майнового стану боржника щодо отримання заробітної плати та соціальних виплат, крім того з'ясовано, що на ім'я ОСОБА_1 відсутні будь-які відкриті рахунки. Одночасно з'ясовано, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1, виданим 27.10.2017 підрозділом 1801 (а.с. 8-9).

07.02.2018 на вимогу виконавця ОСОБА_1 з'явився до Богунського ВДВС ГТУЮ в Житомирській області, подав декларацію боржника, надав відповідні пояснення та зазначив, що у нього відсутнє будь-яке майно та гроші, а тому не може виконати рішення суду за відсутності коштів. Зазначені обставини не заперечує і сам ОСОБА_1 (а.с. 22).

Статтею 33 Конституції України гарантовано кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку , запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

В свою чергу, статтею 313 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Виходячи із наведеного, та оцінивши в сукупності докази, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, отримавши у борг значні кошти, тривалий час ухиляється від їх повернення власнику ОСОБА_2, чим порушує його права. Разом із тим, навіть після прийняття судом рішення, яким зобов'язано ОСОБА_1 повернути гроші, останній не вчинив жодних дій щодо його виконання. Таким чином, суд вбачає, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення подання про обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1, виходячи із забезпечення можливості поновлення майнового права стягувача.

Так, спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо повернення позичених коштів є триваючим. ОСОБА_1 не виконує взяті зобов'язання та не вчинив будь-яких дій, щодо повернення боргу, навіть після вирішення спору в судовому порядку і під час примусового виконання ухваленого рішення по справі. Оскільки сума боргу ОСОБА_1 є значною - 208640, 00 грн, тому неповернення цих коштів може завдати значних майнових втрат стягувачу. А відтак, за наявності реальної можливості виїзду ОСОБА_1 за межі України і неповернення боргу, суд дійшов правильного висновку, задовольнивши подання.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1, що оскаржуваною ухвалою порушується його право на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, не є підставою для скасування ухвали, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений можливості влаштуватися на роботу на території України та сплачувати борг ОСОБА_2

Крім того, застосований до ОСОБА_1 захід обмеження у праві виїзду за межі України носить тимчасовий характер і може бути знятий судом після повного виконання рішення суду.

Посилання ОСОБА_1 в його апеляційній скарзі на те , що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 441 ЦПК України, розглянув справу за відсутності державного виконавця, чим порушив встановлений процесуальний порядок, спростовуються наступним.

Відповідно ч.4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного ( приватного) виконавця.

Разом із тим, Верховний Суд України, здійснюючи аналіз судової практики застосування ст. 377-1 Цивільного процесуального кодексу України (аналогічна норма ст. 441 чинного ЦПК) щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (інформаційний лист від 19 грудня 2012 р.

№ 119/0/54-12, текст узагальнення розміщено на офіційному сайті Суду в рубриці «Судова практика», підрозділ «Узагальнення судової практики»), зазначив, що неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання.

За потреби суд постановляє ухвалу про витребування в порядку ст. 88 Закону № 606-ХІV матеріалів виконавчого провадження. У разі неявки до суду державного виконавця на судовий виклик та/або неподання до суду витребуваних документів виконавчого провадження суд відмовляє в задоволенні подання.

Таким чином, судом першої інстанції не порушено норми ч. 4 ст. 441 ЦПК України та постановлено ухвалу відповідно до чинного законодавства, оскільки для розгляду справи по суті в матеріалах справи було достатньо доказів.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставою для скасування постановленого судового рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 13 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 18.05.2018.

Головуючий Судді