Постанова № 74065398, 10.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Постанова

Іменем України

10 травня 2018 року

М. Харків

Справа № 610/2531/17

Провадження № 22-ц/790/2045/18

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кругової С.С., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Плахотнікової І.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ОСОБА_3

третя особа: Служба у справах дітей Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області

третя особа: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третіх осіб: Служби у справах дітей Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,

з апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Балаклійського районного суду Харківської області, постановлене 10 січня 2018 року, під головуванням судді Тімонової В.М., в залі суду в місті Балаклія,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила визначити місце проживання малолітньої дитини – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нею – ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що з 2012 року вона перебувала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка – ОСОБА_5 Спільне життя з відповідачем не склалося і з 2016 року вони припинили стосунки, вирішили, що їх дитина залишиться проживати з нею, домовилися про участь кожного з батьків у вихованні дитини.

Після звернення ОСОБА_3 до голови Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області розпорядженням від 30.09.2016 року № 213-р було встановлено участь відповідача у вихованні малолітньої дочки – ОСОБА_5 та спілкуванні з нею шляхом визначення днів побачень. На початку січня 2017 року ОСОБА_3 взяв дочку на прогулянку та змінив місце проживання дитини без згоди позивача. 10.01.2017 року вона звернулася до Веселинівського відділення поліції Вознесенського відділу поліції з повідомленням про самовільну зміну ОСОБА_3 місця проживання дитини, на що їй було надано відповідь про відсутність ознак злочину та рекомендовано звернутися до суду. Намагаючись вирішити це питання у досудовому порядку, вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням визначити місце проживання дочки з нею, але згоди вони так і не дійшли. Відповідач перешкоджає їй брати участь у вихованні їх дочки, забороняє спілкуватися з нею, налаштовує дитину проти неї. Бажаючи поспілкуватися з дочкою, вона у березні 2016 року приїхала в смт Савинці Балаклійського району Харківської області – за місцем проживання ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_5 Відповідач не надав можливості поспілкуватися з дитиною - поводив себе агресивно щодо неї, відібрав у неї дитину, нецензурно висловлювався при дочці. Того ж дня вона звернулася до Балаклійського відділу поліції ГУ НП в Харківській області із заявою про вчинення ОСОБА_3 протиправних дій, на що їй було рекомендовано звернутися для вирішення спору до суду. З того часу відповідач дозволяє їй спілкуватися із дочкою тільки по телефону.

Розпорядженням голови Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29.03.2017 року № 75-р було визначено місце проживання дитини з позивачем, однак відповідач не передає їй дочку і перешкоджає їх спілкуванню.

Позивач вважає, що проживання дочки разом із нею відповідає інтересам дитини, оскільки вона має постійне місце роботи, стабільний самостійний дохід, а тому може створити необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини. Також вона має власне житло – будинок, у якому створено необхідні умови для виховання дочки. Зауважила, що виховує четверо своїх дітей та жодних зауважень з приводу їх виховання ні від органів державної влади, ні від навчальних закладів не отримувала. Вважає, що відповідач не може дати дитині ні належного виховання та розвитку, ні матеріального забезпечення, не може створити нормальні, безпечні для здоров'я дитини умови проживання, оскільки зловживає спиртними напоями, у присутності дочки часто виявляє агресію до людей, нецензурно висловлюється, неодноразово вчиняв сварки, постійно перешкоджає спілкуванню матері з дочкою. Дитина потребує материнської любові, піклування та уваги. Беручи до уваги малолітній вік дочки, такі дії відповідача можуть у подальшому негативно вплинути на її розвиток.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 10 січня 2018 року позовні вимоги задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір'ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати, зупинити провадження у справі № 645/6899/15-ц до вирішення справи № 638/4139/15-ц.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 вказує на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права. Зазначає, що судом не взяті до уваги його доводи стосовно того, що у позивача відсутні необхідні умови для проживання дитини, відсутнє достатнє матеріальне забезпечення, оскільки на утриманні позивача ще четверо неповнолітніх дітей та вона отримує маленьку заробітну плату. Вказує на те, що позивач не забезпечує належного догляду за дитиною, не лікує її. Звертає увагу на те, що в належній позивачці 1/5 частини житлового будинку є тільки одна житлова кімната, площею 17, 1 кв.м., в якій проживають четверо дітей, а також двоє дітей її рідної сестри ОСОБА_6, яка не має свого житла. Крім того, вказує, що душ та туалет знаходяться на вулиці. Вважає, що в таких умовах позивач не може забезпечити необхідні умови для проживання їх дитини. Також зазначає, що судом не взяті до уваги його доводи стосовно заробітної плати, оскільки позивач отримує 2000 грн. в місяць, а його заробітна плата з грудня 2017 року складає 3587 грн., він вважає, що на 2000 грн. в місяць забезпечувати 4 дітей належним чином неможливо. Звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції проігноровані надані ним докази, не надана кожному доказу оцінка, тому він вважає рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що під час розгляду справи по суті суд першої інстанції досліджував кожний доказ, наданий як позивачем та і відповідачем окремо. Жодний належний доказ, наданий сторонами не був відхилений, а тому вважає, що правовий висновок суду по вказаній справі ґрунтується на аналізі взаємозв’язку між наведеною правовою нормою та належними доказами, наданими сторонами у справі. Вказує на те, що нею були надані належні та допустимі докази, які підтверджують наявність у неї власного житла, отримання прибутку та здійснення належного догляду за дитиною. Звертає увагу суду на те, що нею було надано разом із позовною заявою характеристику дитини з дитячого садочку, який вона відвідувала проживаючи із позивачем у смт. Веселинове , згідно якої дитина характеризується позитивно, завжди була охайною та доглянутою.

Наголошує на тому, що під час зустрічей позивача з дитиною остання завжди йде на контакт з позивачем, спілкується та грається. Так в суді першої інстанції на останньому засіданні була присутня дочка, яка сиділа біля позивача, спілкувалася з нею, при цьому ані суддя, ані представники Балаклійської РДА, ані психолог не побачили почуття страху дитини по відношенню до позивача. Проте під час спілкування позивача з дитиною в телефонному режимі відповідач завжди знаходиться поруч з дочкою та намагається впливати на неї, маніпулювати її почуттям.

Також зазначає, що в період проживання дитини разом із позивачем жодних скарг на здоров’я не було, постійно відвідували сімейного лікаря і жодних ознак захворювання у дитини не було виявлено, що підтверджується медичною карткою дитини. Аналізуючи видану Балаклійською лікарнею довідку, можна зробити висновок, що неврологічні проблеми у дитини почалися саме в період, коли вона почала проживати з відповідачем. Окрім того, розлучення дитини з матір’ю, яка в своєму чотирьохрічному віці як ніколи потребує любові та піклування з боку матері також негативно вплинуло на емоційний стан дитини.

У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка – ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_1 від 22.02.2013 року, виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Веселинівського районного управління юстиції Миколаївської області.

Мати та батько малолітньої ОСОБА_5, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати дитина.

Розпорядженням голови Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 30.09.2016 року № 213-р за заявою відповідача, з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації, було встановлено участь батька – ОСОБА_3 у вихованні малолітньої дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та спілкуванні з нею, шляхом визначення днів побачень, не порушуючи режим життя дитини: понеділок-п'ятниця – з 17.00 по 19.00, субота – з 08.00 до 19.00 за попереднім узгодженням з матір'ю дитини.

Розпорядженням голови Балаклійської районної державної адміністрації від 16.03.2017 року № 180 за заявою ОСОБА_3, з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації, було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком – ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2; зобов'язано ОСОБА_3 не перешкоджати спілкуванню матері - ОСОБА_2 з дочкою – ОСОБА_5

Розпорядженням голови Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 29.03.2017 року № 75-р за заявою позивача, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при райдержадміністрації, було визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_2 не перешкоджати спілкуванню батька – ОСОБА_3 з дочкою – ОСОБА_5

З висновку комісії з питань захисту прав дитини Веселинівської РДА про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_5 від 28.03.2017 року, з висновку служби у справах дітей Балаклійської районної державної адміністрації від 26.10.2017 року та з висновку Балаклійської районної державної адміністрації від 15.03.2017 року убачається, що дитина постійно проживала з матір'ю - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1. 06.01.2017 року, ОСОБА_3 без узгодження з ОСОБА_2 забрав дочку і поїхав з нею в смт Савинці Балаклійського району Харківської області, де він проживав раніше. Зважаючи на те, що ОСОБА_2 створено задовільні умови для проживання та розвитку дитини, вона належним чином здійснювала догляд за малолітньою дочкою, забезпечувала її повноцінний розвиток, виявляла турботу про її здоров'я, а також на малолітній вік дитини, оскільки вона потребує постійної уваги, материнської любові та піклування, члени комісії дійшли висновку про доцільність проживання ОСОБА_5 з матір'ю - ОСОБА_2

Встановлено, що позивачу на праві приватної спільної часткової власності належить 20/100 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.10.2007 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Позивач ОСОБА_2 з 04.04.2017 року працює підсобним робітником у ТОВ «Веселинівська автоколона № 3», що підтверджується довідкою з місця роботи та копією трудової книжки позивача (а.с. 18, 85).

ОСОБА_2 перебуває на обліку в УСЗН Веселинівської РДА та отримує тимчасову допомогу на 4-х дітей (а.с. 17).

За місцем проживання і роботи позивач характеризується позитивно (а.с. 19, 20).

ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_1, з дітьми: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який навчається у Веселинівській гуманітарній гімназії ім. Б.М. Мозолевського; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка навчається у 9-Б класі Веселинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8, який навчається у 4-В класі Веселинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів. Згідно акту обстеження житлово-побутових умов сім'ї ОСОБА_2 від 10.03.2017 року санітарний стан приміщення задовільний. Для проживання та розвитку дітей створено належні умови. Між матір'ю та дітьми теплі, доброзичливі стосунки (а.с. 16, 57, 58).

З характеристик, наданих Веселинівською гуманітарною гімназією ім. Б.М. Мозолевського, Веселинівською ЗОШ І-ІІІ ступенів, убачається, що діти позивача – ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 дисципліновані, мають достатній рівень знань, беруть активну участь у громадському житті навчальних закладів. Мати приділяє належну увагу вихованню дітей, співпрацює з вчителями. Діти мають охайний вигляд, забезпечені шкільним приладдям.

Малолітня ОСОБА_5 з 13.09.2016 року відвідувала Веселинівський дошкільний навчальний заклад (ясла-садок). З квітня 2017 року відвідує дошкільний підрозділ Савинського навчально-виховного комплексу.

Відповідач ОСОБА_3 з 16.01.2017 року працює на КП ЖКГ «Савинське» слюсарем-сантехником, що підтверджується довідками з місця роботи.

ОСОБА_3 позитивно характеризується за місцем проживання і роботи.

Під час обстеження житлово-побутових умов сім'ї за місцем проживання ОСОБА_3 встановлено, що санітарний стан приміщення задовільний, порушення прав дитини не виявлено: квартира складається з 2-х кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати, є електро-, газо-, водопостачання, водовідведення, індивідуальне опалення, окремі спальні місця, стіл для занять. Дитина має одяг та взуття відповідно до віку та пори року. Приготована їжа відсутня, зі слів ОСОБА_3 він з дочкою харчується у його матері – ОСОБА_11, яка проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Санітарний стан приміщення ОСОБА_11 (матері відповідача) задовільний, є необхідні меблі, приготована їжа, продукти харчування. Зі слів ОСОБА_11 та ОСОБА_3, дитина проживає як з батьком, так і з бабусею. Порушень прав дитини не було виявлено.

За змістом положень ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 року (набрала чинності для України 02.09.1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (ч. 1 ст. 151 СК України).

Стаття 141 СК України визначає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Декларація прав дитини від 20.11.1959 року містить принцип 6, за яким дитина може бути розлучена з матір'ю лише у винятковій ситуації.

Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ч. 4 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані поважати дитину.

Відповідно до ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частиною 2 ст. 155 СК України передбачено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством України закріплено обов'язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини, окрім того, законодавством зобов'язано батьків вирішувати всі питання виховання дитини спільно (ст. 157 СК України ).

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 грудня 2008 року № 39948/06 у справі «Савіни проти України» викладена позиція про те, що дитина може бути розлучена з матір'ю у виняткових випадках.

Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (пункт 1). При цьому зазначена стаття містить застереження, згідно з яким органи державної влади не можуть утручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (пункт 2).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що комфортне проживання та належне виховання дитини буде забезпечено у разі проживання разом із матір’ю.

Колегія суддів вважає, що таких висновків суд дійшов при неповному з’ясуванні обставин справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

У статті 9 Конвенції про права дитини зазначено, що «якнайкращі інтереси дитини» мають відігравати визначальну роль при вирішенні питань щодо місця її проживання з одним із батьків.

Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства (стаття 12 Конвенції).

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ратифікованої Законом України від 3 серпня 2006 року «Про ратифікацію Європейської конвенції про здійснення прав дітей» та яка також є частиною національного законодавства України, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Отже, закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У відповідності до вимог закону апеляційним судом з’ясована думка дитини щодо визначення місця її проживання. Колегія суддів вважає, що ОСОБА_5, хоча і є малолітньою та досягла лише п*ятирічного віку, однак в силу розвитку змогла усвідомлено та аргументовано висловити свою думку з приводу питання, яке вирішується судом.

ОСОБА_5 у відсутності батьків, в присутності представника служби у справах дітей суду пояснила, що проживає з батьком, а поруч, у квартирі напроти проживає бабуся, яку вона дуже любить. Бабуся готує їм їжу. Батько та бабуся гарно до неї ставляться. У батьківському домі, в спальні, у неї є своє ліжко, на якому вона спить сама. Вказала, що батько піклується про неї, грає з нею, приділяє їй багато часу, купує їй іграшки та цукерки. Пояснила, що бажає проживати з батьком, бо дуже його любить, а він гарно піклується про неї. ОСОБА_5 вказувала, що раніше вона проживала з мамою, братами та сестрою. Брати та сестра її ображали, траплялося й били. Вона не бажає повертатися до братів та сестри та жити з мамою. З батьком та бабусею їй спокійно і затишно, вони її краще годують, більше з нею спілкуються. Мама не приділяла їй уваги, весь час була зайнята. З нею ніхто не грався, лише ображали.

Колегія суддів враховує, що згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та захищати права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Колегія суддів, вважає за можливе не погодитись із висновком органу опіки та піклування, оскільки при складанні таких висновків не була врахована думка дитини, не з*ясовано до кого з родичів більш прихильна дитина, з ким має більш тісний емоційний зв*язок, де почувається захищеною та отримує достатньо уваги. Зазначене не суперечить правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 липня 2017 року № 6-564цс17.

Позивач вказує, що розлука з матір*ю не відповідає інтересам дитини.

Між тим, вирішуючи спір, колегія суддів бере до уваги статтю 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братися до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» від 03 грудня 2009 року).

Отже, вирішуючи справу, колегія суддів виходить з того, що у спорі, що виник між сторонами першочергове значення мають найкращі інтереси ОСОБА_5

ОСОБА_2 пояснила, що з самого народження дочки постійно піклувалася про неї, доглядала за нею, відвідувала разом з дочкою лікаря, купувала одяг, іграшки та все необхідне для її розвитку, дитина була оточена турботою та увагою.

Із пояснень сторін вбачається, що і за часів спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 остання залишала спільну дитину та своїх старших дітей з ОСОБА_3 та виїжджала у справах на тривалий час, в той час, як відповідач сумлінно турбувався про дітей.

Згідно медичної картки та довідок КЗОЗ БРР «БЦКРЛ» від 28.04.2017 року ОСОБА_5 стрждає на невроз, їй протипоказані стреси, рекомендований режим, сприятлива емоційна обстановка.

Із пояснень ОСОБА_5 колегія суддів вбачає, що дитина значно більше прихильна до батька, ніж до інших членів родини, має з батьком більш тісний емоційний зв’язок. Із батьком отримує емоційний комфорт, спокій, почувається з ним захищеною та огорнутою турботою. Батько відіграє значну роль у житті дитини. ОСОБА_5 потребує значно більше особистої уваги, ніж отримувала, проживаючи із матір’ю, яка виховує ще чотирьох дітей. Таку особисту увагу дівчинка отримує від батька, який має бажання, час та можливість її надавати.

Такі висновки колегії суддів підтвердила представник служби у справах дітей у присутності якої була з*ясована думка дитини в апеляційному суді, зазначила, що дитина виказала свою особисту думку без будь-якого тиску.

Здійснюючи оцінку стабільності середовища проживання дитини, суд звертає увагу на те, що дитина тривалий час проживає не лише зі своїми батьками, а й поруч з бабусею, яка піклується про неї. Батько та бабуся відіграють значну роль у житті дитини, відокремлення дитини від батька та бабусі буде суперечити інтересам дитини (справа «Мамчур проти України»). Водночас, дитина не виказала будь-якої стурбованості щодо того, що проживає окремо від мами, братів та сестри, не висловила жодних сумнівів щодо визначення із місцем свого проживання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що найкращим інтересам ОСОБА_5 буде відповідати визначення місця її проживання із батьком, який здатний забезпечити розвиток доньки у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – скасуванню, з постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Харківської області, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 10 січня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третіх осіб: Служби у справах дітей Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий – Н.П.Пилипчук

Судді – С.С. Кругова

О.В. Маміна