Рішення № 74064797, 17.05.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4519/17

Номер провадження 2/629/280/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого: судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третьої особи: ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третьої особи ОСОБА_2 про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер син позивача ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді ? частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 06 червня 2006 року Лозівською міською радою Харківської області. За життя ОСОБА_4 заповіту не укладав, спадкоємцями за законом першої черги відповідно до ст.126 ЦК України є його матір ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 06 квітня 2018 року через свого представника ОСОБА_1 звернулася до Степанчук Н.О. приватного нотаріуса Лозівського міського нотаріального округу Харківської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на ? частину вищевказаної квартири, однак у вчиненні даної нотаріусом було відмовлено у зв’язку з тим, що на все майно спадкодавця накладено арешт. 06 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_6 звернувся до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та по місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області з заявою про зняття обтяження( арешту) з квартири. Однак відділом була надана відповідь, про відсутність відкритих виконавчих проваджень, щодо ОСОБА_4 Представник позивача зазначив, що наявність обтяження порушує право позивача належним чином оформити своє право на спадщину, яка складається з 1/4 частини квартири, яка залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_4, та отримати свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно. В зв’язку з чим просить зняти арешт з нерухомого майна (невизначене майно, все майно), що належить ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, накладений на підставі виконавчого листа 2-972 від 3 вересня 1998 року Лозівського міськрайонного суду Харківської області, обтяжувач відділ державної виконавчої служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, відповідно до запису із Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо реєстрації обтяжень ( тим обтяження: арешт нерухомого майна; реєстраційний номер обтяження: 9475441; підстава обтяження: виконавчий лист, 2-972, 03.09.1998 року, Лозівським міськрайонним судом Харківської області; об’єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_4, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1., АДРЕСА_1).

Позивач в судове засідання не з’явилася, її інтереси в суді представляє на підставі договору про надання правничої допомоги адвокат ОСОБА_3

Представник позивача - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву в якій просив розглянути справу за відсутності представника, щодо задоволення позовних вимог не заперечують.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником трикімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва на право власності на житло від 06 червня 2006 року, виданого Лозівською міською радою Харківської області. Іншим співвласником є ОСОБА_7.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 644.

Спадкоємцями майна померлого за законом є його мати - ОСОБА_1, позивач по справі, та син - ОСОБА_2, третя особа.

Позивачу при зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом стало відомо про наявність обтяження на все нерухоме майно. В постанові зазначено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 06.04.2018 року за № 120001819 було виявлено обтяження на все майно, яке належить ОСОБА_4, підставою виникнення обтяження є виконавчий лист № 2-972, виданий Лозівським міськрайонним судом Харківської області 13.09.1998 року.

06 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_6 звернувся до міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою про зняття заборони на відчуження нерухомого майна. З відповіді міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 06.04.2018 року № 11098/14.10-41/12 вбачається, що на примусовому виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження де боржником є ОСОБА_4

Вирішуючи спір по суті, суд встановив, що процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року № 31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року №364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об'єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об'єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року відповідно до ст. 8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майна та їх обтяжень», п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб'єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України Про нотаріат, нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 74 Закону України Про нотаріат, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п. 5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

При цьому, згідно з п. 78 зазначеного Порядку, державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред’являються за місцезнаходженням цього майна.

Частиною 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Таким чином, заборона відчуження квартири АДРЕСА_1, яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4, порушує права та законні інтереси ОСОБА_1, позивача по справі, як спадкоємця, оскільки унеможливлює повноцінно володіти, користуватися та розпоряджатися майном.

Враховуючи те, що нотаріус, як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивача заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна, позивач позбавлений можливості реалізувати своє право власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб.

Як вбачається з довідки № 234 від 12.04.2018 року, виданої комунальним підприємством «Житлова управляюча компанія» Лозівської міської ради, за адресою: АДРЕСА_1, існує заборгованість за комунальні послуги на загальну суму 194849 гривень 40 копійок.

Згідно рішення Лозівського міського суду Харківської області від 03.09.1998 року по цивільній справі № 2-972 за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини, з ОСОБА_4 стягнуті на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 1/2 частини неоподаткованого податком мінімального доходу громадян, починаючи з 26.06.1998 року і до повноліття дитини.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є повнолітнім, рішення суду від 03.09.1998 року виконано.

В листі міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області № 11098/14.10-41/12 від 06.04.2018 року зазначено, що згідно перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень, станом на 06.04.2018 року, відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_4, який мешкав за адресою: АДРЕСА_1, у відділі не перебувають.

З огляду на те, що із зазначених вище обставин у своїй сукупності, не убачається наявності за ОСОБА_4 підстав для накладення заборони відчуження майна, суд приходить до висновку про задоволення позову та скасування і вилучення накладеного на підставі виконавчого листа, обтяження на майно позивача.

Поряд з цим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно вимог ч. 3 та ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивачу про порушення відповідачем його права стало відомо з 06.04.2018 року, коли вона отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій в зв’язку з наявністю обтяження на все майно ОСОБА_4 До суду з позовними вимогами представник позивача звернулася 16.04.2018 року, не пропустивши таким чином строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи всі докази досліджені судом в судовому засіданні в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що позивачем доведені обставини на які він посилаються в позовній заяві належними та допустимими доказами, суд вважає за необхідне задовольнити дані позовні вимоги.

Вимога позивача не порушує нічиїх прав та обов’язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Конституції України.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 263-268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 317, 319, 391 ЦК України, ст.ст. 73, 74 Закону України «Про нотаріат», п.п.2,74,75,78 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.02.2012 року № 296/5, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати арешт в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна на все нерухоме майно, власником якого зазначений ОСОБА_4, зареєстрований 02.02.2010 року за № 9475441 на підставі виконавчого листа № 2-972, виданого Лозівським міським судом Харківської області 03 вересня 1998 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с. Олександрівка, Маловисківського району, Кіровоградської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_6, виданий 29.03.2018 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Представник позивача: ОСОБА_3, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії НОМЕР_7, видане Головою ради адвокатів Полтавської області 19.12.2017 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_3

Відповідач: Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, місцезнаходження: Харківська область, м. Лозова, вул. Михайла Грушевського, 7, код ЄДРПОУ 41430615..

Третя особа: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець м. Лозова, Харківської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, паспорт НОМЕР_8, виданий Лозівським МВ ГУМВС України в Харківській області 15.08.2009 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2.

Суддя Н.А. Смірнова