Рішення № 74063637, 18.05.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 635/7880/16-ц

Провадження № 2/639/929/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Кричевської В.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Новікової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

14 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди, в якій просив суд стягнути з відповідача на його користь витрати понесені ним у зв’язку з службовими відрядженнями в період з 1994 року по 1999 рік у сумі 17 000, 00 грн., а також стягнути з відповідача моральну шкоду.

В обґрунтування позову позивач посилається не те, що починаючи з 14.10.1991 року він працював водієм в Приватному акціонерному товаристві «Весотра-Харків». Його праця була пов’язана із службовими відрядженнями. В період з 1994 року по 1999 рік відповідач не сплачував позивачу у повному обсязі витрати, що пов’язані з службовими відрядженнями: не вірно нараховував добові, не вірно здійснював розрахунки по сплаті за пальне, хоч позивач регулярно надавав звіти. У зв’язку з невірними розрахунками у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 17 000, 00 грн., яку він і просить стягнути.

02 грудня 2016 року від відповідача по справі надійшли письмові заперечення, які згодом були доповнені, відповідно до яких, вони посилаються на те, що з аналогічних підстав та предмету вже була розглянута цивільна справа та було винесено рішення. Вказане рішення набрало законної сили. На підставі цього рішення позивачу був виданий виконавчий лист, за яким було відкрито виконавче провадження, яке на теперішній час вже виконано, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 травня 2018 року уточнену та доповнену позовну заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2018 року про стягнення витрат, що пов’язані зі службовим відрядженням та стягнення моральної шкоди по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди – залишено без розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, яка діє на підставі Довіреності від 03.05.2018 року, в судовому засіданні заявлений позов підтримали, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача Новікова Л.М., яка діє на підставі Довіреності від 03.01.2018 року, в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, та не заперечувалося представником відповідача, що ОСОБА_1 починаючи з 14.10.1991 року працював водієм в Приватному акціонерному товаристві «Весотра-Харків». Його праця була пов’язана із службовими відрядженням.

В судовому засіданні позивач пояснив, що відповідачем були невірно проведені розрахунки з ним за службові відрядження, внаслідок чого він вимушений був звертатися до суду із позовною заявою.

Відповідно до ст. 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.

За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до змісту положень статей 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

06 квітня 2000 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до ВАТ «Весотра-Харків» про стягнення заборгованості за компенсацію у зв’язку з службовими відрядженням, у якій просив суд стягнути з ВАТ «Весотра-Харків» на свою користь 17 000, 00 грн. – витрати які були пов’язані із службовими відрядженнями в період з 1994 року по 1999 рік. (т.1, а.с. 2)

18 січня 2000 року, за результатами розгляду вказаної позовної заяви, Харківським районним судом Харківської області було ухвалено рішення, яким стягнуто з ВАТ «Весотра-Харків» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати компенсації витрат, пов’язаних з службовими відрядженнями за період з січня 1994 року до 12 жовтня 1999 року у сумі 10 514, 04 грн. У задоволені вимог про стягнення витрат, пов’язаних з службовими відрядженнями у сумі 7 214, 11 грн. відмовлено у зв’язку з недоведеністю. (т.1, а.с. 215)

Вказаним рішенням було також роз’яснено позивачу його право на звернення до суду із позовною заявою за наявності доказів на підтвердження суми у розмірі 7 214, 11 грн. ( т.1, а.с. 215)

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

У квітні 2000 року позивач ОСОБА_1 знову звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до ВАТ «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов’язаних з службовими відрядженнями.

11 вересня 2000 року ухвалою Харківського районного суду Харківської області було відмовлено в прийнятті позовної заяви ОСОБА_1 до ВАТ «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов’язаних з службовими відрядженнями у сумі 17 000, 00 грн., оскільки позивач не надав суду доказів на підтвердження позовних вимог та є таке, що набрало законної сили рішення з приводу зазначених позовних вимог. (т.1, а.с. 175)

Вказана ухвала була залишена без змін ухвалою Харківського обласного суду від 17 жовтня 2000 року. (т.1, а.с. 177-179)

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 18 січня 200 року на теперішній час виконано, так 18 квітня 2006 року постановою головного державного виконавця Фоменко Н.Ю. державної виконавчої служби у Харківському районі та місті Люботин Харківської області було закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-519 від 18.01.2000 року Харківського районного суду по стягненню з ВАТ «Вестора-Харків» на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 10 564, 04 грн. (т.1, а.с. 217)

Тобто заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 10 564, 04 грн. була виплачена в повному обсязі.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивачем не було надано жодних доказів наявності у відповідача перед ним заборгованості.

Окрім того, як вбачається з листа ПАТ «Вестора-Харків» від 30 жовтня 2014 року № 157, документи первинного бухгалтерського обліку за період з 1991 року по 2004 рік, а саме розрахункові відомості про нарахування та виплату заробітної плати та інших виплат працівникам ПАТ «Весотра-Харків» в тому числі і колишнього робітника ОСОБА_1 на підприємстві відсутні – знищені у зв’язку із стіканням терміну зберігання. (а.с. 218-219)

В своїх додаткових поясненнях від 11 квітня 2018 року представник відповідача зазначила, що згідно вимоги Харківської міжрайонної прокуратури, прокурору міжрайонної прокуратури Харківської області Голобкову М. 30 жовтня 2014 року була передана справа – оригінал папки під назвою АРХІВ на 61 аркушах, де підшиті оригінали актів про виділення до знищення документів, які не належать до зберігання по ПАТ «Вестора-Харків». (т. 2, а.с. 21, 22)

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Всупереч вказаним положенням закону позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що на теперішній час у відповідача перед ним існує непогашена заборгованість.

Окрім того, стає незрозумілим з чого виходив позивач при визначенні суми матеріального відшкодування у розмірі 17 000, 00 грн., коли вказані вимоги вже заявлялися ним при вирішенні іншої цивільної справи, рішенням за якою було стягнуто на його користь 10 564, 04 грн., а недостягнутою за недоведеністю залишися лише сума у розмірі 7 214, 11 грн. Будь - яких доказів щодо невірності проведення розрахунків з позивачем ним надано не було. Окрім того, документи бухгалтерської звітності, в яких містилися відповідні відомості наразі знищені. Отже, вра ховуючи всі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що у задоволені позовної заяви ОСОБА_1 в частині стягнення витрат понесених ним у зв’язку з службовими відрядженнями в період з 1994 року по 1999 рік у сумі 17 000, 00 грн. слід відмовити у зв’язку із їх недоведеністю.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму завданої йому моральної шкоди, а враховуючи те, що у задоволені вимог позивача в частині стягнення витрат понесених ним у зв’язку з службовими відрядженнями судом було відмовлено, а моральна шкода є похідною і стягується лише у разі доведеності вини, то у задоволені цієї частини позовних вимог також слід відмовити.

Згідно положень ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а враховуючи те, що позивачу, який звільнений від сплати судового збору, відмовлено у задоволені позову, то судовий збір відноситься за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 82, 133, 141, 265 ЦПК України, ст. 121 КЗпП України, ст. ст. 11, 15 ЦК України,

ВИРІШИВ :

У задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Весотра-Харків» про стягнення витрат, пов'язаних зі службовим відрядженням, відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Весотра-Харків», ідентифікаційний код 05461326, розташоване за адресою: Харківська область, Харківський р-н, смт. Пісочин, вул. Автомобільна, буд. 8.

Повний текст рішення складено 18.05.2018 року.

Суддя В. В. Труханович