Постанова № 74061283, 10.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.05.2018 року м. Кропивницький

справа № 401/2380/16-ц

провадження № 22-ц/781/714/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Карпенка О.Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання Івченко Ю.О.

учасники справи:

позивач (заявник) – ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області (суддя Волошина Н.Л.) від 16 лютого 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з заявою про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року у справі за її позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору дарування удаваним.

В обґрунтування свого клопотання вона посилалася на наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути їй відомі, а саме встановлений рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року факт її спільного проживання з ОСОБА_8 однією сім’єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу. Дана обставина об’єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома особам, які брали участь у справі, оскільки судове рішення про встановлення цього факту набрало законної сили лише 29 серпня 2017 року. Зазначає, що в задоволенні її позову про визнання договору дарування квартири удаваним було відмовлено в зв’язку з тим, що вона звернулася до суду передчасно, оскільки на момент предявлення позову не було доведено факту порушення укладеням оспорюваного договору дарування її суб’єктивного права так, як вона не була визнаною дружиною ОСОБА_8, який у совю чергу був стороною договору. Позивач вважає, що встановлення судом факту того, що вона являлася дружиною нині покійного ОСОБА_8 спростовує висновки суду про те, що вона була неналежним позивачем у справі. Посилаючись на вказане, просила суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції від 25 січня 2018 року і ухвалити рішення, яким визнати удаваним договір дарування квартири від 13 вересня 2002 року а також визнати за нею право власності на Ѕ частину спільно нажитої подружжям квартири.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Суд дійшов висновку, що заявлена ОСОБА_4 обставина не є нововиявленою, бо інформація про спільне проживання позивачки з ОСОБА_8 була відома їй, на цю обставину вона посилалася обґрунтовуючи свої позовні вимоги. З рішення суду від 25 січня 2017 року вбачається, що позивач заперечувала проти зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішення суду про встановлення факту її спільного проживання з ОСОБА_8 однією сім’єю без укладення шлюбу. Встановлені рішення суду від 20 квітня 2017 року обставини не є нововиявленими, а саме по собі рішення суду є новим доказом існування раніше відомих обставин. Крім того, суд вважав, що обставина, на яку вказує позивач, не має суттєвого значення для справи так, як позивач на підставі приписів ст. 17 Закону України «Про власність» повинна була довести, що квартира придбана спільно ОСОБА_8 і нею в результаті їх спільної праці чи об’єднання спільної діяльності або коштів. При цьому правила ст. 74 СК України на вказані правовідносини не поширюються, а отже обставина на яку посилається позивачки не спростовує висновок суду про те, що вона не довела наявність у неї права вимоги визнання договору удаваним.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та задовольнити заяву про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2014 року.

У апеляційній скарзі вона зазначила, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, не взято до уваги та не надано оцінки показам відповідачів та свідків, які підверджували те, що на момент складання договору дарування вона проживала разом з ОСОБА_8 Факт, встановлений рішенням суду від 20 квітня 2017 року, міг вплинути на рішення суду у цій справі, відповідна обставина існувала на час розгляду справи, але позивачу було невідомо, що вона може бути підтверджена лише рішенням суду.

Учасники справи не надали відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_4 до апеляційного суду.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги, просила скасувати ухвалу суду першої інстанції і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповаідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 заперечили проти доводів апеляційної скарги, надали суду пояснення по суті розглядуваного питання, просили ухвалу суду залишити без змін.

В судове засідання не з’явилась відповідач ОСОБА_5, яка належним чином повідомлялась про дату, час і місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої було встановлено, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання удаваним договору дарування квартири № АДРЕСА_1.

Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції та набрало законної сили 5 квітня 2017 року.

Частиною 2 ст. 361 ЦПК України (ред. 2004 року, яка була чинною на час подання до суду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами) визначався вичерпний перелік підстав для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Згідно підпункту 9 пункту 1 Розділу ХІІІ ЦПК України (ред. Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) справи у судах першоїта апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України (ред. Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) зазначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Аналізуючи зміст п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України суд робить висновок, що нововиявленими обставинами можна визначити юридичні факти, які:

по-перше, мають істотне значення для розгляду справи,

по-друге, існували на час розгляду справи,

по-третє, не були встановлені судом і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Необхідною умовою нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України (2017 року), є те, що вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

Як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, але про них не знали і не могли знати заявники, не посилався на них в обґрунтування своїх вимог чи заперечень проти вимог інших осіб. Не був обізнаним про них і суд.

У даній справі позивач ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 січня 2017 року, яким відмовлено в задоволенні її позову про визнання договору дарування квартири удаваним правочином.

Звертаючись до суд, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що з 1998 року вона спільно ОСОБА_8 проживали однією сім’єю, як чоловік та жінки без шлюбу до дня смерті ОСОБА_8, 21 серпня 2015 року. У 2002 році вона продала власну квартиру. За отримані від продажу кошти а також за спільні з ОСОБА_8 кошти 13 березня 2002 року вони придбали у ОСОБА_5 квартиру № АДРЕСА_2 м. Світловодськ. Однак, як виявилося пізніше, цей договір було оформлено між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 як договір дарування, хоча насправді сторонами укладено договір купівлі-продажу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач по справі не є стороною оспорюваного договору дарування, вона не являється спадкоємцем ОСОБА_8, вона також не довела, що станом на 13 вересня 2002 року (дату укладення договору дарування квартири) проживала однією сім’єю з ОСОБА_8, як чоловік і жінка без шлюбу. У зв’язку з цим суд дійшов висновку, що позивач не довела наявність у неї прав чи юридичних інтересів щодо майна, яке є предметом оспорюваного договору.

Вирішуючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції вірно вказав, що обставини проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_8 однією сім’єю без реєстрації шлюбу були відомі позивачу. Цими обставинами вона обґрунтовувала в позовній заяві свої вимоги, а отже вони входили у предмет доказування.

Проте при вирішенні спору суд дійшов висновку, що вони не булим доведені позивачем належними і допустимими доказами.

Суд також вірно вказав, що рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року, яким встановлено факт спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_8 однією сім’єю, як чоловік і жінка без шлюбу, не являлося джерелом обізнаності позивача про цей факт, який був їй достовірно відомий набагато раніше. Вказане рішення суду є лише підтвердженням існування цієї обставини.

У зв’язку з тим, що на час пред’явлення позову і розгляду спору судом позивач була обізнана про обставини, з яких вона просить переглянути рішення суду, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що ці обставини не можуть вважатися нововиявленими у розумінні іп. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України.

Крім того, суд правильно вказав, що відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства (ст. 16, 17 Закону України «Про власність») спільною сумісною власністю визнавалося майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, якщо:

1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб, як сім’ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету);

2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У зв’язку із цим суду під час вирішення спору щодо майна, набутого до 1 січня 2004 року особами, які проживали однією сім’єю, але не перебували в зареєстрованому шлюбі, необхідно встановити не лише обставини щодо спільного проживання чоловіка та жінки у справі, а й ті обставини, що спірне майно придбавалось ними внаслідок спільної праці.

Тобто сам факт спільного проживання сторін у справі не є достатньою підставою для визнання права спільної сумісної власності таких осіб на придбане в період спільного проживання майно.

Проте у даній справі позивач не доводила спільність її з ОСОБА_10ІФ. доходів або об’єднання їх особистих доходів для набуття квартири у спільну власність.

У зв’язку з цим місцевий суд зробив правильний висновок, що встановлення обставин спільного проживання ОСОБА_4 і ОСОБА_10 не має істотного значення для розгляду справи.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в ухвалі, постановленій у з додержанням вимог матерільного і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

алишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 без задоволення, а ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2018 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 травня 2018 року.

Головуючий О.Л. Карпенко

Судді: А.М. Головань

С.І. Мурашко