Вирок № 74061269, 18.05.2018, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/1813/18-к

1-кп/408/309/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2018 року смт. Біловодськ

Біловодський районний суд Луганської області у складі:

головуючого Соболєва Є.О.

при секретареві Негоді В.Е.,

за участю: прокурора Кулік А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника – адвоката Борисова В.М.,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201813057000097, відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тулун Іркутської області РФ, росіянина, громадянина України, який має середньо-спеціальну освіту, неодружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий, знаходиться під вартою з 21 лютого 2018 року,

обвинуваченого у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2018 року приблизно о 15:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшов у гості до свого знайомого ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_2, де вже знаходилась його співмешканка ОСОБА_5, з якою у нього через ревнощі виникла сварка.

Під час сварки, приблизно о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_1, маючи з мотивів ревнощів раптово виниклий умисел на заподіяння шкоди здоров’ю ОСОБА_3, знаходячись у спальні вказаного вище будинку, завдав останній з достатньою силою зверху вниз удар кулаком правої руки у ліву ділянку обличчя.

Через проміжок часу, а саме приблизно о 02:00 годині 20 лютого 2018 року, коли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходились вдома за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії, знаходячись у спальні будинку, знову наніс прямий удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_6, внаслідок чого остання при падінні вдарилась лобом о нижню частину дверей дерев’яної шафи. Далі, ОСОБА_1, пройшовши до залу, підняв ОСОБА_3 та штовхнув її на диван, який знаходився у цій кімнаті, схилився над її обличчям та почав знову наносити ОСОБА_6 удари кулаком правої руки зверху вниз в ділянку лоба та обличчя, завдавши їй 5-6 ударів, після чого, наприкінці, наніс їй один удар внутрішньою стороною долоні правої руки у ділянку голови за правим вухо навідмаш.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_3 були спричинені такі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку 2-3 ступенів, обширні внутрішлункові крововиливи з гемотампонадою 3 та 4 шлуночків, множинні синці та садна тіл, підшкірна гематома лоба, параорбітальні гематоми, які за ступенем тяжкості у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.

Вказані дії обвинуваченого, які виразились в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент спричинення, кваліфікуються за ч. 1 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений провину визнав, відмовився давати покази, мотивуючи це тим, що він не оспорює обставин, встановлених кримінальним провадженням, які вказані в обвинувальному акті. На поставлені питання суду пояснив, що кількість ударів та механізм їх спричинення вказаний вірно, як про це він вказував на слідчому експерименті.

Потерпіла ОСОБА_3 також в судовому засіданні підтвердила факт спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 за обставин, вказаних в обвинувальному акті, просила не позбавляти волі її співмешканця, оскільки вона його пробачила.

Враховуючи, що обвинувачений провину визнав, ніхто з учасників судового провадження не заперечував проти визнання недоцільним подальшого дослідження доказів стосовно обставин вчинення злочину, які ніким не оспорювались, суд вважає провину ОСОБА_1 доведеною, тому він за скоєне повинен нести кримінальну відповідальність.

При обранні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який вчинив тяжкий злочин, особу обвинуваченого, який негативно характеризуються (хоча потерпіла характеризує його позитивно), ніде не працює, раніше не судимий.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченому, суд вважає слід визнати – визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття. Обставинами, які обтяжують його покарання, є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння та вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах .

Наведене, а також позиція потерпілої, яка просила не позбавляти її співмешканця свободи, свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, у зв’язку з чим до нього слід застосувати положення статей 75, 76 КК України.

Що стосується цивільного позову прокурора, пред’явленого в інтересах держави в особі Станично-Луганського РТМО, то суд вважає необхідним зазначити таке.

Частиною 1 ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

В судовому засіданні, під час розгляду даного кримінального провадження, знайшов підтвердження факт вчинення злочину ОСОБА_1, внаслідок дій якого потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, у зв’язку з чим перебувала на лікуванні в Станично-Луганському РТМО з 20 лютого по 23 березня 2018 року.

Довідкою лікувального закладу підтверджується вартість лікування ОСОБА_3, яка складає 12772,48 грн.

Обвинувачений визнав пред’явлені до нього вимоги, тому, враховуючи, що цивільний позов прокурора є доведеним, його слід задовольнити в повному обсязі.

Речові докази та судові витрати у провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 371, 373 - 375 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з’являтись на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Позов прокурора Луганської місцевої прокуратури № 2 Луганської області Кулік А.В. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4, на користь Станично-Луганського районного територіального медичного об’єднання, що розташоване за адресою: 93600, Луганська область, смт. Станиця Луганська, 5-та лінія, 39, код ЄДРПОУ 01983602, витрати на лікування потерпілої ОСОБА_3 в сумі 12772,48 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, який може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Біловодський районний суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку прокурор та обвинувачений можуть отримати негайно після його проголошення.

Головуючий: