Ухвала суду № 74061258, 17.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/279/18 Головуючий у суді І-ї інстанції Соколова Р. І.

Категорія 115 (93, 94) Доповідач в колегії апеляційного суду Новіцький Е. Й.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2018 м.Кропивницький

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Новіцького Е.Й.,

суддів: Ткаченко Л.Я., Широкоряда Р.В.

за участю секретаря Сакари І.І.,

прокурора Вдовіченко М.М.

потерпілої ОСОБА_3,

захисників-адвокатів Пороло М.М., Петрова І.М.

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому матеріали кримінального провадження № 12014120300000566 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Вдовіченка М.М., захисника-адвоката Пороло М.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника-адвоката Петрова І.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.02.2018 року яким,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Недогарки Олександрійського району Кіровоградської області громадянина України, неодружений, не працюючого, з професійно-технічною освітою, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки м.Антрацит Луганської області, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, неодружена, маючої на утриманні неповнолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, такої, що не має судимості,

визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.115 КК України і призначено покарання в виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнані винними за вчинення вбивства, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене групою осіб за таких обставин.

08.10.2014 року близько 20 години за місцем проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 прийшов раніше знайомий їм ОСОБА_9, який запропонував пограти в карти та вжити спиртні напої спільно з ОСОБА_10 На вказану пропозицію ОСОБА_6 та ОСОБА_7 погодилися та разом із ОСОБА_9 прослідували за місцем проживання їх спільного знайомого ОСОБА_10, за адресою: АДРЕСА_3

Прийшовши за вказаною адресою, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в приміщенні кухні будинку АДРЕСА_3 розпивали спиртні напої та грали в карти. Біля 22 години за ОСОБА_12 приїхали знайомі на автомобілі та забрали її.

Близько 23 години ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пішли до сусідніх кімнат відпочивати, а ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишились у приміщенні кухні та продовжували розпивати спиртні напої.

У період з 23 год. 00 хв. 08.10.2014 року по 07 год. 00 хв. 09.10.2014 року під час розпиття спиртних напоїв ОСОБА_9 почав виявляти увагу до ОСОБА_7, намагався її обійняти, у зв’язку з чим ОСОБА_6 зробив зауваження ОСОБА_9, просив припинити такі дії стосовно його співмешканки ОСОБА_7

ОСОБА_9, взяв сокиру, яка знаходилась в приміщенні кухні та лезом сокири наніс ОСОБА_6 удар в область лівого колінного суглобу, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді рани в проекції лівого колінного суглобу, які згідно висновку судово-медичної експертизи №481 від 09.10.2014 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.

В свою чергу ОСОБА_6, будучи обурений поведінкою ОСОБА_9, проявляючи агресію, посилену станом алкогольного сп'яніння, виконуючи свій злочинний намір, направлений на позбавлення життя ОСОБА_9, вихопив сокиру з рук ОСОБА_9 та лезом сокири наніс удар останньому в область голови. Від нанесеного удару ОСОБА_9 втратив рівновагу та впав на підлогу.

ОСОБА_7 була присутня під час вчинення насильницьких дій ОСОБА_6, але не вчинила яких-небудь дій, з метою припинення нанесення ударів з боку ОСОБА_6 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, проявляючи агресію посилену станом алкогольного сп’яніння, обравши знаряддям злочину сокиру, загалом нанесли ОСОБА_9 не менше 9 ударів різними частинами сокири по голові, по шиї та руках потерпілого, тим самим заподіявши ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи №337 від 08.12.2014 року тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, забою речовини головного мозку в ділянці правої лобної, правої потиличної та лівої тім'яної долей більш виражені по конвекситальній поверхні, крововиливів в кількості 450 мл під твердою та м'якою мозкові оболонки по конвекситальній поверхні головного мозку, переломи лівої тім'яної та потиличної кісток, крововиливи у м'які тканини голови в потилично-тім'яній ділянці зправа, в потиличній ділянці, в тім'яній області зліва, в лобній області справа, рани в тім'яній ділянці зліва, в тім'яно-потиличній ділянці зправа в кількості 2-х, на задній поверхні шиї в кількості 3-х, тілесні ушкодження в кількості 2-х ран в потиличній ділянці по центру, тілесне ушкодження у вигляді рани по тильній поверхні лівої кисті. Вказані тілесні ушкодження, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв'язку із смертю. Рани по поверхні шиї в кількості 3-х кваліфікуються як тілесні ушкодження легкого ступеню тяжкості з скороминучим розладом здоров'я та не знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Рана по тильній поверхні лівої кисті кваліфікується як тілесне ушкодження легкого ступеню тяжкості з скороминучим розладом здоров'я та не знаходиться в прямому причинному зв'язку зі смертю.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, з метою знищення доказів та уникнення кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7, поклали потерпілого ОСОБА_9 на килимову доріжку, яка знаходилася на підлозі кухні, та перетягли до колодязя, що знаходиться через дорогу від вказаного домоволодіння, після чого скинули туди ОСОБА_9, тим самим заподіявши потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи №337 від 08.12.2014 року тілесні ушкодження у вигляді: переломів 5,8,9 ребер зправа та 6,7,8,10 зліва по різним лініям, синці в проекції нижнього кута лівої лопатки, по передній пахвовій лінії зліва, саден у зовнішнього кута правої ключиці, по задній пахвовій лінії зліва на рівні 5-6 ребер, по задній поверхні грудної клітини зліва, які у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя у своєму подальшому клінічному перебігу для живих осіб та не знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю. Всі тілесні ушкодження є прижиттєвими та утворилися до 6 годин до моменту смерті.

09.10.2014 року внаслідок заподіяних ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 помер.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №337 від 08.12.2014 року смерть ОСОБА_9 настала від здавлення головного мозку гематомою в комплексі з його набряком та забоєм, внаслідок відкритої черепно-мозкової травми.

Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, знаряддя вчинення злочину - сокиру, залишили зберігати за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1

Не погоджуючись з вироком суду учасниками судового розгляду були подані апеляційні скарги, в яких:

- прокурор у кримінальному провадженні Вдовіченко М.М. просить вирок суду за обвинуваченням ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за частиною 1 статті 28, частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України – скасувати та ухвалити новий вирок. Визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі. Визнати ОСОБА_7 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін. Провести судовий розгляд, в ході якого: допитати обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дослідити дані, які характеризують їх особи.

Вказаний вирок суду відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню на підставі п.2,3,4 ч.1 та ч.2 ст.409 Кримінального процесуального кодексу України в наслідок невідповідності висновку суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального провадження та особі обвинуваченого.

Так, у мотивувальній частині вироку суд не дотримав вимоги частини 3 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України, а саме визнав не доведеним вину підсудних за пунктом 12 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України, у зв’язку з відсутністю кваліфікуючої ознаки пункту 12 - вчинення за попередньою змовою групою осіб та виключивши її з обвинувачення, а дії обвинувачених суд перекваліфікував на частину 1 статті 28, частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України.

У відповідності до пункту 1 частини 3 статті 374 Кримінального процесуального кодексу України у мотивувальній частині вироку зазначається: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

В свою чергу судом вказані вимоги виконані не в повному обсязі, обмежившись викладенням в мотивувальній частині вироку нового обвинувачення та мотиви його викладення.

Неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність підтверджується тим, що судом при ухваленні вироку безпідставно в резолютивній частині при визначенні покарання зазначено сукупність частини 1 статті 115 Кримінального кодексу України з частиною 1 статті 28 Кримінального кодексу України.

У відповідності до частини 1 статті 29 Кримінального кодексу України виконавець (співвиконавець) підлягає кримінальній відповідальності за статтею Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає вчинений ним злочин.

Разом з тим, судом при призначенні покарання застосовано загальні норми Кримінального кодексу України (частина 1 статті 28 Кримінального кодексу України), які на кваліфікацію правопорушення та покарання не впливають, а тому не підлягають застосуванню в сукупності з частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України, яка утворює самостійний склад кримінального правопорушення, за яке обвинувачених піддано кримінальній відповідальності на підставі вироку суду.

Невідповідність висновку суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження полягає у помилковості висновків суду викладених у судовому рішенні в наслідок істотних суперечностей, - посилання суду у мотивувальній частині вироку на те, що відсутні кваліфікуючі ознаки пункту 12 - вчинення за попередньою змовою групою осіб, тоді як з показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що зі слів його матері ОСОБА_11 йому відомо, що обвинувачені побили ОСОБА_9

Крім того, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи як співвиконавці, усвідомлювали зміст своїх дій, спільними зусиллями привели в безпорадний стан потерпілого, збільшуючи впевненість та спонукаючи один одного на подальше продовження незаконних дій та досягнення відомому кожному із співвиконавців злочину наслідку - смерті потерпілого.

Про попередню змову обвинувачених під час вчинення вбивства свідчать, як численні тілесні ушкодження завдані знаряддям злочину - сокирою в область голови (життєво важливого органу) і які знаходяться у причинному наслідковому зв’язку із настанням смерті потерпілого, так і подальші дії обвинувачених, які холоднокровно витягнули з двору і викинули ОСОБА_9 в колодязь намагаючись знищити сліди злочину, разом пішли до свого домоволодіння, забравши з собою сокиру, яка була знаряддям злочину, намагання знищити сліди злочину шляхом змиття крові на підлозі та у дворі, з сокири, запевненнями потерпілої, що її чоловік ОСОБА_9 міг за себе постояти навіть в стані алкогольного сп’яніння і тому обвинувачені по одинці не змогли вбити його.

Також, спільність дій обвинувачених, які характерні до попередньої змови є те, що згідно висновку експерта № 1161 від 04.12.2014 вирізка з жіночої кофти (кофта ОСОБА_7.) містить генетичні ознаки крові людини, які є змішаними і містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_6 та ОСОБА_9 та на об’єкті 2 (лосин) є змішаними і містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (т.2 а.с. 33-40).

Вказане свідчить про попередню змову на вчинення обвинуваченими вбивства ОСОБА_9, так як обвинувачені після конфлікту, який виник між ними та ОСОБА_9 вчинили ряд дій, що спричинило настання смерті ОСОБА_9 так і подальші їх спільні дії щодо уникнення від відповідальності (приховування слідів злочину).

Крім того, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження в частині визнання недопустимим протоколів застосування спеціальних технічних засобів при проведенні НСРД - аудіо-відеоконтроль особи, так як суд помилково зазначає, що розмова між процесуальними прокурорами та обвинуваченими не може вважатися приватним спілкуванням, а є фактичним допитом в рамках кримінального провадження, проведеним без участі захисників обвинувачених, що є порушенням статті 52 Кримінального процесуального кодексу України.

Слід відмітити, що суд вдався до розширювального, на власний розсуд тлумачення норм кримінального процесуального закону, так як будь якої заборони на приватне спілкування між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим, слідчим та підозрюваним чи обвинуваченим він не містить.

В свою чергу, аудіо-відеоконтроль особи є негласною слідчою (розпгуковою) дією, яка у відповідності до статті 260 Кримінального процесуального кодексу України є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді.

Так, вказані негласні слідчі (розшукові) дії проведені на підставі ухвал слідчого судді Апеляційного суду Кіровоградської області та її результати зафіксовані у протоколі згідно з вимогами статті 246 та статті 252 Кримінального процесуального кодексу України.

Вказана негласна слідча (розшукова) дія не відноситься до слідчих (розшукових) дій передбачених главою 21 Кримінального процесуального кодексу України, а тому не може вважатися допитом обвинувачених, і може проводитися без додержання вимог статті 224 та статті 52 Кримінального процесуального кодексу України і підстав для визнання її недопустимим не має і повинна використовуватися на загальних підставах разом з іншими доказами.

Невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального провадження та особі обвинуваченого підтверджується тим, що судом застосовано до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 найменше покарання, без належного обґрунтування, що свідчить про відсутність урахування при призначенні обвинуваченим покарання обтяжуючих обставин - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Призначаючи обвинуваченим найменше з передбаченого санкцією покарання, суд недотримав вимоги пункту 1 Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання»

Судом не дано належної оцінка тому факту, що обвинувачені холоднокровно вчинили вбивство та намагалися уникнути відповідальності шляхом приховування слідів злочину, перебували у стані алкогольного сп’яніння і після вбивства та вжиття заходів до приховування злочину продовжили розпивати спиртні напої.

Отже, враховуючи особу (ОСОБА_6 та ОСОБА_7.) засуджених, наявність обтяжуючих обставин і відсутність жодної пом’якшуючої обставини, особливу тяжкість вчиненого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, - вважає, що у зв’язку з м’якістю призначеного покарання досягнути мети покарання обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не зможуть.

Досягнути мети покарання: виправлення та перевиховання особи можна виключно при призначені засудженим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 покарання яке буде достатнім: за пунктом 12 частиною 2 статті 115 КК України у виді 15 років позбавлення волі (кожному з них).

Захисник-адвокат Петров І.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок Олександрійського міськрайонного суду від 21.02.2018 р. відносно ОСОБА_6 змінити.

Виключити кваліфікуючу ознаку, передбачену ч.1 ст.28 КК України, як чинення злочину групою осіб.

Призначити ОСОБА_6 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.І ст. 115 КК України.

Провести судове слідство, в ході якого дослідити письмові докази та характеризуючі дані обвинувачених.

Вважає, що дії ОСОБА_6 невірно кваліфіковано за ч.1 ст.28 КК України з наступних підстав.

ОСОБА_6 суду пояснив, що він один наніс сокирою серію ударів по голові. ОСОБА_7 ніякої участі в нанесенні ударів сокирою потерпілому не приймала, лише замивала сліди крові та з місця вчинення злочину забрала сокиру.

За версією суду, ОСОБА_7 допомагала ОСОБА_6 винести з будинку і вкинути колодязь тіло ОСОБА_9.

ОСОБА_7 дала аналогічні покази, як і ОСОБА_6.

В судовому засіданні прокурором не доведено, якими конкретними доказами підтверджується факт нанесення ОСОБА_7 ударів сокирою по тілу потерпілого.

У вироку суду також відсутні посилання на докази, що і ОСОБА_7 наносила тілесні ушкодження ОСОБА_9, які стали причиною його смерті.

Замивання крові та перенесення тіла ОСОБА_9 після отримання ним тілесних ушкоджень не були направлені ОСОБА_7 на позбавлення життя, а лише на приховування злочину, за що Законом передбачена кримінальна відповідальність за ст. 396 КК України.

ОСОБА_6 раніше не судимий, позитивно характеризується, щиро розкаявся, не був ініціатором виниклого конфлікту внаслідок раптових, агресивних дій потерпілого. Тому є всі підстави для призначення йому мінімального терміну покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.115 КК України.

У доповненнях до апеляційної скарги просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 положення ч.5 ст. 72 КК України та перерахувати строк попереднього ув’язнення до вступу вироку в законну силу з розрахунку 1 день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Захисник-адвокат Пороло М.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить вирок Олександрійського міськрайонного суду від 21.02.2018 року відносно ОСОБА_7 скасувати і закрити кримінальне провадження.

Зазначає, що висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

На його думку, як захисника, докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, були досліджені під час судового розгляду і на які посилається у своєму вироку суд першої інстанції, у їх сукупності свідчать, що пред’явлене ОСОБА_7 обвинувачення у скоєнні нею злочину, передбаченого ч.І ст.28, ч.І ст.115 КК України, є недоведеним, оскільки сторона обвинувачення під час розгляду справи в суді, ні суд в своєму обвинувальному вироку не надали тих достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили б про вину підсудної у вчиненні кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи такі висновки та винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину, суд першої інстанції посилається у своєму обвинувальному вироку на ряд доказів, які на його думку є належними та допустимими засобами доказування участі підсудної у скоєнні злочину і серед яких судом були зазначені, перш за все, прямі докази, а саме:

Протоколом огляду місця події від 09.10.2014 року в ході якого оглянуто територію домоволодіння №4, по вул. Петровського, с. Володимиро -Ульянівка, Олександрійського району в ході якого виявлено сліди бурого кольору, сліди замивання і труп ОСОБА_9

(т. 1 а.с.25-48)

Протоколом огляду місця події від 09.10.2014 року в ході оглянуто територію домоволодіння №1, по вул. Петровського, с. Володимиро - Ульянівка, Олександрійського району, на території домоволодіння вилучено сокиру та комуфляжні штани .

(т. 1 а.с.50-52)

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_13 , ОСОБА_11, ОСОБА_10 допитані в ході судового засідання, не були присутні під час нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 і не могли нічого пояснити щодо механізму нанесення ударів ОСОБА_9 та ким наносились удари.

Суд посилається на висновок судової медико - криміналістичної експертизи №32 від 19.01.2015 року, згідно якого на поверхні трикотажного полотна жакета і брюк, які належать ОСОБА_7 виявлено сліди крові, які мають різний характер та механізм утворення.

- множинні краплі на лицьовій поверхні нижньої третини передньої лівої половинки брюк виникли внаслідок падіння на похилу поверхню брюк. Джерело крапель знаходиться вище місця розташування слідів. Ліва гомілка одягнутої в брюки людини займала положення близьке до вертикального.

Відповідно до висновку суду сліди крові у вигляді крапель на одежі ОСОБА_7 могли виникнути тільки при безпосередньому контакті обвинуваченої та ОСОБА_9 при нанесенні останньому ударів.

Вважає що, суд необгрунтовано тлумачить висновки медико-криміналістичної експертизи №32 від 19.01.2015 року, враховуючи невеликі розміри кімнати в якій були нанесені тілесні ушкодження потерпілому та присутність ОСОБА_7 в зазначеній кімнаті, вона фактично весь час знаходилась поблизу ОСОБА_9 під час нанесення ударів останньому, але жодного доказу, який доводить, що ОСОБА_7 вчиняла будь-які активні дії направлені на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 не було встановлено.

ОСОБА_7 не заперечує факт надання допомоги ОСОБА_6 у приховуванні злочину, але такі дії мають бути кваліфіковані за ч.І ст.396 КК України . В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_7 проживала спільно з ОСОБА_6 , але не перебувала у шлюбі, тобто відповідно до п.І.ч.1 ст.З КПК України являється близьким родичем. На підставі ч.2 ст. 396 КК України не підлягають кримінальній відповідальності за ознаками злочину передбаченого ч.І ст.396 близькі родичі особи, яка вчинила злочин.

Заслухавши доповідача, прокурора у кримінальному провадженні, який підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, захисника-адвоката Пороло М.М. та обвинувачену ОСОБА_7, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, захисника-адвоката Петрова І.М. та обвинуваченого ОСОБА_6, які підтримали свою апеляційну скаргу та просили залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, потерпілу ОСОБА_3, яка підтримала позицію прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, досудове і судове слідство в даному кримінальному провадженні проведені з дотриманням вимог розділів ІІІ, ІV КПК України. Викладені у вироку суду висновки про доведеність винуватості обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.115 КК України при обставинах, вказаних у вироку суду, ґрунтуються на зібраних та повно і всебічно досліджених судом у судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції надав правильну та об’єктивну оцінку, і які повністю відповідають фактичним обставинам справи.

Так, при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненому правопорушенні визнав частково та пояснив, що приблизно о 20 годині 08 жовтня 2016 року він та його співмешканка ОСОБА_7 прийшли до будинку ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 Також у будинку були його сестра ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_14 і ОСОБА_11. З ОСОБА_9 до цього вони були знайомі біля 3 років, конфліктних ситуацій до цього між ними не виникало. Усі вони сиділи на підлозі в кухні будинку, грали у карти і пили горілку. Через деякий час його сестра ОСОБА_6 уїхала на машині зі своїми знайомими. Через деякий час після цього ОСОБА_10 та його мати ОСОБА_11, пішли в іншу кімнату відпочивати. Залишились грати в карти та розпивати алкогольні напої він, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ОСОБА_7 сиділа напроти ОСОБА_9 і ОСОБА_9 почав залицятись та чіплятись до ОСОБА_7 ОСОБА_6 зробив зауваження ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_7 була його співмешканкою і на той момент вони вже 10 місяців проживали разом. Після чого ОСОБА_9 схопив сокиру, що стояла поряд, але ОСОБА_6 вдалось забрати у ОСОБА_9 цю сокиру та він переставив її подалі, та вони втрьох продовжили вживати алкоголь. Але згодом ОСОБА_9 знову схопив сокиру та вдарив ОСОБА_6 один раз по нозі. Йому вдалось вирвати сокиру у ОСОБА_9 та він почав наносити потерпілому удари, тому що злякався, оскільки ОСОБА_9 був сильніший за нього. Скільки саме ударів він наніс ОСОБА_9 точно не пам’ятає. ОСОБА_9 впав на підлогу кухні та лежав не рухаючись. ОСОБА_6 вирішив, що останній помер, надати медичну допомогу та викликати швидку не намагався, та на килимовій доріжці відтягнув потерпілого до старого колодязя, неподалік двору, та вкинув його туди. Точної відстані від двору до колодязя він не пам’ятає. ОСОБА_6 стверджує, що удари наносив сам, тіло ОСОБА_9 до колодязя відтягнув сам, а ОСОБА_7 тільки замивала кров в кухні, обмила сокиру та взяла її з собою, коли вони повернулись до свого місця проживання. ОСОБА_6 у вчиненому розкаявся, сказав, що жалкує, що все так сталось. В той час як він наносив удари ОСОБА_9 ОСОБА_7 була в кухні, сиділа за столом і нічого не робила. Чи підходила вона до ОСОБА_9, коли той вже лежав на підлозі ОСОБА_6 не пам’ятає. Скільки часу зайняло прибирання слідів крові в кухні він точно не пам’ятає. Коли вони з ОСОБА_7 повернулись додому, то одразу не роздягаючись лягли спати. Зранку до їх будинку по вул. Петровського, 1 приходив ОСОБА_10, про що вони точно розмовляли ОСОБА_6 не пам’ятає. В судових дебатах ОСОБА_6 зазначив, що розкаюється у вчиненні вбивства.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину в вчиненні вбивства не визнала та суду пояснила, що 08.10.2014 року вона зі співмешканцем ОСОБА_6 розпивали спиртні напої та грали в карти за адресою АДРЕСА_3 разом із ОСОБА_12 (сестрою її співмешканця), ОСОБА_15 і ОСОБА_10 та ОСОБА_9. Потім сестра ОСОБА_12 кудись поїхала, а ОСОБА_15 пішли спати. Вона, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 продовжували пити горілку. Що відбувалось далі вона майже не пам’ятає, до момента коли побачила, що ОСОБА_9 лежить на підлозі. Вона підійшла до ОСОБА_9 ближче, але його не торкалась, було багато крові, ознак життя він не подавав. Саму подію вбивства вона не пам’ятає, була в стані сильного алкогольного сп’яніння і спала за столом в кухні. Де дівся ОСОБА_9 з підлоги кухні вона не бачила, але думає, що ОСОБА_6 сам відтягнув ОСОБА_9 до колодязя. Вона замивала кров в кухні, воду і ганчірки взяла тут же на кухні. Потім повернувся ОСОБА_6 та вони пішли додому, вона взяла з собою сокиру, навіщо пояснити не може. Вдома вони не перевдягаючись та не миючись лягли спати. Вранці до них хтось приходив, але вона до дверей не підходила, ОСОБА_6 говорив, що приходив голова сільради та питав про ОСОБА_9. Звідки у неї на одежі сліди та бризки крові ОСОБА_7 пояснити не може, вину у вбивстві не визнає, винувата в тому, що нічого не зробила, не допомогла ОСОБА_9 та приховувала сліди злочину, замиваючи кров. Цивільний позов визнала в частині матеріальної шкоди. Хто скоїв убивство ОСОБА_7 не знає, можливо ОСОБА_6, але точно не вона.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини у вбивстві ОСОБА_9 та невизнання у повному обсязі своєї вини ОСОБА_7, їх вина підтверджується наступними дослідженими і перевіреними судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_3, дружини ОСОБА_9, яка суду пояснила, що про вбивство чоловіка дізналась від невістки ОСОБА_16, після чого вона поїхала на місце події. Біля будинку ОСОБА_6 вона побачила сільського голову ОСОБА_13, який розповів, що вбивство вчинили ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які дуже п’яні, кожен з яких стверджував, що вбив саме він. Обвинувачені перебували у своєму будинку, проте ОСОБА_13 не пустив її туди. Пройшовши до будинку, де сталось вбивство, ОСОБА_3 побачила одяг та взуття чоловіка ОСОБА_9: светр, штани, шапку, жилет, точно не пам’ятає. У будинку та на подвір’ї було багато крові, також було помітно, що її намагались вимити. Через весь двір і дорогу було помітно сліди волочіння. Вони з головою сільради зайшли до кухні і вона побачила сліди крові на дверях, стінах, тумбочці. Килима на підлозі не було. Вона вийшла з будинку, бо не могла там більше залишатись. Неподалік знаходився закинутий колодязь, де за словами сільського голови знаходилось тіло її чоловіка, проте підійти ближче вона не змогла. Вона дочекалась приїзду міліції і поїхала додому. Всього пробула на місці події біля години, тому що довго чекали приїзду міліції. На асфальті було добре видно сліди волочіння, і на стежці, і на порозі дому була вода, тобто кров замивали. Біля колодязя лежав килим, в якому, як вона думає, її чоловіка і притягнули. До інших кімнат будинку вона не заходила. Характеризує ОСОБА_9 позитивно, він був неагресивним, неконфліктним, особливо спиртними напоями не зловживав. Повідомила, що чоловік був середньої статури, міцний, і в разі чого, міг за себе постояти навіть у стані алкогольного сп’яніння, тому вона вважає, що один ОСОБА_6 з ним би не справився, тим більше не зміг би його самотужки відтягти до колодязя. Крім того, на місці події була ОСОБА_11, яка повідомила їм з ОСОБА_13, що коли вона виходила в туалет, то ОСОБА_9 лежав на підлозі біля плити, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 стояли над ним з сокирою і він просив їх, щоб його не вбивали. Крові на ОСОБА_9 ОСОБА_11 не бачила, але він закривав голову рукою і просив його не вбивати. Те саме ОСОБА_11 розповідала і в міліції. Напередодні чоловік повернувся з села Недогарки, їй здавалось, що він був трохи сп’янілий. Чоловікові хтось зателефонував, хто саме він їй не сказав, взяв велосипед і повідомив, що від’їде ненадовго, куди саме не повідомив, більше вона чоловіка живим не бачила. Чоловік часто спілкувався з сестрою ОСОБА_12 та ОСОБА_10, з обвинуваченими її чоловік був знайомий, але тісно не спілкувався.

- показаннями свідка ОСОБА_13, Недогарського сільського голови, який пояснив, що очевидцем події не був. Вранці біля 8-00 09.10.2014 року батько обвинуваченого ОСОБА_6 заїхав до нього на роботу і повідомив, що було скоєно злочин в с. Володимиро-Ульянівка. На його запитання батько обвинуваченого відповів, що це зробили його син (ОСОБА_6) та ОСОБА_7 (ОСОБА_7). ОСОБА_13 виїхав на місце події і побачив в будинку ОСОБА_10 сліди крові, які замивалися. Видно було також, що по подвір’ю щось тягнули, сліди вели через дорогу, де був старий закинутий колодязь, він туди підійшов і дійсно побачив там труп людини. Після цього він пішов до сусіднього будинку, де сиділи ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які були дуже п’яні. ОСОБА_7 сиділа і плакала, ОСОБА_6 також був в розстроєних почуттях, стояла пляшка горілки. На його запитання, навіщо вони це зробили, ОСОБА_7 почала кричати «це я його вбила» і ОСОБА_6 теж кричав «це я його вбив». Коли обвинувачені по черзі кричали, що це вони вбили, то свідок вважає, що вони в той час приходили до тями після випитого були в шоковому стані і, крім того, були дуже п’яні, тому не може сказати чи були вони в той момент щирі. Після чого він викликав міліцію, прокуратуру. Коли він приїхав до вказаного місця події, то там була вже мати ОСОБА_6, а потім відразу під’їхав і батько ОСОБА_6. Пізніше приїхав наряд міліції і почали розбиратись. Домоволодіння складалось з 4 кімнат: коли заходиш до будинку, то спочатку іде коридорчик, потім кімната, як кухня і в цій кімнаті з ліва біля плити були сліди змитої крові і на столі замивалась кров, можливо вона розліталася та попала на стіл. Видимих пошкоджень на обвинувачених в цей день він не бачив. Обвинувачені проживали на той момент однією родиною приблизно протягом року-півтора. Коли він заглянув в колодязь, то побачив тіло чоловіка, але йому не було видно хто це саме, знав лише зі слів, що це ОСОБА_9. Біля місця події він перебував десь з 8.15 до 12.00 години. Зі слів людей він знає, що обвинувачені були схильні до вживання спиртних напоїв і ОСОБА_7 більше вживала ніж ОСОБА_6. ОСОБА_9 був не худенький, таким був здоровим високим чоловіком. ОСОБА_13 ніколи не бачив бійки за участі ОСОБА_9, тому не може спрогнозувати чи міг би ОСОБА_9 протистояти одному чи двом людям з урахуванням своєї статури.

- показаннями свідка ОСОБА_11, яка пояснила, що вона проживає в будинку по АДРЕСА_3 разом з сином ОСОБА_10 і невісткою ОСОБА_6 (сестрою обвинуваченого). В жовтні 2014 року, точної дати вона вже не пам’ятає, близько 20 години вона вже збиралась спати, але до них приїхав ОСОБА_9 і запросив її разом з усіма грати в карти. ОСОБА_12, сестра ОСОБА_6, покликала ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Вони всі разом сіли і почали грати в карти на кухні, була пляшка горілки. Вона посиділа приблизно 30 хв. і пішла спати в сусідню кімнату десь біля 9-30 вечора. У спальні, де вона відпочивала, працював телевізор. Потім вночі о котрій годині не пам’ятає, вона прокинулась, щоб піти в туалет. До того як покинутись, вона нічого не чула ні сварок, ні гупотіння, ні розмов, бо напевно міцно спала. Коли вона проходила через кухню, то побачила за столом ОСОБА_7, ОСОБА_6 не бачила. ОСОБА_9 лежав біля плити головою до дверей в її кімнату на спині, вона не придала цьому значення. Коли вона вже поверталась через кілька хвилин, то в кухні вже був і ОСОБА_6. Вона зайшла до своєї кімнати і десь через 30 хв. почула як щось потягнули, після чого вона вже з кімнати не виходила, оскільки зрозуміла, що щось трапилось та злякалась. Згодом вона роздивилась, що двері в її кімнату в крові. Коли обвинувачені повернулися в кухню, ще десь через 30 хв., то ОСОБА_7 почала замивати двері в її кімнату, бо там була кров. Де була ОСОБА_12 вона не знала, оскільки пішла спати раніше, вранці їй повідомили, що вона кудись поїхала. ОСОБА_14 спав з нею в кімнаті, вона почала його будити, але їй відразу це на вдалось. Розбудила його десь в 6.30 - 7.00 год. ранку і сказала, що напевно ОСОБА_9 вбили, він вискочив і через декілька хвилин повернувся весь блідий і сказав, що ОСОБА_9 в ямі, куди ми викидаємо сміття. Будинок складається з двох кімнат, кухні і коридора. Вони сиділи в кухні на підлозі і грали в карти. Кімната, в яку вона пішла спати, відразу йде після кухні, тобто двері з кімнати виходять на кухню, двері були прикритті, не закриті. В кімнаті працював телевізор, тому вона не чула про що говорилось, чи що робилось в кухні. Під час гри в карти вони вживали самогон, в них була пляшка 0,5 л. З кімнати, куди вона пішла спати, їй не було видно, що робиться на кухні, вона могла бачити двері, але видимості на кухню не було. Коли вона йшла спати, то ніякого конфлікту між особами, які залишились не було. Які стосунки були між ОСОБА_9 та ОСОБА_12, між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 їй не відомо. Коли вона вночі виходила в туалет, то помітила на обличчі ОСОБА_9 подряпини, крові не було. В якому стані був ОСОБА_9 коли вона його побачила не може сказати, він просто лежав, вона не бачила, щоб він рухався. Коли вона пішла спати, то відразу заснула, тому не знає, о котрій годині пішов спати ОСОБА_10. Коли вона все це побачила, то ще вночі намагалась розбудити сина. Повідомити міліцію чи медиків не намагалася. Коли вона вже вранці вийшла до кухні, то помітила, що на кухні на підлозі немає доріжки, крові вона не помітила. Близько 7 години ранку вона розбудила сина ОСОБА_10, якому розповіла про те, що бачила. ОСОБА_14 вийшов на вулицю і повернувшись, повідомив, що в колодязі лежить труп ОСОБА_9

- показаннями свідка ОСОБА_10, який повідомив, що ОСОБА_9 приїхав до них за адресою вул. Петровського, 4 с. Володимиро-Ульянівка біля 9 год. вечора 8 чи 9 жовтня. Хвилин через 10 прийшли ОСОБА_12 та ОСОБА_7 з гральними картами. ОСОБА_9 уже був в стані алкогольного сп’яніння. Біля 10 годин вечора ОСОБА_12 забрали знайомі, він залишився грати в карти. Біля 23 години він пішов спати, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 залишились втрьох, жодних конфліктів до того часу між ними не було. Біля 4 години ранку він виходив пити воду, слідів крові не помітив. Біля 7 години ранку він вийшов на дорогу і побачив на асфальті кров, заглянув в колодязь і побачив там ноги людини. Він одразу пішов до домоволодіння ОСОБА_12 та ОСОБА_7, які довго не відчиняли, він чув, що вони скандалили. Потім двері відчинив ОСОБА_12, він був голий, з розбитим коліном, нічого йому не пояснив. ОСОБА_10 почав дзвонити матері ОСОБА_12, казати, щоб вона викликала міліцію. З ОСОБА_9 вони часто спілкувались, той був спокійною людиною. ОСОБА_6 також не агресивна людина. Вночі жодних шумів він не чув. В кухні в них була сокира, щоб колоти горіхи та молоток. Вранці слідів крові в кухні він не помітив. Його мати ОСОБА_11 розповідала, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 били ОСОБА_9, звідки вона це знає не казала. На запитання прокурора підтвердив показання, надані ним на досудовому розслідуванні, а саме: що мати йому говорила, що ОСОБА_7 витирала кров з підлоги та дверей, витягувала ковдру, на якій лежав ОСОБА_9 та потягла до колодязя. Також повідомив, що ці показання є правдивими і на них він наполягає.

Свідок ОСОБА_6, батько обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні, посилаючись на своє право, передбачене ст.63 Конституції України, відмовився давати будь-які показання.

Свідок ОСОБА_19, сестра обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні, посилаючись на своє право, передбачене ст.63 Конституції України, відмовилась давати будь-які показання.

Свідок ОСОБА_6, сестра обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні, посилаючись на своє право, передбачене ст.63 Конституції України, відмовилась давати будь-які показання.

- показаннями експерта ОСОБА_20, судово-медичного експерта Олександрійського міжрайонного відділення комунального закладу «Кіровоградське бюро судово-медичних експертиз», який повідомив, що тілесні ушкодження в вигляді черепно-мозкової травми у потерпілого могли бути завданні різними частинами сокири, і обухом і ріжучою частиною, в тому числі і носком, п’яткою (складові частини сокири). Потерпілий під час нанесення тілесних ушкоджень міг подавати певні ознаки життя, вчиняти певні дії, проте були вони активні чи пасивні сказати неможливо, але після нанесення потерпілому тілесного ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, а саме в ділянці голови та розрубу в лівій тім’яній ділянці, що характерно для предмету, який має рублячи характеристики. Взагалі всі тілесні ушкодження в районі голови в сукупності є тяжкими тілесними ушкодженнями, оскільки неможливо відхилити навіть дію тупою частиною предмету, від якого утворився синець на лобі справа, що він не призвів до пошкодження головного мозку та не допоміг розвитку субдурального крововиливу. Тобто всі удари в область голови являються тяжкими тілесними ушкодженнями і знаходяться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті. Тілесні ушкодження, які могли бути отримані потерпілим при падінні з висоти свого зросту, це синець на лобі, рани в потиличній ділянці, та синець на кінчику носа. Це не обов’язково, що ці ушкодження утворились саме при падінні, але можливо. Потерпілий був в стані тяжкого алкогольного сп’яніння, оскільки в його крові виявлено етиловий спирт в кількості 4,42 проміле, та 3,26 – в гематомі. Ушкодження обвинуваченого ОСОБА_6 враховуючи характеристики могли виникнути 08.10.2014 року, тобто не виключено, що під час конфлікту з потерпілим. Ушкодження у ОСОБА_6 могли бути спричиненні тими ж предметами, що і потерпілому ОСОБА_9, а саме це могла бути сокира, лезова частина при її достатньому загостренні. На питання чи міг потерпілий після отримання тяжких ушкоджень чинити опір ОСОБА_6, щоб спричинити тілесні ушкодження, експерт зазначив, що така можливість не виключена. У ОСОБА_9 на тильній поверхні лівої кисті малась рана, яка може бути наслідком самозахисту. Тобто боротьба між ними не виключається. Не виключено, що після таких травм в область голови потерпілий міг вчиняти якісь дії, активні чи пасивні судити неможливо, які з часом слабнуть в зв’язку з набряком головного мозку, гематомою та забоєм.

Наведені показання потерпілої, свідків та експерта, повністю узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 09.10.2014 року зі схемою та фототаблицями до нього, згідно якого місцем огляду є територія домоволодіння АДРЕСА_3, на території якого знаходиться колодязь, будинок, літня кухня та господарські будівлі. Приміщення будівлі складається з коридору та 4 кімнат. В кімнаті №1 (місце вчинення правопорушення) на підлозі маються вологі сліди замивання, замивання має відтінок бурого кольору, на поверхні тумбочки на полімерній плівці також мається нашарування бурого кольору. Від сходів у напрямку виходу із двору маються сліди волочіння, на траві сліди нашарування бурого кольору, які є по всьому шляху волочіння і закінчуються біля колодязя. На дні колодязя знаходиться труп ОСОБА_9. Труп знаходиться в положенні лежачи на правому боці, шкіряний покрив блідо-рожевого кольору з трупними плямами блідо-фіолетового кольору по задній поверхні тіла зліва. По задній поверхні сорочки під комірцем є пошкодження у вигляді косо-горизонтальних рубаних з рівними краями пошкоджень. Тіло і одяг забруднені ґрунтом і речовиною червоно-коричневого кольору. На трупі є ушкодження: в проекції шиї на задній поверхні у верхній та середній третині три рубані рани лінійної форми; в потиличній ділянці голови 2 рани трикутної форми; в лобно-тім’яній ділянці зліва рубана рана лінійної форми; в тім’яно-потиличній ділянці рубані рани лінійної форми справа; в проекції лівої лопатки садно; в проекції ребер зліва по передньо-паховій лінії садна; на рівні 5-6 ребер по задньо-паховій лінії зліва садна; по задній поверхні грудної клітини по лопатковій лінії справа садно; по тильній поверхні лівої кисті у основи 3-4 пальців рана лінійної форми. З місця огляду вилучено одяг ОСОБА_9.( шапку, піджак, светр), туфлі чорного кольору, змив РБК зі сходів будинку, змив РБК з підлоги кімнати №1; 2 недопалки від сигарет в кімнаті №1, виріз із полімерної плівки з кімнати №1; 3 стрічки слідів пальців рук з 3 чашок і з пляшки кімнаті №1, виріз з килиму біля колодязя в дворі, гумовий сандаль біля ями, шкарпетки чорного кольору біля колодязя в дворі, змив РБК з ґрунту на дорозі, змив РБК з трави біля дороги, змив РБК з трави біля колодязя, змив РБК біля криниці (місце огляду місця події, трупа померлого) (т. 1 а.с.25-48);

- протоколом огляду місця події від 09.10.2014 року з відповідними фототаблицями, згідно якого оглянуто домоволодіння по вул.Петровського, 1, на території домоволодіння знаходяться будинок, в якому знайдено та вилучено штани камуфляжні та сокиру довжиною 50 см., на яких маються сліди бурого кольору (т.1 а.с. 50-52);

- протоколом огляду місця події від 09.10.2014 року з відповідними фототаблицями (за адресою вул. Семашко, 15 м. Олександрія), згідно якого за участю спеціаліста експерта ОСОБА_20 оглянуто труп та описано тілесні ушкодження на трупі та внутрішні ушкодження: крововиливи у м’які тканини голови, забій з формуванням гематоми головного мозку, множинні переломи черепу, розрив диску між основою черепа та першим шийним хребцем, множинні переломи ребер; в ході огляду вилучено сорочку, футболку і штани зі слідами РБК (т. 1 а.с. 53-59);

- лікарським свідоцтвом про смерть 1848/337 від 10.10.2014 року, згідно якого причина смерті – напад з використанням гострого предмету з метою вбивства та з нанесеними пошкодження (т.1 а.с.61);

- висновком судово-медичної експертизи №337 від 08.12.2014 року, згідно якого оглянуто труп та описано усі тілесні ушкодження та підтверджено, що на тілі ОСОБА_9 маються тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: забій речовини головного мозку в ділянках правої лобної, правої потиличної та лівої тім’яної долей більш виражені по конвенситальній поверхні, крововилив в кількості близько 450 мл. під тверду та м’яку мозкової оболонки по конвенситальній поверхні головного мозку, переломи лівої тім’яної та потиличної кісток, крововиливи у м’які тканини голови в потилично-тім’яній ділянці справа, в потиличній ділянці, в тім’яній області зліва, в лобній області справа, рани в тім’яній ділянці зліва, в тьмяно-потиличній ділянці справа в кількості двох, в потиличній ділянці в кількості двох, синці на лобі справа у волосистої кайми, на верхній повіці лівого ока, на кінчику носа, у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю. Переломів 5, 8, 9 ребер справа та переломів 6, 7, 8, 10 ребер зліва по різним лініям, синці в проекції нижнього кута лівої лопатки, по передній пахвовій лінії зліва, садна у зовнішнього кута правої ключиці, по задній пахвовій лінії зліва на лінії 5-6 ребер, по задній поверхні грудної клітини зліва у своїй сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, оскільки є небезпечними для життя у своєму подальшому клінічному перебігу для живих осіб та не знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю. Рани по поверхні шиї в кількості трьох кваліфікуються як тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров’я на термін від 6 до 21 доби та не знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю. Рани по тильній поверхні лівої кісті кваліфікуються як тілесні ушкодження легкого ступеня тяжкості з скороминучим розладом здоров’я на термін до 6 діб, та не знаходяться в прямому причинному зв’язку зі смертю. Виявлені тілесні ушкодження могли бути завдані різними частинами сокири. Тілесні ушкодження у вигляді ран: в тім’яній ділянці зліва, в тьмяно потиличній ділянці справа в кількості двох, на задній поверхні шиї в кількості трьох, утворилися внаслідок дії предмету з ознаками рублячого, який має прямолінійне гостре лезо шириною не менше 8 см, робочу частину у формі клина, що розширюється. Тілесні ушкодження у вигляді двох ран в потиличній ділянці по центру утворилися внаслідок дії тупого твердого предмету з контактуючою поверхнею у формі тригранного кута. Тілесні ушкодження у вигляді рани по тильній поверхні лівої кісті утворилися внаслідок предмету з ознаками ріжучого. Тілесні ушкодження у вигляді синців та саден утворилися внаслідок дії тупого твердого предмету (ів). Враховуючи локалізацію та характер ран: рана 1 утворилася внаслідок травмуючого предмету зліва направо по відношенню до травмованої поверхні, рани 2,3 утворилися внаслідок дії травмуючого предмету зверху вниз по відношенню до травмованої поверхні, рани 4, 5, 6, 7, 8 утворилися внаслідок дії травмуючого предмету ззаду наперед по відношенню до травмованої поверхні, рана 9 утворилася внаслідок дії травмуючого предмету знизу догори по відношенню до травмованої поверхні. Виявлені тілесні ушкодження є прижиттєвими та утворилися до 6 годин до моменту смерті. Смерть ОСОБА_9, 1972 року народження, настала від здавлення головного мозку гематомою в комплексі з його набряком та забоєм внаслідок відкритої черепно-мозкової травми. Від моменту смерті до розтину трупа пройшов термін приблизно 8-12 годин. В крові трупа виявлений етиловий спирт, що відноситься до тяжкого ступеня отруєння у живих осіб (т. 1 а.с70-80);

- висновком судово-криміналістичної експертизи №286 від 04.12.2014 року з відповідними фототаблицями, про те, що на ділянці шкіри потиличної області в центрі розташовані дві рани, які характерні для двократної травмуючої дії тупого твердого предмета з контактуючою поверхнею у формі тригранного кута. Забруднення травмуючої поверхні предмета слідами сполук заліза не виключається. Рана на ділянці шкіри потиличної ділянки справа виникла внаслідок однократної травмуючої дії предмета, що рубає, який має прямолінійне гостре лезо шириною не менш 74 мм, робочу частину у формі клина, що розширюється. Забруднення травмуючої поверхні предмета слідами сполук заліза не виключається. Щілиноподібний перелом склепіння черепа є результатом однократної травмуючої дії предмета, що рубає, який має прямолінійне гостре лезо шириною не менш 80 мм, робочу частину у формі клина, що розширюється. Місцем прикладання сили – ліва тім’яна область голови, переважний напрямок впливу – зліва направо, положення клина предмета в момент спричинення пошкодження співпадає з горизонтальною площиною (т. 1 а.с.85-94);

- висновком судово-медичної експертизи №880 від 10.12.2014 року, згідно з яким кров на вилученій чоловічій тенісці ОСОБА_9 може належати потерпілому і обвинуваченим (т. 1 ас. 170-172);

- висновком судово-медичної експертизи №878 від 10.12.2014 року, згідно якого група крові потерпілого ОСОБА_9 та група крові обвинувачених однакова, встановлено лише антиген А, кров на марлевому змиві з трави біля колодязя може належати потерпілому і обвинуваченим (т.1 а.с. 179-181);

- висновком судово-імунологічної експертизи №877 від 10.12.2014 року, згідно якого група крові потерпілого ОСОБА_9 та група крові обвинувачених однакова, встановлено лише антиген А, кров на марлевому змиві біля колодязя може належати потерпілому і обвинуваченим (т.1 а.с. 184-186);

- висновком судово-імунологічної експертизи №873 від 10.12.2014 року, згідно якого виявлений з полімерної плівки з кімнати №1 знайдена кров людини з антигеном А, яка може належати потерпілому та обвинуваченим (т.1 а.с. 189-191);

- висновком судово-імунологічної експертизи №874 від 10.12.2014 року, згідно якого на марлевому змиві зі сходів знайдена кров людини з антигеном А, яка може належати як потерпілому так і обвинуваченим (т.1 а.с. 194-196);

- висновком судово-імунологічної експертизи №876 від 10.12.2014 року, згідно якого на марлевому змиві з асфальту напроти колодязя знайдена кров людини з антигеном А, яка може належати як потерпілому так і обвинуваченим (т.1 а.с. 199-201);

- висновком судово-імунологічної експертизи №875 від 10.12.2014 року, згідно якого на марлевому змиві з узбіччя дороги знайдена кров людини з антигеном А, яка може належати як потерпілому так і обвинуваченим (т.1 а.с.204-206) ;

- висновком судово-імунологічної експертизи №872 від 10.12.2014 року, згідно якого на марлевому змиві з підлоги кімнати №1 знайдена кров людини з антигеном А, яка може належати як потерпілому так і обвинуваченим (т.1 а.с.209-212);

- висновком судово-імунологічної експертизи №879 від 02.12.2014 року, згідно якого на в’язаній кофті ОСОБА_7 та її штанях знайдено кров людини з антигеном А, яка може походити як від потерпілого так і обвинувачених (т.1 а.с.216-218);

- висновком судово-імунологічної експертизи №883 від 16.12.2014 року, згідно якого на фрагменті килимового покриття знайдено кров людини, яка може походити від потерпілого і обвинувачених (т.1 а.с. 232-234);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №1162 від 05.12.2014 року, згідно якого генетичні ознаки клітин з домішкою крові людини у змивах з топорища та головки наданої на дослідження сокири збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_9 та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (т.2 а.с. 20-28);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №1161 від 04.12.2014 року, згідно якого генетичні ознаки крові людини у вирізках з жіночої кофти (об’єкт №1) є змішаними і містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (об’єкт №2) і не містять генетичних ознак зразків крові ОСОБА_7 Генетичні ознаки клітин з домішкою крові людини у вирізках зі штанів – лосин (об’єкт № 2) є змішаними і містять генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (т.2 а.с. 33-40);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №1160 від 04.12.2014 року, згідно якого генетичні ознаки клітин з домішкою крові людини на камуфльованих штанах є змішаними і містять генетичні ознаки крові ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і виключають можливість походження від ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 45-53);

- висновком судової молекулярно-генетичної експертизи №1203 від 23.12.2014 року, згідно якого генетичні ознаки клітин з домішкою крові людини у вирізці з сорочки підозрюваного ОСОБА_6 збігаються з генетичними ознаками крові ОСОБА_9 і не збігаються з ознаками ОСОБА_6 та ОСОБА_7, генетичні ознаки з домішкою крові людини зі спортивних штанів ОСОБА_6 збігають з ознаками крові ОСОБА_6 та не збігаються з ознаками крові ОСОБА_9 та ОСОБА_7 (т. 2 а.с 58-66);

- висновком судової медико-криміналістичної експертизи №32 від 19.01.2015 року, згідно якого на поверхні трикотажного полотна жакета і брюк, які належать ОСОБА_7 виявлено сліди крові, які мають різний характер та механізм утворення: множинні краплі на лицьовій поверхні нижньої третини передньої лівої половинки брюк (№56-57) виникли внаслідок падіння на похилу поверхню брюк. Джерело крапель знаходилося вище місця розташування слідів. Ліва гомілка одягнутої в брюки людини займала положення близьке до вертикального. Помарки крові, розташовані по внутрішньому зрізу правої полички жакета (№1), по передній поверхні правого рукава жакета (№7), по задній поверхні манжети правого рукава жакета (№10, №11, №12), на спинці жакета (№17), по нижньому зрізу пояса-резинки зі сторони спинки жакета (№18), поблизу верхнього зрізу пояса зі сторони задньої частини правої половинки брюк (№33) та по задній частині лівої половинки брюк (№41-42), виникли внаслідок безпосереднього контактування поверхні жакета й брюк зі слідоутворюючою поверхнею, покритої або забрудненої кров'ю. Слід крові, виявлений на поверхні спинки жакета (№,15, №16), є мазком від динамічної взаємодії поверхні спинки жакета та забарвленої кров'ю поверхні по дотичній в косо-вертикальному направленні (т.2 а.с. 71-83);

- висновком судової медико-криміналістичної експертизи №31 від 14.01.2015 року, згідно якого на поверхні камуфляжних штанів належних ОСОБА_6 виявлені сліди речовини червоно-бурого кольору, які мають різний характер та механізм утворення: Бризки на передній частині правої половинки (№1) характерні для переважно перпендикулярного падіння на вертикально розташовану поверхню тканини штанів. Джерело бризок, ймовірно, знаходилося попереду від одягненої у штани людини. Сліди на рівні середньої та нижньої третини передній частині правої половинки штанів (№2, №3), слід на рівні середньої третини передньої частини лівої половинки штанів №5), сліди по нижньому зрізу половинок зі сторони задньої поверхні штанів (№6, №7) є просочуваннями, які виникли внаслідок торкання поверхні тканини штанів із джерелом виділення красно-бурої рідини або з її скупченням. Сліди поблизу нижнього зрізу передньої частини лівої половинки штанів схожі на сліди від падіння окремих крапель з малої висоти на похилу поверхню тканини штанів (т.2 а.с.88-101);

- висновком судової медико-криміналістичної експертизи №33 від 28.01.2015 року, згідно якого у ОСОБА_9 дві рани на ділянці шкіри потиличної області в центрі спричинені одним з тригранних кутів ударної поверхні обуха сокири, рана на ділянці шкіри потиличної області справа та пошкодження кісток склепіння черепа зліва могли виникнути внаслідок травмуючої дії середньої частини леза сокири, наданої на дослідження (т.2 а.с.106-113);

- висновком судово-медичної експертизи №481 від 09.10.2014 року, згідно якого на тілі ОСОБА_6 є тілесне ушкодження у вигляді рани в проекції лівого колінного суглобу, яке утворилося внаслідок дії предмету з ознаками ріжучого та кваліфікується як легкі тілесні ушкодження, які викликають скороминучий розлад здоров’я на термін до 6 діб. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитись 08.10.2014 року (т.2. а.с. 138-139);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 10.11.2014 року, згідно якого отримано зразки крові ОСОБА_6 (т.2 а.с. 142);

- висновком судово-імунологічної експертизи №839 від 11.11.2014 року, згідно якого встановлено групову належність крові ОСОБА_6 до групи Аb за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 146-147);

- висновком судово-медичного експертизи №482 від 09.10.2014 року, згідно якого на тілі ОСОБА_7 є тілесні ушкодження, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які не могли утворитись 08.10.2014 року (т.2 а.с.208-209);

- протоколом отримання зразків для експертизи від 12.11.2014 року, згідно якого отримано зразки крові ОСОБА_7 (т.2 а.с.211);

- висновком судово-імунологічної експертизи №868 від 19.11.2014 року, згідно якого встановлено групову належність крові ОСОБА_7 до групи Аb за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 215-216);

Також в судовому засіданні були дослідженні наступні фактичні дані:

- висновок судово-наркологічної експертизи №668 від 13.11.2014 року, згідно якої ОСОБА_6 страждає психічно-поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю (т.2 а.с.150);

- висновок судово-психіатричної експертизи №608 від 25.11.2014 року, згідно якого ОСОБА_6 в момент скоєння правопорушення виявляв і в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступеню душевного захворювання і недоумкуватості, а тому є осудним та підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. Застосування заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_6 з урахуванням рівня його розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей розуміє характер, факт, зміст своїх дій, може керувати ними і передбачати їх наслідки. ОСОБА_6 може правильно відображати події у власних показах. ОСОБА_6 з урахуванням стану здоров’я та психологічний розвиток розуміє значення даних ним показів з приводу інкримінованого правопорушення і в повній мірі може керувати своїми діями в момент дачі показів по факту правопорушення. Під час дослідження ОСОБА_6 виявлено середній рівень правдивості. В стані фізіологічного афекту ОСОБА_6 не знаходився (т.2 а.с.157-159);

- висновок судово-наркологічної експертизи №684 від 21.11.2014 року, згідно якої ОСОБА_7 страждає психічно-поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю (т.2 а.с.219);

- висновок судово-психіатричної експертизи №617 від 28.11.2014 року, згідно якого ОСОБА_7 в момент скоєння правопорушення виявила і в даний час виявляє психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, проте вказані психічні розлади не досягають ступеню душевного захворювання і недоумкуватості, а тому є осудним та підпадає під дію ч.1 ст.19 КК України. Застосування заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_7 з урахуванням рівня її розумового розвитку та індивідуально-психологічних особливостей розуміє характер, факт, зміст своїх дій, може керувати ними і передбачати їх наслідки. ОСОБА_7 може правильно відображати події у власних показах. ОСОБА_7 з урахуванням стану здоров’я та психологічний розвиток розуміє значення даних нею показі з приводу інкримінованого правопорушення і в повній мірі може керувати своїми діями в момент дачі показів по факту правопорушення. Під час дослідження ОСОБА_7 виявлено середній рівень правдивості. В стані фізіологічного афекту ОСОБА_7 не знаходилась (т.2 а.с.222-224).

Отже, проаналізувавши зазначені вище докази та обставини вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що взяті в сукупності всі вищеперераховані докази беззаперечно підтверджують причетність саме обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 ч.1 ст.115 КК України, а тому суд першої інстанції правильно кваліфікував їх дії, як вчинення вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчинене групою осіб.

Перевіряючи апеляційні доводи захисника Пороло М.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 щодо її непричетності до скоєного злочину, колегія суддів встановила, що вони є фактично аналогічними тим, що заявлялися ним та обвинуваченою під час судового розгляду даного кримінального провадження у суді першої інстанції, який перевіривши їх належними чином, та з урахуванням вищезазначених доказів по справі, дав їм правильну оцінку про їх необґрунтованість.

За таких обставин, колегія суддів належним чином перевіривши досліджені судом першої інстанції докази в їх сукупності вважає безпідставними апеляційні доводи захисника про те, що обвинувачена вказаного злочину не вчиняла, а органом досудового розслідування не здобуто належних та допустимих доказів причетності її до вбивства, а також що сліди крові на одязі ОСОБА_7 могли з’явитись в зв’язку з тим, що вона фактично весь час знаходилась поблизу ОСОБА_9 під час нанесення ударів останньому, а тому суд необґрунтовано тлумачить висновки медико-криміналістичної експертизи, оскільки вони повністю спростовуються показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10, протоколами огляду місця події, висновками судової молекулярно-генетичної та судово-імунологічної експертизи, а також висновком судової медико-криміналістичної експертизи №32 від 19.01.2015 року, згідно якого на поверхні трикотажного полотна жакета і брюк, які належать ОСОБА_7 виявлено сліди крові, які мають різний характер та механізм утворення:

-Множинні краплі на лицьовій поверхні нижньої третини передньої лівої половинки брюк (№56-57) виникли внаслідок падіння на похилу поверхню брюк. Джерело крапель знаходилося вище місця розташування слідів. Ліва гомілка одягнутої в брюки людини займала положення близьке до вертикального.

-Помарки крові, розташовані по внутрішньому зрізу правої полички жакета (№1), по передній поверхні правого рукава жакета (№7), по задній поверхні манжети правого рукава жакета (№10, №11, №12), на спинці жакета (№17), по нижньому зрізу пояса-резинки зі сторони спинки жакета (№18), поблизу верхнього зрізу пояса зі сторони задньої частини правої половинки брюк (№33) та по задній частині лівої половинки брюк (№41-42), виникли внаслідок безпосереднього контактування поверхні жакета й брюк зі слідоутворюючою поверхнею, покритої або забрудненої кров'ю.

- Слід крові, виявлений на поверхні спинки жакета (№,15, №16), є мазком від динамічної взаємодії поверхні спинки жакета та забарвленої кров'ю поверхні по дотичній в косо-вертикальному направленні.

Факт винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, вчиненому у співучасті також підтверджується тим, що після нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ОСОБА_7 почала змивати сліди крові з підлоги, дверей та забрала з місця вчинення злочину сокиру, якою наносились тілесні ушкодження ОСОБА_9, як вона і сама зазначила у свої показах.

Зазначені вище докази колегія суддів визнає допустимими, достовірними, послідовними, які повністю узгоджуються матеріалами кримінального провадження, тому підстав сумніватися в їх правдивості та об'єктивності немає.

Тож, доводи сторони захисту щодо непричетності до вчиненого злочину ОСОБА_7, на думку колегії є безпідставними. Такі доводи були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин, викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28 ч.1 ст.115 КК України, за що їх засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказах, які є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи, і яким суд першої інстанції дав повну, правильну та об’єктивну оцінку.

Підстав для задоволення апеляційної скарги захисника Пороло М.М. колегія суддів не вбачає.

Також виходячи з вищенаведеного не підлягає задоволенню апеляційна скарга захисника-адвоката Петрова І.М. в частині виключення кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.1 ст.28 КК України, як чинення злочину групою осіб, оскільки вина ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного злочину є повністю доведеною дослідженими доказами.

Щодо доводів прокурора в апеляційній скарзі щодо безпідставної перекваліфікації дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з на ч.1 ст.28 ч.1 ст. 115 КК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з показів самих обвинувачених, що приблизно о 20 годині 08 жовтня 2016 року ОСОБА_6 та його співмешканка ОСОБА_7 прийшли до будинку ОСОБА_10 по АДРЕСА_3 Також у будинку були його сестра ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_14 і ОСОБА_11. З ОСОБА_9 до цього вони були знайомі біля 3 років, конфліктних ситуацій до цього між ними не виникало. Потім вони залишились грати в карти та розпивати алкогольні напої, - він, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ОСОБА_7 сиділа напроти ОСОБА_9 і ОСОБА_9 почав залицятись та чіплятись до ОСОБА_7 ОСОБА_6 зробив зауваження ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_7 була його співмешканкою. Після чого ОСОБА_9 схопив сокиру, що стояла поряд, але ОСОБА_6 вдалось забрати у ОСОБА_9 цю сокиру та він переставив її подалі, та вони втрьох продовжили вживати алкоголь. Але згодом ОСОБА_9 знову схопив сокиру та вдарив ОСОБА_6 один раз по нозі. Йому вдалось вирвати сокиру у ОСОБА_9 та він почав наносити потерпілому удари, тому що злякався, оскільки ОСОБА_9 був сильніший за нього. Скільки саме ударів він наніс ОСОБА_9 точно не пам’ятає, тобто початковий умисел був спрямований на вчинення дій стосовно потерпілого ОСОБА_9 з метою побоювання за своє життя, оскільки потерпілий був сильніший за обвинуваченого.

Відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» № 2 від 07.02.2003 умисне вбивство вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст.115 КК) тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» №2 від 07.02.2003 року, умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч.2 ст.115 КК, а також без ознак, передбачених ст.. 116 - 118 КК, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч.1 ст.115 КК.

Згідно з ч.1 ст.28 КК України злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Відповідно до діючого законодавства група осіб без попередньої змови - це двоє або більше виконавців, які утворили групу для спільного вчинення злочину без попередньої домовленості між собою про це. Відсутність попередньої змови означає, що виконавці злочину до моменту його вчинення не обговорювали питання про його вчинення, не домовлялися про спільність своїх дій, розподіл ролей тощо. Для такої групи характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням або в процесі його вчинення. Діючи як співвиконавці, вони можуть разом розпочинати виконання об'єктивної сторони злочину або долучатися до злочину, вчинення якого іншим співвиконавцем вже розпочалося, але ще не закінчилося.

З показань обвинувачених та інших матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії щодо потерпілого обвинувачені вчиняли спільно. Судом першої та апеляційної інстанцій було встановлено відсутність попередньої змови між обвинуваченими на вчинення злочину щодо ОСОБА_9 виходячи із сукупності зібраних доказів по справі, які були предметом дослідження в суді першої інстанції відсутня доведеність кваліфікуючої ознаки – попередня домовленість для вчинення умисного вбивства. Беззаперечним є факт того, що обвинувачені на мали на меті вчинити заздалегідь сплановане вбивство ОСОБА_9, оскільки і мотив для таких дій був відсутній, а діяли вже в умовах спонтанно виниклої сварки на фоні розпиття алкогольних напоїв, але стороною обвинувачення не надано належного та обґрунтовано доведених доказів щодо вчинення інкримінованого злочину за попередньою домовленістю.

Призначаючи міру покарання обвинуваченим, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, який відносяться до особливо тяжкого злочину, особи обвинувачених, обставини, що обтяжують та пом’якшують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_6 неодружений, не працює, працездатний, на утриманні неповнолітніх дітей не має, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, проте згідно даних судово-наркологічної експертизи №668 від 13.11.2014 року страждає психічно-поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю.

Обставин, що пом‘якшують покарання ОСОБА_6, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_6, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обвинувачена ОСОБА_7 неодружена, не працює, працездатна, на утриманні має неповнолітню дитину, вважається особою, що не має судимості, згідно характеристики з місця проживання негативних відгуків на неї не надходило, на обліку лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, проте згідно даних судово-наркологічної експертизи №684 від 21.11.2014 року страждає психічно-поведінковими розладами внаслідок вживання алкоголю.

Обставин, що пом‘якшують покарання ОСОБА_7, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_7, є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства та призначив покарання, яке є необхідним та достатнім для їх виправлення та відповідатиме цілям покарання.

Вказане покарання, на переконання колегії суддів є виваженим, підстави для застосування ст.69, 75 КК України відсутні.

При цьому колегія суддів не погоджується з вимогами прокурора про необхідність призначити обвинуваченим покарання за п.12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років, оскільки з урахуванням осіб обвинувачених, обставин кримінального провадження, запропоноване прокурором покарання буде занадто суворим.

Враховуючи викладене, підстав для задоволення апеляційних скарг прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження, захисника Пороло М.М. та захисника Петрова І.М. колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Вдовіченка М.М., захисника-адвоката Пороло М.М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 та захисника-адвоката Петрова І.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.02.2018 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які визнанні винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28 ч.1 ст. 115 КК України – залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, - у той самий строк, з дня вручення копії ухвали.

Судді (підписи):

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Е.Й. Новіцький