Постанова № 74060530, 15.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 338/605/16-ц

Провадження № 22-ц/779/656/2018

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Круль І. В.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі :

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Капущак С.В., з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Старобогородчанської сільської ради, управління Держкомзему у Богородчанському районі, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконними рішень та свідоцтв про право власності, визнання права власності на спадкове майно,за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника на ухвалу Богородчанського районного суду від 12 квітня 2018 року під головуванням судді Круль І.В. в смт. Богородчани,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Старобогородчанської сільської ради, управління Держкомзему у Богородчанському районі, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконними рішень та свідоцтв про право власності, визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Богородчанського районного суду від 12 квітня 2018 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Старобогородчанської сільської ради, управління Держкомзему у Богородчанському районі, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконними рішень та свідоцтв про право власності, визнання права власності на спадкове майно.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 та її представник подали апеляційну скаргу в якій зазначили, що вона є незаконною та підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що позовна заява ОСОБА_2 була подана в письмовій формі з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України (в редакції закону від 08.07.2011 року). Підтвердженням того, що позовна заява відповідача вимогам ЦПК є ухвала про відкриття провадження від 06.06.2016 року. Однак ухвалою суду першої інстанції від 14.03.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, з мотивацією про те, що необхідно сплати 2204,80 грн судового збору, та надати суду документи про вартість спірного спадкового майна визначивши ціну позову та сплатити судовий збір за позовну вимогу майнового характеру, виходячи з ціни позову. Апелянт зазначає, що недоліки зазначені в ухвалі від 14.03.2018 року позивачем було усунуто, та 23.03.2018 року до суду першої інстанції було подано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2204,80 грн, а копія висновку про вартість майна долучена до матеріалів справи та становить 22964,49 грн.

Апелянт вважає, що суду першої інстанції обмежує позивача в доступі до правосуддя.

Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 та представника третіх осіб, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.06.2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Старобогородчанської сільської ради, управління Держкомзему у Богородчанському районі, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання незаконними рішень та свідоцтв про право власності, визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2018 року позивачу ОСОБА_2 надано строк 10 днів на усунення недоліків позовної заяви з дня вручення даної ухвали для сплати 2204,80 грн. недоплаченого судового збору за чотири позовні вимоги немайнового характеру, для надання суду документу про вартість спірного спадкового майна, визначення ціни позову та сплати судового збору за позовну вимогу майнового характеру, виходячи з ціни позову. Ухвала мотивована тим, що при зверненні до суду позивачем заявлено п'ять позовних вимог немайнового характеру та одна позовна вимога майнового характеру – визнання права власності на спадкове майно, однак позивачем сплачено судовий збір в розмірі 551,21 грн. (а.с. 203).

На виконання даної ухвали позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 23 березня 2018 року подали до суду першої інстанції заяву, до якої додали квитанцію про сплату судового збору в розмірі 2204,80 грн. (а.с. 227-228) та повідомили суд про те, що вартість спірного будинку згідно з оцінкою оцінювача становить 22964,49 грн.

Суд першої інстанції ухвалою від 12 квітня 2018 року залишив позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, зазначивши, що висновок про вартість майна який наявний у матеріалах справи (а.с.8), не відповідає вимогам, які встановлені п.8 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 95 ЦПК України. На думку суду першої інстанції, позивач не виконав вимогу про надання суду документу про вартість спірного спадкового майна.

Також позивачем не була виконана вимога про сплату судового збору за позовну вимогу майнового характеру виходячи з ціни позову.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Апеляційний суд вважає, що до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, з порушенням вимог чинного процесуального законодавства.

Позивачем було надано квитанцію про сплату судового збору в сумі 2204,80 грн яка була однією з вимог суд першої інстанції, а висновок про вартість спадкового майна, який мітиться в матеріалах справи (а.с. 8), є достатнім доказом для встановлення ціни позову. Крім того, в оскаржуваній ухвалі суд не навів доводів неприйняття такого висновку до уваги.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду, тому ним постановлено помилкову ухвалу.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України однією з підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника задовольнити.

Ухвалу Богородчанського районного суду від 12 квітня 2018 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 травня 2018 року.

Судді: І.В. Бойчук

Г.П. Мелінишин

Л.В. Ясеновенко