Рішення № 74060205, 17.05.2018, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/70/18

26

2/339/82/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Головенко О. С.

секретаря судового засідання Ганчар Л.В.

з участю представника позивача Пицків А.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ " Приватбанк" звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 20.03.2008 року в розмірі 5540.72 доларів США, що еквівалентно 154364.46 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору №IFIHAE00002612 від 20.03.2008 року ОСОБА_2, отримавши кредит у розмірі 15519.67 доларів США на термін до 19.03.2013 року, зобов’язався повернути в строк та сплатити відсотки .

Однак, відповідач належним чином не виконував зобов'язань відповідно до умов договору, у зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на 21.12.2017 року становить 27435.95 доларів США ( 5540, 72 доларів- тіло кредиту, а 21895,23 доларів- пеня за несвоєчасне виконання зобов"язань) .

Посилаючись на те, що законодавством передбачено, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину заборгованості за кредитом, просить стягнути заборгованість в розмірі 5540.72 доларів США (тіло кредиту).

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов з підстав, викладених в позовній заяві, вказавши що останню проплату відповідач здійснив 05.05.2015 року в розмірі 2400 доларів. Кредит йому надавався для покупки автомобіля.

Відповідач в судове засідання не з’явився повторно з невідомих суду причин, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином і від нього не надійшла заява про причини неявки в суд чи про слухання справи в його відсутності та не надав відзив на позов (а.с.51, 57).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

- відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

- відповідач не подав відзив;

- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При таких обставинах, враховуючи згоду представника позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів .

Суд, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі Bellet v. France Європейський Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.77,81 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу кредитних відносин.

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 20.03.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено кредитно-заставний договір №IFIHAE00002612 і відповідач отримав кредит у розмірі 15519.67 доларів США на термін до 19.03.2013 року (а.с.10-19) та визначено графік погашення кредиту (а.с. 20).

Банк виконав умови договору, надавши відповідачу кредит за вказаним договором, факт отримання коштів в сумі 15519.67 підтверджено матеріалами справи (а.с.21).

Однак, отримавши грошові кошти по кредитному договору, відповідач своїх зобов’язань, що передбачені договором, не виконав, не прововів вчасно сплату по тілу кредиту.

Відповідно до вимог ст.526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, в строк, що встановлений у договорі. Зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Норма ст. 629 ЦК України прописує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В порушення вимог даних норм Закону і умов кредитного договору ОСОБА_2 не виконав взятих на себе зобов`язань і станом на 21.12.2017 року за ним утворилась заборгованість в сумі 27435.95 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом – 5540.72 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання -21895.23 доларів США.

Оскільки у відповідності до вимог ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд, то в межах заявлених вимог позивач просив стягнути з відповідача тільки заборгованість за кредитним довговором (тіло кредиту), визначену в іноземній валюті - 5540,72 доларів США.

У відповідності до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).

Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Згідно зі статтею 2 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків з розміщення, залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Статтею 5 Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України (далі – НБУ). Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Крім того, Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету прийнято Положення.

Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

Відповідно до роз’яснень, викладених у пункті 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України).

Отже, якщо в кредитному договорі виконання зобов’язання визначено у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті (стаття 533 ЦК України), то за наявності хоча б в однієї зі сторін зобов’язання (у банку-отримувача або в ініціатора платежу) індивідуальної або генеральної ліцензії на використання іноземної валюти на території України (стаття 5 Декрету), суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові № 6-1680 цс15 від 10.02.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що кредит відповідачу надавався саме в іноземній валюті - доларах США та що сторонами обумовлено повернення коштів виключно у цій валюті.

На здійснення валютних операцій банком отримано у встановленому порядку ліцензію та дозвіл, що підтверджується матеріалами справи (а.с.58-60).

При таких обставинах суд відповідно до вимог закону та умов кредитного договору вважає за необхідне захистити права кредитора і стягнути з відповідача на користь банку борг за кредитним договором в межах заявлених вимог відповідно до проведеного банком розрахунку, який не спростований належними засобами доказування.

Відтак, з ОСОБА_2 як позичальника, підлягає стягненню сума заборгованості (тіло кредиту) за кредитним договором в розмірі 5540.72 доларів США, .

Згідно з вимогами ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2315.47 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2315.47 грн. судового збору.

На підставі викладеного ст. 190, 526, 610,1049,1050,1054 ЦК України, керуючись ст. 258-259, 263-265, 274-279, 280-288 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" (р/р 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299 ) 5540 ( п’ять тисяч п'ятсот сорок) доларів США 72 центи, а також 2315 грн. 47 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування та ім'я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

ПАТ КБ «ПриватБанк» - місцезнаходження: вул.Набережна Перемоги,50 м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570.

ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1.

Дата складання повного тексту рішення - 18 травня 2018 року.

Суддя Головенко О.С