Постанова № 74060175, 11.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4657/17 22-ц/774/765/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 211/4657/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Державна казначейська служба України

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2017 року, яке постановлено суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, в обґрунтування якого вказано, що 31 липня 2009 року він був затриманий працівниками Дзержинського РВ в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 р.). Підставою затримання було нібито підпал ним 31.07.2009 р. о 2-55 годині автомобіля Фіат Лінеа, який належав ОСОБА_3

Незважаючи на невизнання ним провини та відсутність доказів його причетності до підпалу, працівники міліції його катували, принижували та ображали його честь і гідність до такої міри, що він не зміг витримати фізичний біль і під диктовку працівників міліції зізнався у вчинені злочину.

10.08.2009 р. Позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В ході досудового слідства так і не було добуто доказів його вини у підпалі, результати експертизи від 17.09.2009 р. взагалі спростовували обвинувачення та доводили його невинуватість, однак 30.10.2009 р. кримінальна справа направлена прокурору для вивчення, 31.10.2009 р. прокурором справа повернута для проведення додаткового розслідування, міра запобіжного заходу не змінена.

13.11.2009 р. апеляційним судом змінено запобіжний захід на підписку про невиїзд. 27.02.2012 р. справа повторно направляється прокурору для подальшого вивчення, 05.03.2012 р. справа прокурором знов повернута для проведення додаткового розслідування.

Лише в грудні 2015 року позивач дізнався, що кримінальна справа відносно нього 22 жовтня 2012 року закрита і він визнаний невинним у вчиненні злочинів за відсутністю в його діях складу злочину.

В зв’язку з незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу він незаконно знаходився під вартою 3 місяці і 11 днів і фактично під підпискою про невиїзд 6 років і 5 місяців, тому йому завдано матеріального збитку, виходячи з наступного розрахунку: 3200 грн. (розмір заробітної плати) х 77 (кількість місяців незаконного перебування під слідством та арештом і підписці про невиїзд) = 246400 грн., та витрати на юридичні послуги в розмірі 50 000,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму в рахунок відшкодування матеріальної шкоди завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним арештом, підпискою про невиїзд та витратами на юридичну допомогу в розмірі 296400,00 грн.

Рішенням Довгнцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення по справі про задоволення його позову посилаючись на те, що 31 липня 2009 року він був затриманий працівниками Дзержинського РВ в порядку ст. 115 КПК України (в редакції 1960 р.). Підставою затримання було нібито підпал ним 31.07.2009 р. о 2-55 годині автомобіля Фіат Лінеа, який належав ОСОБА_3

13.11.2009 р. апеляційним судом змінено запобіжний захід на підписку про невиїзд. 27.02.2012 р. справа повторно направляється прокурору для подальшого вивчення, 05.03.2012 р. справа прокурором знов повернута для проведення додаткового розслідування.

Лише в грудні 2015 року позивач дізнався, що кримінальна справа відносно нього 22 жовтня 2012 року закрита і він визнаний невинним у вчиненні злочинів за відсутністю в його діях складу злочину.

В зв’язку з незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу він незаконно знаходився під вартою 3 місяці і 11 днів і фактично під підпискою про невиїзд 6 років і 5 місяців, тому йому завдано матеріального збитку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на її думку, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника головного управління Національної поліції в дніпропетровській області – Новікову С.А., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

31.07.2009 року позивача ОСОБА_1 було затримано працівниками Дзержинського РВ КМУ з підстав підозри підпалу автомобілю марки ФІАТ, який належав гр. ОСОБА_3

Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 10.08.2009 року позивачу ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.11.2009 року постанову скасовано, змінено запобіжний захід на підписку про не виїзд.

Постановою слідчого СВ Дзержинського РВ від 22 жовтня 2012 року закрито кримінальну справу № 51091538, порушену відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину. Скасовано запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою старшого слідчого СВ Дзержинського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області майора міліції Коптєвої Л.І. від 22 жовтня 2012 р. кримінальну справу № 51091538 порушену відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу злочину та обрано щодо ОСОБА_1 запобіжний захід – підписка про невиїзд, скасовано (а.с. 7-8 – копія постанови).

Отже, обставини порушення відносно позивача кримінальної справи, його перебування протягом трьох місяців трьох днів під вартою, потім на підписці про невиїзд, затримання, притягнення до кримінальної відповідальності, направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування й закриття кримінальної справи підтверджується матеріалами справи та не підлягають доказуванню відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, доказами, наявними в матеріалах справи підтверджується, що позивач незаконно перебував під слідством з 31.07.2009 року по 22.10.2012 року; тримався під вартою з 10.08.2009 року по 13.11.2009 року; знаходився під підпискою про невиїзд з 13.11.2009 року по 22.10.2012 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою та витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження заявлених вимог не надано жодного доказу щодо розміру заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок незаконних дій органів слідства, суду та сум, сплачених ним у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування шкоди за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, передбачене статтею 1176 ЦК України. Цією статтею встановлені випадки і умови її відшкодування та визначено, що така шкода відшкодовується державою.

У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом (ч.7 ст.1176 ЦК України), а саме, Законом України від 01.12.1994 року «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір сум, які передбачені п.1 ст. 3 вказаного Закону (втрачений заробіток) і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Розмір цих сум обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку (інших відповідних доходів), одержаного за час відсторонення від роботи (посади), відбування кримінального покарання або адміністративного стягнення у вигляді виправних робіт. Відшкодування такої шкоди здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

На підставі наведеного вище колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування йому матеріальної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування грошових доходів, які ОСОБА_1 втратив внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності, колегія суддів виходить з того, що позивач незаконно в період часу з 10.08.2009 року по 13.11.2009 року тримався під вартою, що свідчить про те, що у вказаний період часу позивач не мав можливості працювати та отримувати дохід, що є втратою грошових доходів внаслідок притягнення до кримінальної відповідальності.

Отже, період за який позивачу повинен розраховуватись втрачений грошовий дохід становить 3 місяці та 3 дні з 10.08.2009 року по 13.11.2009 року та на його користь має бути стягнута матеріальна шкода в розмірі 7623,29 грн. з урахуванням мінімальної заробітної плати з січня 2018 року 3723 грн., виходячи з наступного розрахунку: 3723 грн.*3+177,29 грн.

У зв’язку з чим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача стосовно безпідставності відмови в задоволенні його позовних вимог про відшкодування моральної шкоди заслуговують на увагу.

На думку колегії суддів, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про безпідставність відмови в задоволенні його вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, в якості доказів понесених матеріальних збитків, позивач надав суду лише копію договору про надання юридичних послуг від 21 грудня 2015 р., укладеного між адвокатом ОСОБА_5 та ним, ОСОБА_1 (а.с.12 – копія договору), без підтвердження понесених фактичних витрат на професійну правничу допомогу (квитанції, чеки, тощо), без зазначення суми гонорару в самому договорі,).

На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 7623 грн. 29 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 374,376,381,382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 грудня 2017 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку, на користь ОСОБА_1 7623 (сім тисяч шістсот двадцять три) грн. 29 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 16 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді: