Ухвала суду № 74060135, 14.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/579/18 Справа № 183/957/18 Головуючий у 1 й інстанції - Крохмалюк І.П. Доповідач - Піскун О.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Дніпро

Апеляційний суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової падати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді Піскун О.П.

суддів Слоквенка Г.П., Крот С.І.

секретаря судового засідання Пінчук Е.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Дахно Марини Михайлівни на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року у кримінальному провадженні № 12018040370000482 про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який народився в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК,

за участю:

прокурора Дахно М.М.

підозрюваного ОСОБА_2

захисника Бразалук С.С.

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Оскаржуваною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 про застосування стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та зобов’язано останнього прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду та Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Згідно ухвали слідчого судді, ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 146 КК, які йому інкримінуються за обставин, викладених в ухвалі. В той же час, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, які слідчий зазначає в клопотанні, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду та впливати на свідків і потерпілих у даному кримінальному провадженні. При розгляді клопотання слідчого, слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, що він має постійне місце мешкання, має родину, позитивно характеризується за місцем мешкання, відсутність доказів про наявність у підозрюваного негативної репутації, що він раніше не судимий, відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності слідчому судді не надавалися і зазначив, що тяжкість інкримінованого злочину та можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування тримання під вартою. Керуючись положеннями ч. 3 ст. 194 КПК, слідчий суддя відмовив в задоволенні клопотання слідчого та зобов’язав підозрюваного з’являтись за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на невмотивованість ухвали слідчого судді щодо відсутності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК. На його думку, слідчий суддя раніше застосував до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту та вважав доведеним ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду в цьому ж кримінальному провадженні, однак постановляючи оскаржувану ухвалу не навів нових обставин або доказів, які б свідчили про зміну або зникнення такого ризику. Зважаючи на суспільну небезпеку злочинних діянь, у яких підозрюється ОСОБА_2, вважає, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що соціальні зв’язки підозрюваного та відомості, що характеризують особу підозрюваного не спростовують і не зменшують достатньою мірою ризики, які раніше були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу і з підстав, викладених в скарзі, просив її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

В письмових поясненнях, надісланих на адресу апеляційного суду потерпілі ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також представник потерпілих в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу прокурора, звертали увагу на зухвалість вчиненого злочину, невідворотність наслідків і вважали, що для забезпечення досудового розслідування до ОСОБА_2 необхідно застосувати тримання під вартою.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін кримінального провадження, перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 146 КК за обставин, викладених в клопотанні слідчого та ухвалі слідчого судді, що підтверджується витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018040370000482; протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_7 повідомляє про зникнення його сина ОСОБА_8; протоколом огляду автомобіля марки «Хонда Аккорд» від 23.02.2018 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; протоколом огляду трупа від 23.02.2018 року; висновком експерта № 100/Е від 19.03.2018 року про причини смерті ОСОБА_8; протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2018 року за участі свідка ОСОБА_11

В той же час, відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду та впливати на свідків і потерпілих у даному кримінальному провадженні. При розгляді клопотання слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_2, що він має постійне місце мешкання, має родину, позитивно характеризується за місцем мешкання, відсутність доказів про наявність у підозрюваного негативної репутації, що він раніше не судимий, відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності слідчому судді не надавалися. Зазначив, що прокурором не доведені обставини, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 194 КПК, відмовив в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі та зобов’язав підозрюваного з’являтись за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду.

Зтаким рішенням слідчого судді апеляційний суд погодитись не може, оскільки висновки слідчого судді, викладенні в ухвалі, не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні матеріалів провадження, що в даному випадку потягло ухвалення необґрунтованого судового рішення та без належного врахування положень ст.ст. 132, 176, 177, 183 та 194 КПК, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно матеріалів провадження ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 146 КК, які відповідно до ст. 12 КК відносяться до тяжких злочинів, за кожен з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі до десяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Перевіряючи клопотання слідчого на наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК, апеляційний суд вважає його в цій частині обґрунтованими і доведеними прокурором в судовому засіданні.

При оцінці ризику у вигляді можливого переховування ОСОБА_2 від органу досудового розслідування, прокурора та суду, апеляційний суд, окрім тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_2 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), враховує відомості про порушення ОСОБА_2 умов запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Ухвалою Новомосковського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 04.04.2018 року до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1. Однак в ході перевірки дотримання умов домашнього арешту 05.04.2018 року о 02 год. 00 хв. за вказаною адресою ніхто не відчинив двері, що підтверджується матеріалами відповідної перевірки, зокрема поясненнями гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_13

Також, апеляційний суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_2, згідно яких він за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, м. Новомосковськ не проживає, за вказаною адресою попередньо застосовувався домашній арешт, за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 також не проживає, що дає суду підстави для висновку, що підозрюваний ОСОБА_2 не має постійного місця проживання та постійно його змінює.

Зазначені вище обставини не отримали належної оцінки слідчим суддею, тому його висновки про міцні соціальні зв’язки підозрюваного, проживання з батьками та позитивні характеристики за місцем проживання не ґрунтуються на матеріалах справи.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме щодо незаконного впливу на свідків, слідчий зазначив, що підозрюваний ОСОБА_2 усвідомлюючи, що підозра, яка йому була повідомлена, ґрунтується на показаннях свідків, які знайомі з останнім, відтак, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, може вмовлянням чи іншим способом незаконно впливати на свідків.

Спростовуючи такі твердження слідчого, слідчий суддя зазначив, що під час судового розгляду слідчому судді не було надано ніяких доказів того, що, маючи можливість спілкування зі свідками та потерпілими, ОСОБА_2 будь-яким чином впливав на останніх та взагалі зустрічався особисто, або через інших осіб зі свідками та потерпілими.

Разом з тим, поза увагою слідчого судді залишились показання свідка ОСОБА_11 від 27.02.2018 року, згідно яких останній пояснив, що 22.02.2018 року до нього підходили двоє раніше невідомих осіб, які із застосуванням погроз вимагали від свідка відмовитись від раніше наданих показань та від участі в будь-яких слідчих діях.

Також, від даного свідка надійшла заява про застосування до нього заходів захисту у зв’язку з тим, що на нього здійснюється тиск та погрози з метою змусити змінити свої показання.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що ризики зазначені слідчим в клопотанні, доведені прокурором в судовому засіданні і підтверджуються матеріалами провадження.

Крім того, відповідно до ст. 178 КПК при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності вказаних ризиків, апеляційний суд оцінює в сукупності всі обставини провадження, у тому числі його вік та стан здоров’я, що він не працевлаштований, не одружений, факт недотримання підозрюваним умов попереднього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зміну місця проживання, наявність повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК (обвинувальний акт щодо якого знаходиться на розгляді в Індустріальному районному суді м. Дніпропетровська), а також інші фактичні обставини даного кримінального провадження, зокрема час, протягом якого потерпілого незаконно утримували та спосіб утримання, у зв’язку з чим апеляційний суд приходить до висновку, що запобігання вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу.

З огляду на встановлені в ході апеляційного розгляду обставини, ОСОБА_2, перебуваючи не під вартою об’єктивно буде мати можливість безпосередньо або через інших осіб впливати на свідків та зможе вчинити дії, спрямовані на ухилення від явки до органу досудового розслідування, прокурора та/або суду.

Вказаним обставинам слідчий суддя не дав належної оцінки, що потягло ухвалення необґрунтованого рішення, а не застосування жодного виду запобіжного заходу та покладення на підозрюваного обов’язку прибуття до слідчого, прокурора і судів, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Встановлено, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 3 ст. 146 КК, а саме у спричиненні тяжкого тілесного ушкодження гр. ОСОБА_8, що спричинило смерть потерпілого, а також у викраденні потерпілого із застосуванням насильства.

Враховуючи вищевикладені обставини та положення кримінального процесуального закону, апеляційний суд приходить до висновку про не визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні.

Постановою Керівника Новомосковської місцевої прокуратури від 17.04.2018 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжений до трьох місяців, тому враховуючи положення ст. 197 КПК строк тримання підозрюваного під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування, який не перевищує шістдесяти днів.

За змістом ст. 131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження.

Апеляційний суд вважає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним, у зв’язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 183, 194, 405, 407, 422 КПК, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Дахно Марини Михайлівни задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Новомосковсього ВП ГУНП в Дніпропетровській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_2 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 травня 2018 року, без визначення розміру застави.

Взяти ОСОБА_2 під варту негайно в залі суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

О.П. Піскун Г.П. Слоквенко С.І. Крот