Постанова № 74060080, 15.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року Справа № 915/1254/17м.Одеса, пр-т Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.

суддів Будішевської Д.О., Таран С.В.

(склад судової колегії змінений відповідно до розпорядження в.о.керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №499 від 16.04.2018р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2018р.)

при секретарі судового засідання Станковій І.М.

за участю представників сторін:

від Виконавчого комітету Миколаївської міської ради – не з`явився;

від Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - не з`явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

на рішення господарського суду Миколаївської області від 21 лютого 2018 року

у справі №915/1254/17

за позовом Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради

про зобов’язання виконати рішення

суддя суду першої інстанції: ОСОБА_1

час і місце ухвалення рішення: 21.02.2018р., 11.42год., м.Херсон, господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №1

повний текст рішення складений 23.02.2018р.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

встановив:

У листопаді 2017 року Миколаївське обласне територіальне відділення АМКУ /надалі – Відділення / звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради /надалі – Виконком/, вимагаючи зобов’язати Виконком виконати пункти 3,4 резолютивної частини рішення від 23.11.2016р. №50-ріш та стягнути з відповідача сплачену за подання позовної заяви суму судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано ствердженнями про те, що відповідач не виконує вимоги, викладені у рішенні,яке є чинним та законним:

про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції викладене у пункті 1 резолютивної частини рішення,шляхом встановлення / затвердження / цін/тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів у відповідності до вимог чинного законодавства протягом двох місяців з дня одержання даного рішення та надання доказів виконання цього у 5-денний строк / пункт 3 рішення/;

про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене в пункті 2 резолютивної частини рішення, шляхом встановлення /затвердження/ цін/тарифів на послуги з вивезення великогабаритних та ремонтних побутових відходів та норм накопичення таких відходів з дотриманням вимог чинного законодавства протягом двох місяців з дня одержання даного рішення та надання до тервідділення доказів виконання рішення у 5-денний строк.

Позивач вказує,що незважаючи на отримання копії рішення №50-ріш 20.12.2016р., відповідач досі не повідомив його про виконання рішення, не надав відповідну інформацію, тому на підставі положень ст.ст. 25, 56 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» має право вимагати виконання рішення в судовому порядку.

Відповідач у відзиві на позов заперечував проти його задоволення з мотивів тривання виконання рішення Відділення, затримки його виконання у зв’язку із відсутністю фінансування для перегляду норм накопичення ТПВ, проведення закупівлі по відповідному предмету закупівлі та укладення договору тільки 20.10.2017р., за результатами чого і будуть отримані відповідні норми.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.02.2018р. (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено, зобов’язано Виконком виконати пункти 3,4 резолютивної частини рішення від 23.12.2016р. № 50-ріш, присуджено до стягнення з Виконкому на користь Відділення судовий збір у сумі 1600грн.

Справу розглянуто судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження за ухвалою суду від 20.12.2017р.

Судове рішення вмотивоване чинністю рішення Відділення №50-ріш, відсутністю даних щодо його оскарження у двомісячний строк, обов’язковістю його до виконання відповідно до част.2 статті 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» та част.1 статті 22 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України», ненаданням відповідачем доказів його належного виконання та належністю позивачу права подавати позови про зобов’язання виконати рішення органів АМКУ згідно ст. 25 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Скаржник вважає, що рішення суду ухвалено без належного дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме:

- відбулося порушення вимог ст.165 ГПК України , оскільки позивачу було надано строк для надання відповіді на відзив за ухвалою суду від 17.01.2018р в 10-денний строк з дня отримання копії ухвали, але не пізніше 14.02.2018р., ухвалу він отримав 22.01.2018р., проте відповідь надав лише 14.02.2018р. та без доказів надіслання Виконкому;

- суд не взяв до уваги положення інших, ніж зазначених у мотивувальній частині рішення, законів та відповідних норм – ст. 28 ЗУ» Про місцеве самоврядування в Україні «, ст. 1, 14, ч.ч.1,2 ст.ст.21, 31 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», норми Порядку формування тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів, затвердженого постановою КМУ №1010 від 26.07.2006р., а також не врахував, що Виконком не має фактичної можливості виконати рішення органу АМКУ, поки не отримає від надавача послуг розрахунків тарифів.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.03.2018р. (головуючий суддя Мишкіна М.А., Величко Т.А., Таран С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Миколаївської міської ради на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.02.2018р. у справі №915/1254/17; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 12.04.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи.

11.04.2018р. позивач надіслав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Зазначив, що під час розгляду справи судом першої інстанції в повній мірі досліджувались обставини та матеріали справи, підстави та предмет позову, доводи та заперечення сторін, яким надана належна правова оцінка. Відповідач, в порушення вимог п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ст.74 ГПК України, не надав суду жодного належного доказу в спростування викладених у позові вимог та оскаржуваному судовому рішенні висновків. У своїй апеляційній скарзі Виконком не зазначає, які саме обставини, що мають значення для справи, неповно з’ясовано судом першої інстанції; не вказує, які обставини, що мають значення для справи і які визнано встановленими судом першої інстанції, не доведено в ході розгляду даної справи; не вказує, які саме висновки рішення суду першої інстанції не відповідають обставинам справи; не наводить жодної норми матеріального чи процесуального права, що були порушені при прийнятті судом оскаржуваного рішення.

У зв’язку із тимчасовою непрацездатністю судді Величко Т.А., розпорядженням в.о.керівника апарату суду №499 від 16.04.2018р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №915/1254/17.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2018р. визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 16.04.2018р. прийнято справу №915/1254/17 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді: Будішевська Л.О., Таран С.В. за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу ІV ГПК України та призначено справу №915/1254/17 до розгляду на 08.05.2018р., з перенесенням судового засідання ухвалою від 26.04.2018р. на 15.05.2018р. у зв’язку із відпусткою судді Таран С.В.

Сторони своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції 15.05.2018р. не направили.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши питання дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені та не оспорені учасниками справи такі обставини.

23 листопада 2016р. Адміністративна колегія Миколаївського обласного територіального відділення АМКУ прийняла рішення №50-ріш у справі № 2-26.217/5-2016 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», яким визнано дії виконавчого комітету Миколаївської міської ради, які полягають у встановленні /затвердженні/ цін /тарифів/ на послуги з вивезення твердих побутових відходів з порушенням вимог чинного законодавства, що створює умови для вчинення порушення вимог законодавства суб’єктами господарювання (виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, складовою частиною якої є послуга з вивезення твердих побутових відходів) у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 7 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення дій, заборонених статтею 17 цього Закону, а саме: дії органу місцевого самоврядування, що полягають у створенні умов для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Також визнано бездіяльність виконавчого комітету Миколаївської міської ради, яка полягає у невстановленні / незатвердженні/ цін/тарифів на послуги з вивезення великогабаритних та ремонтних побутових відходів та норм накопичення таких відходів, що створює умови для вчинення порушення вимог законодавства суб’єктами господарювання (виконавцями послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, складовою частиною якої є послуга з вивезення твердих побутових відходів) у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 7 статті 50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення дій, заборонених статтею 17 цього Закону, а саме бездіяльність органу місцевого самоврядування, що полягає у створенні умов для вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Пунктами 3, 4 рішення 50-ріш зобов’язано Виконком припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене у пункті 1 резолютивної частини рішення,шляхом встановлення / затвердження / цін/тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів у відповідності до вимог чинного законодавства протягом двох місяців з дня одержання даного рішення та надати докази виконання цього у 5-денний строк до територіального відділення; зобов’язано Виконком припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, викладене в пункті 2 резолютивної частини рішення, шляхом встановлення /затвердження/ цін/тарифів на послуги з вивезення великогабаритних та ремонтних побутових відходів та норм накопичення таких відходів з дотриманням вимог чинного законодавства протягом двох місяців з дня одержання даного рішення та надати до тервідділення докази виконання рішення у 5-денний строк.

Судом першої інстанції також встановлено, не заперечується учасниками справи та підтверджується відсутністю доказів зворотнього у матеріалах справи обставина не оскарження рішення Відділення Виконкомом, його чинності, а отже і визнання відповідачем вчинення вказаних у рішенні порушень вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Не оспорюється це також і скаржником в апеляційній скарзі,як і обставина невиконання відповідачем рішення станом на дату подання позовної заяви до господарського суду та вирішення спору судом по суті вимог.

З матеріалів справи убачається, визнається відповідачем, що рішення органу АМКУ одержано Виконкомом 20.12.2016р.

Відповідно до статті 48 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію.

Рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання / стаття 56 ЗУ «Про захист економічної конкуренції»/.

Відповідно до статті 22 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України Розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно до положень статті 25 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди; стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Позивач на підставі ст. 25 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» звернувся до господарського суду 24 листопада 2017р., отже встановлений у рішенні строк для його виконання та надання відповідних доказів Відділенню Виконкомом є таким, що сплив, оскільки його перебіг розпочався з дня, наступного за днем одержання рішення – 21.12.2016р.

Колегія суддів знов звертає увагу на фактичну згоду відповідача з рішенням Відділення АМКУ, що має наслідком для відповідача обов’язкове його виконання та подання належних доказів до органу АМКУ, та враховуючи ненадання в судовому розгляді доказів такого виконання і подання відповідної інформації до Відділення констатує підставність висновку суду першої інстанції про задоволення позову виходячи з імперативності положень ст.22 ЗУ «Про Антимонопольний комітет України».

Щодо посилань скаржника на неможливість виконання рішення №50-ріш з об’єктивних причин в апеляційній скарзі, то слід зважати на те, що господарські суди не наділені свободою розсуду та дискреційними повноваженнями для прийняття рішення з питань, які порушує відповідач в судовому процесі, оскільки керується вимогами ст.11 ГПК України, відповідно до якої суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Рішення №50-ріш, зобов’язуючого характеру для відповідача, є правовим актом індивідуальної дії, що стосується прав та інтересів Виконкому, може бути відхилено господарським судом як підстава для задоволення позову у разі надання доказів його скасування чи визнання недійсним з встановлених законом підстав та у встановленому законодавством порядку, в протилежному випадку суд повинен виходити з презумпції його правомірності, якщо зацікавлена особа при вирішенні відповідного господарського спору не заявила зустрічні вимоги з відповідним предметом чи не заявила про його незаконність в ході судового розгляду справи. Вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарському суду необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. Відповідна правова позиція висловлена Вищим господарським судом України у пункті 21 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №15 « Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства».

Жодної з таких обставин в даній господарській справі не існувало, натомість, відповідач в апеляційній скарзі наводить доводи стосовно незастосування судом першої інстанції вимог інших законів України, начебто такі посилання спроможні відмінити обов’язковість акта індивідуального характеру, яким по своїй правовій природі є рішення Відділення АМКУ №5-ріш від 23.11.2016р., або змінити його мотивувальну чи резолютивну частину для відстрочення його виконання Виконкомом. При цьому само рішення Виконкомом не оскаржено ані в межах даної справи, ані в окремому позовному провадженні, хоча відповідно до ч.1 ст.59 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України "Про санкції"; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відхиляє також як безпредметні в аспекті тверджень про порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування рішення, посилання апелянта на порушення вимог ч.ч.3-6 ст.165 ГПК України при прийнятті відповіді на відзив, поданої позивачем 14.02.2018р., позаяк згідно ч.2 ст.277 ГПК України стверджуване скаржником порушення не призвело та не могло призвести до неправильного вирішення справи внаслідок того, що суд першої інстанції не враховував його зміст та доводи при ухваленні оскаржуваного рішення.

В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм матеріального права, що є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване судове рішення господарського суду Миколаївскої області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст..ст.275, 276 ГПК України.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються згідно ст.129 ГПК України на Виконком Миколаївської міської ради, оскільки вимоги апеляційної скарги повністю відхилені.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-283 ГПК України,

колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.02.2018р. у справі №915/1254/17 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Виконком Миколаївської міської ради.

Постанова, в порядку ст.282 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття, згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, згідно положень ст.ст.286-288 ГПК України.

Повна постанова складена 18 травня 2018р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Таран С.В.