Постанова № 74060062, 16.05.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/3242/17Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Будішевської Л.О.

суддів Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Станковій І.М.

за участю. представників учасників справи:

від позивача – ОСОБА_1

від відповідача – не з’явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»

на ухвалу господарського суду Одеської області, постановлену 05.03.2018 о 11:30 год., суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 07.03.2018

у справі № 916/3242/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест»

до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області

про стягнення 30176,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2017 року Приватне акціонерне товариство «Фарлеп-Інвест» (далі ПрАТ «Фарлеп-Інвест») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області (далі Управління) про стягнення 30176,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ВО-72/02-П9 від 01.01.2015, укладеного з ПрАТ «Фарлеп-Інвест».

Відповідач не розрахувався за фактично надані телекомунікаційні послуги з користування телефоном та встановлення телефонів населенню пільгових категорій у період з 01.01.2016 по 01.01.2017, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 30176,98 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив наступне.

Між сторонами у справі не існувало договірних відносин у спірний період. Згідно додатку № 7 до Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” від 25.12.2015 №928-VIII не передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв’язку, інших передбачених чинним законодавством пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до листа Фінансового управління Іллічівської міської ради Одеської області від 15.01.2016 за №6-09/23, відповідачем тимчасово, а саме до моменту врегулювання відповідності норм Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” та Бюджетного кодексу України, не укладаються договори з підприємствами-надавачами послуг на відшкодування пільг.

Відповідач зазначив, що згідно п. 11 положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою КМУ від 29.01.2003, відповідач складає акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою « 3-пільга», але вказані акти відповідачем не підписані у зв’язку з відсутністю з позивачем договірних відносин.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2018 провадження у справі № 916/3242/17 за позовом ПрАТ «Фарлеп-Інвест» до Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області про стягнення 30176,98 грн. закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Місцевий господарський суд, закриваючи провадження у даній справі дійшов висновку, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини не у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а такі, що передбачають виконання державних програм соціального захисту населення та містять соціальні пільги та порядок компенсаційних відшкодувань відповідними державними органами в межах цих державних програм. Керівник Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеської області у даній справі реалізує у спірних правовідносинах владні управлінські функції, будучи розпорядником коштів місцевого бюджету під час проведення розрахунків з ПрАТ „Фарлеп-Інвест” в межах бюджетних призначень, а відтак, спір з приводу цих правовідносин не належить до юрисдикції господарських судів України.

Суд зазначив, що справа № 916/3242/17 за предметною та суб’єктною юрисдикцією має розглядатись в рамках адміністративного, а не господарського судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга ПрАТ «Фарлеп-Інвест» мотивована наступним.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАСУ) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Правовідносини між сторонами спору не є публічно-правовими, а є приватноправовими, що базуються на укладеному між сторонами договорі, факт дії якого був з’ясований під час судового засідання у даній справі.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що спори між сторонами розглядаються господарський судом.

Скаржник зазначив, що в спірних правовідносинах відсутній, притаманний адміністративному судочинству, фактор влади однієї з сторін спору. Відповідач не має будь-яких владних повноважень щодо позивача, а спір виник у зв’язку з невиконанням відповідачем умов договору, наявність якого передбачає рівність сторін щодо одна до одної та підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

ПрАТ «Фарлеп-Інвест» звернулось з позовом про стягнення заборгованості за договором про відшкодування вартості робіт (послуг) а саме: робіт із встановлення квартирних телефонів громадянам, що користуються пільгами відповідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про жертви нацистських переслідувань”, “Про основні заходи соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, “Про статус суддів” за місцем їх постійного проживання згідно реєстрації.

Такий спосіб захисту порушених прав не передбачений нормами КАСУ.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 21 КАСУ, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Для розгляду спірних правовідносин саме в порядку адміністративного судочинства необхідна одночасна наявність двох факторів, а саме: 1) публічно-правовий зміст (характер) відносин між сторонами та здійснення суб’єктом владних повноважень у цих відносин владних управлінських функцій.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини є приватно-правовими (індивідуальними, що базуються на укладеному між сторонами договорі), а відповідач не виконує владних управлінських функцій відносно позивача, ухвала суду першої інстанції про закриття провадження прийнята з порушенням норм процесуального права.

Крім того, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, в порушення вимог ч. 4 ст. 231 ГПК України, не вирішив питання про розподіл між сторонами судових витрат.

В судове засідання 16.05.2018 з’явився представник позивача. Просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Одеської області від 05.03.2018 скасувати, справу № 916/3242/17 направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника ПрАТ «Фарлеп-Інвест», перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 ст. 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.

У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративної юрисдикції України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Поняття «суб'єкт владних повноважень» визначено у статті 3 КАС України - це органи державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.

Враховуючи, що у відносинах щодо розрахунку з позивачем за надані ним особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, Управління виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як боржник у зобов'язальних цивільних правовідносинах, судова колегія приходить до висновку, що, цей спір підлягає вирішенню в господарських судах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 923/291/17.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Приймаючи до уваги, що оскаржувана ухвала суду прийнята з порушенням норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про необхідність її скасування та направлення справи № 916/3242/17 до господарського суду Одеської області для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 240, 269, 270, 271, 275, 280-283 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 05.03.2018 у справі № 916/3242/17 скасувати.

3. Справу № 916/3242/17 передати на розгляд господарського суду Одеської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України

5. Повний текст постанови складено 18.05.2018.

Головуючий суддя Л.О. Будішевська

Суддя К.В. Богатир

Суддя І.Г. Філінюк