Постанова № 74060049, 10.05.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. Справа № 909/1042/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Мирутенка О.Л.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: Черватюк С.О.

розглянувши апеляційну скаргу профспілкового комітету Бурштинської

ТЕС м.Бурштин Івано-Франківської бласті

на рішення господарського суду Івано-Франківської області

від 15.01.2018 р.

у справі №909/1042/17

за позовом публічного акціонерного товариства

«ДТЕК Західенерго» м.Львів

до відповідача профспілкового комітету Бурштинської ТЕС

м.Бурштин Івано-Франківської бласті

за участю третьої особи,

яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідача ОСОБА_2 місцевого економічного розвитку

м. Бурштин

про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та звільнення приміщень

за участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився;

від третьої особи - не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2018 р. (суддя Т.В. Максимів) позов задоволено у спосіб профспілковому комітету Бурштинської ТЕС усунути перешкоди у користуванні майном - нежитловою будівлею басейну плавального, що знаходиться за адресою: 77112, місто Бурштин, вулиця Міцкевича,45, загальною площею 1500,3 кв.м. шляхом його звільнення та нежитловою будівлею павільйону спортивного, що знаходиться за адресою: 77112, місто Бурштин, вулиця Міцкевича, будинок 49, загальною площею 880,3 кв.м. шляхом його звільнення. Стягнуто з профспілкового комітету Бурштинської ТЕС на користь ПАТ «ДТЕК Західенерго» 3200,00 судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не довів законних підстав користування спірним майном та добровільно не звільняючи, перешкоджає позивачеві реалізувати його право щодо користування власним майном, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та їх необхідно задовольнити.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить, зокрема, скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2018р. та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом порушено положення ст. ст. 391, 392 ЦК України та недотримано п.6.1, 6.2 та 6.6 розділу 6, п.7.1, 7.2 та 7.3 розділу 7 Колективного договору ВАТ «Західенерго» на 2010-2011 роки. При цьому, апелянт покликається на Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги з огляду на те, що у ній не спростовано доводів позивача про право власності, вважає їх необгрунтованими та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено Львівським апеляційним господарським судом, згідно свідоцтва про право власності №780098 та свідоцтва про право власності №780097 від 21.12.2012р., витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 593169 та №593170 від 22.12.2012р. ПАТ «ДТЕК Західенерго» є власником нежитлової будівлі басейну плавального, що знаходиться за адресою: 77112, місто Бурштин, вулиця Міцкевича, будинок 45, загальною площею 1500,3 кв.м та нежитлової будівлі павільйону спортивного, що знаходиться за адресою: 77112, місто Бурштин, вулиця Міцкевича, будинок 49, загальною площею 880,3 кв.м.

В матеріалах справи міститься акт від 13.09.2017р., складений трьома працівниками позивача у якому зазначено про самовільне зайняття приміщень нежитлової будівлі за адресою, м. Бурштин, вул. Міцкевича, 45, 49. Також зазначено, що зазначені приміщення звільнені не були чим чиняться перешкоди в користуванні ними.

Також, в матеріалах справи наявний акт від 19.09.2017р., який складено також трьома працівниками позивача про те, що громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 самовільно зайняті приміщення, які знаходяться на першому і другому поверхах комплексу спортивних споруд нежитлового приміщення, за адресою м. Бурштин, вул. Міцкевича, 45, 49. Зазначено, що добровільно звільнити зайняті приміщення зазначені особи відмовились.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про припинення дій, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження майном, яке належить на праві власності ПАТ «ДТЕК Західенерго» (лист №01/1930 від 19.09.2017р.). Проте, відповіді та належного реагування з боку відповідача не відбулося.

З огляду на викладене та враховуючи порушене право ПАТ «ДТЕК Західенерго» на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей, останній звернувся до суду з позовною вимогою про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном та звільнення приміщень.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст.ст. 321, 391, 392 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав:- наявність у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем.

За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

Наявними у справі матеріалами підтверджується, що позивач є власником спірних приміщень, тобто підтверджується факт наявності обсягу правомочностей з приводу користування спірним майном у позивача.

Факт користування профспілковим комітетом Бурштинської ТЕС частиною будівлі – приміщеннями, які знаходяться на першому і другому поверхах комплексу спортивних споруд нежитлового приміщення, за адресою м. Бурштин, вул. Міцкевича, 45, 49 не заперечується відповідачем. А також не заперечується факт того, що громадяни ОСОБА_3І та ОСОБА_4, які зазначені у акті від 19.09.2017р. є працівниками відповідача.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами зобов'язальні правовідносини відсутні.

Враховуючи те, що у відповідача немає правових підстав для користування спірним майном, а останнє закріплене на праві власності за ПАТ «ДТЕК Західенерго», що підтверджується свідоцтвом про право власності №780098 та №780097 від 21.12.2012р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 593169 та №593170 від 22.12.2012р., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що захист права користування та розпорядження ПАТ «ДТЕК Західенерго» на зазначені вище приміщення може бути реалізований через усунення перешкод в користуванні майном шляхом звільнення приміщень. А відтак, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов у даній справі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія зазначає, що Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначає особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок.

Необхідно зазначити, що надання профспілковим організаціям підприємств, установ або організацій будинків, приміщень, споруд для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи визначено ст.43 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», згідно якої будинки, приміщення, споруди, в тому числі орендовані, призначені для ведення культурно-освітньої, оздоровчої, фізкультурної та спортивної роботи серед працівників підприємства, установи або організації та членів їх сімей, а також оздоровчі табори можуть передаватися на договірних засадах у користування профспілковим організаціям цього підприємства, установи або організації.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що судом недотримано п.6.1, 6.2 та 6.6 розділу 6, п.7.1, 7.2 та 7.3 розділу 7 Колективного договору ВАТ «Західенерго» на 2010-2011 роки суд апеляційної інстанції враховує те, що цей договір укладено з метою посилення соціального захисту працівників та включає зобов’язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективності роботи товариства, реалізації на цій основі трудових і соціально економічних гарантій працівників та трудових колективів. Цей договір укладено на основі законодавства про працю та регулює правовідносини між власником підприємства та трудовим колективом, а не відносини власності між господарюючими суб’єктами, а тому не може бути застосований судом при вирішенні спору, предметом якого є захист порушеного права власності.

З огляду на таке, вказаний вище Колективний договір не може бути підставою для володіння і користування нерухомим майно без згоди власника та за відсутності будь-яких інших на це правових підстав і регулює інші правовідносини, що виникли між трудовим колективом і роботодавцем з приводу реалізації права на працю, соціальних гарантій та інших суміжних прав.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ? без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про необхідність залишення судового збору за подання апеляційної скарги за апелянтом (відповідачем).

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2018р. у справі №909/1042/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.05.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді О.Л. Мирутенко

ОСОБА_1