Постанова № 74059990, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 910/22033/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар судового засідання: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: Кохан О.Ю.;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил

Збройних сил України)

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.02.2018

у справі №910/22033/17 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил

Збройних сил України)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдекс"

про стягнення 1 683 132,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних Сил України) (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдекс" (далі - відповідач) штрафних санкцій за договором №386/16 від 21.10.2016 про закупівлю товарів за державні кошти у загальній сумі 1 683 132,00 грн.(з них: 1 108 404,00 грн. - пеня, 574 728,00 грн. - штраф), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем було порушено умови укладеного з позивачем договору в частині дотримання строків поставки товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування відповідачу штрафних санкцій.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядалася місцевим господарським судом за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі №910/22033/17 відмовлено у задоволенні позову. При цьому суд у своєму рішенні зазначив наступне:

- між сторонами було підписано нову Специфікацію товару (додаток №1 до Договору), відповідно до якої поставка товару здійснюється у 2018 році;

- за умовами Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 09.03.2017 поставка товару мала бути здійснена відповідачем у строк до 31.12.2017. До моменту закінчення цього строку, а саме 08.12.2017, сторони уклали Додаткову угоду №3 до Договору, за умовами якої поставка товару має бути здійснена до 31.12.2018;

- оскільки зобов'язання між сторонами змінено в частині строку поставки товару і встановлено новий строк поставки - до 31.12.2018, то в даному випадку відсутнє прострочення з боку відповідача, що унеможливлює стягнення з останнього сум штрафу та пені, а тому позов задоволенню не підлягає.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі №910/22033/17 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо отримання позивачем, як покупцем, неякісного товару та перебігу гарантійного терміну, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступне:

- додатковими угодами, укладеними між сторонами, не змінювався термін поставки товару відповідачем і він закінчувався 01.04.2017;

- відповідачем не виконано своїх договірних зобов'язань та не здійснено поставку товару у кількості двох комплектів загальною вартістю 8 210 400,00 грн.;

- прострочення відповідача становить 135 днів до моменту пред'явлення претензії позивачем;

- оскільки в даному випадку відповідач порушив строки здійснення поставки, у позивача виникло право на нарахування штрафних санкцій відповідно до п.7.3 укладеного між сторонами договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2018 для розгляду апеляційної скарги було сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2018 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та роз'яснено відповідачу право подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.

Однак відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2018 апеляційну скаргу позивача було призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.04.2018.

В судове засідання 26.04.2018 з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 розгляд справи було відкладено на 17.05.2018.

В судовому засіданні 17.05.2018 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі №910/22033/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судове засідання 17.05.2018 не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу у відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

21.10.2016 між позивачем, як замовником, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №386/16 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 17-24).

За умовами Договору (п.п.1.1, 1.5, 1.6) постачальник зобов'язався у 2016 році поставити замовникові товар, зазначений у п.1.1 та у специфікації товару (Додаток №1 до Договору), а замовник - прийняти та оплатити такий товар. Підставою закупівлі є «Річний план закупівель на 2016 рік Міністерства оборони України, військової частини А0215, код ЄДРПОУ 24981451», затверджений рішенням комітету з конкурсних торгів від 24.12.2015 №406/15 (зі змінами). Підставою укладання Договору є «Протокол оцінки пропозицій конкурсних торгів, цінових пропозицій» від 23.09.2016 №565/16».

Сума Договору визначена в розділі 3 Договору, відповідно до п.п.3.1, 3.3 якого сума договору становить 8 210 400,00, у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 1 368 400,00 грн. Ціна товару визначена у Протоколі погодження ціни (Додаток 2 до Договору) відповідно до акцептованої пропозиції конкурсних торгів. Сума Договору та ціна товару можуть бути змінені за взаємною згодою сторін у випадках, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

Строк постачання товару згідно зі специфікацією товару (п.5.1 Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором. Види порушень та санкцій за них, встановлені Договором:

- за порушення зобов'язань щодо якості поставленого товару, постачальник сплачує штраф у розмірі 20% вартості неякісного товару;

- за порушення строків (термінів) постачання товару або заміну його на якісний понад строки, зазначені в пунктах 2.2, 2.3, 5.1 та 5.6 цього Договору, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення постачання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості;

- за відмову від виконання зобов'язань щодо постачання товару з постачальника стягується штраф у розмірі 10% вартості непоставленого товару. Штрафні санкції до постачальника за порушення строків (термінів) постачання товару не застосовуються з моменту затвердження Акту прийому (п.п.7.1, 7.2 Договору).

В п.10.1 Договору останній набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами. Термін дії Договору - включно до 31.12.2016, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання.

Згідно зі специфікацією товару КПКВ 2101020/7, 2101450/2 КЕКВ 2260 (том справи - 1, аркуш справи - 25) термін постачання товару включно до 10.12.2016 після письмового повідомлення замовника.

Протягом 2016-2017 між сторонами було укладено кілька додаткових угод до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 29-30, 32-33, 67-68), якими сторони погодили внести зміни до п.п.1.1, 3.1, 4.1, 10.1 Договору, скоригувавши, зокрема, строк дії Договору та строк здійснення поставки товару.

Так відповідно до п.3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 09.03.2017) сума договору становить 8 210 400,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 1 368 400,00 грн., з них:

- за кошти Державного бюджету на 2016 рік: 0,00 грн.;

- за кошти Державного бюджету на 2017 рік: 8 210 400,00 грн., у тому числі ПДВ (20%) у розмірі 1 368 400,00 грн.

В п.4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 09.03.2017) передбачено, що розрахунок за товар здійснюється за фактом постачання до 31.12.2017 за умови проведення платежів Державною казначейською службою України згідно з чинним законодавством, після отримання представником замовника наступних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної; акту прийому поставленого товару (форма - Додаток №3 до Договору), затвердженого командиром військової частини А 0215.

09.03.2017 сторони підписали Специфікацію товару (Додаток №1 до Договору від 21.10.2016 №386/16 в редакції додаткової угоди №2 від 09.03.2017), в якій вказано термін поставки товару: включно до 01.04.2017 за письмовим повідомленням замовника.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не дотримався строків поставки товару, у зв'язку з чим у позивача виникло право на застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених Договором.

Позивач направив відповідачу претензію №350/129/138/1983 від 28.08.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 44-46), в якій вимагав сплатити пеню та штраф за порушення строків поставки товару за Договором.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити штрафні санкції, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просив стягнути з відповідача 1 108 404,00 грн. пені та 574 728,00 грн. штрафу, що разом складає 1 683 132,00 грн.

Місцевий господарський суд у позові відмовив повністю, визнавши вимоги позивача документально непідтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалося вище, вимоги позивача обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору (з урахуванням додаткових угод до нього) відповідач не здійснив поставку товару загальною вартістю 8 210 400,00 грн. у строки, погоджені сторонами.

Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд зазначав про те, що в Додатковій угоді №3 до Договору сторони змінили граничний строк поставки товару з 31.12.2017 на до 31.12.2018, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність прострочення відповідача, а відтак і відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій.

З цього приводу колегією суддів було встановлено наступне. Дійсно в Договорі (п.5.1) передбачено, що строк поставки товару визначається у специфікації.

В специфікації КПКВ 2101020/7, 2101450/2 КЕКВ 2260 (Додаток №1 до Договору) сторонами визначено строк поставки товару - включно до 10.12.2016, після письмового повідомлення замовника (том справи - 1, аркуш справи - 25).

В додатковій угоді №1 від 22.10.2016 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 29-31) сторони, зокрема, погодили внести зміни до терміну дії Договору з 31.12.2016 до 31.12.2017, а в частині гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Окрім того, викладено специфікацію до Договору в новій редакції, згідно з якою термін постачання товару - включно до 10.12.2016 за письмовим повідомленням замовника; включно до 01.04.2017 за письмовим повідомленням замовника (п.1.3, 1.4 додаткової угоди).

В додатковій угоді №2 від 09.03.2017 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 32-34), серед іншого, сторони домовилися викласти специфікацію до Договору у новій редакції, згідно з якою визначили строк поставки товару включно до 01.04.2017 за письмовим повідомленням замовника. Окрім того, внесено зміни до п.4.1 Договору, а саме слова «протягом бюджетного 2016 року» замінено на «до 31.12.2017 року».

В додатковій угоді №3 від 08.12.2017 до Договору (том справи - 1, аркуші справи - 67-69) сторони, зокрема, внесли зміни до строку дії Договору з 31.12.2017 до 31.12.2018, а також виклали специфікацію до Договору у новій редакції, відповідно до якої термін поставки товару визначено включно до 01.07.2017 за письмовим повідомленням замовника (п.п.1.2, 1.3 додаткової угоди). Окрім того, вирішено в п.4.1 Договору слова «до 31 грудня 2017 року» замінити на «до 31 грудня 2018 року».

Таким чином, з урахуванням змін, внесених до Договору додатковою угодою №3 від 08.12.2017, умовами п.4.1 Договору передбачалося, що розрахунки за товар здійснюються за фактом постачання до 31.12.2018.

Наведеним підтверджується висновок місцевого господарського суду про те, що відповідно до додаткової угоди №3 від 08.12.2017 до Договору сторони погодили здійснення поставки товару у 2018 році.

Колегією суддів враховано додану до Додаткової угоди №3 від 08.12.2017 специфікацію (том справи - 1, аркуш справи - 69), в якій зазначено про те, що термін постачання товару включно до 01.04.2017 за письмовим повідомленням замовника. Водночас, додаткова угода №3 була укладена 08.12.2017, тобто через 9 місяців після закінчення граничної дати поставки товару, визначеної у специфікації до названої додаткової угоди. Окрім того, умовами додаткової угоди №3 від 08.12.2017 передбачалося постачання товару безпосередньо у 2018 році і вартість товару у розмірі 8 210 400,00 грн. мала сплачуватися за рахунок коштів Державного бюджету на 2018 рік, що є неможливим здійснити у 2017 році, оскільки відповідний бюджет країни на 2018 рік станом на 01.04.2017 (граничний строк поставки, вказаний у специфікації) ще не було прийнято. Отже, додана до додаткової угоди №3 від 08.12.2017 специфікація не відповідає змісту вказаної додаткової угоди в частині погодження сторонами строку поставки товару.

Також позивачем, як замовником за Договором, не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції повідомлень для відповідача про готовність до виконання умов Договору (наявність фінансування з Державного бюджету України), що прямо передбачено умовами п.3.1 Договору в редакції послідуючих додаткових угод до нього.

Таким чином, за результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що внаслідок укладення додаткової угоди №3 від 08.12.2017 сторони погодили внесення змін до Договору в частині визначення строку поставки товару і відповідно встановили новий строк поставки - до 31.12.2018.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Поняття неустойки наведено в ст. 549 названого Кодексу, згідно з якою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки в процесі розгляду даної справи судом не було встановлено факту прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем, правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Надані до матеріалів справи докази та пояснення свідчать про необґрунтованість та передчасність вимог позивача, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 76, 86, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини А0215 (Командування Повітряних Сил Збройних сил України) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі №910/22033/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2018 у справі №910/22033/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22033/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк

Дата складання повного тексту постанови суду - 18.05.2018