Постанова № 74059912, 24.04.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2018 р. м.Київ Справа№ 911/203/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

За участю секретаря судового засідання Цибульського Р.М.

Представники учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 24.04.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Приватного акціонерного товариства "Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (повний текст якого підписано 27.11.2017) у справі №911/203/17 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до Приватного акціонерного товариства "Пласт"

за учатю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

за участю прокуратури Київської області

про стягнення 12 751 311,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Пласт" про стягнення (з урахуванням уточнень позовних вимог) загалом 12 751 311,02 грн. згідно Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, з яких:

- 3 328 496,73 грн. - прибутку спільної діяльності, вимога щодо стягнення яких обґрунтована тим, що заявлена до стягнення з відповідача частина розподіленого, але не виплаченого прибутку в сумі 3 328 496,73 грн. безпідставно утримується відповідачем та має бути стягнута з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України;

- 9 422 814,29 грн. збитків, що складає 40% штрафних санкцій, застосованих Миронівською ОДПІ до ПрАТ "Пласт" як оператора спільної діяльності, вимога щодо стягнення яких обґрунтована тим, що застосовані податковим органом штрафні санкції є витратами позивача, який той мусить зробити для збереження дії спеціального дозволу на користування надрами Стрілкового газового родовища, яке після окупації території Автономної республіки Крим залишилось єдиним родовищем, на якому можливо провадження статутної діяльності позивачем.

Узагальнені заперечення відповідача щодо заперечення позовних вимог в частині стягнення 3 328 496,73 грн. прибутку спільної діяльності зводились до того, що рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17 договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 визнано недійсним. За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Способами захисту прав при цьому є двостороння реституція, або у разі її неможливості - відшкодування вартості того, що одержано (частина 1), відшкодування заподіяних збитків та моральної шкоди (частина 2). Згідно із частиною 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення. Відповідно до частини 3 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення. Відтак, відповідач зазначав, що вимоги про стягнення з відповідача збитків, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо виплати розподіленого прибутку, не можуть бути задоволені судом в силу недійсності зобов'язань, які позивач вважає порушеними.

Також, в заперечення вимоги про стягнення 9 422 814,29 грн. збитків, що складає 40% штрафних санкцій, застосованих Миронівською ОДПІ до ПрАТ "Пласт" як оператора спільної діяльності, відповідач посилався на те, що позивач не навів, в чому саме полягає його порушене право в контексті зобов'язань по відшкодуванню державі 40% від суми застосованих податковим органом штрафних санкцій. Відповідач твердить, що позивачем не доведено складових, які є підставою для застосування до ПрАТ "Пласт" такої міри відповідальності як відшкодування збитків: наявності заподіяної шкоди (оскільки не подано доказів понесення позивачем фактичних витрат), причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наявністю збитків у позивача. Не доведено також вини відповідача, оскільки відповідач належним чином та у встановлені строки подавав до контролюючих органів декларації по рентній платі за користування надрами, застосовуючи ставку 11%, що підтверджується зокрема рішеннями в адміністративних справах №810/857/16, №810/1677/16, №810/1880/16, №810/1803/16.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.10.2017 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Пласт" про стягнення (з урахуванням уточнень позовних вимог) загалом 12 751 311,02 грн., розподілено судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та визнано недійсним Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Приватним акціонерним товариством "Пласт". Відтак сума отриманого, розподіленого та невиплаченого прибутку в сумі 3 328 496,73 грн. є збитками та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу частини 2 ст. 216 Цивільного кодексу України. Також, рішення суду в частині задоволення вимог про стягнення з відповідача 9 422 814,29 грн. збитків, що складає 40% штрафних санкцій, застосованих Миронівською ОДПІ до ПрАТ "Пласт" як оператора спільної діяльності, мотивовано тим, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що узгоджене податкове зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень ПрАТ "Пласт" сплачено самостійно не буде, а визнання недійсним в судовому порядку Договору про спільну діяльність не припиняє існування податкових зобов'язань, у зв'язку з чим заявлена до стягнення сума у розмірі 9 422 814,29 є збитками, які позивач мусить зробити для відновлення та збереження своїх прав (з метою уникнення анулювання дозволу на користування надрами, отриманим в Державній службі геології і надр України на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 року № 2093), а отже є збитками, які мають бути стягнуті з відповідача відповідно до ст. 22, 216 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Пласт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при винесенні рішення порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, що привело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, скаржник зазначав, що судом першої інстанції при вирішенні спору не було враховано, що фактично на момент звернення позивача з відповідним позовом до суду, права позивача не були порушені, оскільки будь-яких фактів покладення на позивача відповідальності за несплату за договором про спільну діяльність грошових зобов'язань - не доведено. При цьому, Податковий кодекс України не встановлює солідарну відповідальність учасників спільної діяльності за сплату податків і зборів по операціям, що виконуються в межах договору про спільну діяльність, та не містить посилань на норми Цивільного кодексу України. Можливість покладення в майбутньому на позивача відповідальності перед бюджетом у розмірі 40% від суми штрафних санкцій, донарахованих спільній діяльності, є лише припущенням позивача. Таким чином, порушене право позивача на момент звернення з позовом - не існувало, що виключає задоволення позову. Крім того, скаржник наголошував, що в силу приписів ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України до складу збитків відносяться витрати, які саме понесла сторона, проте, жодних доказів того, що вказані збитки саме понесені позивачем, останнім не підтверджено.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" проти доводів апеляційної скарги заперечувало, просило суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, у відзиві позивач посилався на те, що апеляційна скарга не містить доводів стосовно оскарження рішення суду в частині стягнення 3 328 496,73 грн., що є сумою розподіленого та невиплаченого відповідачем позивачу прибутку за 2015 рік, І-ІІ квартал 2016 року, строк виплати якої настав. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують вимоги позивача щодо стягнення 9 422 814,29 грн., що є збитками, які складаються з 40% визначених податковим органом штрафних санкцій за несплату рентної плати за користування надрами для видобування природного газу платником податків - Договором № 272-14, правомірність яких підтверджена судовими рішеннями у справах № 810/857/16, № 810/1677/16, № 810/1880/16, № 810/1803/16, що набрали законної сили. При цьому, позивач наголошує, що саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, який був відповідальний за сплату податків і зборів, а також розпоряджався рахунком спільної діяльності, накопичився податковий борг платника податків - Договору № 272-14 та застосовано податковим органом штрафні санкції у розмірі 23 557 035,73 грн., у зв'язку з чим розмір коштів, які мають бути сплачені відповідачем, складає 9 422 814,29 грн., що складає 40% від загального розміру штрафних санкцій пропорційно частці відповідача в спільній діяльності, і який у відповідності до п. 88.3 статті 88 Податкового кодексу України підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивача. Позивач вказує, що судом першої інстанції обгрунтовано зроблено висновок про те, що внаслідок несплати відповідачем податкового боргу, є ризик зупинення дії спеціального дозволу позивача на користування надрами Стрілкового газового родовища, а тому заявлена позивачем до стягнення сума є витратами, які позивач мусить зробити для відновлення та збереження своїх прав, а отже, є збитками, які мають бути стягнуті з відповідача відповідно до ст.ст. 22, 216 Цивільного кодексу України. Обраний позивачем спосіб захисту є ефективним та є таким, що прямо передбачений законом.

Прокуратура Київської області у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вказувала про те, що апеляційна скарга не містить доводів стосовно оскарження рішення суду в частині стягнення 3 328 496,73 грн., що є сумою розподіленого та невиплаченого відповідачем позивачу прибутку за 2015 рік, І-ІІ квартал 2016 року, строк виплати якої настав. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують вимоги позивача щодо стягнення 9 422 814,29 грн., що є збитками, які складаються з 40% визначених податковим органом штрафних санкцій за несплату рентної плати за користування надрами для видобування природного газу платником податків - Договором № 272-14, правомірність яких підтверджена судовими рішеннями у справах № 810/857/16, № 810/1677/16, № 810/1880/16, № 810/1803/16, що набрали законної сили. Також, прокуратура вказувала, що позивачем було доведено те, що збитки завдано відповідачем саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, між протиправною поведінкою відповідача та завданими позивачу збитками існує прямий причинно - наслідковий зв'язок. Доводи скаржника щодо неправомірності стягнення з відповідача 9 422 814,29 грн. не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, прокуратура наголошувала, щ договір про спільну діяльність не знятий з податкового обліку, а податковий борг не погашено, а визнання його недійсним не припиняє існування податкових зобов'язань. Крім того, необґрунтованими є і посилання скаржника на припис статті 225 Господарського кодексу України, оскільки наведена стаття не регулює правовідносин щодо стягненням збитків, завданих у зв'язку з вчиненням недійсного правочину.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №911/203/17 для розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (повний текст якого підписано 27.11.2017) розподілено для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2017 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/203/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (повний текст якого підписано 27.11.2017) у справі №911/203/17, призначено справу до розгляду на 25.01.2018.

В судовому засіданні 25.01.2018 оголошено перерву до 13.02.2018.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/367/18 від 12.02.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/203/17.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 справу прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючий суддя Станік С.Р., судді: Чорна Л.В., Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено в судовому засіданні 06.03.2018.

06.03.2018 розгляд справи №911/203/17 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (повний текст якого підписано 27.11.2017) - не відбувся.

У зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити призначення справи та її розгляд у визначеному складі суду - неможливо.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/619/18 від 12.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/203/17.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 справу прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено в судовому засіданні 03.04.2018.

Враховуючи положення п.17.4 ч.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, розпорядженням №09.1-08/619/18 від 12.03.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №911/203/17.

У відповідності до протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 03.04.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 справу прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л., розгляд справи призначено в судовому засіданні 24.04.2018.

В судове засідання 24.04.2018 з'явились представники скаржника (відповідача), позивача, третьої особи, а також прокурор.

В судовому засіданні 24.04.2018 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 24.04.2018 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги - відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник третьої особи в судовому засіданні 24.04.2018 надав пояснення по суті спору.

Прокурор в судовому засіданні 24.04.2018 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вказував на обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та його відповідність нормам матеріального та процесуального права.

Судом апеляційної інстанції були розглянуті клопотання Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та ПАТ «ПЛАСТ» про зупинення провадження у справі № 911/203/17 до набрання законної сили рішенням у справі № 911/639/17 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз», ПАТ «Пласт» про визнання договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 - недійсним.

П. 5 ч. 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 911/639/17 яким задоволено позов Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ПАТ «НАК «Нафтогаз України» до ПАТ «Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз», ПАТ «Пласт» про визнання договору про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14 - недійсним, залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2018.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 05.03.2014 між ПрАТ "Пласт" (Сторона-1) та ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (Сторона-2) було укладено Договір про спільну діяльність №272-14 (далі - Договір), відповідно до якого сторони зобов'язалися спільно діяти без створення юридичної особи шляхом об'єднання своїх вкладів та зусиль в сфері видобутку, постачання і транспортування нафти, газу і газового конденсату для досягнення спільних господарських цілей, зокрема видобутку та реалізації газу та газового конденсату та отримання прибутку.

Договір про спільну діяльність №272-14 від 05.03.2014 (податковий номер 288940445) взятий на облік як платник податків у Миронівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області 07.03.2014 за №749.

Згідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.ст. 1132, 1133 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що для досягнення цілей, що є предметом цього договору, Учасники роблять внески в Спільну діяльність в формі грошей, майна, прав користування майном, професійних і інших знань, навичок і умінь, а також ділової репутації та ділових зв'язків.

Відповідно до пункту 4.2 Договору Сторона-1 вносить у спільну діяльність грошовий внесок 71 640 000,00 грн. Згідно з пунктом 4.3 Договору Сторона-2 вносить у спільну діяльність право користування об'єктами Архангельського газового родовища, а також право користування об'єктами Стрілкового газового родовища.

Відповідно до частини 1 ст. 1135 Цивільного кодексу України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства.

Як встановлено умовами Договору у розділі "Визначення основних термінів" та у пункті 3.9, учасником, який здійснює ведення спільних справ учасників Спільної діяльності - оператором - є ПрАТ "Пласт", який діє в рамках Договору без окремої довіреності.

Обов'язки оператора визначені пунктом 3.10 Договору, до яких належать, зокрема, визначення фінансових результатів Спільної діяльності та виплата Сторонам належної їм частини прибутку (3.10.10).

Відповідно до розділу "Визначення основних термінів" та пункту 3.8 Договору для прийняття рішень з визначених у Договорі питань учасниками створюється орган управління - Комітет з управління. Комітет з управління та сторона, яка не є оператором, мають право контролювати ведення фінансового та податкового обліку як самостійно, так і шляхом призначення незалежної аудиторської перевірки. Виконання рішень Комітету з управління є обов'язком оператора (пункт 3.10.3).

Відповідно до частини 2 ст. 1138 Цивільного кодексу України якщо договір простого товариства пов'язаний із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності, учасники відповідають солідарно за всіма спільними зобов'язаннями незалежно від підстав їх виникнення.

Згідно пунктів 7.1, 7.4, 7.6 Договору спільні витрати та збитки сторін покриваються за рахунок спільного майна Сторін, отриманого в результаті спільної діяльності. Спільна діяльність несе усі витрати пов'язані із сплатою ресурсних платежів. У випадку недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, це покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам.

Частиною 1 ст. 1139 Цивільного кодексу України визначено, що прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

Відповідно до пункту 6.2 Договору прибуток, що отримується сторонами Спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно часткам, визначеним у пп.4.4, 4.5 Договору, а саме частка Сторони-1 складає 60%, частка Сторони-2 складає 40%. Рішення щодо розподілу прибутку та покриття збитків від спільної діяльності згідно з п.3.6.3 Договору приймає Комітет з управління спільною діяльністю.

Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.12.2015 №6 (том 1 арк. 86) було розподілено прибуток Спільної діяльності за 2015 рік, частка ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (40%) склала 9261,672 тис. грн. позивач твердить, що відповідачем було перераховано позивачу розподіленого прибутку за 2015 рік 8 886 804,58 грн., а 374 867,82 грн. - відповідачем не сплачені.

Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 31.03.2016 №8 (том 1 арк. 87) було розподілено прибуток Спільної діяльності за І квартал 2016 року, частка ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (40%) склала 2 473 459,27 грн. Позивач вказував, що відповідачем зазначені кошти розподіленого прибутку позивачу не сплачені.

Згідно з протоколом засідання Комітету з управління спільною діяльністю від 30.06.2016 №9 (том 1 арк. 88) було розподілено прибуток Спільної діяльності за ІІ квартал 2016 року, частка ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" (40%) склала 480 169,64 грн. Позивач вказував, що відповідачем зазначені кошти розподіленого прибутку позивачу не сплачені.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір розподіленого та не виплаченого відповідачем прибутку позивача за заявлений період загалом становить 3 328 496,73 грн.

Посилання відповідача на те, що ані Договором, ані вищевказаними протоколами не визначено строку сплати часток розподіленого прибутку, відтак відсутній факт прострочення виплати, обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з висновками якого суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом від 14.12.2016 №959/16 позивач вимагав у відповідача виплати заборгованості по розподіленому прибутку та погашення інших зобов'язань (том 1 аркуші 58-66).

Лист від 14.12.2016 №959/16 був отриманий відповідачем 20.12.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.12.2016 та фіскальний чек від 14.12.2016 №3312. Позивач твердить, що повторно звертався до відповідача з вимогою про сплату частини розподіленого прибутку листом від 19.01.2017 №54/17 (том 2 аркуш 82), але відповіді не отримав.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано прийнято до уваги та оцінено в сукупності те, що позивачем суду подано картку рахунку по контрагенту Договір про спільну діяльність 272-14 за період січень 2015 - березень 2017, з якої вбачається заборгованість в розмірі 3 328 496,73 грн. (том 3, аркуш 95), відповідачем не наведено обставин, які б перешкоджали йому надати суду докази оплат самостійно, а надана відповідачем довідка від 14.02.2017 №46 з відомостями щодо нарахування та виплати прибутку, та додані до неї копії банківських виписок (том 2 аркуші 186-198), узгоджуються з поданою позивачем карткою рахунку.

Відтак, сума розподіленого та не виплаченого відповідачем позивачу прибутку за період 2015 рік, І - ІІ квартали 2016 року, строк виплати якої настав, становить 3 328 496,73 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та визнано недійсним Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Приватним акціонерним товариством "Пласт".

У постанові Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 18/122-12/2|3-826гс16 зазначено, що відповідно до ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За загальними положеннями про недійсність правочину, визначеними ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом положень ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору.

Правові наслідки недійсності правочину та господарського зобов'язання регулюються спеціальними правовими нормами, ст. 216 Цивільного кодексу України і ст. 208 Господарського кодексу України, а тому до таких правовідносин загальні норми про виконання зобов'язання та про відповідальність за його порушення не застосовуються.

Суд апеляційної інстанції встановив, що заявлена до стягнення з відповідача сума розподіленого та не виплаченого прибутку 3 328 496,73 грн. - не є результатом виконання позивачем та відповідачем взаємних зобов'язань як кредитором та боржником в силу ст. 509 Цивільного кодексу України, а є результатом діяльності з видобутку та реалізації газу на Стрілковому газовому родовищі, право користування об'єктами якого невід'ємно належить позивачу як власнику спеціального дозволу на користування надрами, отриманого в Державній службі геології та надр України на Стрілкове газове родовище від 24.12.1999 №2093 (том 1 аркуш 35), і яке було внеском ПАТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" у спільну діяльність (пункт 4.3 Договору про спільну діяльність).

Відповідно до частини 2 ст. 216 Цивільного кодексу України якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Відтак, сума отриманого, розподіленого та невиплаченого прибутку в сумі 3 328 496,73 грн. є збитками та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в силу частини 2 ст. 216 Цивільного кодексу України, а тому судом першої інстанції вірно було присуджено до стягнення вказану суму з позивача на користь відповідача, а тому підстави для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 у справі №911/203/17 в наведеній частині - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 9 422 814,29 грн. ( що складає 40% пропорційно частці відповідача в спільній діяльності від загального розміру штрафних санкцій, застосованих Миронівською ОДПІ), суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Позивач у позові та поясненнях зазначав, що застосовані податковим органом штрафні санкції є збитками позивача, тобто витратами, який він мусить зробити для збереження дії спеціального дозволу на користування надрами Стрілкового газового родовища, і 40% яких підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру частки в спільній діяльності.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині виходив з того, що заявлена до стягнення сума є витратами, які позивач мусить зробити для відновлення та збереження своїх прав, а отже є збитками, які мають бути стягнуті з відповідача відповідно до ст. 22, 216 ЦК України.

Проте, з висновками суду першої інстанції в цій частині суд апеляційної інстанції не погоджується, вважає їх такими, що зроблені з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 87.12 ст. 12 Податкового кодексу України джерелом погашення податкового боргу договорів про спільну діяльність є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

Відповідно до пункту 67.4 ст. 67 Податкового кодексу України договори про спільну діяльність знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними в судовому порядку.

Пунктом 11.24 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 передбачено, що договори про спільну діяльність знімаються з обліку за умови відсутності грошових зобов'язань та податкового боргу або після їх погашення, відтак визнання недійсним Договору про спільну діяльність не звільняє його учасників від податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Згідно пункту 7.6 Договору про спільну діяльність у випадку недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам.

В матеріалах справи наявні копії повідомлень-рішень, адресованих платнику податків - Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 - уповноважена особа ПрАТ "Пласт":

від 19.04.2016 № 0000931502 на 9 537 811,04 грн., з яких донарахованої рентної плати за користування надрами 6 358 540,69 грн. та 3 179 270,35 грн. штрафних санкцій;

від 22.01.2016 №0000131502 на 4 778 166,78 грн., з яких донарахованої рентної плати за користування надрами 3 822 533,42 грн. та 955 633,36 грн. штрафних санкцій;

від 26.02.2016 №0000301502 на 32 347 485,87 грн., з яких донарахованої рентної плати за користування надрами 21 564 990,58 грн. та 10 782 495,29 грн. штрафних санкцій;

від 26.02.2016 №0000311502 на 7 438 695,14 грн., з яких донарахованої рентної плати за користування надрами 4 959 130,09 грн. та 2 479 565,05 грн. штрафних санкцій;

від 25.03.2016 № 0000731502 на 18 480 188,04 грн., з яких донарахованої рентної плати за користування надрами 12 320 125,36 грн. та 6 160 062,68 грн. штрафних санкцій.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 у справі №810/857/16 відмовлено в позові ПрАТ "Пласт" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.02.2016 №0000301502 та №0000311502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2016 у справі №810/1677/16 відмовлено в позові ПрАТ "Пласт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.01.2016 №0000131502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі №810/1880/16 відмовлено в позові ПрАТ "Пласт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0000731502.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 у справі №810/1803/16 відмовлено в позові ПрАТ "Пласт" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.04.2016 № 0000931502.

Загалом податковим органом застосовано штрафних санкцій на суму 23 557 026,73 грн. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що штрафні санкції застосовані саме до Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14, який є окремим суб'єктом у сфері оподаткування.

Як зазначалось вище, згідно пункту 7.6 Договору про спільну діяльність у випадку недостатності спільного майна для покриття витрат та збитків, що виникли в результаті спільної діяльності, покриття здійснюється сторонами пропорційно їхнім часткам.

Проте, рішенням господарського суду Київської області від 14.06.2017 у справі № 911/639/17, яке набрало законної сили, задоволено позов заступника Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та визнано недійсним Договір про спільну діяльність від 05.03.2014 № 272-14, укладений між публічним акціонерним товариством "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" та Приватним акціонерним товариством "Пласт".

Відповідно до пункту 87.12 ст. 12 Податкового кодексу України джерелом погашення податкового боргу договорів про спільну діяльність є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

Відповідно до пункту 67.4 ст. 67 Податкового кодексу України договори про спільну діяльність знімаються з обліку у контролюючих органах після їх припинення, розірвання, закінчення строку дії чи після досягнення мети, для якої вони були укладені, визнання їх недійсними в судовому порядку.

Пунктом 11.24 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 передбачено, що договори про спільну діяльність знімаються з обліку за умови відсутності грошових зобов'язань та податкового боргу або після їх погашення, відтак визнання недійсним Договору про спільну діяльність не звільняє його учасників від податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Пунктом 95. 1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

П. 87.12 статті 87 Податкового кодексу України, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

П. 88.1. статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

П.88.2. статті 88 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

П. 88.3. статті 88 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Згідно з пунктом 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції, НАБУ проводиться досудове розслідування, а Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Генеральної прокуратури України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №52015000000000002 від 04.12.2016.

В рамках цього кримінального провадження ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2016, накладено арешт на природний газ, що зберігається у газотранспортній системі та газосховищах ПАТ "Укртрансгаз" та належить будь-яким з наступних власників: договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 - уповноважена особа ПрАТ "Пласт" ІПН 288940445. Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.11.2016 , якою ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2016, в частині накладеного арешту на природний газ, що зберігається у газотранспортній системі та газосховищах ПАТ "Укртрансгаз" та належить ПрАТ "Пласт", договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14- - уповноважена особа ПрАТ "Пласт", з передачею арештоване майно передано ПАТ "Укргазвидобування" для реалізації - скасовано та постановлено нову ухвалу, якою в частині накладення арешту на природний газ, що зберігається у газотранспортній системі та газосховищах ПАТ "Укртрансгаз" та належить суб'єктам , у тому числі ПрАТ "Пласт", договір про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 - уповноважена особа ПрАТ "Пласт" залишено без задоволення. Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2016 в іншій частині - залишено без змін.

В рамках цього кримінального провадження ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.10.2016, яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.11.2016 залишена без змін, накладено арешт на майно та накладено арешт на банківські рахунки в банківській установі ПАТ "Діамантбанк", а також наявні на цих рахунках грошові кошти, які належать юридичній особі - приватному акціонерному товариству "Пласт", припинивши по зазначених рахунках усі видаткові операції, шляхом заборони (позбавлення права) власнику та/або іншим уповноваженим ним особам на відчуження, розпорядження та користування вказаними банківськими рахунками.

В рамках кримінального провадження ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 15.11.2016, яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22.12.2016 залишена без змін, накладено арешт на майно та накладено арешт на природний газ, що зберігається у газотранспортній системі та газосховищах ПАТ "Укртрансгаз" та належить ПрАТ "Пласт" (ідентифікаційний код 25168700), з передачею арештованого майна ПАТ "Укргазвидобування" для подальшої реалізації.

Відповідно до ч.7 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Відтак, за змістом ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України накладення арешту на грошові кошти та майно в рамках кримінального провадження є пріоритетними поряд з арештами, накладеними в рамках інших проваджень.

Судом першої інстанції враховано, що на виконання ухвали суду від 19.01.2017 про вжиття запобіжних заходів постановою Миронівського РВ ДВС ГТУЮ Київської області від 26.01.2017 накладено арешт на рахунок відповідача в ПАТ "Полтава-Банк", по якому проводились операції по виплаті заробітної плати та сплачувались податки, при цьому арештований залишок коштів становив 3 470,96 грн.

На підставі викладеного суд першої інстанції зробив висновок, що матеріали справи містять достатньо доказів того, що узгоджене податкове зобов'язання згідно вищенаведених податкових повідомлень-рішень ПрАТ "Пласт" сплачено самостійно не буде.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції враховує, що позивачем заявлено до стягнення 9 422 814,29 грн. (що складає 40% пропорційно частці відповідача в спільній діяльності від загального розміру штрафних санкцій, застосованих Миронівською ОДПІ) з посиланням на те, що вказані кошти позивач мусить понести з метою уникнення зупинення дії дозволу на спеціальне користування надрами.

Проте, податковим органом нараховано Договору про спільну діяльність від 05.03.2014 №272-14 загалом штрафних санкцій 23 557 026,73 грн., і частка позивача, пропорційна до сплати, складає 60% від вказаної суми - 14 134 212,44 грн., які підлягають сплаті і позивачем. При цьому, суду апеляційної інстанції не подано належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України сплати /погашення позивачем як своєї частки податкового боргу, так і частки відповідача, тобто фактично будь-які витрати позивачем - не понесені, а також покладення на позивача в повному обсязі відповідальності за несплату за договором про спільну діяльність грошових зобов'язань - матеріалами справи не підтверджується.

В силу приписів ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України до складу збитків відносяться витрати, які саме понесла сторона, проте, жодних належних, допустимих та достатніх доказів в розумінні ст.ст. 76, 77 79 Господарського процесуального кодексу України того, що вказані збитки саме понесені позивачем, останнім не надано.

Можливість покладення в майбутньому на позивача відповідальності перед бюджетом у розмірі 40% від суми штрафних санкцій, донарахованих спільній діяльності, є припущеннями позивача, які ним, як особою на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог належними, достатніми та допустимими доказами - не доведено.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів, що майна відповідача не достатньо для погашення своєї частки податкового боргу в розмірі 9 422 814,29 грн., оскільки, як зазначалось вище, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 21.10.2016, яка ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29.11.2016 залишена без змін, накладено арешт на майно ПрАТ "Пласт", і доказів того, що у відповідача відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення, зокрема і з урахуванням приписів п. 88.1, п. 88.2, п. 88.3 статті 88 Податкового кодексу України і за рахунок якого погасити частину податкового боргу - матеріали справи не містять і таких доказів не було надано ні суду першої інстанції під час вирішення спору, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок відсутності на рахунках відповідача грошових коштів узгоджене податкове зобов'язання згідно вищенаведених податкових повідомлень-рішень ПрАТ "Пласт" сплачено самостійно не буде - є необґрунтованим, оскільки не підтверджується жодним належним, допустими та достатнім доказом доказом, оскільки наявність арешту коштів на рахунках не виключає надходження коштів на відповідні рахунки відповідача.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 9 422 814,29 грн. збитків - задоволенню не підлягають з огляду на безпідставність та недоведеність вимог в цій частині, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в наведеній частині підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовної вимогипро стягнення 9 422 814,29 грн..

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції вірно було присуджено до стягнення 3 328 496,73 грн. збитків як суму отриманого, розподіленого та невиплаченого прибутку, а тому підстави для зміни або скасування рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 у справі №911/203/17 в наведеній частині - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог в частині присудження до стягнення 9 422 814,29 грн. збитків прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, що згідно з п. 1-4 ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції у наведеній частині та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 9 422 814,29 грн. збитків.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір за подачу позову покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягнувши з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу позову в сумі 49 927,45 грн., а судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 155 476 грн. 45 коп. - стягнути з позивача на користь відповідача (скаржника). В решті судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги - покласти на сторін спору, з урахуванням ухвали Господарського суду Київської області від 03.10.2017.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пласт" на рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (повний текст якого підписано 27.11.2017) у справі №911/203/17 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (повний текст якого підписано 27.11.2017) у справі №911/203/17 в частині присудження до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Пласт" на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 9 422 814,29 грн. збитків - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову в наведеній частині, здійснивши перерозподіл судового збору з присудженням до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Пласт" на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" 49 927,45 грн. судового збору за подачу позову.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 03.10.2017 (повний текст якого підписано 27.11.2017) у справі №911/203/17 - залишити без змін.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Пласт" (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48, ідентифікаційний код 25168700) на користь Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, ідентифікаційний код 00153117) 3 328 496,73 грн. (три мільйони триста двадцять вісім тисяч чотириста дев'яносто шість гривень сімдесят три копійки) збитків, 49 927 (сорок дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять сім) грн. 45 коп. судового збору за подачу позову.

В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Приватного акціонерного товариства "Пласт" - відмовити.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" (01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 505, ідентифікаційний код 00153117) на користь Приватного акціонерного товариства "Пласт" (08800, Київська обл., Миронівський район, м. Миронівка, вул. Соборності, буд. 48, ідентифікаційний код 25168700) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 155 476 (сто п'ятдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 45 коп.

В решті судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Пласт".

4. Матеріали справи №911/203/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 16.05.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А. Гончаров