Рішення № 74059324, 11.05.2018, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року Справа № 915/288/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні

позовну заяву фізичної особи - підприємця Ємельянової Валентини Василівни, 54003, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Автограф-Н", 54042, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 211 (код 24797380),

про: зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Автограф-Н" здійснити розрахунок класу наслідків (відповідальності) за об'єктом будівництва "Нове будівництво офісної будівлі з реконструкцією каналізаційного колектора діаметром 1200 мм у зв'язку із будівництвом офісної будівлі по вул. Пограничній, 72-б" на підставі критеріїв, зазначених у чинній редакції частини 5 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності",

представники сторін не з'явилися

Суть спору: 05.04.2018 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів - ТОВ «Автограф-Н» та Миколаївської міської ради з вимогами визнання права позивача на приведення проектної документації до вимог чинного містобудівного законодавства та погодження проектної документації.

06.04.2018 року позовна заява ухвалою суду була залишена без руху у зв'язку із виявленими недоліками.

23.04.2018 року на виконання ухвали суду від 06.04.2018 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Також 23.04.2018 року позивачем було надано суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої ним було виключено з переліку відповідачів Миколаївську міську раду та у якій просив зобов'язати відповідача - ТОВ «Автограф - Н» здійснити розрахунок класу наслідків (відповідальності) за об'єктом будівництва - "Нове будівництво офісної будівлі з реконструкцією каналізаційного колектора діаметром 1200 мм у зв'язку із будівництвом офісної будівлі по вул. Пограничній, 72-б" на підставі критеріїв зазначених у чинній редакції частини 5 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Просив судові витрати залишити за позивачем.

До позовної заяви у первинній редакції позивач додав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

24.04.2018 року ухвалою суду було відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 11.05.2018 року.

11.05.2018 року позивачем до канцелярії суду було подано заяву про слухання справи без його участі, уточнені позовні вимоги підтримав.

11.05.2018 року від відповідача до канцелярії суду було подано відзив, у якому він просив слухати справу без його представника. По суті позову не заперечував, просив винести законне і обґрунтоване рішення.

11.05.2018 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи по суті судом встановлено наступне.

30.11.2015 року між позивачем та відповідачем був укладений договір на виконання (передачу) проектно-кошторисних робіт №45/15 (далі - договір), згідно п. 1.1 якого предметом договору є розробка проектної документації з будівництва офісної будівлі на земельній ділянці по вул. Чигрина (Пограничній), 72-б у м. Миколаєві за відповідними розділами (а.с. 22-23).

Відповідно до п. 3.2 договору виконавець зобов'язаний виконати роботи якісно, своєчасно відповідно до положень цього договору, чинного законодавства України, державних будівельних норм і правил, інших вимог, що звичайно ставляться до такого виду робіт.

Згідно п. 7.2 договору договір набирає чинності після його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з умов цього договору.

Згідно п. 6.1 договору усі спори, що можуть виникнути між сторонами у зв'язку із виконанням цього договору підлягають вирішенню шляхом проведення переговорів.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку неможливості досягнення згоди по спірному питанню у переговорному порядку, останнє підлягає вирішенню судом за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до положень цього договору та вимог чинного законодавства України.

В зв'язку із необхідністю перенесення каналізаційної труби (колектору) довжиною близько 30 метрів та діаметром 1200 мм із під плями забудови відповідачем у складі проектної документації був розроблений проект з реконструкції каналізаційного колектора.

Проектна документація під назвою «Реконструкція каналізаційного колектора діаметром 1200 мм у зв'язку із будівництвом офісної будівлі по вул. Погранична, 72-б (Чигрина) ріг вул. Громадянської в м. Миколаєві» була розроблена у повному складі та передана позивачу у 2017 році.

В зв'язку із тим, що зазначений об'єкт будівництва згідно нової редакції Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не відноситься за своїми характеристиками до класу об'єктів із значними наслідками (СС3) позивач 15.02.2018 року та 21.02.2018 року звертався до відповідача із листами (а.с. 38-40) з проханням привести розрахунок класу наслідків у відповідність до нової редакції ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яка набула чинності 10.06.2017 року.

Згідно листів відповідача від 19.02.2018 року та 23.02.2018 року (а.с. 41-42) відповідач відмовився зробити новий розрахунок класу наслідків за новою редакцією ст. 32 Закону з огляду на те, що, по-переше, окрім вказаного Закону питання визначення класу наслідків регулюється ще й державними будівельними нормами, а по-друге у ст. 32 Закону немає інформації про визначення класу наслідків саме стосовно інженерних мереж. Тому, відповідачем було застосовано положення ДСТУ-НБВ.1.2-16:2013, згідно п. 4.2 якого об'єкт віднесено до класу із значними наслідками СС3.

Тобто, шляхом проведених переговорів відповідно до п. 6.1 договору сторонам не вдалося дійти згоди з приводу визначення класу наслідків об'єкту будівництва, у зв'язку із чим позивач вирішив передати спір, який виник при виконанні договору, на вирішення суду відповідно до п. 6.2. договору.

Звернення до суду позивач мотивував тим, що правові та організаційні основи містобудівної діяльності регуюються Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно вказаного Закону для проведення будівельних робіт за проектною документацією необхідно пройти відповідну процедуру з отримання дозвільних документів, яка за своєю складністю залежить від визначеного проектувальником (відповідачем) та погодженого із замовником (позивачем) класу насідків (відповідальності) по об'єкту. Крім того, той чи інший клас наслідків впливає на рівень відповідальності замовника та/або підрядника при здійсненні будівельних робіт.

Так, відповідно до вказаного Закону для об'єктів із класом наслідків СС1 до органу архітектурно-будівельного контролю необхідно подати декларацію про початок будівельних робіт, яка після погодження цим органом дає право на виконання будівельних робіт.

На об'єкти із класами наслідків СС2 та СС3 вже необхідно отримати дозвіл на виконання будівельних робіт. Так, дозвіл на виконання будівельних робіт за об'єктами із класом наслідків СС2 видається органом архітектурно-будівельного контролю при відповідній раді міста, яке є обласним центром, а на об'єкт із класом наслідків СС3 вже центральним органом виконавчої влади в сфері архітектурно-будівельного контролю, а саме Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Із змісту позову вбачається, що об'єкт будівництва всупереч діючого на момент прийняття позивачем від відповідача проектної документації законодавства віднесений до найвищого класу наслідків - СС3.

Згідно ст. 32 старої та нової редакції Закону розрахунок класу наслідків здійснюється проектувальником (відповідач) за погодженням із замовником (позивач).

На дату проведення розрахунку класу наслідків та категорії складності, а саме 05.07.2016 року діяла стара редакція Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Розрахунком, виконаним відповідачем у 2016 році та погодженим позивачем (а.с. 35-36) відповідачем було віднесено об'єкт за класом наслідків (відповідальності) до класу СС3, а за категорією складності до V категорії, тобто найвищого рівню.

У розрахунку зазначено, що його було виконано на підставі ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» та ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення та використання класу наслідків (відповідальності) об'єктів будівництва».

Так, зазначений ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Визначення та використання класу наслідків (відповідальності) об'єктів будівництва» було затверджено наказом Мінрегіону України від 04.05.2013 року за № 145. Згідно п.1.1 цього ДСТУ він встановлює вимоги та рекомендації щодо визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, яка діяла на дату здійснення та затвердження розрахунку відповідачем та позивачем, а саме станом на 05.07.2016 року усі об'єкти будівництва поділялися на I, II, III, IV і V категорії складності, а згідно ч. 2 цієї статті, у свою чергу категорія складності об'єкта будівництва визначалася відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. При цьому, порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначався Кабінетом Міністрів України, а саме постановою «Про затвердження Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності» №557 від 27.04.2011 року, яка в свою чергу, втратила чинність 30.08.2017 року.

Із зазначеного вбачається, що категорії складності об'єктів будівництва (І,ІІ,ІІІ, IV та V) встановлені старою редакцією ст. 32 визначалися виходячи з класу наслідків (відповідальності) (СС1, СС2, СС3), зазначених у ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013.

Із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» 10.06.2017 року набула чинності нова редакція ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Так, із нової редакції ст. 32 Закону виключені категорії складності об'єктів та безпосередньо на законодавчому рівні розподілено об'єкти будівництва за класами наслідків (відповідальності) на три класи - СС1 (незначні), СС2 (середні) та СС3 (значні) та вказані критерії, за якими ці об'єкти відносяться до того чи іншого класу.

Згідно ч.1 ст. 32 Закону клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоров'я і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на об'єкті або які знаходитимуться зовні такого об'єкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, пов'язаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності об'єкта.

Так, новою редакцією ст. 32 Закону до значних наслідків (відповідальності) (СС3) відносяться такі об'єкти:

1) пам'ятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини";

2) об'єкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки";

3) житлові, громадські або багатофункціональні будівлі заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров'я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об'єкті.

Виходячи із критеріїв, зазначених у ч. 5 ст. 32 Закону в новій редакції щодо віднесення об'єкту до значних наслідків (СС3) об'єкт, по якому відповідачем виконано розрахунок, за своїми ознаками не відноситься до:

1) пам'яток культурної спадщини, визначених відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (на офіційному сайті Мінкультури України за посиланням: http://mincult.kmu.gov.ua/control/uk/publish/officialcategory?cat_id=244993460, не міститься інформації, що каналізаційний колектор по вул. Громадянській у м. Миколаєві відноситься до нерухомих пам'яток місцевого або національного значення);

2) об'єктів підвищеної небезпеки, ідентифікованих відповідно до Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки». Вказане підтверджується листом теруправління Держпраці у Миколаївській області за №Є-03-Пі від 05.03.2018 року (а.с. 37);

3) житлових, громадських або багатофункціональних будівель заввишки понад 100 метрів та/або з рівнем можливої небезпеки для здоров'я і життя людей понад 400 осіб, які постійно перебувають на об'єкті. Вказане вбачається із характеристики самого об'єкту, який не є а ні житловою, а ні громадською, а ні багатофункціональною будівлею.

Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно встановлених ч. 5 ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» критеріїв, об'єкт, по якому здійснюється проектування відповідачем, не відноситься до об'єктів із значними наслідками (СС3).

Суд погоджується із доводами позивача про те, що об'єкт будівництва не є за своїми ознаками об'єктом із значним класом наслідків (відповідальності) СС3.

З огляду на вищевказане, відмова відповідача провести розрахунок класу наслідків з врахуванням встановлених Законом критеріїв, за якими визначається найвищій клас наслідків (відповідальності) СС3, є незаконною.

При цьому, враховуючи позицію позивача про віднесення цього об'єкту до класу наслідків СС2, суд не обмежує відповідача у віднесенні цього об'єкту до об'єктів із класом наслідків СС1 за умови його відповідності цьому класу за встановленими ч. 5 ст. 32 Закону критеріями.

Як зазначалося вище відповідач відмовився зробити новий розрахунок згідно вимог нової редакції закону з огляду на те, що в ст. 32 Закону інформації про визначення класу наслідків саме стосовно інженерних мереж немає. Тому, відповідачем було застосовано положення ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013, згідно п.4.2 якого об'єкт віднесено до класу СС3.

Слід зазначити, що вказана позиція відповідача є невірною, з огляду на те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» розповсюджує свою дію на об'єкти будівництва, до яких згідно ст. 4 цього ж Закону віднесено будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини та лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

При цьому, роз'яснення терміну лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури надається у п. 3.9 ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", згідно якого до лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури відносяться наземні, надземні або підземні лінійні об'єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо.

Вказане свідчить, що відповідач відмовляється керуватися приписами Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», який має вищу юридичну силу по відношенню до підзаконного нормативно-правового акту, а орієнтується на підзаконний акт - ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013, який, до речі, був прийнятий на виконання положень старої редакції ст. 32 на Закону.

Отже інтерес позивача який полягає у віднесенні об'єкту до класу наслідків визначених законом є законним і підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити розрахунок класу наслідків (відповідальності) за об'єктом будівництва "Нове будівництво офісної будівлі з реконструкцією каналізаційного колектора діаметром 1200 мм у зв'язку із будівництвом офісної будівлі по вул. Пограничній, 72-б" на підставі критеріїв зазначених у чинній редакції частини 5 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Вказана вимога позивача повністю відповідає обов'язку відповідача закріпленого у п. 3.2 договору щодо виконання роботи відповідно до положень чинного законодавства.

керуючись ст. ст. 232, 237, 238, 241 ГПК України

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Автограф-Н", 54042, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 211 (код 24797380) здійснити розрахунок класу наслідків (відповідальності) за об'єктом будівництва "Нове будівництво офісної будівлі з реконструкцією каналізаційного колектора діаметром 1200 мм у зв'язку із будівництвом офісної будівлі по вул. Пограничній, 72-б" на підставі критеріїв, зазначених у частині 5 статті 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" від 17.01.2017 року №1817-VIII.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду в порядку та строки визначені главою 1 розділу 4 ГПК України.

Рішення набирає законної сили згідно положень ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2018 року.

Суддя А.П. Алексєєв