Рішення № 74057133, 15.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2018Справа № 910/1095/18

За позовом Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

про стягнення 65 036,87 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 65 036,870 грн., з яких: 48 825,62 грн. сума основного боргу, 11 310,98 грн. інфляційні втрати, 4 900,27 грн. 5% річних.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу для споживачів, що не є побутовими від 31.06.2015 №211440/Е.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2018 порушено провадження у справі № 910/1095/18 та призначено судове засіданні на 13.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2018 відкладено розгляд справи до 15.05.2018.

Представник відповідача в судові засідання призначені на 13.03.2018 та 15.05.2018 не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв. Відзиву не подав.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: вул. Лобачевського, 23-В, Київ, 02090.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, за встановлених обставин справи відповідач належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2015 року між Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (далі - позивач, Постачальник) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - відповідач, Споживач) було укладено Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е, відповідно до умов якого Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядкута на умовах, передбачених цим Договором. (п. 1.1. Договору).

Згідно з п.3.6. Договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання-передачі газу, що оформлюються на підставі акта про фактичний обяг спожитого (про транспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Газорозподільним підприємством відповідно до п. 2.5 розділу ІІ Договору.

Відповідно до п. 2.5. Договору за підсумками розрахункового періоду поживач протягом двох робочих днів погоджує з газорозподільним підприємством акт про фактичний обсяг спожитого (про транспортованого) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб'єктами ринку природного газу.

Розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснюються за цінами та тарифами, що встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Ціна на природний газ становить 6 600,0000 грн., крім того ПДВ 20%, разом з ПДВ - 7 920,0000 грн. за 1000 (тисячу) м. куб. (п.4.1, 4.2 Договору).

Згідно з п. 4.6. Договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної/щодекадної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 2 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, в тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати Споживачем вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за розрахунком.

Оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, з якого в установленому законодавством порядку здійснюється розподіл грошових коштів між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі на поточний рахунок газорозподільного підприємства за договором на розподіл/транспортування природного газу (п. 4.7 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2015 року (п.10.1 Договору).

Додатком №2 до Договору постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 року сторони узгодили договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік.

Додатковою угодою №б/н від 31.12.2015 до договору на постачання природного газу для промислових поживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 сторони домовились продовжити строк дії договору по 31.03.2016 , виклавши п. 10.1 Договору в наступній редакції: « 10.1 Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання газу по 31 березна 2016 р., а в частині проведеня розрахунків - до повного виконаня зобов'язань.».

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 року Позивач поставив природний газ, а Відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актами прийому - передачі послуг з газопостачання: від 31.12.2015 року на суму 13 215 грн. 36 коп., від 31.01.2016 року на суму 23 578 грн. 03 коп., від 29.02.2016 року на суму 14 125 грн. 50 коп., від 31.03.2016 року на суму 7 906 грн. 73 коп.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за основним боргом у сумі 48 825,62 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 року Позивач поставив природний газ, а Відповідач в свою чергу прийняв природний газ, що підтверджується Актами прийому - передачі послуг з газопостачання загалом на суму в розмірі 58 825 грн. 76 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Заборгованість Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною перед Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" за Договором постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 року за період з грудня 2015 року по березень 2016 року становить 48 825,62 грн. (58 825 грн. 76 коп. - 10 000 грн. 14 коп. сума, що була сплачена за поставку газу відповідачем).

Отже, суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості газу та наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 48 825 грн. 62 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь 5% річних за загальний період прострочки з 06.01.2016 р. по 30.11.2017 р. у розмірі 4 900 грн. 27 коп. та інфляційні у розмірі 11 310 грн. 98 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Пунктом 6.2.2 Договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5% річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення оплати понад 20 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Таким чином, суд зазначає, що сторони у Договорі постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 року передбачили інший розмір процентів річних ніж той, що визначений у частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а тому до даних правовідносин сторін підлягає застосуванню 5% річних.

Суд, перевіривши розрахунок 5% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги з постачання за Договором постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №211440/Е від 30.06.2015 року за загальний період прострочки з 06.01.2016 р. по 30.11.2017 у розмірі 4 900 грн. 27 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду заборгованості Відповідача, а саме не враховано, що 2016 рік має 366 календарних днів. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 5% річних за загальний період прострочки з 06.01.2016 по 30.11.2017 у розмірі 4 890 грн. 07 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 06.01.2016 р. по 30.11.2017 у розмірі 11 310 грн. 98 коп., вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню судом повністю.

Таким чином, з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 48 825 грн. 62 коп., 5% річних у розмірі 4 890 грн. 07 коп., інфляційні у розмірі 11 310 грн. 98 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд 23-В, код ЄДРПОУ 20077743) на користь Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" (01103, м. Київ, Михайла Бойчука, будинок 4Б, код ЄДРПОУ 39835779) заборгованість у розмірі 48 825 (сорок вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 62 коп., 5% річних у розмірі 4 890 (чотири тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 07 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 310 (одинадцять тисяч триста десять) грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 1 761 (одна тисяча сімсот шістдесят одну) грн. 72 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повне рішення складено 16.05.2018

Суддя І.І. Борисенко