Ухвала суду № 74056936, 18.05.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову

18.05.2018 Справа № 905/915/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Фурсової С.М. розглянувши матеріали заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 (юридична адреса: 01133, місто Київ, Печерський район, вулиця Щорса, будинок №36-Б, адреса для листування: 01014, місто Київ, бульвар Дружби Народів, будинок №38; код ЄДРПОУ -34047020) про забезпечення позову

у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧерРа і К» (84642, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 32781979)

про стягнення 13 753,50 гривень,-

В С Т А Н О В И В

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЧерРа і К» про стягнення 13 753,50 гривень, з яких 5 611,96 гривень заборгованості по простроченим відсоткам, 8 100,00 гривень простроченої комісії, 3,34 гривень пені на несвоєчасну оплату відсотків, 33,79 гривень 3% річних на несвоєчасну оплату відсотків, 4,41 гривень пені на несвоєчасну оплату комісії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.05.2018 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі та її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 07.06.2018.

Позивачем при зверненні до господарського суду разом з позовною заявою було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, яке належить товариству з обмеженою відповідальністю «ЧерРа і К» в межах ціни позову 13 753,50 гривень;

- накладення арешту на крошові кошти, які належать товариству з обмеженою відповідальністю «ЧерРа і К» в межах ціни позову 13 753,50 гривень.

Заява обґрунтована тим, що вказані заходи по забезпеченню позову, є необхідними у зв’язку з суттєвістю розміру заборгованості, та невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду з боку відповідача.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та дослідивши надані докази, господарський суд дійшов висновку, що заява позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

В юридичній науці під поняттям «забезпечення позову» розуміється засіб для запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» (далі – постанова Пленуму) забезпечення позову є гарантією реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний таких захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв’язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову.

Заходи щодо забезпечення позову обов’язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв’язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Перелік заходів до забезпечення позову визначений статтею 137 ГПК України і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до зазначеної норми, до заходів забезпечення позову належать, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Виходячи зі змісту наведених норм, забезпечення позову розглядається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної чи фізичної особи і може застосовуватися на будь-якій стадії процесу як гарантія реального виконання рішення суду.

Право вжиття тих чи інших заходів належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин справи та пропозицій заявника.

При вирішенні питання про забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що дії відповідача можуть призвести до негативних наслідків на момент виконання рішення.

Позивачем не наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано будь-яких доказів. Також з матеріалів позовної заяви не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а також, що майно до винесення рішення може зникнути або бути реалізоване.

Пояснення та обставини, наведені в обґрунтування поданої заяви, зводяться лише до гіпотетичної можливості настання несприятливих наслідків для позивача, а не їх наявності на момент розгляду заяви.

При цьому, заявником не зазначено на яке саме майно суду необхідно накласти арешт, його місцезнаходження, а також відповідність розміру заявлених вимог вартості майна, на яке має бути накладений арешт.

Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. (п.7.1. постанови Пленуму).

Враховуючи, що у заяві про вжиття заходів забезпечення позову не вказано жодного рахунку відповідача, на який міг би бути накладений арешт, вимоги позивача в цій частині не можуть бути задоволені.

Отже, всупереч положенням Господарського процесуального кодексу України заява позивача про забезпечення позову нічим не обґрунтована та базується лише на власних міркуваннях і припущеннях.

Враховуючи збалансованість інтересів сторін та наведені вище обставини, у господарського суду відсутні достатні підстави для задоволення заяви позивача та вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статями 136-137, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

У Х В А Л И В

В задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №905/915/18 - відмовити.

Ухвала набрала чинності в момент її підписання – 18.05.2018.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя С.М. Фурсова