Ухвала суду № 74055366, 08.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Лашевича В.М., Масенка Д.Є.

за участю секретаря Зайчишиної Т.В.

представника власника майна Нагула О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката Нагули О.О., який діє в інтересах ТОВ «ІНТЕРБУДСЕРВІС» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42017101060000133 від 30.06.2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Мазурика С.В. та накладено арешт на грошові кошти ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32776986)., які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахунковому рахунку № 26009060263931, відкритому в ПАТ "ВТБ БАНК" (МФО 321767).

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про доведеність тієї обставини, що майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, є предметом вчинення кримінального правопорушення, тобто може бути речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017101060000133 від 30.06.2017 року, та погодився з доводами, що кошти необхідно зберегти з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ). У кримінальному провадженні наявні підстави для накладення арешту на майно, відповідно до вимог ч. 1,2,3 ст.170 та ч.3 ст. 171 КПК України.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді адвоката Нагула О.О., який представляє інтересах ТОВ «ІНТЕРБУДСЕРВІС» подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановивши нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту..

Апелянт вказує на порушення слідчим суддею вимог ст. 170 КПК України те, що в клопотанні органу досудового розслідування відсутні докази, які б давали підстав вважати, що майно є результатом вчинення протиправних дій ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС". Додає, що клопотання органу досудового розслідування не містить належних доказів, які б обґрунтовували правові підстави для накладення арешту, а саме те що гроші є знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Апелянт зазначає, що прокурором не було надано достатніх доказів того, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, сам розмір шкоди заподіяний в наслідок вчинення кримінального правопорушення, а також докази того що будь-хто з посадових осіб обґрунтовано підозрюється в будь-якому кримінальному правопорушення, оскільки жодної підозри не висунуто.

В судове засідання прокурор не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте причину неявки суду не повідомив. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за його відсутності, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Колегія суддів приймає до уваги доводи клопотання адвоката Нагули О.О., про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його з огляду на те, що під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно ні директор товариства, ні його представник присутніми не були, про ухвалу слідчого судді згідно наявної в матеріалах судового провадження інформації дізнались лише 28 лютого 2018 року

Заслухавши доповідь судді, пояснення адвоката Нагула О.О., який діє в інтересах ТОВ «ІНТЕРБУДСЕРВІС», який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів в провадженні Київської місцевої прокуратури перебувають матеріали кримінального провадження №№42017101060000133 від 30.06.2017 року, за фактом вчинення службовими особами ТОВ«НВЦ «Полісервіс» кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України

В межах зазначеного кримінального провадження прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: грошові кошти, які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахункових рахунках ряду юридичних осіб відкритих в ПАТ "ВТБ БАНК" (МФО 321767), зокрема і ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32776986) рахунок № 26009060263931.В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, майно є доказом розслідування злочину передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, здобуте злочинним шляхом та є належним речовими доказом, яке підтверджує існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року задоволено клопотання органу досудового розслідування та накладено арешт на майно з метою збереження речового доказу, з метою забезпечення можливої конфіскації, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ).

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати мету, правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

З матеріалів провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання вищевказаного клопотання та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Орган досудового розслідування, звертаючись до суду з відповідним клопотанням, ставить за мету забезпечення відшкодування завданої матеріальної шкоди в результаті вчинення кримінальним правопорушення, забезпечення конфіскації майна та збереження майна як речового доказу. Однак, суд не надав будь якої оцінки щодо правової підстави для арешту грошових коштів, достатності доказів розміру можливої конфіскації майна, шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та наявності цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Об'єктивних підстав вважати, що грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС" виступали знаряддям вчинення кримінального правопорушення та набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, тобто є доказом злочину, і відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України та віднесено саме до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, або ж містять на собі ознаки вчиненого кримінального правопорушення, або ж відповідні сліди кримінального правопорушення, не має.

Відсутні такі дані і в ЄДРДР, щодо причетності товариства до розслідуваного кримінального провадження. При цьому колегія суддів враховує і ту обставину, що орган досудового розслідування звертаючись з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово має визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій має зазначити підстави визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України. Проте, таких дій органом досудового розслідування вчинено не було, в матеріалах по розгляду клопотання відсутня постанова про визнання грошових коштів на банківських рахунках ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС" речовими доказами, як і не зазначено та належним чином не обґрунтовано, яким чином грошові кошти мають відношення до кримінального провадження, які саме сліди вчинення злочину могли залишитись на них та чи можна взагалі їх використовувати як речовий доказ у кримінальному провадженні.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою збереження речового доказу та подальної конфіскації його як виду покарання.

Крім того колегія суддів зважує і на ту обставину, що в матеріалах провадження відсутнє повідомлення про підозру службовим особам ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС"у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не заявлено цивільного позову у порядку, встановленому ст.128 КПК України, відсутні відомості про причетність товариства до вчинення злочину, з приводу якого проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017101060000133, що спростовує посилання слідчого судді про накладення арешту з метою забезпечення можливості конфіскації майна, відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням та є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.

З урахуванням викладених обставин, які свідчать про порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга представника - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, як такого, що внесено до суду за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити адвокату Нагулі О.О., який діє в інтересах ТОВ «ІНТЕРБУДСЕРВІС» строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року.

Апеляційну скаргу адвоката Нагули О.О., який діє в інтересах ТОВ «ІНТЕРБУДСЕРВІС» на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15 лютого 2018 року - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Мазурика С.В. та накладено арешт на грошові кошти, які обліковуються в безготівковому вигляді, на рахунок № 26009060263931 відкритих в ПАТ "ВТБ БАНК" (МФО 321767) ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32776986) - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 Мазурика Спро накладення арешту на грошові кошти, які обліковуються в безготівковому вигляді, на розрахунковому рахунку № 26009060263931, відкритому ТОВ "ІНТЕРБУДСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 32776986).в ПАТ "ВТБ БАНК" (МФО 321767)

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Масенко Д.Є. Лашевич В.М.

Справа № 11-сс/796/2025/2018

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції Підпалий В.В. Доповідач: Глиняний В.П.