Рішення № 74054616, 20.04.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/30854/16-ц

Провадження № 2/761/2405/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря: Вольда М.А.

представників позивача, відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім» про стягнення коштів за фактичне користування послугами, -

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2016 року Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі по тексту - позивач) в особі представника Джиоєва Д.В. звернулось до Шевченківського районного суду м.Києва із позовом до ОСОБА_4 (надалі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги до підземного паркінгу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач у спірний період являлась експлуатуючою організацією будинку АДРЕСА_1, та надавала житлово-комунальні та інші послуги мешканцям даного будинку, в тому числі до належного позивачу і перебуваючому у приміщенні будинку - підземному паркінгу НОМЕР_1. Разом з тим, відповідач, будучи власником вказаного машиномісця НОМЕР_1, що знаходиться у підземному паркінгку будинку АДРЕСА_1, користуючись послугами з утримання пракінгу за встановленеми тарифами, не сплачує їх вартість. У зв'язку з чим, станом на 01.08.2016 року за період з березня 2014 року по серпень 2016 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі - 14 960,76 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. При цьому, відповідачем раніше здійснювались оплати за послуги в 2013 році, що вказує на прийняття ним пропозиції щодо усного укладення договору.

У своїх письмових запереченнях та відзиві на позов представник відповідача протии задовлення позову заперечував, оскільки тарифи на надані послуги складені позивачем на власний розсуд у відсутність доказів укладення між позивачем та обслуговуючими організаціями договорів на надання таких послуг до паркінгу відповідача. Більше того, доказів надання пропозиції на укладення такого договору відповідач не отримував та зворотнього позивачем не даведено, а в 2013 році за паркінг сплачував не позивач, а його брат ОСОБА_6. Позив не є балансоутримувачем будинку і не має прав ні виконавця послуг, ні його надавача. Більше того, по жодній із складових послуг на утримання паркінгу позивачем не було надано належних підтверджуючих документів. Додатково зазначив, що у відносинах між сторонами щодо вказаного об»єкту власності укладення письмового договору є обов»язковим, а доказів витрат на технічне обслуговування систем пожежної автоматики, димовидалення та інших систем паркінгу не надано. Надані ж договори на прибирання офісних приміщень та місць загального користування житлового комплексу не вказують на прибирання саме в паркінгах, оскільки він не є частиною спільного майна будинку. Доказів охорони саме паркінгу та витрат саме на його опалення не надано. У зв»язку з відмовою в позові присила суд стягнути на користь відповідача витрачені останнім кошти на надання правової допомоги.

В судовому засідання представник позивача позовні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити з викладених у ньому підстав.

Представник відповідача в судовому засідання протии задоволення позову заперечував з викладених у письмових запереченнях та відзиві підстав.

Третя особа ОСББ «Мій дім» свого представника до суду не направило, хоча про дату і час розгляду справи було повідомлено завчасно та належним чином.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 02.09.2016 року у вказаній цивільній справі було відкрито провадження та її було призначено до розгляду за участю сторін.

Як відомо, з 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Так, згідно п.п.9 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Зважаючи на те, що на час вступу в дію ЦПК України в новій редакції судовий розгляд у справі розпочато не було, тому за клопотання учасників протокольною ухвалою суду від 01.02.2018 року у цій справі було призначено проведення її процесуального розгляду у спрощеному позовному провадженні.

Вислухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 з січня 2004 року є власником машиномісця НОМЕР_1 площею 16,3 кв.м., що розташоване в підземному автопаркінгу по АДРЕСА_1, що підтверджується договором дарування від 26.12.2003 року зареєстрованого в Київському міському БТІ за реєстровим №34370 від 12.01.2004 р. (а.с. 4-5).

При цьому, як встановлено судом позивач є забудовником та організацією, що надавала за спірний період житлово-комунальні послуги до вказаного будинку шляхом укладення відповідних договіорів із підрядними організаціями.

Судом встановлено, що на адресу відповідача позивачем було направлено претензії в лютому 2016 року із вимогою про укладення письмового договору із товариством та сплатою заборговності за надані до приміщення належного йому паркінгу комунальні послуги.

Між тим, не заперечується сторонами, що фактично між сторонами ні усного, ні письмового договору за весь час перебування у власності позивача приміщення паркінгу укладено так і не було.

При цьому, як вбачається з додаткових пояснень із обгрунтуванням заявлених до стягнення сум (т.3 а.с.88), то позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача за спірний період з березня 2014 по серпнь 2016 року кошти за витрати на прибирання паргіну в сумі - 662,06 грн.; витрати за водопостачання в сумі - 55,80 грн., за опалення паркінгу в сумі - 3033,10 грн.; за електроенергію на його освітлення в сумі - 1924,40 грн.; витрати з утримання служби охорони в сумі - 7 023,02 грн.; витрати з технічного обслуговування систем тепла, водопостачання, водовідведення та електропостачання в сумі - 735,12 грн.; витрати з технічного обслуговування систем протипожежної автоматики димовидалення та інших систем паркінгу в сумі - 917,28 грн.; витрати з проведення поточного ремонту в сумі - 558,72 грн.; витрати з технічного обслуговування, повірки, ремонту та наладки приладів теплової енергії в сумі - 45,90 грн.; витрати з амортизації основних засобів обладнання та ситем паркінгу в сумі - 58,04 грн., а всього на суму - 15 013,72 грн.

Вказані витрати викладено у довідці про складові тарифу на послуги з утримання паркінгу (т.1 а.с.60).

Судом встановлено, що на адресу відповідача виписувались та направлялись рахунки на оплату коштів за паркінг, але оплат саме позивачем здійснено не було.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, що свідчить про наявне у відповідача зобов'язання, нести витрати на утримання належного йому майна, чого він не робить.

Згідно вимог ст.322 ЦК України власник зобов»язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч.2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Одним із обов'язків споживача є здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч.3 ст.20 Закону). Також, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору та забезпечення допуску представника виконавцявиробника до приміщення для проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку.

Відповідно до ст. 151, 162 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Як зазначено вище, між сторонами договору на обслуговування паркінгу укладено не було, хоча за умовами п.3 ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги України» № 1875-ІУ передбачає поділ житлово-комунальні послуги на групи за порядком затвердження цін/тарифів на них, зокрема, а ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869. визначено розмір та порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Пунктом 25 цього Порядку встановлено, що вартість інших послуг (утримання служб консьєржів, вбудованих паркінгів, установлення і утримання пристроїв замково-переговорного зв'язку тощо) сплачується понад розмір плати за послуги на підставі договорів, укладених між власниками житлових будинків (гуртожитків), власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку), власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) та відповідними надавачами послуг.

Відтак, правовідносини між власником машиномісця в паркінгу з приводу надання послуг на його утримання і обслуговування і особою, яка надає такі послуги, виникають на підставі укладеного між ними договору.

Відсутність між цими особами договірних відносин унеможливлює визначення вартості послуг, які надаються власнику, оскільки умова про це є істотною для такого договору, затвердження їх розміру будь-якими органами (особами) або ж визначення їх на власний розсуд виконавця чинним законодавством не передбачене.

На підтвердження своїх вимог щодо фактичного надання послуг з утримання приміщення паркінгу позивачем було надано в судовому засіданні ряд договорів, актів виконаних робіт та інших документів, що містяться по всіх томах цієї справи.

Між тим, з аналізу змісту доказів на підтвердження вимог про стягнення коштів виконання робіт з обслуговування систем протипожежної автоматики, димовидалення та інших систем паркінгу, то позивачем надано акти приймання-виконання робіт з технічного обслуговування таких систем за спірний період (т.4 а.с.43-88, а.с.122-166). Між тим, за актом санітарно-технічного обстеження житлового комплексу по АДРЕСА_2 від 20.02.2017 року система пожежогасіння перебуває у непрацездатному стані, документальні підтвердження її перевірки відсутні, а останній запис в журналі технічного обслуговування системи зроблено в 2011 році. Останній запис по перевірці системи ДВ та АПС зроблено в 2007 році (т.4 а.с.180).

Також, витрати, акти надання постуг та укладені угоди на прибирання приміщення паркінгу, що надані позивачем (т.1 а.с.160, 216-248), а саме договір про надання послуг від 15.03.2012 року №52 із ПП «Еліт Комфорт» не вказують на прибирання саме в приміщенні паркінг, оскільки за п.1.1 його умов передбачено комплексне прибирання офісних приміщень та місць загального користування житлового комплексу, частиною якого паркінг не являється. Відтак, вказаний договір не є доказом надання послуг прибирання до приміщення паркінгу і тому вказані витрати позивачем не підтверджено належними доказами.

Крім того, витрати на заробітну плату працівників, що входять до загальної суми оплати за утримання паркінгу, та послуги з його охорони також не доведено в судовому засіданні стороною позивача, оскільки документального підтвердження витрат на заробітну плату працівникам за проведену роботу саме щодо паркінгу не надано. Послуги ж охорони передбачено надання за твердженням позивача за договором від 01.04.2013 року між позивачем та ТОВ «Груп-1 Техносервіс», але за п.1.1 його умов охороняємий об»єкт - це житловий або офісний комплекс, що складається із житлових, нежитлових приміщень (приміщення в структурі будинку,що не належать до житлового фонду і є самостійним об»єктом цивільних прав) і прибудинкової території, до яких парркінг не відноситься.

Акти виконаних робіт не несуть доказового навантаження в частині необхідності і обґрунтованості їх виконання в наведеному обсязі, а також фактичної оплати виконаних робіт.

Інші витрати позивачем не доведене, а надані документи на їх підтвердження не вказують на безпосереднє надання послуг до приміщення паркінгу і не звільняють позивача від обов»язку надати увесь обсяг належних доказів та укладення договору на обслуговування паркінгу із відповідачем на їх надання.

Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних витрат, понесених позивачем для здійснення дій по управлінню, утриманню та збереженню спільного майна; доказів на підтвердження повноважень на вчинення таких дій; підтвердження необхідності і обґрунтованості понесених витрат, вибору підприємств та організацій, які надавали послуги, підстави обрання цих організацій; відомостей про те, чи є вартість таких послуг економічно обґрунтованою та ринково конкурентною, та чи відповідають такі послуги вимогам з якості та безпеки.

При цьому, сам по собі факт укладення позивачем господарських договорів з організаціями, які надають послуги, як і акти виконаних робіт, не можуть бути достатньою підставою для задоволення позову.

Крім того, за листом від 01.09.2017 року самого позивача на адресу третьої особи вбачається про його твердження щодо паркінгу про те, що він не відноситься до спільного майна багатоквартирного житлового будинку та його співвласники не несуть обов»язку з фінансуванні витрат на утримання, експлуатацію, реконструкцію, реставрацію, поточний і капітальний ремонт, технічне переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку, що власне підтверджується листом -роз»ясненням Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 28.01.2011 року за №7/10-884 (т.4 а.с.174).

Згідно положень ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відтак, позивачем не було доведено ухилення відповідача від укладення договору із позивачем на надання послгу з обслуговування паркінгу, як не доведено надання відповідними організаціями у визначеному обсязі усього комплексу послуг на утримання належного відповідачу паркінгу.

Згідно висновків Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року №303А, п.2958 - суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов»язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чимном зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов»язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов»язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відтак, суд не знаходить за доцільне спростовувати у вказаному рішення кожний аргумент позивача, оскільки відсутність договору на обслуговування паркінгу із відповідачем та належних доказів витрат на його утримання в цілому вказують на відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову суд прийшов до висновку, що усі позовні вимоги ТОВ «Фірма Т.М.М.» слід залишити без задоволення.

У відповідності до вимог ст..137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розглянувши надані стороною відповідача документи на підтвердження витрат на правову допомогу (т.1 а.с.144-151, 155-165) із наданими договором, актами виконаних робіт, квитанціями про їх оплату і розрахунком компенсації понесених відповідачем вказаних витрат в частині розміру їх оплати за наданими квитанціями в сумі - 7700 грн., які у зв»язку з відмовою в позові підлягають стягненню з позивача на користь відповідача згідно ст..141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.3,15,16, 319, 525, 526ЦК України, ст.ст. 3-5, 81, 258-259, 264-268, 272-283, 352-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мій дім» про стягнення коштів за фактичне користування послугами щодо обслуговування підземного паркінгу за період з березня 2014 року по серпень 2016 року, - залишити без задоволення.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_4, сплачені останнім кошти витрат на правову допомогу в розмірі - 7700 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Реквізити учасників:

Позивач: Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, код ЄДРПОУ 14073675, адреса м.Київ, вул..Г.Тимофєєвої, 3.

Відповідач: ОСОБА_4, АДРЕСА_1.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст виготовлено 04 травня 2018 року