Рішення № 7405396, 14.01.2010, Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 2-1083/09                

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

22 грудня 2009 року                 Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого – судді Красняка В.І.,  при секретарі Федченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красилові цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» в особі Красилівського відділення  Хмельницької філії  про визнання кредитного договору частково недійсним, визнання  недійсною  заборгованості по сплаті кредиту та її скасування,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" (Далі – ОСОБА_2) про визнання недійсними: п.2.3.1 кредитного договору №HMKWG50000003028 від 29.01.2008 року (Далі – Договір); односторонньої зміни  умов  вказаного кредитного договору в частині зміни відсоткової ставки з 15% річних на 30% річних; заборгованість, що виникла у зв’язку з односторонньою зміною відсоткової ставки по вказаному Договору та скасувати її. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що 29 січня 2008 року між нею та відповідачем було укладено вказаний  Договір №HMKWG50000003028, відповідно до якого ОСОБА_2 надав їй кредитні кошти в сумі 47750 гривень на споживчі цілі на строк з 29.01.2008 року до повного виконання сторонами  зобов’язань за цим Договором зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості, тобто 15 % річних, винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати, винагороди за проведення додаткового моніторингу. На підставі укладеного Договору позивачка своєчасно здійснювала  щомісячні платежі для погашення кредитної заборгованості.  В червні 2009 року при проведенні чергового платежу вона дізналася, що ОСОБА_2 в односторонньому порядку здійснив зміну умов Договору щодо збільшення відсоткової ставки по кредиту з 15 % річних до 30 % річних. Відповідач не повідомляв її листом- повідомленням про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеним вище Договором з 01.02.2009 року. З викладених підстав позивачка, посилаючись на  ч. 2, 3 ст. 10561, ст. 203, 215, 217 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів", вважає підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору незаконним, а умову Договору в частині права відповідача в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом недійсною.

У судовому засіданні позивачка і її представник підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, наполягали на їх задоволенні з підстав, які зазначені  в позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та її представника,  дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року N 168.

29 січня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено кредитний договір  №HMKWG50000003028.

На підставі цього Договору позивачкою отримані кошти в розмірі зазначеному у пп. 7.1 п. 7 Договору, що не заперечується сторонами у справі.

Судом встановлено, що відповідач, посилаючись на  лист за підписом Голови правління ОСОБА_2 Дубілєт від 31.12.2008 року за №20.1.3.2/6-42083, яким він ніби то повідомив позивачку про своє бажання  змінити умови Договору в частині  збільшення з 01.02.2009 року розміру відсоткової ставки до 30,00 % на рік,  умови укладеного між сторонами Договору та на зміну кон'юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни в грошово-кредитній політиці НБУ; підвищення ставки за кредитами Кредиторів України у відповідній валюті (по статистиці НБУ); підвищення ставки більш ніж на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами "овернайт" НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки,  збільшив з 01.02.2009 року розмір відсоткової ставки за Договором з 15 % до 30,00 % на рік.

Згідно листа відповідача від 10.07.2009 року №30.1.0.0/2-090714/482 за підписом керівника напрямку операційно-правової роботи ОСОБА_3 вбачається, що підставою для змін відсоткової ставки по Договору послугувало прийняття Національним банком України постанови N 107 від 21.04.2008 р. "Про врегулювання грошово-кредитного ринку", згідно якої з 30.04.2008 р. облікову ставку було змінено до 12 % річних.  Посилаючись на те, що ОСОБА_2 з 30.04.2008 року не було змінено процентну ставку, відповідач використав своє право на її підвищення з 01.02.2009 року.

Проте, в судове засідання доказів, які б свідчили про вручення позивачці вказаного листа відповідач не надав, а позивачка факт одержання цього листа заперечує.

Наведене свідчить про незаконність дій зі сторони відповідача щодо одностороннього внесення змін до Договору та необґрунтованість підняття відсоткової ставки до 30,00 %  на рік.

Частиною 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як слідує із ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Згідно із п. 4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до вступної частини постанови Націнального банку України N168 від 10.05.2007 р. "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" правила прийняті з метою захисту прав споживачів під час укладання договорів про надання споживчих кредитів, запобігання завданню споживачам моральної чи матеріальної шкоди через надання свідомо недостовірної чи неповної інформації.

Пунктом 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміні кредитної політики банку).

Таким чином, зміна процентної ставки відповідно до ст. 652 ЦК України та вимог Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту можлива лише при істотній зміні обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

В свою чергу, всупереч ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, з листів відповідача, направлених на адресу позивача, не вбачається конкретних обставин, що змусили відповідача вчинити підвищення процентної ставки по Договору до 30 % річних.

Судом не береться до уваги посилання відповідача в своєму листі на зміну з 30.04.2008 р. облікової ставки НБУ, як на підставу зміни відповідачем процентної ставки по Договору, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, Договір між сторонами було підписано 29.01.2008 року,  коли діяла постанова Національного банку України N 492 від 29.12.2007 року, згідно якої розмір облікової ставки становив 10 %. Після підписання Договору розмір облікової ставки на підставі постанови Правління Національного банку України N107 від 21.04.2008 р. "Про регулювання грошово-кредитного ринку" облікова ставка з 20.04.2008 року була змінена до 12%.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях у кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

З умов Договору випливає, що відповідач не мав законних  підстав ініціювати збільшення відсоткової ставки за користування з 15 % до 30 % річних.

Таким чином, дії відповідача щодо ініціювання збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 30,00 % річних порушують умови Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 10561 ЦК України (що набула чинності 09.01.2009 року) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Як вбачається з листа-повідомлення відповідача, процентна ставка по Договору була ним підвищена в односторонньому порядку з 01.02.2009 року, тобто після набранням чинності ст. 10561 ЦК України. Оскільки позивачка не надавала свою згоду на зміну відсоткової ставки за Договором, ця ставка повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.

Згідно ч. 3 ст. 10561 ЦК України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.  Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Таким чином, передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 Договору умова про право відповідача збільшувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 р. і не створює для сторін цієї угоди ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за Договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами Договору.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 215, 10561 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 10, 11, 57 - 64, 212 – 215  ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити повністю.

Визнати недійсним з 09.01.2009 року підпункт 2.3.1 пункту 2.3  кредитного договору №HMKWG50000003028 від 29.01.2008 року про право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом, при зміні кн’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме:  зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).

Визнати незаконною  з 01 лютого 2009 року односторонню  зміну Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" умов  кредитного договору №HMKWG50000003028 від 29.01.2008 року щодо збільшення процентної ставки за користування кредитом з 15 % річних до 30 % річних.

Визнати недійсною та скасувати  заборгованість, що виникла у зв’язку з односторонньою зміною Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" процентної ставки з 15 % річних до 30 % річних за користування  ОСОБА_1 кредитом за кредитним договором №HMKWG50000003028 від 29.01.2008 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з   Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094,м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570, кореспондентський рахунок №32009100400 в обласному управлінні Національного банку України м. Дніпропетровськ, МФО №305299 ) 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Красилівський  районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку, встановленого ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 29 грудня 2009 року.

Суддя