Постанова № 74052810, 15.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/389/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Василенко Л.І., Нерушак Л.В.

секретар Наконечна М.М.

учасники справи:

позивач – ПАТ КБ «Надра»,

відповідачі – ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2017 (ухвалене о 10 год. 30 хв. у залі судових засідань Уманського міськрайонного суду, повний текст складено 08.12.2017, суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_1В.) у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, :

в с т а н о в и в :

ПАТ КБ «Надра» звернувся 15.01.2015 до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість в розмірі 38 462,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 448 298,81 грн. за кредитним договором №778/П/99/2007-840 від 11.12.2007 в примусовому порядку та покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору. В обґрунтування заявлених вимог вказує, що відповідно до кредитного договору від 11.12.2007 №778/П/99/2007-840, викладеного у новій редакції Додатковою угодою №1 від 28.10.2009, ВАТ КБ «Надра» надав ОСОБА_4 (змінила прізвище на ОСОБА_3) О.М. кредит у тимчасове користування у сумі 47 504,21 долара США строком до 11.12.2022 на умовах сплати 12,39 % річних за користування кредитними коштами. Згідно договору ОСОБА_3 зобов’язана забезпечити повернення коштів, передбачених п.1.1.1 кредитного договору, шляхом здійснення перерахування на рахунок мінімально необхідного платежу у валюті кредиту безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок. Згідно умов договору позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту щомісячно до 12 числа поточного місяця. Щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 587,94 доларів США. Також 11.12.2007 був укладений договір поруки між позивачем та ОСОБА_4, відповідно до якого поручитель ОСОБА_4 безвідзивно і безспірно зобов’язується відповідати перед кредитором за належне виконання позичальником взятих на себе зобов’язань, що витікають із вказаного кредитного договору. Свою частину зобов’язання, що виникло з кредитного договору відповідач ОСОБА_5 не виконала. Позивачем було направлено вимоги відповідачам з пропозицією виконати взяті на себе зобов’язання належним чином, які задоволені не були. Станом на 21.07.2014 відповідачі мають заборгованість за кредитним договором в сумі 38 462,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 448 298,81 грн. з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 36 579,31 доларів США, що в еквіваленті становить 426 353,51 грн.; заборгованість за відсотками – 1 790,18 доларів США, що в еквіваленті становить 20 865,61 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором - 44,02 доларів США, що в еквіваленті становить 513,08 грн.; штраф за порушення вимог кредитного договору - 48,61 доларів США, що в еквіваленті становить 566,60 грн.

Повторним заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2017 позов задоволено частково та стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача кредитну заборгованість в сумі 38 462,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 448 298,81 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача судовий збір в сумі 3 654,00 грн.

При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_3, як позичальник за кредитним договором, взяті на себе зобов‘язання по поверненню кредиту не виконала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість, яку належить стягнути з неї та з відповідача ОСОБА_4, яка поручилася перед банком за належне виконання договірних зобов‘язань позичальником, у солідарному порядку.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 подала 10.01.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Скаржник зазначає, що поручитель має виконати зобов‘язання позичальника лише після отримання письмової вимоги банку в порядку п.2.4 договору поруки. Останній платіж по кредитному договору позичальник зробила 28.03.2014, отже в силу вимог ст. 559 ЦК України банк міг пред‘явити вимогу до поручителя, починаючи з 13.04.2014 протягом наступних 6-ти місяців, що не мало місця, отже порука в даному випадку є припиненою. Вимогу про погашення кредитної заборгованості поручитель не отримала, а висновки суду першої інстанції про протилежне є помилковими. У провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору на підставі якого стягнуто заборгованість у цій справі, отже дана цивільна справа не може бути розглянута до вирішення справи, предметом розгляду в якій є позовні вимоги про визнання недійсним правочину.

Відзиву на апеляційну скаргу сторони суду не надавали.

У судове засідання з’явилася представник апелянта ОСОБА_4, інші учасники процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак не з’явилися до суду , причин неявки не повідомили. При цьому, відповідачка ОСОБА_5, яка не оскаржувала рішення суду, надала суду письмову заяву, в якій просила суд розглянути її клопотання та зупинити провадження вказаної справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_4 (змінила прізвище на ОСОБА_5) О.М., як позичальник, уклала кредитний договір №778/П/99/2007-840 від 11.12.2007, викладений у новій редакції Додатковою угодою №1 від 28.10.2009, з ВАТ КБ «Надра», як банком, за яким отримала кредит у тимчасове користування у сумі 47504,21 доларів США до 11.12.2022 на умовах сплати 12,39 % річних.

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань ОСОБА_3 11.12.2007 між банком, як кредитором, та відповідачем ОСОБА_4, як поручителем, укладено договір поруки, згідно п.1.1 якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання боржником взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору, в тому числі: повернути до 11.12.2022 кредит у сумі 47504,21 дол. США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами, сплатити інші платежі та можливі штрафні санкції. Пунктом 1.2 договору поруки визначено, що поручитель повинен виконати зобов'язання перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п. 1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Положеннями п.2.4. договору поруки від 11.12.2007 визначено, що повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатися поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у договорі) чи надано поручителю особисто.

Банком належно виконано свої договірні зобов‘язання та надано позичальнику кредитні кошти на умовах, встановлених договором, однак остання свої зобов‘язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами не виконала, що спричинило виникнення заборгованості про стягнення якої з позичальника та поручителя банк порушує питання у цій справі.

02.10.2014 на адресу відповідачів банком направлено вимогу про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором, однак згідно поштових повідомлень листи повернулися відправнику за закінченням терміну зберігання.

Станом на 21.07.2014 (день звернення з позовом до суду) заборгованість за кредитним договором у позичальника складає 38 462,12 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 448 298,81 грн., з яких: заборгованість по основній сумі кредиту – 36579,31 доларів США, що в еквіваленті становить 426 353,51 грн.; заборгованість за відсотками - 1 790,18 доларів США, що в еквіваленті становить 20 865,61 грн.; пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань за договором - 44,02 доларів США, що в еквіваленті становить 513,08 грн.; штраф за порушення вимог кредитного договору - 48,61 доларів США, що в еквіваленті становить 566,60 грн.

Наявність та розмір заборгованості сторонами справи не оспорюється.

Крім того, 15.12.2016 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва позов ОСОБА_4 до ПАБ КБ «Надра» про визнання припиненим договору поруки від 11.12.2007, укладеного нею з КБ «Надра», залишено без задоволення. При цьому, суд встановив, що 07.10.2014 (в межах шести місяців) банком було надіслано ОСОБА_4 вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом станом на 21.07.2014, що підтверджується матеріалами справи. 05.04.2017 ухвалою Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15.12.2016 залишено без змін, воно набрало законної сили.

Відповідно до положень ч.4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказані висновки суду, викладені в рішенні, яке набрало законної сили, спростовують апеляційні доводи про те, що порука в даному випадку є припиненою, оскільки банк протягом 6-ти місяців після припинення виконання своїх зобов‘язань позичальником за кредитним договором не пред‘явив вимогу до поручителя.

Крім того, апеляційний суд враховує, що в п.2.4. договору поруки від 11.12.2007 визначено, що належним повідомленням поручителя є факт направлення йому листа за адресою, що вказана у договорі, незалежно від того чи було цей лист отримано чи ні, що додатково спростовує апеляційні доводи про неотримання вимог банку поручителем.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі; ч.ч.1, 2 ст.554 ЦК України - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Також відповідно до правового висновку ВСУ у справі №6-272цс16 від 29.06.2016 за змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов’язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов’язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов’язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч.4 ст.559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, колегія суддів констатує, що у разі неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором передбачений ч.4 ст.559 ЦК України строк пред’явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред’явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов’язання в силу положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов’язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов’язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

У даному випадку, як вбачається із матеріалів справи, останній платіж по кредитному договору був здійснений 28.03.2014.

Відповідно до положень п.1.1.1 кредитного договору (в редакції згідно умов додаткової угоди №1) позичальник вносить черговий платіж щомісячно до 12 числа поточного місяця.

Отже, строк виконання основного зобов'язання згідно умов кредитного договору починає відраховуватися з 13.04.2014.

У свою чергу, 02.10.2014 (в межах шести місяців від 13.04.2014) банк надіслав відповідачам вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредитом станом на 21.07.2014.

Отже, за умови пред'явлення банком боржнику й поручителю вимог про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання (що слідує з положень ч.2 ст.1050 ЦК України) й порука припиняється лише тоді, коли кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Таким чином, кредитор змінивши строк виконання основного зобов'язання у повному обсязі повинен був пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців з цієї дати, що й було своєчасно зроблено банком в межах шестимісячного строку.

Вказана правова позиція висловлена ВСУ в постанові від 24.09.2014 у справі №6-106цс14 та постанові від 17.09.2014 у справі № 6-125цс14.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що поручитель має виконати зобов‘язання позичальника лише після отримання письмової вимоги банку в порядку п.2.4 договору поруки, адже договором поруки не передбачено імперативної вимоги про наявність факту одержання поручителем вимоги банку про виконання зобов‘язань за кредитним договором, як умови виконання зобов‘язань поручителем. Натомість у п.2.4 договору поруки вказано лише про необхідність направлення такої вимоги банком на адресу поручителя, а не про її отримання.

Також слід оцінити критично апеляційні доводи про те, що у провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору на підставі якого стягнуто заборгованість у цій справі, що перешкоджає її розгляду, адже відповідно до п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі б’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Однак суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Оскільки в даній справі наявні усі докази, які дозволяють встановити фактичні обставини, необхідні для її вирішення, апеляційний суд вважає, що підстав для зупинення провадження наразі немає.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2017 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2017 у цивільній справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості – залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді залишити за особою, що подала апеляційну скаргу.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 17 травня 2018 року .

Головуючий

Судді