Рішення № 74052256, 14.05.2018, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1819/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року м. Черкаси

Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька С.М., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до публічного акціонерного товариства «Азот» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в період з 01.11.1995 по 19.11.2017 він працював на ПАТ «Азот». 19.11.2017 на підставі наказу № 826-вх від 15.11.2017 його звільнено за власним бажанням з посади механізатора (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах відділення пакування і складу комплексної бригади № 1 ланки механізаторів цеху № 9 з виробництва аміачної сілітри ПАТ «Азот». В порушення вимог ст. 116 КЗпП України, в день звільнення повний розрахунок з ним проведено не було.

Відповідно до довідки ПАТ «Азот» від 28.02.2018 за вих. № 166, станом на 27.02.2018 загальна сума заборгованості по заробітній платі ПАТ «Азот» перед позивачем становить 12989, 70 грн., а саме, - за лютий - 3827,18грн., березень - 5472, 82 грн., квітень – 2613, 28грн., за травень – 1076,42 грн.

На систематичні вимоги здійснити виплату заробітної плати відповідач повідомляв, що не має коштів для проведення розрахунку. На даний час заборгованість по заробітній платі не виплачена та до Придніпровського районного суду м. Черкаси подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з ПАТ «Азот» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати.

За даними довідки відповідача за вих. № 167 від 28.02.2018 середньоденна заробітна плата позивача становила 953 грн. 00 коп.

Вважає, що відповідач по справі зобов’язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати, тобто з 19.11.2017 по 12.03.2018. в сумі - 73381,00 грн., оскільки за цей період пройшло 77 робочих днів, а саме: з 19 по 30 листопада - 9 днів, в грудні– 20, в січні – 21 день, в лютому – 20 днів по 12 березня – 7 днів (середньоденна заробітна плата) 953 грн. х 77 (дні) = 73381, 00 грн.).

Таким чином, просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 19.11.2017 по 12.03.2018 в сумі - 73381 грн. 00 коп. з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів передбачених законодавством України та сплачений ним судовий збір.

Ухвалою суду від 23.03.2018 у справі відкрито провадження для розгляду у спрощеному позовному (письмовому) провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки, згідно з положеннями процесуального закону, справи, що виникають з трудових відносин, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, як передбачено ч. 4 ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України.

На виконання вимог ст. 278 ЦПК України представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 03.04.2018 надано до суду письмовий відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити, оскільки, невиплата належних сум при звільненні позивачу сталась не з вини ПАТ «Азот», а через відсутність об’єктивної можливості здійснити таку виплату. Окрім цього, зазначено, що в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає зменшенню на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які ПАТ «Азот» повинен буде сплатити до бюджету.

Представником позивача за довіреністю ОСОБА_3 03.05.2018 надано до суду письмову відповідь на відзив, в якому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у справі, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об’єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до даних трудової книжки, ОСОБА_1 з 01.11.1995 працював на різних посадах в ПАТ «Азот».

Наказом № 826-вх від 15.11.2017 ОСОБА_1 19.11.2017 був звільнений з займаної посади механізатора (докер-механізатор) комплексної бригади на навантажувально-розвантажувальних роботах відділення пакування і складу комплексної бригади № 1 ланки механізаторів цеху № 9 з виробництва аміачної сілітри ПАТ «Азот», на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням (в зв’язку з виходом на пенсію), що підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України ПАТ «Азот» в день звільнення позивача не здійснив виплату нарахованої заробітної плати.

Як вказав позивач у своїй позовній заяві, на даний час заборгованість по заробітній платі відповідачем не виплачена та до Придніпровського районного суду м. Черкаси подано заяву про видачу судового наказу про стягнення з ПАТ «Азот» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати. На час розгляду справи відповідачем не спростована інформація позивача щодо не здійснення з ним розрахунку по заробітній платі.

Крім того, встановлено, що згідно довідки відповідача за вих. № 167 від 28.02.2018 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 953 грн. 00 коп.

Станом на час розгляду справи, встановлено, що ПАТ «Азот» (код ЄДРПОУ: 00203826) не ліквідоване.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов’язків.

Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», та інш.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. ОСОБА_2 має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).

Частиною першою ст. 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду, передбачені ст. 233 КЗпП України (позовна заява надійшла до суду 12.03.2018 року) з врахуванням положень рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 по справі № 4-рп/2012.

Як передбачено ст. 116 згаданого Кодексу, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як зазначалося раніше, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України).

Крім того, відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких обставин стягненню з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.11.2017 по 12.03.2018 (в межах позовних вимог).

Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Відповідно до абзацу третього п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Пунктом п’ятим розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом восьмого розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

В абзаці п’ятому п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24 грудня 1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Кількість днів затримки розрахунку при звільненні за період з 9.11.2017 по 12.03.2018 становить 77 робочих днів: а саме: з 19 по 30 листопада - 9 днів, в грудні – 20, в січні – 21 день, в лютому – 20 днів по 12 березня – 7 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 9.11.2017 по 12.03.2018 становить 73381 грн. 00 коп. (із розрахунку 953,00 грн. (середньоденний заробіток) х 77 днів), який і підлягає до стягнення з ПАТ «Азот» на користь ОСОБА_1

При розгляді справи судом не встановлено вини ОСОБА_1, як працівника підприємства, у виникненні становища, яке призвело до затримки розрахунку по заробітній платі.

Отже, вирішення даного спору узгоджується з рішеннями Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 липня 2013 року справа №6-60-цс13, від 16 січня 2012 року справа №6-54цс11, від 25 квітня 2012 року справа №6-23цс12, від 29 січня 2014 року справа № 6-144цс13, від 27 квітня 2016 року №6-113цс16.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПАТ «Азот» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 733 грн. 81 коп. (сплачений за квитанцією № 0.0.993757282.1 від 21 березня 2018 року).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 1-16, 23 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 47, 94, 115, 116, 117, 232, 233, 238 КЗпП України, правовими позиціями ВСУ, рішенням КСУ від 15 жовтня 2013 року № 9- рп/2013, ст.ст. 4, 5, 19, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826, ІПН 002038223013, місцезнаходження: вул. ОСОБА_4 яру, буд. № 72, м. Черкаси, 18014) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НС номер 794418, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1, 18021) середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати звільненому працівнику за період з 19.11.2017 по 12.03.2018 в сумі – 73381 (сімдесят три тисячі триста вісімдесят одна) гривня з відрахуванням при виплаті податків та обов’язкових платежів, передбачених законодавством України.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826, ІПН 002038223013, місцезнаходження: вул. ОСОБА_4 яру, буд. № 72, м. Черкаси, 18014) судовий збір в дохід держави у сумі 733(сімсот тридцять три) гривні 81 копійка.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Черкаської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 14 травня 2018 року.

Головуючий: ОСОБА_5