Постанова № 74051915, 15.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» травня 2018 року

м. Харків

справа № 639/5634/17

провадження № 22-ц/790/2010/18

Апеляційний суд Харківської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Пилипчук Н.П., Маміної О.В.,

за участю секретаря: Семикрас О.В.,

учасників справи:

позивача – ОСОБА_1;

представника позивача – ОСОБА_2;

представника відповідача – ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за апеляційною скаргою представника Міністерства інфраструктури України – ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2018 року (ухвалене суддею Труханович В.В. в залі суду в м. Харкові),-

ВСТАНОВИВ:

«26» вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України (далі – Міністерство) про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 22 липня 2011 року працює на посаді директора державного підприємства «Бюро з стандартизації та нормативного забезпечення на залізничному транспорті» (далі – Підприємство).

Відповідно до наказу Міністерства від 17 серпня 2017 року № 87-О (далі – Наказ), її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану.

Вказаний Наказ є незаконним та безпідставним з наступних причин.

Вона трудову дисципліну не порушувала, трудові обов’язки виконувала сумлінно. В оскаржуваному наказі відсутнє посилання на факт вчинення нею дисциплінарного проступку, тобто не зазначено, за порушення яких трудових обов’язків її притягнуто до відповідальності, чим вказані обов’язки встановлені, в яких її діях чи бездіяльності полягає порушення, ким та коли вони виявлені.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2018 року позов задоволено, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства № 87-О від 17 серпня 2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, стягнуто з Міністерства на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 640,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Міністерством 14 лютого 2018 року подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Зазначає, що 21 липня 2017 року закінчився термін дії контракту, укладеного між Міністерством та ОСОБА_1 як директором вказаного вище Підприємства, тому на момент виникнення спірних правовідносин остання займала посаду директора на невизначений строк. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 265 від 21 березня 2011 року Підприємство віднесено до сфери управління Міністерства. На виконання наказу Міністерства № 147-Г від 12 червня 2017 року в період з 16 червня 2017 року по 13 липня 2017 року проведено перевірку діяльності Підприємства, за результатами якої встановлено, що директором Підприємства ОСОБА_1 не забезпечено функціонування уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції. Зазначене свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання вимог Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року, та окремих доручень заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 від 24 квітня 2017 року № 356/14-2/11/17 та від 04 травня 2017 року № 380/14-2/11-17. Крім того, окремим дорученням Державного секретаря Мінінфраструктури від 16 серпня 2017 року № 658/10/11-17 у термін до 18 год. 00 хвил. 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 зобов’язано надати особисте письмове пояснення щодо причин невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року «Питання запобігання та виявлення корупції», в частині визначення та погодження з Міністерством уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції на Підприємстві. Станом на 18 год. 30 хвил. 16 серпня 2017 року особистих письмових пояснень ОСОБА_1 надано не було, про що було складено відповідний акт. При цьому пояснення ОСОБА_1, на які посилався суд першої інстанції, відносно того, що вона з 13 серпня 2017 року знаходилась у щорічній відпустці, а обов’язки директора виконувала ОСОБА_5, в зв’язку з чим ОСОБА_1 не мала можливості виконати окреме доручення від 16 серпня 2017 року, не відповідають фактичним обставинам справи з наступних підстав. Як вбачається з письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, 17 серпня 2017 року Міністерством отримано факсимільним зв’язком особисті пояснення ОСОБА_1 від 16 серпня 2017 року № 04/167, подані на виконання окремого доручення Державного секретаря Мінінфраструктури від 16 серпня 2017 року № 658/10/11-17. Отже, 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на своєму робочому місці і мала безпосередню можливість надати особисті письмові пояснення. При цьому вказані письмові пояснення не містять обґрунтованих причин невиконання вимог Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року, та окремих доручень заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 від 24 квітня 2017 року № 356/14-2/11/17 та від 04 травня 2017 року № 380/14-2/11-17. Відповідні причини не наведені ОСОБА_1 під час судового засідання. Згодом 22 серпня 2017 року на адрсу Міністерства надійшла копія наказу Підприємства від 11 серпня 2017 року № 2017-08-11/002-вн, яка не була завірена належним чином, відповідно до якого ОСОБА_1 перебувала у відпусті без збереження заробітної плати у період з 14 серпня 2017 року по 13 вересня 2017 року відповідно до ч. 1 ст. 84 КЗаП (пенсіонер за віком). Отже, ОСОБА_1 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, я не у щорічній відпустці, як встановлено судом першої інстанції. Таким чином, ОСОБА_1 протягом тривалого часу не забезпечено функціонування уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції, що свідчить про ухилення від виконання вимог Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року, та окремих доручень заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 від 24 квітня 2017 року № 356/14-2/11/17 та від 04 травня 2017 року № 380/14-2/11-17. Враховуючи дане порушення трудової дисципліни, Міністерством, як уповноваженим органом управління Підприємства, в межах повноважень видано наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 Вказаний Наказ прийнятий на підставі статей 147-149 КЗпП, акту про ненадання письмових пояснень ОСОБА_1 від 16 серпня 2017 року та особистих пояснень ОСОБА_1 від 16 серпня 2016 року № 04/167. Вказані підстави зазначені в оспорюваному Наказі.

16 березня 2018 року ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Зазначає на необґрунтованості доводів апеляційної скарги. Так, в тексті Наказу відсутнє посилання на підставу його винесення, а саме відсутнє формулювання щодо неналежного виконання покладених на неї посадових обов’язків щодо визначення та погодження з Міністерством уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції. З тексту Наказу неможливо встановити, за який дисциплінарний проступок на неї накладено стягнення і коли цей проступок вчинений, яку норму закону нею порушено. Таким чином, Наказ не містить посилання на обставини, з якими закон пов’язує виникнення у Міністерства права притягнути її до відповідальності. Неправильне визначення судом в оскаржуваному рішенні виду відпустки, в якій вона перебувала, не спростовує висновку суду щодо факту її перебування у відпустці на не впливає на вирішення спору. Типове положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, а також постанова Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року, якою вказане положення затверджене, не розповсюджують свою дію на Підприємство та не встановлюють юридичних обов’язків для вказаного Підприємства для неї як керівника. Крім того, виходячи з норм закону України «Про запобігання корупції», зокрема ст. 62, уповноважена особа, відповідальна за реалізацію антикорупційної програми, призначається в підприємствах, де середньооблікова чисельність працюючих за звітний рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 мільйонів грн. Між тим середньооблікова чисельність працюючих на Підприємстві за звітний 2016 рік становить 11 осіб, а валовий дохід за вказаний період склав 516,8 тис. грн. Підприємство не підпадає і під інші критерії визначення підприємств, де в обов’язковому поряду затверджується антикорупційна програма. Таким чином, Підприємство не відповідає критеріям, встановленим вказаним вище законом, за яких виникає зобов’язання щодо вжиття антикорупційних заходів у вигляді затвердження антикорупційної програми та призначення уповноваженої особи, відповідальної за реалізацію антикорупційної програми. За таких обставин у неї як директора Підприємства не виник обов’язок щодо розроблення і затвердження антикорупційної програми та призначення уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції. Посилання представника Міністерства на порушення нею вимог Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року є безпідставним, оскільки така позиція призводить до розширеного тлумачення закону та постанови Кабінету Міністрів України і суперечить принципу верховенства права. Окремі доручення заступника Міністра, видані поза межами його повноважень, та не у спосіб, передбачений законом. Також з часу складення акту перевірки до видачі оспорюваного Наказу минуло більше місяця, тобто сплив встановлений законодавством строк для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2018 року (а.с. 195-196).

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22 березня 2018 року закінчено підготовку апеляційного розгляду даної цивільної справи, останню призначено до розгляду на 03 квітня 2018 року з викликом учасників справи (а.с. 211-212).

В судовому засіданні представник Міністерства – ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги та викладені в ній доводи підтримувала в повному обсязі.

ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, підтримували у повному обсязі.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством не доведено наявності складу дисциплінарного проступку в діях або бездіяльності ОСОБА_1, оскаржуваний Наказ не містить посилання на норму закону, яку порушено ОСОБА_1, не сформульований склад дисциплінарного порушення, в зв’язку з чим зазначений Наказ є таким, який винесений з порушенням вимог трудового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Судом встановлено, підтверджується зібраними у справі доказами та не заперечується сторонами, що позивач працювала директором державного підприємства «Бюро з стандартизації та нормативного забезпечення на залізничному транспорті», що є у державній власності, № 7-ІХ від 22 липня 2011 року, на підставі контракту, укладеного між Міністерством та директором Підприємства ОСОБА_1, з 22 липня 2011 року до 21 липня 2012 року включно ( а.с. 7-17).

Відповідно до додаткової угоди від 06 липня 2011 року до вищезазначеного Контракту, термін його дії встановлено з 22 липня 2011 року до 21 липня 2016 року ( а.с. 18).

Після закінчення строку контракту, ОСОБА_1 продовжувала виконувати обов’язки директора цього підприємства.

У відповідності до положень ст. 39-1 КЗпП вказаний контракт вважається продовженим на невизначений строк, оскільки трудові відносини між Міністерством та директором Підприємства фактично тривають по даний час та жодна із сторін контракту не вимагала припинення трудових відносин після закінчення строку дії контракту. Вказана обставина визнана відповідачем, зокрема в апеляційній скарзі представником Міністерства також зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 займала посаду директора на невизначений строк (відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КЗпП) (а.с. 183-184).

17 серпня 2017 року Державним секретарем Міністерства видано наказ № 87-О про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 В преамбулі наказу зазначено, що він виданий відповідно до статей 147-149 Кодексу законів про працю України, пункту 13 частини 4 статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Вказаним Наказом оголошено догану директору Підприємства ОСОБА_1 В якості підстави зазначені ст. 147-149 КЗпП, акт про ненадання письмового пояснення директором Підприємства ОСОБА_1 від 16 серпня 2017 року, пояснення ОСОБА_1 (а.с. 6, 61).

Згідно ст. 147 КЗпП, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як вбачається з роз’яснень, викладених в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи

застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 150 КЗпП, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Як вбачається оскаржуваного наказу, в ньому в якості підстави його винесення зазначено положення ст. 147-149 КЗпП, акт про ненадання письмового пояснення директором Підприємства ОСОБА_1, а також пояснення ОСОБА_1

Зазначене формулювання Наказу унеможливлює встановлення з його тексту конкретних обставин, за яких вчинено проступок, зокрема в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни ОСОБА_1, даних щодо часу виявлення порушення, ступеню тяжкості вчиненого проступку, заподіяної ним шкоди, попередньої роботи ОСОБА_1, а також даних щодо додержання Міністерством порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема отримання або неотримання пояснень ОСОБА_1

Так, Наказ містить протилежні за своїм змістом відомості щодо ненадання письмових пояснень ОСОБА_1, про що складено акт, з одного боку, а з іншого – посилання на її письмові пояснення. При цьому в Наказі не зазначено ані змісту акту про ненадання пояснень, ані змісту письмових пояснень ОСОБА_1

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуваний Наказ винесено з порушенням вимог законодавства України, в зв’язку наявні підстави для визнання його незаконним та скасування.

Доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Так, доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_1 в період з 14 серпня 2017 року по 13 вересня 2017 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, а не у щорічній відпустці, не впливають на ту обставину, що станом на 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 дійсно перебувала у відпустці та правильність висновків суду першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відносно того, що Міністерством 17 серпня 2017 року отримано факсимільним зв’язком письмові пояснення ОСОБА_1 від 16 серпня 2017 року та, таким чином, 16 серпня 2017 року остання перебувала на своєму робочому місці і мала безпосередню можливість надати письмові пояснення, колегія суддів керується наступним.

Дійсно, в матеріалах справи містяться пояснення до окремого доручення № 658/10/11-17 від 16 серпня 2017 року за підписом директора Підприємства ОСОБА_1, вих. № 04/167 від 16 серпня 2017 року. З вказаних пояснень вбачається, що вони стосуються направлення на погодження кандидатури уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції (а.с. 109).

При цьому, як вбачається, окреме доручення № 658/10/11-17 від 16 серпня 2017 року, яким директора Підприємства ОСОБА_1 зобов’язано в термін до 18 год. 00 хв. 16 серпня 2017 року надати особисте письмове пояснення з причин невиконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України №ь706 від 04 вересня 2013 року, направлено Підприємству 16 серпня 2017 року о 15 год. 48 хв., тобто фактично за 2 години до закінчення кінцевого строку його виконання (а.с. 65-66).

Відповідачем не спростована та обставина, що 16 серпня 2017 року директор Підприємства ОСОБА_1 перебувала у відпустці.

Вони не заперечували ту обставину, що на їх адресу надійшла копія наказу про перебування ОСОБА_1 у відпустці.

Колегія суддів приходить до висновку, що факт перебування ОСОБА_1 у відпустці 16 серпня 2017 року унеможливлює покладення на неї обов’язку надати 16 серпня 2017 року письмові пояснення в межах процедури притягнення неї до дисциплінарної відповідальності, з приводу питань, пов’язаних із виконанням нею трудових обов’язків.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржуваним Наказом ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання покладених на неї посадових обов’язків щодо визначення та погодження з Міністерством уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції у Підприємстві, колегія суддів керується наступним.

В оскаржуваному Наказі не міститься жодного посилання на факт неналежного виконання ОСОБА_1 посадових обов’язків, в тому числі посилання на факт неналежного виконання нею обов’язків щодо визначення та погодження з Міністерством уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції у Підприємстві.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що зазначені вимоги до наказу не передбачені трудовим законодавством, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч.3 ст. 149 КЗпП, п. 22 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено про необхідність встановлення конкретного дисциплінарного правопорушення, вчиненого працівником, та врахування ступеню його тяжкості.

Крім того, колегія суддів враховує наступне.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги та доповідної записки (а.с. 70-72), підставою притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, за твердженнями представника Міністерства, є та обставина, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу не забезпечено функціонування уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції, що свідчить про ухилення від виконання вимог Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 706 від 04 вересня 2013 року, та окремих доручень заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 від 24 квітня 2017 року № 356/14-2/11/17 та від 04 травня 2017 року № 380/14-2/11-17.

Відповідно до ст. 148 КЗпП, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Строк виконання окремого доручення заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 від 24 квітня 2017 року № 356/14-2/11/17, зокрема в частині затвердження антикорупційної програми та забезпечення присутності уповноважених осіб з питань запобігання та виявлення корупції на інформаційному заході, встановлено до 28 квітня 2017 року (а.с. 76-77).

Строк виконання окремого доручення заступника Міністра інфраструктури України ОСОБА_4 від 04 травня 2017 року № 380/14-2/11-17, зокрема в частині внесення змін до штатного розпису шляхом виділення як окремої штатної одиниці уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції та призначення на відповідні посади осіб, встановлено до 12 травня 2017 року (а.с. 73075).

Як вбачається з доводів апеляційної скарги (а.с. 182-186), а також доповідної записки (а.с. 70-72), в період з 16 червня 2017 року по 13 липня 2017 року було проведено перевірку діяльності Підприємства, за результатами якої в тому числі встановлено, що директором Підприємства ОСОБА_1 жодним чином не забезпечено функціонування уповноваженої особи з питань запобігання та виявлення корупції, що свідчить про невиконання останньою вимог вказаних вище Типового положення та окремих доручень від 24 квітня 2017 року № 356/14-2/11/17 та від 04 травня 2017 року № 380/14-2/11-17.

Отже, по закінченні перевірки, станом на 14 липня 2017 року, у Міністерства була наявна інформація щодо обставин, на які вони посилались в обґрунтування накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення.

Враховуючи наведене, дисциплінарне стягнення накладено в період відпустки ОСОБА_1 та після спливу одного місяця не тільки з моменту строку виконання окремих доручень, а й закінчення перевірки, якою за доводами Міністерства виявлено порушення, що стало підставою для накладення дисциплінарного стягнення.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,–

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Міністерства інфраструктури України – ОСОБА_3 – відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Постанову складено "17" травня 2018 року.

Суддя-доповідач: Судді:ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8