Ухвала суду № 74051736, 16.05.2018, Шевченківський районний суд Харківської області

Справа №637/347/18 16.05.2018

Шевченківський районний суд

Харківської області

Україна, 63601, Харківська область с.м.т.Шевченкове, вул.Центральна, 9-а т.5 -18-66

УХВАЛА

Іменем України

про відмову у забезпеченні позову

16 травня 2018 року с.м.т.Шевченкове

Суддя Шевченківського районного суду Харківської області Тордія Е.Н. розглянувши матеріали цивільної справи № 637/347/18 публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № НАХRRХ07260032 від 25 квітня 2007 року, який був отриманий у розмірі 2412.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. На 04 грудня 2017 року відповідач має заборгованість за кредитним договором в сумі 85 744.43 грн.

Разом з позовною заявою до Шевченківського районного суду Харківської області надійшло клопотання представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» про застосування заходів забезпечення позову та накладення арешту на будинок загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстраціюйого відчуження, до повного виконання ОСОБА_1 зобовязання за кредитним договором № НАХRRХ07260032 від 25 квітня 2007 року,

Суд, вивчивши клопотання та додані матеріали, дійшов висновку.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обовязку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобовязання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Статтею 151 ЦПК України визначені вимоги щодо форми і змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.5 ст.151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як встановлено з матеріалів справи відповідно до кредитного договору № НАХRRХ07260032 від 25 квітня 2007 року, відповідач отримав кредит у розмірі 2412.00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. На 04 грудня 2017 року відповідач має заборгованість за вищевказаним кредитним договором в сумі 85744.43 грн.

З наданих матеріалів про забезпечення позову вбачається, що відповідач має будинок загальною площею 59,5 кв.м., житловою площею 32,9 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на який позивач має намір накласти арешт, але належних доказів доводів при цьому не надав.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами, дійсно, виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

З заяви про забезпечення позову вбачається, що представник ПАТ КБ «ПриватБанк» просить забезпечити його шляхом накладення арешту на конкретно визначене майно відповідача.

Виходячи зі змісту ст. 150 ЦПК України, передбачений нею спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на конкретно визначене майно є співмірним із заявленими вимогами, у разі, якщо предметом спору є це майно і є підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У даному випадку, як вбачається з позовної заяви, майно, щодо якого позивач просить накласти арешт у якості забезпечення позову, не є предметом спору.

Предметом спору є заборгованість за кредитним договором, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Таким чином, є підстави вважати, що заявлений позивачем у даній справі спосіб забезпечення не може бути визнаний, як спосіб забезпечення щодо заявлених позовних вимог, передбачений частиною 1 ст. 150 ЦПК України.

Не може він бути розцінений і як іншій спосіб, який може бути застосований судом, також виходячи зі змісту позовних вимог.

Суд вважає, що у даному випадку способом забезпечення позову могло бути накладення арешту на майно боржника у межах ціни позову без визначення конкретного майна.

За таких обставин, суд вважає, що представником позивача у клопотанні не доведено, що дійсно існують підстави для накладення арешту на майно, як застосування заходу забезпечення позову в межах даної цивільної справи.

Частиною 6 ст.153 ЦПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У зв'язку з вищевикладеним, керуючись ст.149-151, 153 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про застосування заходів забезпечення позову - відмовити .

Ухвалу про відмову в забезпеченні позову може бути оскаржено протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: