Постанова № 74051717, 16.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 629/4920/16-ц Головуючий суддя І інстанції Мішуровська С. Т.

Провадження № 22-ц/790/676/18 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Харків.

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Яцини В.Б.

суддів: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю секретаря : Колесник О.Е.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2017 року поцивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У грудні 2016 року ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20598,87 грн. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позову вказував, що між ПАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № НОМЕР_1 від 24.04.2012 року, згідно умов якого останньому надано кредит в сумі 4250,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% річних строком по 24.04.2013 року. 22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю б/н, у відповідності до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступив Позивачу право вимоги від Відповідача коштів (включаючи проценти, комісії, штрафні санкції та інші платежі), право на одержання яких належить ПАТ «ОТП Банк», а Позивач набув права грошової вимоги до Відповідача. Станом на 16.11.2016 року загальна заборгованість відповідача складає 20598,87 грн., яка складається з заборгованості по тілу кредиту - 19502,920 грн., заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам за кредитним договором - 1095,95 грн.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2017 рокуу задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 24.04.2012 року в сумі 20598,87 гривень та сплаченого судового збору в сумі 1378,00 гривень - відмовлено в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ОТП «Факторинг Україна»з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначило, що останній платіж відповідачем було зроблено 13 лютого 2014 року у розмірі 1500 грн. Саме з цього моменту у кредитора виникає право на вимогу дострокового виконання зобов’язання відповідачем. На адресу відповідача 10 листопада 2016 року № 200892685 було направлено повідомлення про вимогу дострокового виконання зобов’язання відповідачем, що не перевищує трирічного терміну з дати останнього погашення заборгованості.

Вказав, що відповідно до споживчого договору № НОМЕР_1 від 24 квітня 2012 року у п.1.4.1 зазначено, що позичальник зобов’язаний повністю повернути кредитору суму отриманого кредиту та виконати всі інші зобов’язання встановлені кредитним договором не пізніше 24 квітня 2013 року.

Згідно до вищевказаного договору п.п.3.17, 3.18 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами взятих на себе зобов’язань по цьому договору в повному обсязі. ОСОБА_4 ОСОБА_3 останній платіж сплатив 13.02.2014 року, то банк не пропустив строк звернення до суду з позовом.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи, які до суду не з’явилися і про причини своєї неявки не повідомили.

При цьому відповідач, який брав участь у судових засіданнях в суді першої інстанції, він отримав апеляційну скаргу і йому було відомо про її апеляційний розгляд, як це вбачається зі зворотних судових розписок на 11.12.2017р, (а.с. 148), на 05.02.2018р. (а.с. 152), на 26.03.2018р. (а.с. 158), у подальшому судові повістки з повідомленням про судові засідання 11 квітня 2018 року та 16 травня 2018 року не отримував. Йому апеляційним судом також надсилалися СМС повідомлення про судові засідання 11 квітня 2018 року та 16 травня 2018 року. Всупереч свого процесуального обов’язку він не цікавився подальшим перебігом розгляду справи, про можливу зміну свого місця проживання не повідомляв, і не неодноразово не отримував надіслані йому судові повістки, на отримані СМС повідомлення апеляційного суду не відреагував, правом на представництво своїх інетерсів в апеляційному суді не скористався, що спричинило до перевищення розумних строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Тому недобросовісну поведінку відповідача колегія суддів відповідно до ст. 44 ЦПК України розцінює, як зловживання процесуальним правом, і тому розглянула скаргу за його відсутності.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності всіх учасників справи, що передбачено ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується.

У статті 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам рішення суду в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позик якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором, пункт 1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають праві наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошова зобов'язання.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються процент, неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України (в редакції 2004 року), яка покладає і на суд певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках. встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 60 ЦПК України (в редакції 2004 року) встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У статті 212 ЦПК України (в редакції 2004 року) визначено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний звʼязок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови в їх прийнятті.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до кредитного договору № НОМЕР_1 від 24.04.2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_3, останній отримав кредит в національній валюті України – гривні у розмірі 4250,40 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних.

Із копії кредитного договору № НОМЕР_1 від 24.04.2012 року вбачається, що термін дії договірних відносин між позивачем та відповідачем становить 12 місяців, тобто з 24.04.2012 року по 24.04.2013 року (а.с.3-5).

22.12.2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № 22/12/14/4, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов’язання за кредитним договором №НОМЕР_1 від 24.04.2012 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Стаття 264 ЦПК України передбачає правила для переривання перебігу позовної давності:

1. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

2. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

3. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Відповідно до наданого розрахунку банку, останній платіж на картковий рахунок ОСОБА_3 вносив 13 лютого 2014 року у розмірі 1500 грн.00 коп., що свідчить про виконання відповідачем обов’язку погасити заборгованість та про визнання свого боргу, що відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України перериває перебіг позовної давності, внаслідок чого перебіг позовної давності почався заново. Зі своїм позовом банк звернувся до суду 09.12.2016 року (а.с.58 на зв.).

Суд першої інстанції на вказаний доказ не звернув уваги, зазначених обставин не встановив, внаслідок чого не з’ясував, що відповідно до вказаної норми ст. 264 ЦК України позовна давність на день звернення кредитора з цим позовом до боржника не спливла, внаслідок чого його порушене право підлягає захисту.

За таких обставин, позовні вимоги банку щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 заборгованості за договором № НОМЕР_1 від 24.04.2012 року в розмірі 20598,87 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до викладеної правової позиції у постанові Верховного суду України по справі № 6-116цс13 від 06.11.2013 року, яка підлягає до застосування у даній справі, з огляду на аналогічний спір, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановлено, що 22 грудня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю за яким позивач набув права вимоги до відповідачів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.1 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Боржник не є стороною у договорі купівлі-продажу кредитного портфелю від 22 грудня 2014 року, а тому укладенням даного договору не порушено невизнані права, свободи чи інтереси відповідача у справі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто упродовж дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Разом з тим, позивачем не пропущено строків позовної давності, оскільки в укладених кредитних договорах сторони визначили як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та відсотків (а.с.3,4 на зв.).

Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями. При цьому, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

ОСОБА_4 умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Зазначена правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року № 6-20цс14 та від 18 червня 2014 року № 6-61цс14. ОСОБА_4 Палата Верховного Суду (України) не відступила від цих правових позицій, то відповідно до п. 7 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень до ЦПК України, суд апеляційної інстанції її враховує з передбачених у ч. 4 ст. 263 ЦПК України підстав.

Тому, оскільки суд першої інстанції не повністю з’ясував обставини справи стосовно виникнення заборгованості за договором кредиту, внаслідок чого помилився із застосуванням норм матеріального права і не застосував вказані положення ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності, то з передбачених п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підстав рішення суду підлягає скасуванню, із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову банку повністю. Належних і допустимих доказів на спростування заборгованості відповідач при наявності процесуальної можливості до справи не надав.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу понесені сторонами судові витрати. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, п. п.1,4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381- 384, 389, 390, 392 ЦПК України, та пунктом 8 частини першої Розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 03 листопада 2017 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України у Харківській області, 15 жовтня 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ЄДРПОУ 36789421, заборгованість 20598,87 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 19502,920 грн., заборгованості по нарахованим та не сплаченим відсоткам за кредитним договором - 1095,95 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, виданий Лозівським МРВ УМВС України у Харківській області, 15 жовтня 1998 року, ідентифікаційний код НОМЕР_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ЄДРПОУ 36789421, судовий збір сплачений за подачу позову у сумі 1378 грн 00 коп. та за подачу апеляційної скарги у сумі 1515 грн.80 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 травня 2018 року.

Головуючий: В.Б.Яцина

Судді: І.О.Бровченко

ОСОБА_2