Постанова № 74051593, 14.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року

м. Харків

Справа №640/18859/15-ц

Провадження № 22ц/790/1078/18

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Колтунової А.І., Пилипчук Н.П.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

позивач: Харківська міська рада,Ввідповідач ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_1,

третя особа: ОСОБА_2,

третя особа: ОСОБА_3,

третя особа: ОСОБА_4,

третя особа: ОСОБА_5,

третя особа: ОСОБА_6,

третя особа: ОСОБА_7,

третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю департаменту територіального контролю Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові

апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 березня 2017 року, постановлене суддею Золотарьовою Л.І.,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2015 року Харківська міська рада звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених вимог просила зобов'язати ОСОБА_1 знести самовільно побудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 240 кв. м., на земельній ділянці по вул. Дружби Народів, 231/12 у м. Харкові та стягнути судовий збір з відповідача.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що ОСОБА_1 є власником тимчасових споруд торгових приміщень загальною площею 240 кв. м., по вул. Дружби Народів, 231/ 12 у м. Харкові на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 07.05.2015 року. Після проведення робіт із реконструкції зазначених тимчасових споруд утворилась нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 240 кв. м. Вказана нежитлова будівля літ. «А-1» була самовільно побудована (реконструйована) відповідачем на земельній ділянці, яка належить Харківській міській раді, у зв'язку із чим, Харківська міська рада, як власник зазначеної земельної ділянки вважає своє право порушеним.

Земельна ділянка, на якій розташована спірна нежитлова будівля знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради і розпоряджатися цією земельною ділянкою має право лише територіальна громада м. Харкова, в особі Харківської міської ради.

Відповідачем до суду не надавались дозвільні документи, проектно-кошторисної документації, декларації Інспекції ДАБК про початок виконання та закінчення будівельних робіт. Харківською міською радою рішення про надання земельної ділянки за вказаною адресою в оренду (суборенду), у власність або у користування для розміщення спірної будівлі не приймалось, і відповідачем також не надано доказів оформлення за ними права власності або користування земельною ділянкою по вул. Дружби Народів, 231/12 у м. Харкові у встановленому законом порядку. Враховуючи, що ОСОБА_1, здійснив самочинне будівництво (реконструкцію) на земельній ділянці, яка на теперішній час належить територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, то діями ОСОБА_1 було порушено право Харківської міської ради на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою по вул. Дружби Народів, 231/12 у м. Харкові.

Заочним рішенням позовні вимоги Харківської міської ради задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_1 знести самовільно побудовану (реконструйовану) нежитлову будівлю літ. «А-1» загальною площею 240 кв. м., на земельній ділянці по вул. Дружби Народів, 231/12 у м. Харкові.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп.

Заочне рішення мотивоване тим, що ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво (реконструкцію) на земельній ділянці, яка на теперішній час належить територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради, то діями відповідача порушується право Харківської міської ради на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою по вул. Дружби Народів, 231/12 у м. Харкові. Крім того, враховуючи, що договори купівлі-продажу тимчасових приміщень між відповідачем та третіми особами не посвідчені нотаріально, право власності на нежитлові приміщення не зареєстровано на нових власників у встановленому законом порядку, то підстави для покладення обовязків на ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 щодо знесення приміщень відсутні.

Ухвалою цього ж суду від 6 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 – ОСОБА_8 просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 10 березня 2017 року, новим рішенням Харківській міській раді відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права під час винесення рішення, а тому рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що порушує норми матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано те, що рішенням 9 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 17.08.2011р. №390/11 з метою визначення можливості збереження самочинного будівництва, надання земельних ділянок під самочинно побудовані об’єкти та будівництво яких розпочато самочинно, було затверджено Порядок вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництво.

Зазначає, що цим порядком встановлено конкретний порядок врегулювання питання, пов’язаного з самочинним будівництвом, який окрім покладення на управління земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин обов’язку письмово повідомити забудовника про вимогу протягом 30 днів добровільно знести об’єкт, побудований самочинно, також відтворює, передбачене ст. 376 ЦК України право забудовника на набуття права власності на об’єкт самочинного будівництва, регламентує його здійснення, а також встановлює умову для звернення до суду для вжиття заходів по звільненню території міста від самовільно розміщених об’єктів – невиконання забудовником вимоги про добровільне знесення об’єкту у разі ненадання ним повідомлення про наміри набути законних прав на об’єкт самовільного будівництва

Окрім цього, не звернуто уваги на те, що позивачем не було повідомлено відповідача про можливість набуття законних прав на об’єкт самочинного будівництва, не було видано відповідного припису про добровільне знесення об’єкту, тобто вважає, що позивачем порушено Порядок.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 07.05.2015 року, реєстраційні номери №363, 365, 367, 369, 371, 373, 375, 377, ОСОБА_1 є власником тимчасових споруд торгових приміщень №№ 1,2,3,4,5,6,7,8, загальною площею 240 кв.м., по вул. Дружби Народів, 231/ 12 у м. Харкові, які відповідно договору генерального будівельного підряду №1105/2015 від 11.05.2015 року були реконструйовані та утворено нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 240 кв. м., про що свідчить технічний паспорт на громадський будинок, виготовлений ТОВ «АКТУАЛЬ».

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).

З контексту частин третьої, четвертої статті 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Установлено, що здійснене відповідачем будівництво є самочинним, так як відсутні докази того, що будівництво здійснювалось ним на земельній ділянці, що була відведена йому в установленому порядку для цієї мети, а також те, що об'єкт нерухомості збудовано за наявності належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що земельна ділянка по вул. Дружби Народів, 231/12 ум. Харкові, на якій розташована самочинно побудована нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 240 кв. м., знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради і розпоряджатися цією земельною ділянкою має право лише територіальна громада м. Харкова, в особі Харківської міської ради. Зазначені об’єкти будівництва, відносяться до самочинно збудованих; пакет документів на розгляд постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва, у відповідності до «Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом», який затверджено рішенням сесії ХМР від 17.08.2011 року №390/11, зі змінами та доповненнями від 22.06.2012 року №753/12, не надавався, що підтверджується відповіддю Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану ВК ХМР від 19.10.2015 року.

Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач звертався до Харківської міської ради з заявою від 23.12.2015 про надання дозволу на збереження самочинно реконструйованої нежитлової будівлі, розташованої за вказаною адресою.

Доводи апеляційної скарги, що судом не враховано наявність «Порядку вирішення питань, пов’язаних із самочинним будівництвом», то судова колегія не приймає їх, оскільки по-перше відповідач не позбавлений можливості скористатися цим правом, а по-друге наявність цієї процедури не позбавляє ХМР права звернення до суду з позовом без дотримання умов, передбачених цим Порядком.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8, який діє в інтересах ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 10 березня 2017 року -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді А.І.Колтунова

ОСОБА_9

повний текст постанови

складено 17 травня 2018 року