Рішення № 74051217, 07.05.2018, Харківський районний суд Харківської області

07.05.18

Справа № 635/3088/17

Провадження по справі № 2/635/409/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 траня 2018 року Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді - Шинкарчука Я. А.,

при секретарі судового засідання – Желізовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зміну способу присудження аліментів, -

в с т а н о в и в:

07 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить:

зменшити розмір заборгованості по аліментам нарахований Ленінським відділом державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області за виконавчим листом № 635/5905/14-ц виданим 10.10.2014 року Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліментів у розмірі 1 / 4 частина його доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку встановленого законом на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітньої доньки – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення нею вісімнадцятирічного віку починаючи з 01.07.2014 року, до суми 11 121 грн 60 коп;

змінити спосіб присудження аліментів, а саме призначити аліменти у твердій грошовій сумі, щомісячно, починаючи з травня 2017 року на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення нею повноліття у розмірі 713 грн, з подальшою індексацією мінімального розміру на утримання дитини відповідного віку.

В обґрунтування позовних вимог щодо зменшення розміру заборгованості по аліментам зазначав, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16.09.2014 року з позивача було стягнуто аліменти у розмірі 1 / 4 частини його доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку встановленого законом на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення нею повноліття, починаючи з 01.07.2014 року. На час винесення рішення суду сторони знаходились в шлюбі і підтримували не шлюбні але сімейні стосунки. Позивач та його батьки надавали як ОСОБА_2, так і їхній спільній дитини – ОСОБА_3 матеріальну допомогу не беручи з відповідача ніяких розписок. 29 вересня 2016 року рішенням Харківського районного суду Харківської області шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. Однак позивач і після розірвання шлюбу продовжував надавати допомогу на утримання їх доньки. Про те, що його колишня дружина подала заяву, про примусове виконання судового рішення ще 14.01.2015 року, йому не було відомо. Лише у березня 2017 року, отримавши виклик від 16.03.2017 року до Ленінського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області він довідався що йому нарахована заборгованість по сплаті аліментів виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Постанову, про відкриття виконавчого провадження він отримав лише 18 травня 2017 року, про що є відмітка у матеріалах виконавчого провадження № 46115113. Саме з цих причин, він не мав змоги надати ні суду, ні державному виконавцю відомості про стан здоров’я, матеріальний стан та роботу, а з березня 2017 року став переводити кошти на утримання дитини поштовим переказом.

Наявність у позивача ряд захворювань не дає можливості працевлаштуватися. На момент ухвалення рішення про призначення аліментів він не мав місця роботи і зараз не працює за станом здоров’я, відмовляють у працевлаштуванні. В зв’язку з чим вважає, що зазначене є підставою для звільнення його від заборгованості по аліментам.

Позовні вимоги, щодо зміни способу присудження аліментів, а саме призначити аліменти у твердій грошовій сумі, щомісячно, починаючи з травня 2017 року на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення нею повноліття у розмірі 713 грн, з подальшою індексацією мінімального розміру на утримання дитини відповідного віку, обґрунтовую тим, що він не має постійного заробітку, а також рухомого та нерухомого майна.

09 лютого 2018 року представником позивача – ОСОБА_4, якій дії на підставі довіреності, надана заява про збільшення позовних, якою просить повністю звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, яку обґрунтовує тим, що позивач взагалі не має заборгованості по аліментам та хибним станом здоров’я позивача.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09.06.2017 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам і зміну способу присудження аліментів залишена без руху.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27.06.2017 року клопотання представника позивача – ОСОБА_4 про продовження строку виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 09.06.2017 року задоволено, продовжено до 06.07.2017 року строк виконання ухвали Харківського районного суду Харківської області від 09.06.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам і зміну способу присудження аліментів .

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06.07.2017 відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментам і зміну способу присудження аліментів, справу призначено до судового засідання.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» внесено зміни до Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 грудня.

Відповідно до п.1.9 Перехідних положень ЦПК України, який набув чинності 15.12.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діяли після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

18 грудня 2017 року відповідачем наданий відзив з якого вбачається, що з позовними вимогами не згодна, виходячи з наступного.

Позивачу про ухвалення заочного рішення по справі за її позовом про стягнення аліментів на дитину було відомо, оскільки він належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а також отримував копію заочного рішення від 16.09.2014 року. Обставина , що позивачу не було відомо про звернення рішення до примусового виконання не має жодного значення для вирішення питання про зменшення заборгованості за аліментами. Крім того, якщо позивач вважає, що розмір аліментів судовим рішенням визначений без урахування його стану здоров’я, має звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення або із апеляційною скаргою на рішення суду, однак після отримання копії рішення суду позивач не скористався своїм правом на звернення із відповідною заявою.

Також, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів , визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Додані до позову медичні довідки не свідчать про зміну стану здоров’я після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів, оскільки вони датовані 2012 роком, березнем та липнем 2014 року, при цьому рішення суду було ухвалено вереснем 2014 року. Таким чином, позивачем не доведено, що з часу ухвалення рішення по справі його стан здоров’я погіршився, або якимось чином змінився матеріальний стан.

Що стосується неможливості позивача влаштуватися на роботу через стан здоров’я, це є лише його припущення, документально ці обставини не встановлені. З копії трудової книжки вбачається, що з останнього місця роботи позивача було звільнено не за станом його здоров’я, а за згодою сторін.

Крім того, відповідач не згодна з розрахунком заборгованості за аліментами, який визначений позивачем, оскільки відповідно до положень ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку обчислюється державним виконавцем або приватним виконавцем, виходячи з розміру середньої заробітної плати в регіоні, де проживає боржник. Відповідно до вимог ст. 182 СК України, в редакції станом на час розгляду справи, мінімальний розгляд аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 197 СК України, з урахування матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Однак, ані тяжкої хвороби, ані інших обставин, через які доцільно зменшити або звільнити позивача від сплати заборгованості власній дитині, у відповідача немає. Своїм позовом позивач бажає уникнути виконання свого обов’язку по утриманню малолітньої дитини, діє всупереч інтересам дочки та зменшенням розміру аліментів бажає погіршити матеріальний стан дитини.

Також, відповідач зазначає, що на даний час в провадженні Ленінського районного суду м. Харкова розглядається позовна заява ОСОБА_1 про визнання малолітньої дитини ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, таким чином батько дитини не лише не бажає утримувати власну дитину, а ще й намагається позбавити її права на користування житлом. Зазначені дії позивача свідчать про наявність підстав для позбавлення його батьківських прав стосовно дитини, а не для зменшення заборгованості за аліментами.

Відповідач просить врахувати її заперечення проти позову та відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

09 лютого 2018 року представником позивач - ОСОБА_4 надана відповідь на відзив, з якого вбачається, що у вересні 20174 року рішенням суду з ОСОБА_1 було стягнуто аліменти на утримання доньки – ОСОБА_5, проти позову він не заперечував та надав заяву про слухання справи за його відсутністю. На той час і до 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходились в шлюбі. Позивач добровільно виконував свої зобов’язання по аліментам, надаючи матеріальну допомогу, яку безпосередньо отримувала відповідач із рук бабусі ОСОБА_1 – ОСОБА_6 без надання будь яких розписок, бо вважалось, що питання вирішено мирним шляхом, а тому оскаржувати заочне рішення суду не було потреби. Про те, що відповідач звернулась до державної виконавчої служби про примусове стягнення аліментів позивач не знав, а державна виконавця служба, у порушення ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанови про відкриття провадження боржнику не надіслала. Тому у час з 2014 року по березень 2017 року матеріальна допомога на утримання дитини ОСОБА_5 надавалася безпосередньо відповідачу. Копію постанову про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав лише 17 травня 2017 року, про що є докази у справі, та після цього аліменти сплачував поштовими переказами (копії квитанцій будуть надані у судовому засіданні).

Після звернення рішення до примусового виконання, ОСОБА_2 жодного разу не звернулася до державної виконавчої служби з заявами про невиконання ОСОБА_1 зобов’язань по аліментам, та не оскаржувала бездіяльність державної виконавчої служби з 2014 року по березень 2017 року.

Не зважаючи на те, що з липня 2017 року аліменти стягуються у розмірі 50 % від прожиткового мінімуму, а не 30 %, про що має бути відповідне рішення суду, ОСОБА_1 сплачує 50 %, що свідчить про нього як добросовісного платника аліментів.

Стосовно хворобливого стану здоров’я ОСОБА_1 стало відомо лише 5 грудня 2014 року (після обстеження у військоматі та отримання білого квитка), а рішення суду про стягнення аліментів, відбулося у вересні 2014 року. За станом здоров’я він не може працевлаштуватися та отримувати постійний заробіток.

Учасники справи в судове засідання не з’явились, про день, час і місця якого повідомлялись належним чином.

Позивач та його представник – ОСОБА_4, який дії на підставі довіреності надали до суду заяву, в якій зазначають, що позовні вимоги, зі змінами про збільшення позовних вимог підтримують у повному обсязі та прохають їх задовольнити, розгляд справи повести в їх відсутність.

Відповідач надав до суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги не визнає повністю та просить відмовити у їх задоволенні, розгляд справи повести без її участі.

Враховуючи, що в судове засідання не з’явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Дослідивши письмові докази по справі, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий суд і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З матеріалів справи вбачаться, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 16.01.2015 року головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 635/5905/14-ц виданого 10 жовтня 2014 року Харківськими районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти у розмірі 1/ 4 частини його доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку встановленого законом на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 до досягнення ним вісімнадцятирічного віку, починаючи з 01.07.2014 року. Рішення суду набрало законної сили 13.08.2014 року. Заява про примусове виконання подана 14.01.2015.

Із розрахунку заборгованості по аліментам, наданого головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 10.04.2017 вбачається, що заборгованість по аліментам станом на 01.04.2017 рік складає 32 336, 81 грн., яка у 2014 році становила 4905, 00 грн, у 2015 році - 9852, 06 грн, у 2016 році - 13632, 50 грн, у 2017 році – 3947, 25 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про звільнення від сплати заборгованості по аліментах позивач посилався на те, що він має ряд захворювань, в зв’язку з чим не має можливості працювати, крім того взагалі не знав про існування виконавчого провадження щодо стягнення з нього аліментів у примусовому виконанні. З березня 2017 року гроші на утримання дитини переводе поштовим переказом. Матеріальну допомогу на утримання дитини, як позивач так і його батьки надавали відповідачу постійно.

Згідно виписки із санаторної школи – інтернат № 11 для дітей з ПНЗ від 12.09.2012 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував в санаторній школі – інтернат № 11 ХОЦПМПК з 01.09.2005 для проходження курсу реабілітації по поводу ДЗ: F 07.8 / F 88. За період реабілітації з 25.02.-30.03.2008 знаходився на стаціонарному лікуванні у лікарні № 3 – зареєстровані признаки підвищеної збудливості кори головного мозку. Хлопчик закінчив 8 класів санаторної школи – інтернату № 11 та вибув для подальшого навчання та спостереження (лікування) за місцем проживання з 14.10.2011р.

Із копії акту № 1 вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходився на обстеженні ХМКЛ № 25 неврологічного відділення з 14.07.14 по 16.07.14, направлений Ленінською комісією при стаціонарному обстежені, діагноз: вегето – судинна дістанія.

Відповідно довідки № 904 від 09.12.2014, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 рішенням комісії при Жовтневому ОРВК м. Харкова від 23.07.2014 р. згідно з Положенням про військово – лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України визнаний непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Згідно копії довідки Військової частини А3306 від 20.02.2018 з медичної карти стаціонарного хворого № 1494, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 в тому, що він з 15.02. по 20.02.2018 р. перебував на стаціонарному обстеженні та лікуванні у клініці неврологічних хвороб, психіатрії та наркології Військово – медичного клінічного центру Північного регіону ( в / ч А3306), діагноз: Гостра депресивна реакція ситуаційного (конфлікту у сім’ї) зумовлена. Виписаний з рекомендацією підтримуючої терапії в амбулаторному режимі.

Згідно із ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Таким чином, звільнення від сплати заборгованості за аліментами на умовах ч. 2 ст. 197 СК України перш за все пов'язується з тяжкою хворобою саме платника аліментів або іншою обставиною, що має істотне значення. Суд може звільнити платника аліментів від сплати заборгованості тільки у виняткових випадках.

Наявність тяжкої хвороби має бути підтверджена довідкою лікувального закладу, із наданих до суду копій медичної документації щодо стану здоров’я позивача не вбачається існування у позивача тяжкої хвороби, а також його непрацездатності. Крім того, позивачем та його представником не наведено істотних обставин, за яких його може бути звільнено від сплати заборгованості за аліментами.

Також, посилання позивача та його представника на хворобливий стан позивача не можуть бути прийняті до уваги, так як надані ними довідки та виписки з історії хвороби не свідчать про довгострокове лікування протягом 2014 - 2017 року, встановлення будь-якого ступеня непрацездатності, неможливості виконувати певні роботи тощо.

Посилання представника позивача – ОСОБА_4 у відповіді на відзив щодо виконання сплати аліментів у добровільному порядку у період часу з 2014 по березень 2017 не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту перераховання грошових коштів за вказаний період у рахунок добровільно сплачених аліментів.

Твердження позивача та його представника про перебування з відповідачем на період ухвалення рішення про стягнення аліментів і до 2016 року в шлюбі та підтримання сімейних відносинах, не підтверджено в ході розгляду справи належними і допустимими доказами. Більше того, факт перебування у шлюбі не позбавляє позивача обов'язку виконувати рішення суду про стягнення аліментів.

Неможливість працювати позивач обумовлює тим, що має захворювання за яким відмовляють йому у працевлаштуванні, однак як вбачається з копії трудової книжки позивач був звільнений з місця роботи за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗоТ України.

Оскільки, позивач не навів достатніх підстав та не надав доказів, зокрема його непрацездатності внаслідок тяжкої хвороби чи інших обставин, що мають істотне значення у період коли виникла заборгованість за аліментами. При цьому відсутність доходів не є в розумінні ч. 2 ст. 197 СК України обставиною, що має істотне значення та не є підставою для звільнення його від сплати заборгованості за аліментами, враховуючи, що обов’язок по утриманню неповнолітніх (малолітніх) дітей покладено на обох батьків, матір дитини прикладає зусиль для утримання доньки, разом із тим батько дитини свої зобов’язання не виконує, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що у задоволені вимоги в частині звільнення від сплати заборгованості по аліментам слід відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, що дії позивача свідчать про невиконання рішення суду про стягнення аліментів та обов’язку щодо утримання дитини.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, крім вимоги про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, представником позивача також заявлено вимогу про зміну способу присудження аліментів, а саме призначити аліменти у твердій грошовій сумі, щомісячно, починаючи з травня 2017 року на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, до досягнення нею повноліття у розмірі 713 грн, з подальшою індексацією мінімального розміру на утримання дитини відповідного віку. При цьому обґрунтовував її тим, що на даний час не працює та перебуває на утриманні своїх батьків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143цс13.

Положеннями ст. 182 СК України (у редакції чинній на час пред’явлення позову) при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 цього Кодексу.

Між тим, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, в редакції, яка набула чинності 8 липня 2017 року, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст. 184 СК України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою статті 182 цього Кодексу, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави для зміни способу присудження аліментів, передбачені ст. 192 СК України, зокрема зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. Посилання позивача щодо відсутності постійного заробітку та інших вимог передбачених ст. 184 СК України також не знайшли свого підтвердження. Доказів того, що позивач знаходиться на обліку в центрі зайнятості як безробітний суду не надано.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини .

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в задоволені позовної вимоги щодо зміни способу присудження аліментів необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, розділом ХІІІ ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та зміну способу присудження аліментів – відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості, що не проголошуються:

Позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт громадянина України серії МТ № 192032, виданий Ленінським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 08 вересня 2011 року, РНОКПП -НОМЕР_1, місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, б. 9, кв.25

Відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України серії МТ № 295886 видний 10. 09.2013 року Липецьким сектором ГУДМС України в Харківській області, РНОКПП -НОМЕР_2, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) за адресою: с. Котляри (колишня назва Комунар), вул. Степова, б. 5, Харківський район, Харківська область.

Повне рішення складено 16 травня 2018 року.

Суддя Я. А. Шинкарчук