Ухвала суду № 74050941, 16.05.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1861/17

Номер провадження № 1-кп/629/190/18

У Х В А Л А

16 травня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., прокурора Гребенюка В.Є., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220380002675 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України питання зміни запобіжного заходу на домашній арешт обвинуваченому

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м-н 4, б. 29, кв. 9, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Лозівського міськрайонного суду Харківської області знаходиться обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України.

Відносно обвинуваченого ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 15 червня 2018 року.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у відношенні її підзахисного з тримання під вартою на більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певну частину доби. В обґрунтування зазначеного клопотання зазначила, що обвинувачений має постійне місце проживання, цивільну дружину, яка потребує турботи, піклування та матеріального забезпечення, постійну роботу, раніше не судимий, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає в повному обсязі, наміру впливати на потерпілого, свідків, ухилятися від суду не має, а також продовжувати злочинну діяльність, що було підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В зв’язку з чим просила змінити її підзахисному ОСОБА_2 раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та вказала, що саме такий вид запобіжного заходу буде доцільним для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганню можливих ризиків і є співмірним кримінальному правопорушенню, у скоєнні якого він обвинувачується.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав клопотання захисника та наполягав на його задоволенні.

Прокурор в судовому засіданні щодо заявленого клопотання захисника обвинуваченого про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт заперечувала, посилаючись на відсутність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки останній на протязі тривалого часу не з’являвся в судові засідання, будучи обізнаним щодо обов’язку з’являтися до суду за першою вимогою, у відношенні нього постановлялися ухвали про доставку в судове засідання шляхом приводу, обвинувачений за місцем реєстрації та свого мешкання не проживав, тобто переховувався від суду, перешкоджав розгляду справи у розумні строки, відносно нього проводився розшук, а тому вважає, що заміна запобіжного заходу буде суперечити вимогам чинного законодавства, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України наявні і на даний час.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи обвинуваченому ОСОБА_2 17.04.2018 року судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Підставами для застосування даного запобіжного заходу була наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України, тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також з урахуванням переховування від суду, наявності ризиків незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно із положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім цього, згідно п. 8 листа ВССУ від 4 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи (ч. 1 ст. 176 КПК України): 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Обираючи один із запобіжних заходів, слід зважати, що їх види наведено у порядку зростання ступеня суворості. Відповідно найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув’язнення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу і застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України.

Відповідно до роз’яснень ВССУ, викладених у п.18 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111, 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

Так, з роз’яснень, викладених у п.15 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13 вбачається, що домашній арешт як вид запобіжного заходу може бути застосований до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі, та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд має з'ясувати місце проживання підозрюваного, обвинуваченого.

Слідчому судді, суду при обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту слід звертати увагу, що вжите законодавцем у ч. 5 ст. 181 КПК України словосполучення «житло цієї особи» охоплює випадки, коли підозрюваний, обвинувачений: 1) є власником (співвласником) такого житла; 2) зареєстрований у такому житлі; 3) постійно або тимчасово проживає у такому житлі без реєстрації тощо.

Правильною слід вважати практику тих суддів, які застосовують цей запобіжний захід у згаданих випадках, з'ясувавши при цьому думку власника житла (якщо він відомий) та оцінивши усі обставини в сукупності, у тому числі: міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання; наявність у нього родини й утриманців (місце їх фактичного проживання); достатність застосування такого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у ст. 177 КПК України, зокрема спробам підозрюваного, обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, тощо.

Так, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2М має місце реєстрації та мешкання за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 4, б. 29, кв. 9, де проживає разом з сім'єю, що свідчить про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків.

Згідно пунктів 1 і 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В судовому засіданні прокурором не доведено та не надано доказів про наявність на теперішній час таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у їх сукупності, які давали б підстави вважати, що більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою не зможуть забезпечити належне виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов'язків.

Враховуючи, що найбільш суворим запобіжним заходом після застави є домашній арешт, та те, що прокурором в судовому засіданні не доведено мета та підстави застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку змінити ОСОБА_2 обраний відносно нього запобіжний захід тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби.

При цьому, з урахуванням вищезазначеного, зокрема даних про особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що запобіжним заходом у вигляді домашнього арешту у певний період доби можливо забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_2 відповідних процесуальних обов'язків на даний час.

За таких обставин, суд вважає, що відсутня доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 та відповідно наявність обґрунтованості клопотання захисника - адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є співмірним з рештою існуючих ризиків, не відповідає особі обвинуваченого та є занадто суворим на даний час.

Відповідно до ст. 181 КПК України, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.

Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суд.

Судом встановлена можливість перебування обвинуваченого ОСОБА_2 за місцем свого мешкання, за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 4, б. 29, кв. 9, тим самим задовольнивши клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 з вищенаведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 369-372 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу задовольнити.

Обраний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 змінити на домашній арешт за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 4, б. 29, кв. 9, з забороною залишати вищевказане житло з 22-00 години до 06-00 години, звільнивши його з-під варти в залі суду негайно.

Покласти на ОСОБА_2 обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду, не відлучатися з населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу прокурора або суду, повідомляти їх про зміну свого місця проживання, утримуватися від спілкування з особами, які заявили та можливо заявлять про вчинені ним правопорушення, здати на зберігання суду свій паспорт та інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до обвинуваченого ОСОБА_2 визначити до двох місяців тобто до 16.07.2018 року.

Виконання ухвали доручити Лозівському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Копію ухвали негайно вручити обвинувачену, захиснику, прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Смірнова