Постанова № 74048996, 14.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1015/17 Номер провадження 22-ц/786/818/18Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря Ачкасової О.Н.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року (час ухвалення судового рішення з 11:23 по 11:55; дата складання повного тексту судового рішення – 09 лютого 2018 року) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд

в с т а н о в и в :

У червні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на його користь заборгованість по кредиту у сумі 35 683 грн. 23 коп., мотивуючи заявлені вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за кредитним договором.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_3) К.Ю. на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 10 жовтня 2011 року в розмірі 35 683 грн.33 коп., що складається з: 1 951 грн. 86 коп. заборгованості за кредитом; відсотків у розмірі 28 055грн. 98 коп.; пені та комісії у розмірі 3 500 грн.; штрафу (фіксована частина) 500 грн. та штрафу (процентна складова) 1 675 грн. 39 коп. Вирішено питання судових витрат.

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов банку задовольнити частково, стягнувши з неї лише 6 547 грн. 27 коп. заборгованості, яка складається з 1 951 грн. 86 коп. заборгованості за кредитом, 2 607 грн. 44 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитом; 1 200 грн. заборгованості за пенею, 500 грн. штрафу (фіксована частини) та 287 грн. 97 коп. штрафу (процентна складова). В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем наданий розрахунок заборгованості з якого випливає, що реальна відсоткова ставка згідно вказаних нарахувань банка склала 50,04% річних, тоді як у договорі передбачена 30%.

Вказується, що банк не є експертом у галузі судової-бухгалтерської експертизи, а тому його розрахунки не є належним доказом.

Судом першої інстанції не прийнята до уваги та не надана правова оцінка заяві про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити судове рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2011 року ОСОБА_3 подала до ПАТ КБ «ПриватБанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у який просила надати їй кошти на кредитну картку «Універсальна» (а.с.6).

Згідно п. 2.1.1.2. Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору являється дата отриманнякартки, вказана у заяві.

З довідки Банку про умови кредитування та обслуговування кредитної картки відповідача з картковим рахунком 5577212713992207 вбачається, що старт карткового рахунку відбувся 10.10.2011 року з лімітом 2 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, зі строком дії до останнього дня 06.2015 року (а.с. 7, 60).

Відповідно свідоцтва про шлюб ОСОБА_3 одружилась та змінила своє прізвище на «Касюра» (а.с.54).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

За умовами зазначеного договору боржник зобов’язувався щомісячно здійснювати погашення кредиту, відсотків та комісії, проте взяті на себе зобов’язання не виконувала, а тому станом на 31 травня 2017 року за розрахунками банку, утворилась заборгованість за кредитом на загальну суму 35 683,23 грн., що складається із заборгованості по кредиту – 1 951,86 грн.; по процентам – 28 055,98 грн; по пені та комісії– 3 500,00 грн; штрафу (фіксована частина) - 500,00 грн; штрафу (процентна складова) – 1 675,39 грн. (а.с. 4-5).

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання позичальником умов кредитного договору є істотнім порушенням зобов’язання, оскільки банк не отримав суму боргу за користування кредитом, при цьому суд першої інстанції не визнав належними і допустимими доказами розрахунки відповідача з посиланням на те, що він не є експертом, ні спеціалістом у цій галузі.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовані загальними нормами про зобов’язання (Книга п’ята Розділ І ЦК України) та спеціальними нормами про укладення та виконання кредитних договорів (Книга п’ята Глава 71 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.12 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Так дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами (ст.76 ЦПК України).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (ч.1 ст.82 ЦПК України).

Зважаючи на предмет заявленого Банком позову, ключовою обставиною, яка підлягає доказуванню, є розмір і склад заборгованості за кредитним договором.

Як слідує із письмових і усних пояснень відповідача та її представника, ними визнається сам факт існування заборгованості, а також розмір заборгованості у таких складових: 1 951 грн. 86 коп. – тіло кредиту, 2 458 грн. 60 коп. – заборгованість по сплаті процентів, пеня у межах одного року – 1 200 грн., 500 грн. – штраф (фіксована частина) і штраф процентна складова від визнаної суми боргу (а.с.46-51,108-111,131-136,164-172).

В обгрунтування заявленої суми заборгованості Банк надав суду у якості доказу розрахунок заборгованості у виді таблиці, підписаний представником Банку (а.с.4-5). У матеріалах справи відсутні дані про те, хто складав цей розрахунок (експерт, спеціаліст, тощо), яким чином (порядком) він здійснювався.

Заперечуючи проти позову, відповідач (її представник) надала суду свій контррозрахунок з поясненнями своєї незгоди із розміром заявлених сум (а.с.49-57, 132-134, 165-172).

Отже, судження суду першої інстанції про те, що контррозрахунок відповідача не є належним доказом є помилковим.

Зазначені докази підлягають оцінці на загальних підставах відповідно до ст.89 ЦПК України.

Проаналізувавши зміст обох розрахунків (позивача і відповідача), апеляційний суд звертає увагу на те, що у розрахунку Банку наявні невідповідності Довідці про умови кредитування та Умовам та Правилам надання банківських послуг (а.с.7-31).

З перевірки розрахунків Банку, відображених у колонках 6,7,9,10,11,12 (зліва-направо), вбачається, що Банк у підсумку нарахував проценти на прострочене тіло кредиту + проценти, нараховані на поточну заборгованість + проценти, нараховані на прострочену заборгованість. Тобто, фактично Банк здійснив потрійне нарахування відсотків, що не передбачено умовами кредитного договору.

За таких обставин, слід погодитися з розрахунком відповідача та визнати правильно нарахованою сумою процентів, що підлягає стягненню з відповідача 2 458 грн. 60 коп., оскільки порядок розрахунку цієї суми відповідає довідці про умови кредитування.

Згідно позову Банк вимагає стягнути з відповідача 3 500 грн. заборгованості за пенею та комісією.

Пеня – це неустойка (грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові за порушення зобов’язання), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання (ст.549 ЦК України).

Комісія Банку – це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщеннядепозитів, виконання постійних доручень, пряме дебетування.

Таким чином, пеня та комісія мають різну правову природу, а тому порядок і умови їх нарахування і стягнення мають бути також різними.

Ні у розрахунку Банку, ні у письмових поясненнях на позов не розшифровано окремо порядок і суми нарахованої пені і комісії. Довідка про умови кредитування та Умови і Правила надання банківських послуг не містять умов і порядку сукупного (спільного) нарахування пені і комісії.

Наведене дає підстави визнати вимогу про стягнення пені і комісії необґрунтованою, проте апеляційний суд приймає до уваги згоду відповідача на сплату пені у межах одного року у сумі 1 200 грн. Такий підхід не суперечить основним засадам цивільного судочинства (ч.3 ст.2 ЦПК України).

Щодо строків давності і тверджень Банку з посиланням на п.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг про збільшення строку позовної давності до 50 років, апеляційний суд керується правовою позицією Верховного Суду України, сформульованою у постанові №6-16цс15 від 11 березня 2015 року.

Згідно наведеної правової позиції договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України). За змістом частини першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, правочин про збільшення строку давності має бути підписаний сторонами.

Надані у справу Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача, отже відсутні підстави для висновку про те, що сторони у встановленому порядку узгодили умову про збільшення строку давності.

Окрім того, слід зауважити, що надані у справу Умови та Правила надання банківських послуг затверджені 06 березня 2010 року, кредит виданий 10 жовтня 2011 року. Загально відомою є та обставина, що Умови та Правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк» неодноразово змінювалися, отже, виходячи з періоду існування невиконаних зобов’язань (жовтень 2011 року – травень 2017 року), суд позбавлений можливості дослідити за якими саме умовами і у якому порядку здійснювалися нарахування сум за спірним кредитним договором.

Отже, з урахуванням наведеного та часткового визнання відповідачем позову, заяви про застосування строків давності рішення суду першої інстанції слід змінити та стягнути з відповідача на користь Банку такі суми:

1 951 грн. 86 коп. – тіло кредиту, 2 458 грн. 60 коп. – заборгованість по сплаті процентів, пеня у межах одного року – 1 200 грн., 500 грн. – штраф (фіксована частина) і штраф процентна складова - (1 951 грн. 86 коп. + 2 458 грн. 60 коп.) /100 * 5 = 220 грн. 52 коп., а разом 6330 грн. 98 коп., що є меншою від визнаної відповідачем суми.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк», подаючи позовну заяву, до суду сплатив 1600 грн. судового збору (а.с.1).

При апеляційному оскарженні вказаного рішення скаржником сплачено 2 400 грн. судового збору (а.с.130)

Із заявлених ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог судом апеляційної інстанції задоволено 17,74%, тому банк має право на стягнення із відповідача понесені ним витрати у розмірі 1 600/100% х 17,74% = 283,84 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена в повному обсязі, тому скаржник має право на стягнення із ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені ним витрати у розмірі 2 400 грн.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 283, 84 коп., а з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2400 грн., то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 2400 – 283,84 = 2 116,16 грн., а також звільнити ОСОБА_2 від обов’язку сплачувати ПАТ КБ «ПриватБанк» частину судового збору.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 31 січня 2018 року змінити, зменшивши суму, яка підлягає до стягнення.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору б/н від 10 жовтня 2011 року в загальному розмірі 6 330 грн. 98 коп., яка складається із: 1 951 грн. 86 коп. – заборгованості за кредитом, 2 458 грн. 60 коп. – заборгованість по сплаті процентів, пені у межах одного року – 1 200 грн., 500 грн. – штраф (фіксована частина) і штраф процентна складова - 220 грн. 52 коп., а разом 6330 грн. 98 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»(р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) різницю витрат понесених останньою за подачу апеляційної скарги у розмірі 2 116,16 грн.

Звільнити ОСОБА_2 від обов’язку сплачувати Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» частину судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 14.05.2018 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

ОСОБА_4

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов