Рішення № 74047773, 07.05.2018, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/2662/17

провадження 2/527/172/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 травня 2018 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Олефір А.О.,

за участю секретаря - Бутко В.В.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача – ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» в особі виробничого підрозділу агрофірма «Пустовійтове», треті особи: Державний реєстратор Глобинської міської ради Полтавської області ОСОБА_4, Глобинська районна державна адміністрація в особі сектору державної реєстрації про визнання договору оренди землі недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

18 грудня 2017 року позивач звернулася з позовом до суду про визнання договору оренди землі недійсним.

В своєму позові позивач зазначила, що 01.10.2016 року між нею та ТОВ «Інвестиційно – промислова компанія «Полтавазернопродукт» в особі директора ВП агрофірма «Пустовійтове» було укладено договір оренди землі № 166 площею 5,01 га, розташованої на території Обознівської сільської ради Глобинського району, кадастровий номер: 5320685800:014:0007, строком на 10 років до 31.12.2026 року.

Пункти 10, 5, 31.1, 31.3, 32,34, 37, пп. 2 п. 44 зазначеного Договору не відповідають ст.ст. 203 та 215 Цивільного кодексу України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі», тому договір оренди є недійсним. Крім того, вона як власник земельної ділянки має право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою, продавати, передавати її іншим особам, здавати в оренду, самостійно господарювати на землі, використовувати для власних потреб. Відповідач незаконно застосував в односторонньому порядку нормативну оцінку землі і встановив 8% від її суми орендну плату в розмірі 14758, 27 грн. за рік, тому п. 5, 10 договору є недійсними. Пункт 11 також не конкретизований і недійсний. В п. 12 договору не конкретизована дата оплати орендної плати в грошовій формі і не вказаний перелік продукції і плати і в натуральній формі, його номенклатура, кількість і ціна. Таким чином при оформленні договору оренди відповідач порушив істотні умови договору, передбачені ст.ст. 15,21 ЗУ України «Про оренду землі». У випадку порушення цих умов, договір визнається недійсним, відповідно до ст. 215 ЦК України. В п. 21 договору відповідач незаконно, в порушення ст. 203 ЦК України без її волі, тобто власника землі згоди вказав, що орендар має право обміну орендованої земельної ділянки. В п. 31.1 відповідач вказав, що орендодавець зобов’язаний передати орендарю земельну ділянку по акту прийому-передачі у належному стані, в строк та у визначених межах згідно договору. До договору доданий акт без дати і номеру про передачу позивачем відповідачу земельної ділянки і належного її стану після закінчення попереднього договору оренди, строк дії якого закінчився 01.02.2015 року. Таким чином, відповідач незаконно зареєстрував її земельну ділянку, як отриману в оренду, чим порушив її права та ст. ст. 16-17 закону, ст.ст. 203, 215 ЦК України. Крім того, їй виповнилося 84 роки, має неповну початкову освіту, не знайома ні з яким законодавством, часто не пам’ятає чим займалася вчора. Укладений договір не читала, і їй його зміст ніхто не роз’яснював. В медичній документації вказано, що вона страждає хронічним церебральним атеросклерозом, являється видом судинних деменцій (недоумством) відображається на погіршенні пам’яті, неадекватному сприянні послабленні уваги, зниження розумової здатності. На час підписання договору була схвильована та знаходилася в депресивному стані, не зовсім пам’ятала від чого у неї такий стан, тому випила вишневої наливки пару стаканів.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд, визнати договір оренди землі № 166 від 01.10.2016 року укладених між нею та відповідачем, зареєстрований районним державним реєстратором 07.10.2016 року, як право оренди земельної ділянки строком на 10 років до 31.12.2026 року недійсним та зобов’язати відповідача повернути їй земельну ділянку, загальною площею 5,01 га, розташованої на території Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, що належить їй на праві приватної власності згідно державного акту та кадастрового номеру 5310685800:00:014:007.

Позивач в судове засідання не з’явилася, надала до суду заяву, в якій просила справу розглядати у її відсутність.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Всудовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги позивача підтримала із наведених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову із підстав зазначених у письмовому запереченні на позовну заяву (а.с.43-46).

Представники третіх осіб - Державний реєстратор Глобинської міської ради Полтавської області ОСОБА_4, Глобинська районна державна адміністрація в особі сектору державної реєстрації в судове засідання не з’явилися, повідомлені належним чином про місце та час проведення судового засідання (а.с.63-64).

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України,якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без повідомлення причин неявки.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, пояснення свідка ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об’єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 5,01 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с. 8-9).

01 жовтня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_3, з одного боку та орендарем ТОВ «Інвестиційно – промислова компанія «Полтавазернопродукт» в особі директора виробничого підрозділу агрофірма «Пустовійтове» ОСОБА_6 укладений договір оренди землі № 166. Договір підписаний орендодавцем ОСОБА_3 та орендарем ОСОБА_6 (далі Договір) (а.с.6-7).

07 жовтня 2016 року зазначений Договір було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право: 16888984 (а.с.8-9).

У справі яка розглядається судом, виникли правовідносини пов'язані з орендою землі, які регулюються Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», Цивільним кодексом України, а також договором оренди землі.

Згідно з ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.3 ЗУ «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Факт підписання спірного договору, дату його укладення не заперечувала позивач та підтвердила в судовому засіданні представник позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або достовірності їх визнання.

Договір оренди землі може бути визнано у судовому порядку недійсним з підстав, передбачених ст.215 ЦК України, ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 4, 11 ст. 93 Земельного кодексу України, строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років.

Згідно зі ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є: об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 6 ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначено в ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 1 Договору, предметом договору є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області. Відповідно до п.п. 2, 3 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,01 га, у тому числі рілля – 5,01 га, кадастровий номер 5310685800:00:014:007. Як зазначено в п. 8 Договору, договір укладено на 10 років до 31 грудня 2026 року. Згідно п.9-12 зазначеного договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі за вибором Орендодавця, орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі 14758,27 грн. на рік, що на момент укладення договору складає 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням/без урахування індексу інфляції, орендна плата виплачується не пізніше 31-го грудня. Орендна плата в грошовій формі виплачується орендодавцю з каси Орендаря або на його особовий картковий рахунок, а в натуральній формі – шляхом передачі товарної продукції, ринкова вартість якої відповідає розміру орендної плати. Номенклатура товарної продукції, що підлягає видачі як орендна плата узгоджується сторонами додатково (а.с.6-7).

Тобто, на момент укладення спірного договору оренди, в ньому наявні усі істотні умови, а саме: зазначено об’єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, тому він відповідає вимогам визначеним ст. 15 Закону України «Про оренду землі». Трок його дії відповідає вимогам визначеним в ст. 93 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК на момент вчинення правочину.

Згідно з ч.ч.1,2,3,4 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою для визнання договору недійсним позивач зазначає, що в акті приймання передачі земельної ділянки не зазначено дату.

В своїй позовній заяві позивач, в судовому засіданні представник позивача та представник відповідача пояснювали, що між сторонами раніше було укладено договір оренди, після закінчення терміну дії якого, а саме 01.02.2015 року позивачу відповідачем зазначена земельна ділянка повернута не була.

Однією з підстав визнання договору недійсним позивач зазначає, що пункти договору, а саме: п. 21, п. 31.1 «права та обов’язки сторін», якими передбачено обов’язки орендодавця, п. 32 «Права орендаря», п. 34, п. 37, п.п.2 п. 44, не відповідають ст. 203 та 215 ЦК України, ст.15 ЗУ «Про оренду землі».

Як зазначено в ст. 30 ЗУ «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, після укладення Договору оренди, зміна його умов допускається за взаємною згодою сторін, або в судовому порядку, незгода з окремими пунктами договору не є підставою для визнання його недійсним в цілому.

На підтвердження позовних вимог та відсутність волевиявлення у позивача на підписання спірного договору, позивачем надано суду заяву надіслану на адресу відповідача від 12.04.2016 року, в якій вона просить віддати їй її земельну частку пай в розмірі 5,01 га, оскільки вона бажає її обробляти самостійно (а.с.15).

Разом з тим, зазначена заява не може свідчити про відсутність волевиявлення у позивача на передачу в оренду земельної ділянки в момент підписання договору оренди, а саме станом на 01 жовтня 2016 року.

Позивачем надано суду заяву адресовану на адресу відповідача від 27.10.2016 року, в якій вона зазначає, що підписала договір в період депресії після непорозуміння з дочкою, тому вона вважає цей договір недійсним, а заяву від 12.04.2016 року дійсною (а.с.14).

Після підписання спірного договору оренди, між сторонами виникли правовідносини, які регулює Цивільний кодекс України, Земельний кодекс України, ЗУ «Про оренду землі».

Зазначені норми не містять положень, згідно якими можна вважати укладений договір недійсним в односторонньому порядку.

Також підставою для визнання Договору оренди недійсним позивач зазначає, що їй виповнилося 84 роки, має неповну початкову освіту, не знайома ні з яким законодавством, часто не пам’ятає чим займалася вчора. Укладений договір не читала, і їй його ніхто не пояснював. В медичній документації вказано, що вона страждає хронічним церебральним атеросклерозом, являється видом судинних деменцій (недоумством) відображається на погіршенні пам’яті, неадекватному сприянні послабленні уваги, зниження розумової здатності. На час підписання договору була схвильована та знаходилася в депресивному стані, не зовсім пам’ятала від чого у неї такий стан, тому випила вишневої наливки пару стаканів.

На підтвердження зазначених обставин подала суду копію паспорту (а.с.12), пенсійного посвідчення (а.с.12- на звороті), копії сторінок з медичної картки (а.с.18-20).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона являється донькою позивача, з 2011 року займається усією документацією згідно виданої на її ім’я довіреності. Її мати ніколи не висловлювала бажання повторно підписувати договір оренди з відповідачем. Після того, як мати підписала спірний договір оренди, вона через деякий час її про це повідомила та сказала, що вона його не читала, підписувати не бажала, крім того, на час його підписання випила декілька стаканів вишневої настойки. Після чого вона пішла до представників відповідача і почала вирішувати це питання, але вони сказали, що не можуть їй нічим допомогти. Також пояснила, що у її матері останнім часом погано з пам’яттю. Матір їй розповідала, що в момент підписання договору була вона та представники відповідача, інших осіб не було.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд зазначає наступне.

На момент підписання спірного Договору позивачу виповнилося 83 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Цивільного кодексу України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років.

Цивільний кодекс України не містить обмежень стосовно граничного вікового цензу, досягнувши якого особа позбавлена права на укладення цивільно-правових договорів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 15.04.2015 року та 07.07.2016 року було видано на ім’я ОСОБА_5 довіреності, якими вона її уповноважувала бути її представником (а.с.15,16).

Разом з тим, особа, яка видала довіреність на представництво її інтересів не позбавлена вчиняти будь-які дії особисто.

Натомість, судом встановлено та підтвердила в судовому засіданні представник позивача та допитана свідок ОСОБА_5, що позивач в судовому порядку не визнавалася обмежено дієздатною, як і не визнавалася недієздатною, медичні висновки, в тому числі висновки експертних установ про стан здоров’я позивача на момент підписання спірного договору відсутні.

Клопотань до суду про призначення експертизи, стосовно того, чи перебувала ОСОБА_3 у незвичайному стані під час підписання договору не надходило.

На підтвердження стану здоров’я позивача, суду надано письмові пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, підписи на яких засвідчено секретарем виконавчого комітету Обознівської сільської ради Глобинського району Полтавської області, згідно яких вони є сусідами позивача, два роки назад свідку ОСОБА_7 приходилося гасити пожежу в літній кухні помешкання ОСОБА_3, остання є старою людиною, часто випиває, у неї помічаються провали в пам’яті, говорить не думаючи, не сходиться з думкою сусідів (а.с.17, 17-на звороті).

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ЦПК України, виклик свідка здійснюється за заявою учасника справи.

Порядок допиту свідків визначений статтею 230 ЦПК України.

Позивач та її представник із заявою про виклик та допит в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8до суду не зверталися, тому суд оцінює їх письмові пояснення як письмові докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Підстави недійсності правочину встановлюються на момент його вчинення.

Як пояснили в судовому засіданні представник позивача та свідок ОСОБА_5 в момент підписання договору ОСОБА_3, було присутня вона та представники відповідача, інші особи під час його підписання присутні не були.

Тобто, із зазначених письмових пояснень свідків неможливо достовірно встановити стан позивача під час підписання спірного договору оренди.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже позивачем та її представником не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ОСОБА_3Є, при укладенні Договору оренди землі № 166 від 01 жовтня 2016 року та визначенні його умов не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, або була обмежена в своєму волевиявленні чи підписала його під будь - яким впливом. Укладаючи договір оренди землі № 166 від 01 жовтня 2016 року та підписуючи його, сторони договору дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі. Незгода позивача з окремими пунктами зазначеного Договору є підставою для внесення до нього змін та не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним в цілому, тому позов до задоволення не підлягає.

В зв’язку з відмовою у задоволенні позову позивачу, не підлягають стягненню з відповідача також судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 203, 204, 215 207, 627, 628, 638, Цивільного кодексу України, ст. 93 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 13,14, 15, 30 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 3-15, 76, 79, 82, 91,211, 223, 258, 259, 263, 265, 268,273 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» в особі виробничого підрозділу агрофірма «Пустовійтове», треті особи: Державний реєстратор Глобинської міської ради Полтавської області ОСОБА_4, Глобинська районна державна адміністрація в особі сектору державної реєстрації про визнання договору оренди землі недійсним – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Глобинський районний суд Полтавської області.

Повний текст рішення складено 16 травня 2018 року.

Cуддя А. О. Олефір