Постанова № 74047513, 08.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 676/3696/13-ц

Провадження № 22-ц/792/515/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю позивача, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_7’янець-Подільська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення ОСОБА_7’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Швець О.Д. від 18 січня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В травні 2013 року позивачі, звертаючись з цим позовом до ОСОБА_6 про усунення від права на спадкування, посилалися на те, що 25.05.2012 року померла їхня мати ОСОБА_8 Вони як спадкоємці першої черги за законом прийняли спадщину, що відкрилася після її смерті.

Впродовж останніх п’яти років до смерті мати тяжко хворіла, перебував у безпорадному стані та потребувала у зв'язку з цим стороннього догляду. Позивачі надавали такий догляд - ОСОБА_4 забезпечувала матір ліками, продуктами харчування та допомагала в побуті. ОСОБА_5 надсилав кошти, члени його сім'ї також забезпечували матір продуктами харчування. Відповідач ухилялася від виконання обов'язку по утриманню матері, позбавила її житла, перевезла з квартири з нормальними умовами в будинок, який знаходився в аварійному стані, в якому мати через декілька місяців померла. Відповідач погрожувала матері примусово помістити її в психіатричну лікарню і такі погрози остання сприймала реально. Вважають, що відповідачка мала можливість надавати допомогу матері, яка була у безпорадному стані, але свідомо ухилялась від її надання. Тому просили з цих підстав усунути її від спадкування на підставі ч. 5 ст. 1224 ЦК України.

ОСОБА_9’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року позов задоволено.

Усунуто від права на спадкування за законом ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН НОМЕР_1 (пр. Грушевського, 56/27, м. Кам’янець-Подільський) після смерті матері ОСОБА_8, яка померла 25.08.2012 року у м. Кам’янці-Подільському Хмельницької області.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вважає рішення суду необґрунтованим, незаконним, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в позові. Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, судом не встановлено необхідну сукупність обставин, що є підставою для задоволення позову - як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. Суд прийшов до помилкового висновку про перебування спадкодавиці в безпорадному стані на підставі висновку судово-медичної експертизи, при цьому не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за якими остання сама себе повністю обходила. Судом в мотивувальній частині рішення неправильно викладено показання свідків, не досліджено всіх обставин по справі. Судом також не встановлено, хто утримував ОСОБА_8 останні 4 роки і чому позивачі не виконували свій обов'язок щодо її утримання.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.

Позивач ОСОБА_4 та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, будучи повідомленими про розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Так, встановлено, що 25.08.2012 року померла ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, а також відповідач ОСОБА_6 є дітьми ОСОБА_8 і належать до першої черги спадкоємців за законом після смерті матері. Вони прийняли спадщину після ОСОБА_8, подавши до ОСОБА_7 Кам'янець-Подільської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.6 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Отже, для задоволення позову у справі необхідна сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкоємцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця у безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Відповідно до ст.ст. 202, 203 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги та брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно висновку МСЕК від 02.07.2008 року встановлено інвалідність І групи загального захворювання (дисциркуляторна атеросклеротична енцефалопатія І-ІІІ ступеню з вираженим вестибуло-мозжечковим синдромом, порушенням функції статики і ходи, вираженими когнітивними порушеннями зі значним обмеженням функції самообслуговування внаслідок перенесеного ішемічного інсульту в ПВББ, з лівобічним геміпарезом ІХС, атеросклероз з ГХ.Ш. СН. ІІ ФК І, варикозною хворобою нижніх кінцівок ХНН, що фактично стало причиною смерті. Наведені обставини підтверджуються витягом із акта огляду МСЕК серії ХМ № 132862 від 04.07.2008 року, довідкою про причини смерті від 25.08.2012 року.

За даними висновку судово-медичної експертизи № 33 від 26.05.2017 року, починаючи з 1998 року, у ОСОБА_8 зафіксовані виразні клінічні прояви необоротних хворобливих, прогресуючих із часом змін, що в кінцевому результаті призвели до її смерті 25 серпня 2012 року. В 2008 році в зв’язку з погіршенням стану через негативну динаміку стану серцево-судинної та центральної нервової системи з вираженими порушеннями функції статики та ходи, геміпарезом, змінами мислення ОСОБА_8 була встановлена І група інвалідності довічно через різке обмеження функції самообслуговування з потребою в постійному сторонньому догляді. 02.07.2008 року медико-соціальною експертною комісією був констатований той факт, що ОСОБА_8 в зв’язку з прогресуванням хвороби потребує постійної сторонньої допомоги та догляду через свій безпорадний стан, який тривав впродовж наступних чотирьох років аж до моменту її смерті 25.08.2012 року.

Показання свідків, на які посилався представник апелянта, щодо нібито спроможності ОСОБА_8 самостійно забезпечувати своє існування, не є достатніми та допустимими доказами на спростування змісту висновку судово-медичної експертизи № 33 від 26.05.2017 року, висновку МСЕК від 02.07.2008 року щодо перебування останньої у безпорадному стані та потреби у сторонньому догляді.

В свою чергу, сторона апелянта некоректно інтерпретувала показання свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за фактичним змістом яких ОСОБА_8 дійсно за станом здоров’я була безпорадною і потребувала сторонньої допомоги.

Показання цих свідків цілком узгоджуються зі свідченнями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, поясненнями позивача ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_8 було важко пересуватися, вона перестала виходити в магазин, у зв’язку з цим їй треба було приносити їжу, ліки, допомагати у всьому в побуті.

Наведене цілком спростовує доводи апеляційної скарги про недоведеність факту перебування спадкодавиці у безпорадному стані.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності потреби спадкодавця в допомозі відповідачки, колегія суддів приймає до уваги таке.

Встановлено, що ОСОБА_6 впродовж останніх більш як 15 років постійно проживає в Італії. З часу виїзду її за кордон ОСОБА_8 проживала в благоустроєній квартирі № АДРЕСА_1’янці-Подільському і водночас здійснювала догляд за дітьми ОСОБА_6 до досягнення ними повноліття.

Вказана квартира належить на праві власності відповідачці ОСОБА_6 і була придбана за кошти, які подарувала їй ОСОБА_8, що підтверджується договором дарування від 06.10.1994 року (а.с. 11, том 1).

Однак у травні 2012 року відповідач, незважаючи на безпорадний стан матері та проти її волі, перевезла ОСОБА_8 в належний їй будинок по вул.Кулика, 1 в м. Кам’янці-Подільському, в якому не було належних умов для проживання. Вказаний будинок потребував капітального ремонту, заміни газового обладнання, в ньому не функціонував санвузол, не було ванної кімнати, що унеможливлювало ОСОБА_8 самостійно забезпечити нормальні умови свого проживання. Свідомо залишивши ОСОБА_8 в безпорадному стані, відповідачка до дня смерті матері, яка настала в серпні 2012 року, не надавала їй матеріальної допомоги.

Факт відсутності належних умов для проживання в будинку по вул. Кулика, 1 підтверджуються зверненнями ОСОБА_8 до управління праці та соціального захисту населення ОСОБА_7’янець-Подільської міської ради з приводу безоплатного капітального ремонту будинку та газового обладнання за рахунок державного бюджету, листом №3870/07 від 22.06.2010 року, актом обстеження житлового будинку працівниками ЖКП «Південь» від 11.07.2012 року, несправність газового проточного водонагрівача підтверджується листом ПАТ «Хмельницькгаз» № 14-1809 від 29.05.2014 року, фотознімками стану будинку, наявними у справі.

За даними виписок по особовому рахунку за спожиті послуги з водопостачання № 252-1, з газопостачання № 13-405-0, з електропостачання № 516001 за період з травня по серпень 2012 року комунальні послуги не споживались, що підтверджує факт їх відсутності за адресою вул. Кулика, 1.

Таким чином, виселивши матір у фактично непридатний для проживання будинок, відповідач не надавала їй жодної матеріальної допомоги у створенні належних умов проживання. Водночас ОСОБА_6 припинила будь-яке спілкування з матір’ю, не маючи змоги приймати участь у її догляді внаслідок проживання за межами України, не надавала матеріальної допомоги на забезпечення постійного стороннього догляду матері іншими особами.

Посилання апелянта на переїзд ОСОБА_8 в будинок по вул. Кулика, 1 з власної ініціативи, передачу їй посилок з продуктами харчування відповідачкою спростовується показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_12 ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17

Суд обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідка ОСОБА_18 щодо передач відповідачки, відсутності потреби ОСОБА_8 у догляді, оскільки вони не узгоджуються з показаннями інших свідків, суперечать письмовим доказам у справі.

Факт надання посильної матеріальної допомоги матері сином ОСОБА_5 підтверджується письмовими доказами про переказ ним їй коштів (а.с. 46-50, т.2).

Вказані вище свідки ОСОБА_10, ОСОБА_12 ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17 також підтвердили участь позивачки ОСОБА_4 у догляді матері – остання допомагала їй у побуті, приносила домашню їжу, купувала необхідне в магазинах.

Разом з тим, у зв’язку з неможливістю ОСОБА_4 внаслідок перебування на роботі забезпечити постійний догляд матері та фінансовою неспроможністю забезпечити проведення капітального ремонту у будинку (за небажання матері перебратися у дім свекра ОСОБА_4, де остання проживає), колегія суддів констатує, що спадкодавець ОСОБА_8 мала потребу в допомозі і відповідачки ОСОБА_6

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що відповідач усвідомлювала свій обов’язок забезпечити підтримку та допомогу хворій матері, мала можливість його виконувати, проте ухилялася від надання допомоги своїй матері, яка через похилий вік та тяжку хворобу була у безпорадному стані.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Судове рішення ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Рішення ОСОБА_7’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 16 травня 2018 року.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуюча у першій інстанції: ОСОБА_19 Провадження № 22-ц/792/515/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 39