Постанова № 74047097, 08.05.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Справа № 686/14555/17

Провадження № 22-ц/792/543/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,

з участю представника апелянтів,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за апеляційними скаргами ОСОБА_6, ОСОБА_5 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Стефанишина С.Л. від 29 січня 2018 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в :

В липні 2017 року ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», звертаючись до суду з цим позовом до відповідачів, посилався на те, що 11.04.2008 року між ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», назву якого змінено на ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», та ОСОБА_5, укладено кредитний договір №014/3271/82/570, відповідно до якого останнім отримано кредит в сумі 90000 доларів США зі сплатою 14% річних за користування кредитом на строк до 11.04.2018 року.

В забезпечення виконання кредитного договору 11.04.2008 року між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_6 укладено договір поруки № 011/3271/82/571. Крім того, в забезпечення виконання цього ж кредитного договору 04.02.2009 року між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №011/3271/82/693.

В зв’язку з порушенням ОСОБА_5 своїх зобов'язань перед банком у нього утворилася заборгованість, яка станом на 19.07.2017 року становить 97 791,70 дол. США – заборгованість по тілу кредиту, 102202 дол. США, - заборгованість по процентах, та заборгованість по пені – 1 537 905,31 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 39878126,14 грн.

Позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку лише прострочену заборгованість по процентах в сумі 101902,85 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2 642 356,90 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.01.2018 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1), зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, літ. «Б», кв. 105 м. Хмельницький, ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_2), зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_3), зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3’янець-Подільський на користь АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» заборгованість по прострочених відсотках за кредитним договором №014/3271/82/570 від 11.04.2008 року в сумі 101902,85 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 2642356,90 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і постановити нове, яким відмовити в позові до неї. Вказує, що 10.03.2010 року ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» вже звертався до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення достроково заборгованості в сумі 99225,64 грн. за цим договором. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18.09.2013 року, яка набрала законної сили 23.03.2013 року, позов ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» було залишено без розгляду. Вважає, що після переривання строку у зв’язку із зверненням до суду, з дати набрання законної сили ухвалою суду про залишення позову без розгляду (24.09.2013 року), перебіг позовної давності почався заново та банк мав право звернутись до поручителя з позовом протягом 6 місяців, а отже, порука є припиненою.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 також вважає рішення суду необґрунтованим та незаконним, просить його скасувати і постановити нове, яким відмовити в позові до нього. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою, що банк звернувся з цим позовом з пропуском строку позовної давності. Після переривання строку у зв’язку із зверненням до суду, з дати набрання законної сили ухвали суду про залишення позову без розгляду (24.09.2013 року) перебіг позовної давності почався заново. Банк звернувся з цим позовом у липні 2017 року, зі спливом 3 років і 10 місяців, а отже, пропустив строк позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» вказує про правильність висновку суду про те, що дострокове присудження до виконання основного зобов’язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені і збитків та інших штрафних санкцій передбачених договором до повного розрахунку, тому сума заборгованості за відсотками підлягає стягненню. Оскільки визначені у графіку погашення кредитної заборгованості чергові місячні платежі не є окремими грошовими зобов’язаннями ОСОБА_5 перед банком, а є складовою єдиного грошового зобов’язання з повернення отриманого кредиту та сплати процентів, визначеного умовами договору, строк виконання якого є єдиним і визначений датою 11.04.2018 року, то саме з цієї дати обчислюється строк позовної давності.

В засіданні апеляційного суду представник апелянтів підтримав апеляційні скарги з викладених у ній мотивів.

Представник позивача, відповідач ОСОБА_7М в судове засідання не з’явилися, будучи повідомленими про розгляд справи.

Колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає задоволенню повністю, апеляційну скаргу ОСОБА_5 слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 376 ч.1 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції не в повній мірі з’ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, у зв’язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Так, встановлено, що 11.04.2008 року між ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», назву якого змінено на ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2», та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №014/3271/82/570, за яким останній отримав кредит у розмірі 90000 доларів США зі сплатою 14% річних за користування кредитом на строк до 11.04.2018 року.

В забезпечення виконання цього кредитного договору між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_6 11.04.2008 року укладено договір поруки №011/3271/82/571.

Крім того, в забезпечення цього ж кредитного договору 04.02.2009 року між ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №011/3271/82/693.

Відповідач неналежно виконує зобов'язання за кредитним договором, станом на 19.07.2017 року має заборгованість за несплаченим кредитом – 97 791,70 дол. США, 102 202,92 дол. США заборгованості за відсотками, та 1 537 905,31 дол. США заборгованості по пені, що в еквіваленті за курсом НБУ складає 39878126,14 грн.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дострокове присудження до виконання основного зобов’язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів та штрафних санкцій, передбачених договором, до повного розрахунку, водночас позов подано в межах позовної давності, оскільки кредитним договором визначено строк виконання зобов’язання - 11 квітня 2018 року, тому заборгованість по відсотках підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Проте такий висновок є суперечливим і не відповідає обставинам справи.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ч. 1 ст. 610 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що згідно з пунктом 9.2 кредитного договору кредитор вправі пред’явити вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більше ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 днів, але більше трьох разів протягом дванадцяти місяців.

Позичальник зобов’язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення заборгованості за цим договором протягом не більше ніж 30 календарних днів з моменту її пред’явлення (пункт 9.3 договору).

26 січня 2010 року ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» направив ОСОБА_5 письмову вимогу, у якій вимагав виконати повністю зобов’язання за кредитним договором у строк до 25.02.2010 року і сплатити достроково кредит разом з процентами і нарахованою пенею в сумі 98060,26 доларів США (а.с.148).

10.03.2010 року у зв’язку з невиконання цієї вимоги ВАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про стягнення достроково заборгованості за цим кредитом. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18.09.2013 року, яка набрала законної сили 23.03.2013 року, позов ПАТ «ОСОБА_4 ОСОБА_2» залишено без розгляду за заявою позивача (а.с. 101, 134).

Отже, пред’явивши вимогу про дострокове погашення кредиту, банк реалізував своє право і змінив строк виконання основного зобов’язання, який відповідно настав 26.02.2010 року.

Згідно з ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність переривається у разі пред’явлення особою позову до одного або кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч.ч. 2-3 ст. 264 ЦК України).

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ч.1 ст. 265 ЦК України).

З цим позовом банк звернувся до суду 24.07.2017 року.

Отже, колегія суддів констатує, що відносно частини процентів за користування кредитом, нарахованих поза 3-річним строком до дати звернення з цим позовом, спливла позовна давність, що є підставою для відмови у позові відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Відтак заборгованість по процентах за користування кредитними коштами за цим кредитним договором підлягає стягненню в межах 3-річного строку з часу звернення до суду з цим позовом – з 24.07.2014 року по 19.07.2017 року, дату здійснення розрахунку заборгованості.

Згідно розрахунку банку (а.с.10-13) заборгованість про процентах за користування кредитом за цей період складає 42121,67 доларів США.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо припинення поруки, апеляційний суд приймає до уваги таке.

За ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Згідно з ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З договорів поруки, укладених між банком та поручителями, вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова (пункт 5.1) про дію поруки до повного виконання зобов’язань за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 ЦК України.

Тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до пункту 3.4 договорів поруки у випадку невиконання боржником повністю або частково своїх зобов’язань за кредитним договором банк має право звернутися до поручителя з письмовою вимогою про виконання боргових зобов’язань в повному обсязі чи частково, які є обов’язковими до виконання поручителем на 10-й день з дати відправлення йому такої вимоги рекомендованим листом з повідомленням про його вручення.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 17.09.2014 року № 6-125цс14, пред'явленням вимоги до поручителя є не лише направлення письмової вимоги відповідно до умов договору поруки, але й також пред'явлення до нього позову.

Аналогічне роз’яснення містить пункт 24 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за яким пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Виходячи з того, що банк змінив строк виконання основного зобов’язання, який відповідно настав 26.02.2010 року, колегія суддів констатує, що вимоги до поручителів заявлені поза 6-місячним строком дії поруки, відтак порука ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є припиненою.

Отже, заборгованість про процентах за користування кредитом в межах позовної давності в сумі 42121,67 доларів США підлягає стягненню лише з ОСОБА_5

Відтак оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову – стягнути з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість по процентах в сумі 42121,67 доларів США, в решті позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_1, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_4, літ. «Б», кв. 105 м. Хмельницький), на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_4 ОСОБА_2» заборгованість по процентах за користування кредитними коштами в сумі 42121,67 доларів США.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 17 березня 2018 року.

Судді /підписи/

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду Л.М.Грох

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_8 Провадження № 22-ц/792/543/18

Доповідач: Грох Л.М. Категорія: 27