Ухвала суду № 74046420, 17.05.2018, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/5397/18

Провадження № 1-кс/428/2691/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Сєвєродонецьк

Слідчий суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Дьоміна О.П., за участю секретаря судового засідання Голуб Т.М., заступника військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_1, прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону ОСОБА_2, підозрюваного ОСОБА_3, захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та додані до клопотання матеріали кримінального провадження за №42018130610000090 від 05.05.2018 року, стосовно: ОСОБА_3 В’ячеславовича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, працюючого головним спеціалістом відділу контролю за додержанням земельного законодавства та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, не одруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3Мрія», б. 7, кв. 18-А, підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Військовою прокуратурою Луганського гарнізону сил антитерористичної операції у формі процесуального керівництва здійснюється нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42018130610000090 від 05 травня 2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ст. 348 КК України.

Установлено, що ОСОБА_6 є приватним підприємцем та згідно довіреності є помічником директора ТОВ “Укркарбо” у економічних та інших питаннях, має право представляти інтереси ТОВ “Укркарбо” в органах влади, місцевого самоврядування та у інших органах, у тому числі і правоохоронних. Основним видом діяльності ТОВ “Укркарбо” є видобування кам'яного вугілля, яке проводиться на підставі спеціального дозволу на користування надрами. Засновником ТОВ “Укркарбо” є громадянин ОСОБА_7, директором вказаного ТОВ є громадянин ОСОБА_8

У квітні 2018 року представниками ТОВ “Укркарбо” проводилася геологічна розвідка земельної ділянки “Резервне поле шахти “Кремінна” площею 0,36 км. 20 квітня 2018 року на місце проведення вищевказаних робіт прибули державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_3, начальник відділу у Кремінському районі Держгеокадастру у Луганській області та інженер геодезист Луганської регіональної філії Центру ДЗК, які провели перевірку ТОВ “Укркарбо” та обстежили земельну ділянку, на якій проводилися геологічна розвідка. За результатами перевірки ОСОБА_3 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки у якому зазначено, що ТОВ “Укркарбо” самовільно зайняло та використовує земельну ділянку площею 3,266 га без державної реєстрації права на земельну ділянку та без спеціального дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки. Також ОСОБА_3 склав та вручив директору ТОВ “Укркарбо” ОСОБА_8 припис з вимогою у термін до 20 травня 2018 року усунути виявлені порушення. В свою чергу ТОВ “Укркарбо” має спеціальний дозвіл на користування надрами та геологічну розвідку земельної ділянки “Резервне поле шахти “Кремінна” площею 36 га, а також видобування кам'яного вугілля. Вказаний дозвіл передбачає законне проведення геологічних робіт та видобування кам'яного вугілля ТОВ “Укркарбо” на обстежуваній ОСОБА_3 та іншими фахівцями земельній ділянці.

У подальшому, 26 квітня 2018 року ОСОБА_3 склав протокол про адміністративне правопорушення за ст. ст. 53-1, 53-3 КУпАП на директора ТОВ “Укркарбо” ОСОБА_8 При цьому, останній одразу виніс постанову про закриття адміністративної справи на підставі ст. 247 КУпАП, мотивуючи своє рішення тим, що своїми незаконними діями ТОВ “Укркарбо”, а саме самовільним захопленням земельної ділянки і зняттям та перенесенням ґрунтового покриву земельної ділянки, спричинило шкоду на загальну суму 209 629,59 гривень та повідомив, що буде передавати вказані матеріали до Кремінського ВП ГУНП в Луганській області для внесення відомостей до ЄРДР щодо вчинення співробітниками ТОВ “Укркарбо” кримінального правопорушення.

Приблизно наприкінці квітня — початку травня 2018 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 відбулась зустріч на якій останній пояснив, що розрахунки заподіяної ТОВ “Укркарбо” шкоди у розмірі 209 629,59 грн. можна зменшити, що у свою чергу не дасть правових підстав Кремінському ВП ГУНП в Луганській області розпочати досудове розслідування і притягувати керівництво ТОВ “Укркарбо” до кримінальної відповідальності. При цьому ОСОБА_3 пояснив, що вказані дії він може зробити виключно у разі передачі йому неправомірної вигоди на загальну суму 70 000 грн.

У подальшому, 04 травня 2018 року о 14 годині між ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 відбулася зустріч в районі обласного військкомату у м. Сєвєродонецьку, під час якої ОСОБА_3 продовжив вимагати з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 неправомірну вигоду повідомивши, що вони зможуть замінити результати проведеної перевірки та знизити суму завданої шкоди, що дасть можливість у подальшому уникнути кримінальної відповідальності. В зворотному випадку, керівництво ТОВ “Укркарбо” притягнуть до кримінальної відповідальності та оштрафують на 209 629,59 грн. На зауваження, що сума у 70 000 грн. є завеликою для ТОВ “Укркарбо”, ОСОБА_3 зазначив, що у такому випадку ТОВ “Укркарбо” повинно надати їм за вказану послугу 30 000 грн. та протягом 2018 року організувати безкоштовну поставку не менш трьох вантажівок із вугіллям у якості неправомірної вигоди.

08 травня 2018 року о 09 год. 52 хв., за допомогою мобільного додатку "WhatsUp", ОСОБА_3 відправив представнику ТОВ "Укркарбо" ОСОБА_6 повідомлення, де зазначив: "Доброе утро. Было бы очень правильно, если Ваш директор Каленюк приехал с обеда и переподписал документи по проверке (предыдущие пусть возмет с собой". В цей же день, близько 15 год. 00 хв., директор ТОВ “Укркарбо” ОСОБА_8, на вимогу ОСОБА_3 прибув до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадасту у Луганській області, який знаходиться за адресою: вул. Дружби Народів, 32, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, а саме службового кабінету ОСОБА_3 під №217. Під час зустрічі, ОСОБА_8 на вимогу ОСОБА_3 передав останньому раніше складені матеріали проведеної, 20 квітня 2018 року перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №90-ДК, що використовується ТОВ “Укркарбо”, відповідно до якої розмір заподіяної шкоди становив 209 629,59 грн. Натомість ОСОБА_3, отримавши вищевказані матеріали перевірки, передав ОСОБА_8, як і повідомляв раніше, матеріали аналогічної перевірки, з ідентичними реєстраційними номерами та обов'язковими реквізитами, однак зі зміненим розміром заподіяної шкоди, яка становила вже 62 484,51 грн., а також зміненою площею земельної ділянки. Таким чином, останній свідомо занизив заподіяні ТОВ “Укркарбо” збитки на 147 145,08 грн., з метою отримання неправомірної вигоди від підприємства ТОВ "Укркарбо". Одразу після цього ОСОБА_3, будучи уповноваженим на складання адміністративних протоколів за порушення вимог земельного законодавства склав та підписав на директора ТОВ “Укркарбо” 2 адміністративні протоколи, передбачені ст. ст. 53-1, 53-3 КУпАП, оригінали яких передав ОСОБА_8, після їх підписання останнім. У подальшому ОСОБА_3 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення на ТОВ “Укркарбо”, тим самим притягнувши до адміністративної відповідальності директора вказаного підприємства ОСОБА_8 та зобов'язав сплатити адміністративний штраф в розмірі 340 грн.

Отримавши вищевказані матеріали, директор ТОВ “Укркарбо” ОСОБА_8 залишив приміщення службового кабінету ОСОБА_3 Цього ж дня ОСОБА_3, діючи конспіративно, із застосуванням мобільного додатку "WhatsUp", відправив представнику ТОВ "Укркарбо" ОСОБА_6 повідомлення про необхідність зустрічі із зазначенням дати, часу та місця такої зустрічі, а саме біля металобази, неподалік Луганського зонального відділу військової служби правопорядку (вул. Богдана Ліщини, 2/1, м. Сєвєродонецьк, Луганської області). Так, близько 18 години 20 хвилин між представником ТОВ "Укркарбо" ОСОБА_6 та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_3 відбулася запланована зустріч, під час якої, ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_6, що питання з приводу зменшення розміру заподіяної ТОВ "Укркарбо" шкоди вирішено позитивно, у зв'язку із чим, останній повинен передати ОСОБА_3 неправомірну вигоду в розмірі 30 000 грн. Одразу після цього, представник ТОВ "Укркарбо" ОСОБА_6, діючи під контролем правоохоронних органів, передав ОСОБА_3 на його вимогу, а останній отримав неправомірну вигоду в розмірі 30 000 грн., після чого повідомив, що ТОВ "Укркарбо" може спокійно працювати та обов'язково сплатити штраф, який визначений винесеною ним постановою.

Після вчинення тяжкого корупційного кримінального правопорушення, тобто отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_3 сів за кермо власного автомобіля «OPEL Astra», білого кольору, д/н НОМЕР_1 та почав рух у напрямку перехрестя вул. ОСОБА_9 та вул. Заводська у м. Сєвєродонецьку. Далі правоохоронними органами були вжиті заходи спрямовані на затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчинені кримінального правопорушення. У зв’язку із цим, за допомогою двох автомобілів було зроблено спробу заблокувати рух автомобіля ОСОБА_3, однак останній розуміючи, що його протиправну діяльність викрито, оскільки багато років перед цим працював у структурі Служби безпеки України у відділі по боротьбі з корупцією, побачивши автомобілі, раптово, максимально можливо збільшив швидкість руху свого автомобіля та почав втікати, об’їжджаючи різними маневрами автомобілі, які намагались заблокувати його рух. Так, під час втечі ОСОБА_3, керуючи автомобілем «OPEL Astra», білого кольору, д/н НОМЕР_1, побачив на шляху свого руху військового прокурора Луганського гарнізону майора юстиції ОСОБА_10, який перебував у форменому одязі виконав жест рукою, наказуючи таким чином водію автомобіля зупинитися. Однак ОСОБА_3, з метою втечі, здійснив спробу наїзду на ОСОБА_10, як на працівника правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, але ОСОБА_3 це не вдалося тому, що ОСОБА_10 у останню мить відійшов з шляху руху автомобіля ОСОБА_3 У подальшому група захвату, рухаючись на броньованому автомобілі «Фольцваген» також намагалася заблокувати рух автомобіля ОСОБА_3, однак останньому вдалося уникнути блокування та звільнити шлях власного руху, здійснюючи відповідні маневри. Переслідуванням автомобіля «OPEL Astra», білого кольору, д/н НОМЕР_1 по вулицях м. Северодонецьк не представилось за можливе наздогнати ОСОБА_3, так як останній втікаючи, перевищував швидкість руху автомобіля, порушував привила дорожнього руху та піддавав загрозі життя інших водіїв та пішоходів.

Подальшими пошуковими заходами вдалося встановити місце знаходження автомобіля «OPEL Astra», білого кольору, д/н НОМЕР_1, який ОСОБА_3 залишив на тротуарі, напроти вхідних дверей двоповерхового будинку за №28 В по бульвару Дружби Народів у м. Сєвєродонецьку, Луганської області, а сам зник у невідомому напрямку. Вищевказаний транспортний засіб опечатаний печатками «Для пакетів» військової прокуратури Луганського гарнізону з метою унеможливлення до нього доступу сторонніми особами.

14.05.2018 року о 19 год. 50 хв. ОСОБА_3 було затримано.

Під час обшуку автомобіля «OPEL Astra», білого кольору, 1993 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, серійний номер (номер шасі), №W0L000052P2681777, яким користується ОСОБА_3., було виявлено та вилучено предмет неправомірної вигоди – грошові кошти в сумі 30 000 гривень, а саме 60 купюр номіналом по 500 гривень, які відповідно до протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 08.05.2018 року являють собою спеціальні імітаційні засоби, візуально схожі на грошові кошти, номіналом по 500 гривень серії ЛБ №9399658 кожна.

11.05.2018 року складене повідомлення про підозру за ч. 3 ст. 368 КК України, яке вручене ОСОБА_3 14.05.2018 року.

Під час проведення першочергових слідчих (розшукових) дій ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, однак вина останнього повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами. Таким чином ОСОБА_3, відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом, згідно санкції ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. При цьому метою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, може здійснити вищезазначені дії.

Так, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується наступним: як встановлено матеріалами досудового розслідування, ОСОБА_3 з 1997 року по 2016 рік працював у структурі Служби безпеки України, зокрема у відділу по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією, що свідчить про тісні та міцні зв'язки останнього із керівниками інших правоохоронних органів та інших органів влади. Поряд з цим, підозрюваний ОСОБА_3 на даний час продовжує займати посаду головного спеціаліста відділу контролю за додержанням земельного законодавства та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області, а тому перебуваючи на волі, підозрюваний ОСОБА_3, використовуючи своє службове становище може вчиняти тиск на заявника ОСОБА_11, та інших представників ТОВ «Укркарбо» з метою примушування надати неправдиві покази та з метою помсти, що становить окремий склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України. Окрім того, військовою прокуратурою Луганського гарнізону у формі процесуального керівництва здійснюється нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні за №42018130610000090 від 15 травня 2018 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 348 КК України. Так, досудовим розслідуванням вказаного кримінального правопорушення, встановлено, що 8 травня 2018 року о 19 год. 30 хв. відбулася зустріч між заявником по справі ОСОБА_6 та ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_3 підтвердив свої наміри з приводу отримання ним неправомірної вигоди на загальну суму 30 000 грн., які він раніше вимагав, після чого ОСОБА_6, діючи під контролем правоохоронного органу, передав ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 30 000 грн., які ОСОБА_3 отримав та поклав у власну сумку чорного кольору. Вищевказана зустріч відбувалася у м. Сєвєродонецьку по вул. Богдана Ліщіни, 2/1, біля в`їзду на металобазу. Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_3 сів за кермо власного автомобіля «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1 та почав рух у напрямку перехрестя вул. ОСОБА_9 та вул. Заводська. Після цього військовим прокурором Луганського гарнізону майором юстиції ОСОБА_10 разом із іншими співробітниками правоохоронних органів була здійснена спроба затримання ОСОБА_3 у порядку ст. 208 КПК України, безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення. Так, ОСОБА_10 вийшов з автомобіля ВАЗ 2115, яким намагався заблокувати рух автомобіля ОСОБА_3, однак ОСОБА_3 розуміючи, що його протиправну діяльність викрито, оскільки багато років працював у структурі Служби безпеки України, побачивши ОСОБА_10 у форменому одязі та інші автомобілі, почав втікати з місця події, об’їхавши відповідним маневром автомобіль ВАЗ 2115. Далі, під час втечі, ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1, знову побачив на шляху руху ОСОБА_10, який зробив йому жест рукою, наказуючи зупинити автомобіль, однак ОСОБА_3, з метою втечі, здійснив замах на вбивство ОСОБА_10, як на працівника правоохоронного органу під час виконання ним службових обов`язків, шляхом спроби наїзду на нього за допомогою автомобіля «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1, але довести свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_3 не вдалося, так як ОСОБА_10 встиг відійти з шляху руху його автомобіля. Група інших співробітників правоохоронного органу, рухаючись на броньованому автомобілі «Фольцваген» також намагалася заблокувати рух автомобіля ОСОБА_3, однак останньому вдалося, здійснюючі маневри, уникнути блокування та звільнити шлях власного руху. Переслідуванням автомобіля «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1 по вулицях м. Сєвєродонецька не надалося за можливе наздогнати ОСОБА_3, так як останній втікаючи, перевищував швидкість руху автомобіля, порушував привила дорожнього руху та піддавав загрозі життя інших водіїв та пішоходів. Все вищевикладене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що існує обґрунтований ризик того, що підозрюваний ОСОБА_3, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у вчиненні якого підозрюється.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується наступним: ОСОБА_3 як головний спеціаліст відділу контролю за додержанням земельного законодавства та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на даний час фактично продовжує обіймати вказану посаду, згідно якої наділений службовими повноваженнями та має право складення адміністративних протоколів за порушення вимог земельного законодавства України суб’єктами господарювання, має прямий вплив на підлеглих працівників та інших на учасників кримінального провадження, зокрема на представника ТОВ «Укркарбо», шляхом застосування до останніх методів залякування, фізичного та морального впливу, використовуючи своє службове становище та зв’язки із правоохоронними органами і місцевим криміналітетом, тобто може здійснити вплив на свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_6 Крім того, слід зазначити, що органом досудового розслідування проведено значний обсяг слідчих (розшукових) дій, однак на даний час не допитаними залишаються співробітники ГУ Держеокадастру у Луганській області, які безпосередньо приймали участь у проведенні перевірки з питань додержання вимог земельного законодавства ТОВ «Укркарбо», зокрема начальник відділу у Кремінському районі Держгеокадастру у Луганській області ОСОБА_12 та інженер геодезист Луганської регіональної філії Центру ДЗК ОСОБА_13, а також державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_14 За вищевикладених обставин підозрюваний ОСОБА_3 може вчиняти тиск на свідків з метою примушування останніх надати неправдиві покази та з метою помсти, в тому числі щодо заявника ОСОБА_6

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується наступним: досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_3 після вчинення тяжкого кримінального правопорушення, використовуючи автомобіль «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1, побачивши співробітників правоохоронного органу у форменому одязі, розуміючи, що його злочинна діяльність викрита, почав втікати з місця вчинення злочину наражаючи на небезпеку цивільне населення (пішоходів, інших водіїв, які рухались по бульвару Дружби Народів у м. Сєвєродонецьку). Переслідуванням автомобіля «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1 по вулицях м. Сєвєродонецьк не надалося за можливе наздогнати ОСОБА_3 Подальшими пошуковими заходами встановити його місце перебування не представилось за можливе, оскільки ОСОБА_3 з 1997 року по 2016 рік працював у структурі Служби безпеки України зокрема у відділу по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією та обізнаний про діяльність та методи правоохоронних органів, спрямовану на викриття корупційних злочинів, з метою переховування, свій мобільний телефон, яким постійно користувався, вимкнув, що позбавило можливості встановити його місце перебування за базовими станціями. У зв’язку з цим ОСОБА_3, 11 травня 2018 року, оголошено у розшук, здійснення якого доручено оперативним співробітникам Сєвєродонецького ВП ГУ НП в Луганській області. У подальшому, 09 травня 2018 року ОСОБА_3 невстановленим слідством способом прибув до свого знайомого ОСОБА_15, який проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4 де переховувався від органів досудового розслідування, заходів щодо з’явлення за місцем роботи та проживання, а також до органу досудового розслідування не вживав до 19 год. 50 хв. 14 травня 2018 року до моменту його затримання правоохоронними органами. Таким чином, підозрюваний ОСОБА_3 після вчинення кримінального правопорушення, переховувався від органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Окрім вказаного, на даний час на території Донецької та Луганської областей продовжується збройний конфлікт між Збройними Силами України та незаконними військовими формуваннями, які тимчасово окупували частину території Донецької та Луганської областей, яка є непідконтрольною правоохоронним та іншим органам влади України, а відтак, перебуваючи на волі, з метою ухилення від слідства та суду, ОСОБА_3 зможе виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей або перетнути кордон з іншою іноземною державою. У зв’язку з цим, у правоохоронних органів України не буде можливості затримати ОСОБА_3 та як наслідок, притягнути останнього до кримінальної відповідальності.

Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, існують обґрунтовані ризики, що останній може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого корупційного злочину.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім цього, у рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 відповідає суспільному інтересу.

Крім того, гарантії того, що підозрюваний не вчинить інше кримінальне правопорушення, відсутні. Так, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов’язків, попередження та своєчасне припинення вчинення ОСОБА_3 незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України. У виняткових випадках застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин, є співробітником ГУ Держгеокадастру в Луганській області, з метою забезпечення виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків, беручи до уваги, що вчинене останнім кримінальне правопорушення створило в очах громадян негативне враження безладдя, безкарності та хабарництва у системі органів державної влади, а також факт втечі ОСОБА_3 з місця події, створення низки аварійних ситуацій на проїжджій частині та тротуарах, наявності ризику нанесення тілесних ушкоджень як цивільному населенню так і співробітникам правоохоронних органів, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно політичну ситуацію у державі слід ОСОБА_3 визначити заставу у розмірі, що перевищує 80 та є не меншою ніж 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому визначити необхідність виконання ним наступних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, не відлучатися із м. Сєвєродонецька Луганської області без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами, з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон .

Все вищезазначене дає органу досудового розслідування достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_3 при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, у подальшому може переховуватись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків по кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, я якому підозрюється.

Прокурор вважає, що стосовно ОСОБА_3 на даний час неможливо застосувати більш м’які запобіжні заходи ніж тримання під вартою (наприклад домашній арешт або особисте зобов’язання) тому, що останній вживав заходів щодо переховування від органу досудового розслідування, загрожуючи життю та здоров’ю цивільного населення та працівників правоохоронних, втік з місця події, після отримання неправомірної вигоди.

В судовому засіданні прокурори подані клопотання підтримали, просили його задовольнити, вважали, що підозра є обґрунтованою, наявні ризики, що дають підставу для застосування саме вказаного запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_3 та його захисники, не заперечуючи на даному етапі обгрунтованості підозри, проти клопотання заперечували посилаючись на те, що підстав для обрання, зазначеного в клопотанні запобіжного заходу не має, оскільки прокурором не доведено наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а відтак просили суд обрати ОСОБА_3 більш м’який запобіжний захід, не пов’язаний з триманням під вартою.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали надані з клопотанням, слідчий суддя приходить до наступного:

Зі змісту ст. 177 КПК України слідує, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зокрема спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті – зазначено в частині 2 ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог, передбачених в ст. 178 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 цього кодексу, повинен оцінити в сукупності й всі обставини перелічені цією статтею.

Виходячи зі змісту ст. 183 КПК України – тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею ст. 177 цього Кодексу. Частина 2 цієї статті наголошує на тому, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований зокрема, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Встановлено, що ГУ НП в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №42018130610000090 від 05.05.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про що до ЄРДР внесено відповідну інформацію.

11.05.2018 року заступником війського прокурора Луганського гарнизону капітаном юстиції ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України ОСОБА_3, яке вручене останньому 14.05.2018 року.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а відповідно до ст.18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Відповідно до практики ЄСПЛ, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу», повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і ОСОБА_4 проти Сполученого Королівства»), що має місце в даному випадку.

Про обґрунтованість підозри свідчать додані до клопотання та досліджені слідчим суддею, під час розгляду клопотання наступні докази:

- копія заяви ОСОБА_6 про вчинення злочину від 05.05.2018 року;

- копії протоколу допиту свідка ОСОБА_6 від 05.05.2018 року та від 09.05.2018 року, якими підтверджується факт вимагання ОСОБА_3 неправомірної вигоди у представників ТОВ «Укркарбо» та отримання 08.05.2018 року від ОСОБА_6 30 000 грн., а саме 08.05.2018 року ОСОБА_3, під час зустрічі зі свідком, підтвердив свої наміри з приводу отримання ним неправомірної вигоди на загальну суму 30 000 грн., які він раніше вимагав, після чого ОСОБА_6 діючи під контролем правоохоронного органу, передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 30 000 грн., які ОСОБА_3 отримав та поклав у власну барсетку чорного кольору та запевнив ОСОБА_6, що після отримання вигоди, ТОВ «Укркарбо» не буде мати проблем із використанням земель та будь-якого кримінального провадження, з приводу виявлених ОСОБА_3 під час проведення перевірки порушень, розслідуватися не буде.

- копія протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 08.05.2018 року свідчить про те, що 08.05.2018 року, в присутності понятих, були оглянуті виготовлені спеціальні імітаційні засоби, візуально схожі на грошові кошти номіналом по 500 грн. серії ЛБ №9399658 кожна. Зазначені кошти являють собою 60 купюр номіналом по 500 грн. на загальну сумму 30 000 грн. З однієї з купюр номіналом 500 грн. за допомогою принтера зроблена фотокопія на 1 аркуші, який є додатком до цього протоколу. Зазначені імітаційні засоби помічені за допомогою спеціального хімічного препарату «ПРОМІНЬ-1». За результатами помітки, при освітленні купюр за допомогою ліхтарика ультрафіолетового свічення чорного кольору та ламп ультафіолетового свічення вони дають освітлення яскраво-зеленим кольором. Після чого зазначені помічені грошові кошти у паперовому конверті передані ОСОБА_6 для використання при проведенні контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту.

- копія протоколу обшуку від 08.05.2018 року підтверджує факт виявлення та вилучення в службовому кабінеті ОСОБА_3 за №217 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області, документів щодо об'єкту, земельної ділянки стосовно ТОВ «Укркарбо».

- копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14.05.2018 року вказує на те, що ОСОБА_3 був затриманий 14.05.2018 року о 19 год. 50 хв. в приміщенні житлового будинку за адресою: с. Воєводівка, вул. Центральна, 99. В ході проведення особистого обшуку у ОСОБА_3 вилучений в тому числі і флешнакопичував.

- копією протоколу обшуку від 11.05.2018 року підтверджується факт виявлення та вилучення за місцем мешкання ОСОБА_3, за адресою: м. Сєвєродонецьк, квартал МЖК «Мрія», 7\18-а, двох чоловічих сумок, заяви, квитанції та попередження про сплату боргу за комунальні послуги, страхового полісу на автомобіль, металевих ключів, металевого сейфу та двох номерних знаків від авто.

- копія протоколу обшуку від 15.05.2018 року підтверджує факт виявлення та вилучення в автомобілі «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1, між сидіннями, предметів зовні схожих на грошові кошти у кількості 60 штук, які складені в одну стопку та перев’язані гумовою стрічкою. Подальшим оглядом вказаних коштів встановлено, що вони являють собою купюри номіналом 500 грн. серії ЛБ №9399658 кожна, в кількості 60 штук на загальну суму 30 000 грн. Зазначені кошти розкладені та просвічені за допомогою ультрафіолетової лампи, за результатами чого встановлено нашарування сторонньої речовини, яка дає свічення яскраво зеленим кольором. Крім того, на чохлі рульового колеса та дверній ручці водійських дверцят транспортного засобу, виявлені нашарування сторонньої речовини, яка теж світиться яскраво зеленим кольором. В багажному відділенні автомобіля виявлені та вилучені документи щодо ТОВ «Укркарбо».

- копією постанови про оголошення розшуку від 11.05.2018 року підтверджується факт оголошення ОСОБА_3 в розшук.

- наказом в.о. начальника ГУ Держгеокадастру в Луганській області від 13.10.2017 року за №224-к підтверджується те, що ОСОБА_3 з 17.10.2017 року призначений на посаду головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю з додержання земельного законодавства та оперативного реагування Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Луганській області.

- копією протокола допиту свідка ОСОБА_15 від 15.05.2018 року підтверджується те, що 09.05.2018 року до нього з проханням пожити деякий час в його будинку та користуватися мобільним телефоном свідка, звернувся ОСОБА_3, свідок погодився, а 14.05.2018 року до нього додому прийшли працівники поліції та затримали ОСОБА_3

- копіями пртоколів допитів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 - працівників ГУ Держгеокадастру в Луганській області, підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно працював в цьому управлінні та користувався автомобілем «Опель Астра», білого кольору, д/н НОМЕР_1,

- копією протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 09.05.2018 року підтверджується те, що свідок є військовим прокурором, так 08.05.2018 року було сплановано проведення операції по затриманню головного спеціаліста відділу контролю за додержанням земельного законодавства та охорони земель ГУ Держгеокадастру в Луганській області ОСОБА_3 Під час зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_6, за допомогою спеціальних пристроїв та моніторів, прокурор особисто чув та бачив як відбувалась розмова між вказаними особами. ОСОБА_3 підтвердив свої наміри з приводу отримання ним неправомірної вигоди на загальну суму 30 000 грн., які він раніше вимагав, після чого ОСОБА_6 діючи під контролем правоохоронного органу, передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 30 000 грн., які ОСОБА_3 отримав та поклав у власну барсетку чорного кольору та запевнив ОСОБА_6, що після отримання вигоди ТОВ «Укркарбо» не буде мати проблем із використанням земель та будь-якого кримінального провадження, з приводу виявлених ОСОБА_3В під час проведення перевірки порушень, розслідуватися не буде.

Під час розгляду питання про обґрунтованість підозри слідчим суддею враховується практика Європейського суду з прав людини викладена у справі Мюррей проти Сполученого Королівства, відповідно до якого факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України - термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства».

Як вбачається з самого клопотання та наданих стороною обвинувачення матеріалів, що його обґрунтовують, зазначені обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься в самому клопотанні прокурора. Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя лише визначає, що причетність ОСОБА_3 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановлено.

Розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді його тримання під вартою, слідчий суддя враховує, що таке рішення обмежує його права і свободи та має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті) що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, свідчать: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; характер та суспільна небезпека вчиненого кримінального правопорушення – одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду дій з використанням службового становища, поєднаного з вимаганням неправомірної вигоди; намагання підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування.

Доводи прокурора про те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити те, у якому підозрюється, а також незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, не знайшли свого підтвердження під час розгляду клопотання.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, яке карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна та яке згідно статті 12 цього кодексу класифікується як тяжкий злочин.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Таким чином, на думку слідчого судді навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину в даному випадку не може бути єдиним виправданням обрання вказаного запобіжного заходу, а тому при вирішенні вказаного клопотання, крім наявності ризику, передбаченого п. 1ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих матеріалів, оцінив в сукупності всі обставини, в тому числі і: вік та стан здоров’я підозрюваного, його репутацію, майновий стан, відсутність судимостей, відсутність у нього утриманців.

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, приходжу до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах клопотання відсутні. Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому слідчий суддя погоджується з думкою прокурора щодо необхідності застосування зазначеного в клопотанні запобіжного заходу, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_3 на свободу.

Доводи захисників щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.

Таким чином, клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

В той же час, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину – від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 4 ст. 182 КПК України зазначає, що розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частина 7 ст. 182 КПК України вказує на те, що у випадках, передбачених частинами 3-4 ст. 183 цього кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зі змісту статті 202 ч. 4, 5 КПК України слідує, що підозрюваний звільняється з-під варти негайно, але не більше протягом одного робочого дня після внесення застави, визначеної в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при відсутності іншого судового рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою; після отримання та перевірки документа, підтверджуючого факт внесення застави – та уповноважена службова особа місця ув`язнення повинна повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з-під варти у зв’язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Частина 3 статті 182 КПК України зазначає, у разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною роз’яснення здійснюється уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.

Таким чином, відповідно до вище перелічених статей, вважаю за необхідне при винесенні ухвали щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, визначити розмір застави, а саме 105 720 грн. (1762*60), тобто 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яку він має право у будь – який момент внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, після чого він може бути звільнений з-під варти та на нього можуть бути покладені обов’язки, перелічені в ст. 194 КПК України і буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Але у випадку невиконання вище перелічених обов’язків, застава може бути звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Керуючись вимогами ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 184, 197, 198 КПК України та ст. 29 Конституції України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання заступника військового прокурора Луганського гарнізону ОСОБА_1, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 в кримінальному провадженні за №42018130610000090 від 05.05.2017 року - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 В’ячеславовича, ІНФОРМАЦІЯ_5, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 14.05.2018 року по 12.07.2018 року включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надати учасникам процесу та направити до відповідного ІТТ та слідчого ізолятора для виконання.

Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України встановити ОСОБА_3 заставу - 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить – 105 720 гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ України, одержувач – ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ – 26297948, банк одержувача – Держказначейська служба України м. Київ, МФО – 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду – 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув’язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_3 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення з під варти у зв’язку з внесенням застави він буде вважатись таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного наступні обов’язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний проживає, перебуває чи зареєстрований, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

2) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

3) утримуватися від спілкування зі свідками в цьому кримінальному провадженні.

В разі внесення застави, вище перелічені обов’язки, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Підозрюваному роз’яснюється положення п. п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

На дану ухвалу у п’ятиденний строк може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області.

Слідчий суддя О.П. Дьоміна