Рішення № 74043935, 15.05.2018, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/716/18

Провадження № 2/576/315/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.18 м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Колодяжного А.О.,

за участі секретаря - Терені Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань суду в м. Глухів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в.

16 квітня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк» або позивач) звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 29 жовтня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 (далі - відповідач) було укладено кредитний договір, за яким відповідач отримала кредит в сумі 2500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Крім того, посилається на те, що цим договором було передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків та інших витрат. Оскільки станом на 02 квітня 2018 у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 82151 грн. 09 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 39984,50 грн.; заборгованість по відсотках за користування кредитом – 14058,65 грн.; заборгованість за пенею – 23719,79 грн.; штраф (фіксована частина) – 500 грн.; штраф (процентна складова) – 3888,15 грн., то позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитним договором та 1762,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

17 квітня 2018 р. суд відкрив провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження, без призначення судового засідання (а.с.38-39).

17 квітня 2018 р. на зареєстровану адресу відповідачки була направлена ухвала про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов (а.с.40).

26 квітня 2018 р. відповідачка отримала цю ухвалу, проте відзиву на позов в установлений судом строк не подала. Також вона не подавала клопотань про призначення судового засідання або ж розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.41).

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 29 жовтня 2013 року між сторонами укладено кредитний договір, шляхом оформлення й підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. (а.с.8).

Згідно статей 526, 530 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

З розрахунку позивача вбачається, що після укладення договору, відповідачка користувалась кредитними коштами, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 39984,50 грн. (а.с.5-7). Отже вказану заборгованість по тілу кредиту слід стягнути з відповідачки. Інших доказів на противагу цьому розрахунку не надано.

Водночас суд вважає необґрунтованими вимоги позивача щодо розміру процентів та штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідачки, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Як на підставу вимог щодо розміру процентів та штрафних санкцій, позивач послався на порушення відповідачем умов кредитного договору, який складається з анкети-заяви, умов і правил надання банківських послуг, тарифів банку, викладених на веб-сайті позивача.

Натомість зазначені умови не містять підпису відповідачки. При цьому суду позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов’язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту.

Отже, оскільки зазначені позивачем умови і правила та тарифи не були підписані позичальником й оригінали цих документів кредитором відповідачеві також передані не були, суд не може вважати їх складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Саме така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України по аналогічній справі щодо стягнення заборгованості за кредитом, викладена у постанові від 22.03.2017 по справі № 6-2320цс16.

За таких обставин вимоги позивача, про стягнення з відповідача пені та штрафів, слід визнати безпідставними, оскільки сама анкета-заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг таких умов не містить, а інших угод з цього приводу між сторонами, як зазначалося вище, укладено не було.

Наявність у відповідача обов’язку щодо сплати процентів передбачена ч. 1 ст. 1054 ЦК України. Проте, враховуючи зазначені обставини, їх розмір, у даному випадку має обраховуватися, виходячи з положень ч. 1 ст. 1048, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за якими якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Отже розмір процентів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, виходячи із суми поточної заборгованості в розмірі 39984,50 грн., облікової ставки НБУ та кількості днів прострочення за спірний період становить 2497,66 грн., що розраховується наступним чином:

з 03.11.2017 по 14.12.2017 (ставка НБУ 13,5% кількість днів 42) 621,13 грн.

з 15.12.2017 по 25.01.2018 (ставка НБУ 14,5% кількість днів 42) 667,14 грн.

з 26.01.2018 по 01.03.2018 (ставка НБУ 16% кількість днів 35) 613,46 грн.

з 02.03.2018 по 02.04.2018 (ставка НБУ 17% кількість днів 32) 595,93 грн.

Відтак з відповідача підлягає стягненню на користь позивача борг станом на 02.04.2018 р. в сумі 42482,16 грн., з яких 39984,50 грн. заборгованість по тілу кредиту та 2497,66 грн. - по процентам.

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково на 51,7%, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог судовий збір в сумі 910,95 грн..

На підставі викладеного та відповідно до ст.ст. 3, 509, 526, 527, 530, 651, 654, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 2, 19, 141, 263, 265, 274-279 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, буд. 39, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 42482 (сорок дві тисячі чотириста вісімдесят дві гривні) грн. 16 коп. заборгованості за кредитним договором б/н від 29.10.2013 р..

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (вул. Пушкіна, буд. 39, м. Глухів, Сумська область, 41400, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) судовий збір в сумі 910 грн. 95 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності діючою редакцією ЦПК України.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О. Колодяжний