Рішення № 74043549, 14.05.2018, Великописарівський районний суд Сумської області

Справа № 575/101/18

Провадження № 2/575/55/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 р. смт. Велика Писарівка

ОСОБА_1 районний суд Сумської області у складі:

головуючого – судді Савєльєвої А.І.

за участю секретаря – Доценко Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.В.Писарівка справу за цивільним позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Ліквідаційна комісія при УМВС України в Сумській області, про стягнення витрат, пов’язаних з утриманням,

ВСТАНОВИВ:

Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ України та Національної поліції України з 30.08.2010 по 09.07.2015. 01 вересня 2010 року між відповідачем, ХНУВС та УМВС України в Сумській області укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, відповідно до п.п. 2.3.6, 3.2, 4.4 якого в разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених в п.3 договору, відповідач зобов’язаний відшкодувати фактичні витрати, пов’язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком; підставою такого відшкодування є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внеутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання; у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, їх стягнення здійснюється у судовому порядку. У зв’язку з тим, що відповідач звільнився з органів внутрішніх справ до закінчення трирічного терміну перебування на службі, про що повідомлено позивача листом ГУНП в Сумській області від 29.06.2016, позивач просить позов задовольнити.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, була надана відповідь на відзив, де зазначається, що належним позивачем у справах щодо відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням у вищих навчальних закладах, є виключно вищі навчальні заклади, оскільки п.1.1 Положення про вищі навчальні заклади МВС України, затвердженого наказом МВС України від 14.02.2008 №62, вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС України, засновані і діють згідно із законодавством України; кошти на навчання виділяються із державного бюджету України і перераховуються вищим навчальним закладам, які є розпорядниками коштів другого рівня та витрачають кошти на підготовку фахівців для підрозділів МВС України; кошти, які відшкодовуються особами, використовуються вищими навчальними закладами відповідно до кошторису, що затверджує МВС. Отже, розпорядниками вказаних бюджетних коштів є КМУ, МВС України та вищі навчальні заклади МВС України. У зв’язку із наведеним просить позов задовольнити.

Відповідач подав відзив із запереченнями проти позову, в якому зазначає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до частини 7 ст.18 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 витрати, пов’язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відшкодовуються Міністерству внутрішніх справ України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з норм постанови КМУ від 01.03.2007 №313 «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ», постанови КМУ від 12.07.2006 №964 «Про затвердження порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов’язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», Статуту Харківського національного університету внутрішніх справ та Положення про вищі навчальні заклади МВС, витрати, пов’язані з утриманням курсанта у вищому навчальному акладі в разі, якщо ця особа протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу МВС України звільнена за власним бажанням, мають відшкодовуватись не на користь навчального закладу, а на користь ГУ МВС України в Сумській області, яке було замовником та відповідно платником коштів за навчання, тобто навчальний заклад є неналежним позивачем. Крім того, позивач не надав доказів звернення до відповідача з вимогою відшкодування витрат та відмови від цього відповідача, а також доказів повідомлення відповідача про фактичні щорічні витрати на його навчання. Свою позицію відповідач підтримав також у судовому засіданні. Крім того, просить суд застосувати позовну давність.

Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, де повністю підтримує позицію представника позивача, також надав письмове пояснення щодо позову, в якому вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши відповідача, всебічно і повно проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що Наказом ректора Харківського національного університету внутрішніх справ ОСОБА_3 від 10.08.2010 за № 403 о/с ОСОБА_2 прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом 1 курсу до навчально-наукового інституту підготовки фахівців міліції громадської безпеки Харківського національного університету внутрішніх справ за спеціальністю 6.030402 «правознавство» з 30 серпня 2010 року, присвоївши спеціальне звання «рядовий міліції» (а.с.4).

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про міліцію" на курсантів, слухачів, ад'юнктів, інших атестованих працівників, у тому числі й викладацького складу навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України, поширюються права і обов'язки, гарантії правового і соціального захисту та відповідальність працівників міліції.

Пунктом 6.8 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 року № 62 «Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС» передбачено, що початком проходження служби в органах внутрішніх справ уважається дата, зазначена в наказі про зарахування на навчання до вищого навчального закладу.

Вимогами абз. 4 ст. 18 Закону України "Про міліцію" визначено, що підготовка фахівців у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ України за державним замовленням здійснюється на підставі договору про навчання, який укладається між навчальним закладом, головним управлінням, управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві або Севастополі чи на транспорті та особою, яка навчається. Типову форму договору затверджує Міністерство внутрішніх справ України за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

01.09.2010, на виконання вимог Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-XIІ та наказу МВС від 14.05.2007 № 150 «Про затвердження Типового договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України», між Харківським національним університетом внутрішніх справ, Головним управлінням МВС України в Сумській області та рядовим міліції ОСОБА_2 укладено тристоронній договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України (а.с.9-10).

Наказом ХНУВС від 30.08.2011 № 443 ОСОБА_2 переведено на другий навчальний курс з 01.09.2011, загальна сума витрат на утримання ОСОБА_2 за 2010/2011 навчальний рік становить 13 119, 43 грн. (а.с.5); Наказом ХНУВС від 28.08.2012 № 414 ОСОБА_2 переведено на третій навчальний курс з 01.09.2012, загальна сума витрат на утримання ОСОБА_2 за 2011/2012 навчальний рік становить 14 773, 72 грн. (а.с.6); Наказом ХНУВС від 26.08.2013 № 379 ОСОБА_2 переведено на четвертий навчальний курс з 26.08.2013, загальна сума витрат на утримання ОСОБА_2 за 2012/2013 навчальний рік становить 11 342, 43 грн. (а.с.7).

Наказом ХНУВС від 28.02.2014 № 34 о/с випускника четвертого курсу лейтенанта міліції ОСОБА_2 відраховано зі складу курсантів з 28.02.2014 та відкомандировано до УМВС України в Сумській області для подальшого проходження служби, сума витрат, пов’язаних з утриманням, складає 41 366, 93 грн. (а.с.8).

Сума витрат, пов’язаних з утриманням ОСОБА_2 у вищому навчальному закладі, підтверджується також наданими довідками та розрахунками (а.с.11-17).

Згідно з ч.1 ст. 509, ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Наказом ГУНП в Сумській області від 09.07.2015 № 231 о/с ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням (а.с.19).

Відповідно до ч. 7 статті 18 Закону України "Про міліцію" (чинний на момент укладення договору та звільнення зі служби) курсанти вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ України у разі дострокового розірвання договору через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість чи в разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ після закінчення вищого навчального закладу, а також особи начальницького складу органів внутрішніх справ, які звільняються із служби протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України за власним бажанням, через службову невідповідність або за порушення дисципліни, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.3 п.1, п. 2 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2007 року №313 (чинний на час звільнення), особи, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС, відшкодовують витрати, пов’язані з їх утриманням у таких закладах, у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу, зокрема, за власним бажанням; відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлює МВС України разом з Міністерством фінансів України.

Згідно з довідками-розрахунками витрат, пов'язаних з утриманням курсанта, складеними відповідно до Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у ХНУВС, в сумі 41 366, 93 грн.

Пунктом 2.3.5 Договору передбачено, що після закінчення навчання відповідач зобов’язаний прибути до місця призначення в термін, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов’язків за посадою, на яку призначений замовником, і відпрацювати не менше трьох років.

Відповідно до умов укладеного Договору (п. 2.3.6) відповідач зобов'язаний у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі з підстав, передбачених у п.3 договору, відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженим розрахунком.

Відповідно до п. 3.2 договору підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є відмова від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відшкодування, згідно п.4.1 Договору, здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно з п. 4.4 Договору у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 2.2.5 Договору передбачено, що орган,у якому проходив службу відповідач, зобов’язаний інформувати ХНУВС про звільнення відповідача зі служби протягом трьох років після закінчення навчання із заначенням підстав звільнення.

Листом ГУНП в Сумській області від 29.06.2016 №1735/117/12/5/02-2016, який отримано позивачем 30.06.2016, повідомлено ХНУВС про звільнення відповідача зі служби в органах внутрішніх справ (а.с.18,19).

Оскільки відповідача звільнено зі служби протягом трьох років після закінчення навчання за власним бажанням, що підпадає під п. п. 3.2 п. 3 Договору, виходячи з формулювання причин звільнення, він повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у позивача.

Проте зазначені витрати на час розгляду справи відповідачем не відшкодовано добровільно.

Відповідно до п. 6 Порядку N 313 у разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

Щодо застосування позовної давності, заявленої відповідачем у справі, суд доходить висновку про відсутність підстав для її застосування, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи (а.с.18,19) вбачається, що позивач дізнався про звільнення відповідача за власним бажанням зі служби протягом трьох років після закінчення навчання 30.06.2016, а з позовом позивач звернувся 25.01.2018, тобто в межах трьохрічного строку позовної давності.

Що стосується заперечень відповідача щодо відшкодування коштів на користь навчального закладу, сд враховує наступне.

Відповідно до п.1.1 Положення про вищі навчальні заклади МВС України, затвердженого наказом МВС України від 14.02.2008 №62, вищі навчальні заклади МВС України є державними навчальними закладами, які підпорядковані МВС України, засновані і діють згідно із законодавством України. Кошти на навчання виділяються із державного бюджету України і перераховуються вищим навчальним закладам, які є розпорядниками коштів другого рівня та витрачають кошти на підготовку фахівців для підрозділів МВС України. Кошти, які відшкодовуються особами, відповідно до п.3 Наказу від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов’язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» перераховуються на рахунок ХНУВС у Державній казначейській службі в м.Київ та згідно п.9.9 Положення про вищі навчальні заклади МВС, затвердженого Наказом МВС України від14.02.2008 № 62, використовуються вищим навчальним закладом відповідно до кошторису, що затверджує МВС. Отже, розпорядниками вказаних бюджетних коштів є КМУ, МВС України та вищі навчальні заклади МВС України. МВС України у своїх листах від 13.08.2009 за № 1216/1556 та від 21.01.2009 за № 1216-105 роз’яснило, що належним позивачем в даній категорії справ є вищий навчальний заклад системи МВС України.

Відповідачем не наведено обставин, за наявності яких він звільняється від необхідності відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, а тому немає підстав для відмови в позові ХНУВС.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.141 ЦПК України.

керуючись ст.ст. 525, 526, 610, 611 ЦК України, Законом України "Про міліцію",

ст.ст. 12,13,42,48,76,258,259,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Цивільний позов Харківського національного університету внутрішніх справ - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ, місцезнаходження: пр-т Льва Ландау, 27 м.Харків, код ЄДРПОУ 08571096, витрати, пов’язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 41 366 гривень 93 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь Харківського національного університету внутрішніх справ, місцезнаходження: пр-т Льва Ландау, 27 м.Харків, код ЄДРПОУ 08571096, в рахунок повернення сплаченого судового збору 1 600 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, на користь держави судовий збір у розмірі 162 гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п.п.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне судове рішення складене та підписане 15 травня 2018 року.

Суддя А.І.Савєльєва