Рішення № 74041389, 14.05.2018, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 14.05.2018

Справа № 501/2467/17

2-а/501/4/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2018 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Тимко М.Л.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ (Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) №25 від 05.07.2012 року про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства; визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №18 від 16.06.2017 року про відмову у призначення ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства; зобов’язати Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_3 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з дня звернення за пенсією, а саме з 30.05.2012 року; стягнути на користь ОСОБА_3 судові витрати. Разом з позовною заявою позивачем було надано клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними (а.с.2-9).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є матір’ю ОСОБА_4, інваліда з дитинства першої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 027739 від 13.09.1997 року та висновком про умови та характер праці, нею були виконані всі умови для призначення пенсії як матері інваліда з дитинства, а саме перша заява про призначення пенсії від 30.05.2012 року була подана у віці 50-ти років, вона має достатній трудовий стаж, не менше 15 років, а також нею були надані всі необхідні документи, в тому числі і довідка до акта огляду МСЕК № 027739 від 13.09.1997 року, яка підтверджує інвалідність сина, що настала у віці 7 років, тобто до настання ним вісімнадцятирічного віку. Проте відповідачем були винесенні рішення про відмову в призначенні пенсії від 30.05.2012 року та від 16.06.2017 року, з якими позивач не згодна, вважає їх незаконними та такими, що порушують її законні права та інтереси, у зв’язку з чим позивач була вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

04.01.2018 року до канцелярії суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі, у зв’язку з тим, що згідно наданих позивачем документів було встановлено, що син позивача вперше був визнаний інвалідом з дитинства тільки 30.05.1997 року, після перенесеного в грудні 1996 року, у віці 7 років, захворювання, а тому він не може вважатися інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку та відповідно позивач не відноситься до категорії осіб, які виховали дитину – інваліда до шестирічного віку. Крім цього, відповідач вказує, що позивач наполягає на призначенні пенсії з 30.05.2012 року, проте згідно паспортних даних позивачеві виповнилося 50 років тільки 23.06.2012 року. Щодо стягнення судових витрат, відповідач, посилаючись на Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зазначає, що цим законом не передбачені кошти на судові витрати (а.с.34-36).

22.01.2018 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання просить позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що законодавством відокремлено два поняття: дитина-інвалід та інвалід з дитинства. В даному випадку син позивача є інвалідом з дитинства. Зазначає, що визнання сина позивача інвалідом з дитинства підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 027739 від 13.09.1997 року та висновком про умови та характер праці, а подання додатково висновку про те, що він мав показання для визнання його інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку законом не передбачено. Також представником позивача зазначається, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, отже позивач вперше звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії 30.05.2012 року, тобто менше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. З приводу твердження відповідача про неотримання позивачем копії рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 05.07.2012 року № 25, то представником позивача вказується, що позивач у встановлені законом строки та взагалі не отримувала будь-якої відповіді від відповідача, а дізналася про існування такого рішення тільки 08.06.2017 року. З приводу судових витрат, представник позивача зазначає, що жодним діючим законом не передбачено звільнення відповідача від оплати судового збору, а також відшкодування судових витрат (а.с.41-43).

До суду також надійшло від представника відповідача заперечення на відповідь на відзив від 05.02.18 №1753/09, в якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі, посилаючись на позицію, викладену в відзиві на позовну заяву. Крім цього, представником відповідача наголошується, що позивач теоретично має право на призначення пенсії з 23.06.2012 (з моменту виповнення 50 років), а не з 30.05.2012, як зазначено в адміністративному позові (а.с.47-49).

13.03.2018 року представником позивача була подана заява про зміну предмета позову, в якій остання просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ (Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) № 25 від 05.07.2012 року про відмову у призначення ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства; визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 18 від 16.06.2017 року про відмову у призначення ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства; зобов’язати Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_3 пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з 24.06.2012 року; стягнути на за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 1280 грн. 00 коп. (а.с.52-54).

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні в задоволенні позову просила відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.ч.1, 3 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є матір’ю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда з дитинства першої групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 027739 від 13.09.1997 року та висновком про умови та характер праці (а.с.15).

Відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24.09.2007 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4, був визнаний недієздатним, а позивач була призначена його опікуном (а.с.16).

Досягнувши 50-ти річного віку, маючи достатній трудовий стаж, не менше 15 років, надавши всі необхідні документи, в тому числі і довідку до акта огляду МСЕК №027739 від 13.09.1997 року, яка підтверджує інвалідність сина позивача, 30.05.2012 року позивачем була подана заява про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, проте офіційної відповіді від відповідача позивач не отримувала, що не заперечується відповідачем.

Звернувшись 08.06.2017 року до відповідача із другою заявою про призначення пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, позивач отримала від відповідача копію винесеного щодо першої заяви від 30.05.2012 року рішення № 25 від 05.07.2012 року про відмову в призначенні пенсії, в якому працівником відповідача було зроблена примітка від 08.06.2017 року, що оригінал рішення знаходиться в пенсійній справі Чорноморського управління Пенсійного фонду України Одеської області (а.с.17).

Щодо другої заяви позивача від 08.06.2017 року відповідачем було винесене рішення № 18 від 16.06.2017 року про відмову в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства (а.с.18).

Причиною відмови в призначення пенсії позивачу в обох рішеннях було те, що згідно довідки Іллічівської басейнової лікарні на водному транспорті №156/08 від 21.06.2012 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, вперше було оформлено медичний висновок як дитині інваліду з дитинства 30.05.1997 року, на момент оформлення інвалідності дитині було 7 років.

Розділом XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (абз.4 п.3) (в редакції, що була чинною на час звернення з заявою про призначення пенсії від 30.05.2012 року) встановлено, що жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

Відповідно до п.25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин щодо заяви від 30.05.2012 року) визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Згідно з розділом XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (абз. 4 п. 3) (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин щодо заяви про призначення пенсії від 08.06.2017 року) жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років.

П.2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року (в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин щодо заяви від 08.06.2017 року) встановлено, що визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров’я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Отже, чинним законодавством розмежовано поняття інваліда з дитинства та дитини-інваліда. При цьому, в разі, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства до досягнення вісімнадцятирічного віку. Отже, необхідність подання висновку лікарсько-консультаційної комісії передбачено для тих інвалідів з дитинства, які визнані такими після досягнення вісімнадцятирічного віку.

В даному випадку син позивача був визнаний інвалідом з дитинства до досягнення вісімнадцятирічного віку, а саме у віці 7 років. За вказаних обставин, відмова відповідача у призначенні пенсії з мотивів ненадання висновку лікарсько-консультаційної комісії є необґрунтованою.

Аналізуючи вказані норми закону, враховуючи, що позивачем разом з заявами про призначення пенсії було надано висновок яким підтверджується, що інвалідність її сина настала до виповнення вісімнадцятирічного віку, та з урахуванням подання позивачем всіх інших документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, в тому числі при наявності достатнього страхового стажу позивача для призначення пенсії, суд приходить до висновку, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ (Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) № 25 від 05.07.2012 року та рішення Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області № 18 від 16.06.2017 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, прийнято в порушення вимог норм чинного законодавства, а тому такі рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Суд вважає, що відповідач повинен був призначити позивачу пенсію як матері інваліда з дитинства.

При цьому, заперечення відповідача, що син позивача вперше був визнаний інвалідом з дитинства тільки 30.05.1997, тобто у віці 7 року, через що він не може вважатися інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку та відповідно позивач не відноситься до категорії осіб, які виховали дитину-інваліда до шестирічного віку, не підтверджується жодними належними доказами та не знаходить свого підтвердження в чинному законодавстві.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду жодних доказів правомірності оспорюваних рішень.

З приводу питання стягнення судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1, 2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, розмір якого, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням зазначених норм, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати мають бути стягнуті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Іллічівськ (нині Чорноморське об’єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області) №25 від 05.07.2012 року про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області №18 від 16.06.2017 року про відмову у призначенні ОСОБА_3 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства.

Зобов'язати Чорноморське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити та виплатити ОСОБА_3 (паспорт серії КМ №190784; ІПН НОМЕР_1) пенсію за віком як матері інваліда з дитинства, починаючи з 24.06.2012 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чорноморського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області на користь ОСОБА_3 (паспорт серії КМ № 190784; ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1280,00 (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя