Постанова № 74040869, 16.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/2608/15-ц 16.05.2018

Провадження №22-ц/784/642/18

Справа 488/2608/15-ц Головуючий першої інстанції: Селіщева Л.І.

Провадження № 22-ц/784/642/18 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія: 05

Постанова

Іменем України

16 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючий: Колосовський С.Ю.,

судді: Ямкова О.О., Локтіонова О.В.,

секретар судового засідання: Горенко Ю.В.

за участі: позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2018 року

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно

за зустрічним позовом ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_2 пред’явив позов до ОСОБА_4 про поділ майна набутого ними в зареєстрованому шлюбі шляхом визнання за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку № 101 по вул. Академіка Рильського у м. Миколаєві.

Позивач зазначав, що з 04 травня 2001 року перебував у шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2014 року. В шлюбі, а саме 02 листопада 2010 року, вони придбали вищевказаний житловий будинок, який було зареєстровано на ім'я відповідача.

Посилаючись на неможливість в добровільному порядку поділити набуте майно, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

У вересні 2015 року ОСОБА_4 пред’явила зустрічний позов до ОСОБА_2, остаточно уточнивши, який просила:

- визнати спільною сумісною власністю сторін 1/4 частину квартири № 4 в будинку № 49 по вул. 6-а Слобідська у м. Миколаєві;

- визнати за нею право власності на 1/6 частину квартири № 4 в будинку № 49 по вул. 6-а Слобідська у м. Миколаєві;

- визнати за нею право особистої приватної власності на житловий будинок № 101 по вул. Академіка Рильського у м. Миколаєві.

В обґрунтування позовних вимог відповідач зазначала, що в період шлюбу позивач набув право власності на 1/4 частину квартири № 4 в будинку № 49 по вул. 6-а Слобідська у м. Миколаєві, а тому вона є спільною сумісною власністю та підлягає поділу. Крім того, вказала, що житловий будинок № 101 по вул. Академіка Рильського у м. Миколаєві придбаний хоча і в період шлюбу, але за її особисті кошти від продажу квартири № АДРЕСА_1, яка була її власністю до шлюбу.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07 червня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_4 прийнято та об'єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_2

Рішенням цього ж суду від 22 лютого 2018 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку № 101 по вул. Академіка Рильського у м. Миколаєві.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна особистою приватною власністю, визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на нерухоме майно відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 827 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду в частині задоволених вимог первісного позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його вимог.

Позивач, у поданому відзиві на апеляційну скаргу, вважає рішення суду законним і обґрунтованим.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В ст.57 СК визначено перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

Так, за цією нормою особистою приватною власністю одного із подружжя є, в тому числі майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування.

Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені в ст.60 СК.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, сторони з 04 травня 2001 року перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 грудня 2014 року.

Від даного шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

22 жовтня 2010 року між ОСОБА_8 і ОСОБА_4 у простій письмовій формі було укладено договір про наміри, за умовами якого сторони домовились про укладання не пізніше 05 листопада 2010 року договору купівлі-продажу квартири №АДРЕСА_1, яка належить останній на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 травня 1999 року (1/3 частина) та договору дарування від 13 жовтня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (2/3 частини) за 250272 грн., що еквівалентно 31600 дол. США. За цим договором в рахунок покупної ціни ОСОБА_8 передав ОСОБА_4 7920 грн. авансу, що еквівалентно 1000 дол. США.

25 жовтня 2010 року ОСОБА_4 і ОСОБА_10 у простій письмовій формі уклали договір про наміри, за умовами якого сторони домовились про укладання не пізніше 05 листопада 2010 року договору купівлі-продажу житлового будинку №101 по вул. Академіка Рильського у м. Миколаєві, який належить останній за 159200 грн., що еквівалентно 20000 дол. США. За цим договором в рахунок покупної ціни ОСОБА_4 передала ОСОБА_10 796 грн. авансу, що еквівалентно 100 дол. США.

02 листопада 2010 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_8 належну їй на праві особистої приватної власності квартиру №АДРЕСА_1 за 32700 грн. Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за №2451.

Цього ж дня ОСОБА_10 продала ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу житловий будинок №101 по вул. Академіка Рильського у м. Миколаєві. Цей договір посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за №2455. Вартість житлового будинку згідно вказаного договору становила 61360 грн.

Під час укладання цього правочину ОСОБА_2 надав згоду ОСОБА_4 на придбання спірного житлового будинку за ціною та на умовах за її розсудом. Ця згода висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Враховуючи те, що спірний житловий будинок придбано у період шлюбу сторін, Ѕ частина коштів за який було сплачено за рахунок особистих коштів відповідача, які вона отримала від реалізації її дошлюбного майна, а іншу Ѕ частину покупної ціни сплачено за рахунок спільних коштів подружжя, суд дійшов до вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісного позову.

Аргументи апелянта стосовно придбання майна за особисті кошти з посиланням на договори про наміри від 22 і 25 жовтня 2010 року зі ОСОБА_8 і ОСОБА_10, письмову заяву ОСОБА_8, пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 не можна визнати обґрунтованими, тому що договір купівлі-продажу спірного будинку недійсним в частині ціни у встановленому порядку не визнавався. У зв’язку з чим слід виходити з презумпції правомірності даного правочину (ст.204 ЦК).

Посилання в апеляційній скарзі відносно інформації з Державної податкової служби та Пенсійного фонду станом на травень 2015 року про не перебування на обліку позивача самі по собі не можуть свідчити про відсутність у нього доходу на час придбання спірного майна. До того ж останнім було надано трудову книжку, якою підтверджується періодичне його працевлаштування.

Рішення суду в частині відхилення вимог зустрічного позову не є предметом перевірки на його законність і обґрунтованість в апеляційному порядку (ч.1 ст.367 ЦПК).

Оскільки суд ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, то апеляційна скарга в силу ст.375 ЦПК підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.367,374,375,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 22 лютого 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 16 травня 2018р.

Головуючий: Судді: