Ухвала суду № 74040808, 14.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1404/17 Головуючий у І інстанції Кириченко В. І.Провадження № 11-кп/780/525/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 14.05.2018

УХВАЛА

Іменем України

14 травня 2018 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Миколюка О.В.,

суддів: Семенцова Ю.В., Шроля В.Р.,

за участю прокурора: Савченка В.О.,

при секретарі: Коломиченко А.С.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2018 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 1979,20 грн. у відшкодування витрат на проведення експертизи № 19/12-1/204-СЕ/17 від 20.10.2017 року , 1237 грн. у відшкодування витрат на проведення інженерно – технічної експертизи №12-1/1976 від 5.10.2017 року.

Вироком вирішено питання речових доказів.

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду, 29.08.2017 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у порушення вимог пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, який перебуває у його власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу СХМ 709605 від 29.08.2017, рухався по вул. Центральній в с. Ємчиха Миронівського району Київської області в напрямку с. Козин Миронівського району Київської області.

Проїжджаючи відрізок авто дороги неподалік від домоволодіння № 183 по вул. Вишневій с. Ємчиха, в порушення вимог пунктів 2.3. б) Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, і рухаючись із швидкістю близькій 50 км/год., в порушення вимог пункту 12.3 ПДР, ОСОБА_2 під час виникнення перешкоди для подальшого руху яку він об’ктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, у результаті чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, який рухався в попутному напрямку ближче до правого краю проїзної частини.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 2.3 б), 2.9 а), 12.3 Правил дорожнього руху України перебувають в прямому причинному зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_4

Не погоджуючи з вироком суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок змінити та ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.75 КК України.

В обґрунтуванні вказує, що обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, під час судового розгляду давав послідовні покази, чим сприяв розкриттю злочину, раніше ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягувався, потерпіла сторона не наполягала на реальному позбавленні волі, крім того звертає увагу, що згідно висновків пробації в досудовій доповіді виправлення ОСОБА_2 можливе без позбавлення чи обмеження волі.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, просить вирок скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_2 засудити за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом на 2 роки.

В обґрунтуванні вказує, що судом при призначенні покарання ОСОБА_2 належним чином не враховано суспільну небезпеку та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів та посягає на найвищу соціальну цінність-життя людини, поза належною увагою суду залишився і той факт, що ОСОБА_2 під час вчинення вказаного кримінального правопорушення перебував в стані алкогольного сп’яніння, що у відповідності до п.13 ст.67 КК України є обтяжуючою обставиною, крім того, після вчинення злочину, обвинувачений самовільно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди.

Також звертає увагу, що ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора та заперечив доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу захисника та заперечили апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Оскільки встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи та правильність кваліфікації дій ОСОБА_2 учасниками судового розгляду у апеляційному порядку не оскаржуються, тому колегією суддів вони не перевіряються.

Доводи прокурора про м’якість призначеного ОСОБА_2 та захисника про призначення більш м’якого покарання не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки відповідно до вимог ст.65 КК України, судом першої інстанції було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення в стані алкогольного сп’яніння, вину в скоєному визнав повністю, щиро розкаявся, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, думку потерпілого, який послався на розсуд суду.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Призначене ОСОБА_2 покарання не суперечить вимогам закону, воно відповідає характеру і ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу винного і є необхідним та достатнім для виправлення останнього та попередження нових злочинів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування чи зміни вироку не вбачається.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення, а вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_2 – без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: