Вирок № 74040330, 17.05.2018, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/1072/18

Провадження №1кп-460/429/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.05.2018 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря- Козака О.П.

прокурора – Телефанка О.В.

обвинуваченого- Лебединського В.Д.

захисника – ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду, в місті Яворові матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22017140000000103 від 12 жовтня 2017 року про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, розлученого, ІНФОРМАЦІЯ_3, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 кім.1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,-

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 05.06.2017року, керуючи автомобілем марки «Volkswagen-Golf», реєстраційний номерний знак ОСОБА_3 RJA 48183, ввіз на митну територію України з ОСОБА_3 через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС, що знаходиться у смт.Краковець Яворівського району Львівської області, 5 (п’ять) розподільчих коробок автомата заряджання танка КР175-1С до танків Т-72 та 3 (три) нагнітаючі насоси 432.46.003сб-5 до танків Т-64 з маркуванням АО6ЕГ2155, МО4ЕГ2140, ДО8ЕГ3465, що є товарами військового призначення та підлягають державному експортному контролю, чим порушив встановлений порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю, тобто, умисно, з корисливих мотивів, в порушення вимог встановленого порядку здійснення міжнародних передач товарів, а саме вимог ст.ст. 12, 13, 15, 16, 19 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та п.3 Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1807 від 20.11.2003 року «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», не будучи зареєстрованим у Держекспортконтролі суб’єктом міжнародних передач товарів військового призначення, достовірно усвідомлюючи заборону переміщення через митний кордон України предметів військового призначення без дозвільних документів даного органу державного контролю. Тобто, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.333 КК України.

19.03.2018 року до Яворівського районного суду Львівської області подано обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування та письмову угоду про визнання винуватості укладену та підписану 16.03.2018 року між сторонами кримінального провадження, а саме, прокурором відділу нагляду за додержання законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області старшим радником юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю захисника-адвоката ОСОБА_1.

За змістом даної угоди обвинувачений ОСОБА_2 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення із обставин викладених в угоді.

Сторони угоди враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність пом"якшуючих обставин, а саме, беззастережного визнання ОСОБА_2 винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, узгодили покарання передбачене санкцією ч.1 ст.333 КК України у вигляді штрафу в розмірі 150 неоподатковуваних мінімуму доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі пґятсот пґятдесят) гривень.

Прокурор та захисник обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні просять затвердити угоду про визнання винуватості.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Ствердив, що розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п.1 ч.1 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид і міру покарання. Просить затвердити угоду про визнання винуватості, яку уклав добровільно.

Судом встановлено, що дана угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст.468-470, 472 КПК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінального правопорушення та щодо узгодженої міри покарання. Обвинувачений ОСОБА_2 погодився із запропонованим видом та мірою покарання.

З"ясувавши думку учасників судового розгляду, суд прийшов до висновку, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з ч.6 ст.474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Також встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченого. При цьому, судом з'ясовано в обвинуваченого та встановлено, що він зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Крім цього, обвинуваченому ОСОБА_2 роз’яснено ч.ч.4,6,7 ст. 474 КПК України, положення які йому зрозумілі, ним усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є його відмова від здійснення прав, передбачених - абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, права допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь, також усвідомлено, що наслідком укладення та затвердження угоди є обмеження його права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а саме можливість оскарження вироку лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нерозяснення йому наслідків укладення угоди. Наслідки невиконання угоди обвинуваченому зрозумілі. Після таких роз’яснень обвинувачений не заперечив проти затвердження угоди. Прокурор також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Відповідно до вимог п.1 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд вправі затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468- 475 КПК України.

Вивчивши зміст обвинувального акту, перевіривши відповідність угоди про визнання винуватості вимогам кримінального процесуального закону та переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, суд приходить до висновку про ухвалення в даному кримінальному провадженні обвинувального вироку відносно ОСОБА_2, яким слід затвердити угоду про визнання ним винуватості. Визнати обвинуваченого ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, яке відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, та санкції ч.1 ст.333 КК України. Підстав для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст.474 КПК України судом не встановлено.

Питання речових доказів вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.314, 368, 370, 374, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 16.03.2018 року, між прокурором відділу нагляду за додержання законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Львівської області старшим радником юстиції ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 за участю захисника-адвоката ОСОБА_1, у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22017140000000103 від 12 жовтня 2017 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.333 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 150 (сто пґятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2 550 (дві тисячі пґятсот пґятдесят) гривень

Роз"яснити засудженому ОСОБА_2 про його обов"язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 16.03.2018року та передбачену ст.389-1КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Роз"яснити засудженому ОСОБА_2 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду про скасування вироку.

Речові докази у справі, а саме, 5 (п’ять) розподільчих коробок автомата заряджання танка КР175-1С до танків Т-72, 3 (три) нагнітаючі насоси 432.46.003сб-5 з маркуванням АО6ЕГ2155, МО4ЕГ2140, ДО8ЕГ3465, які відповідно до постанови слідчого в ОВС слідчого відділу УСБ України у Львівській області капітана ОСОБА_5 від 01 березня 2018 року, передано до кімнати зберігання речових доказів слідчого відділу УСБУ у Львівській області (м.Львів вул.С.Бандери, 1) – конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 діб з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ: ШВЕД Н.П.