Рішення № 74039012, 15.05.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5854/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2018 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Кирилюк А.І.,

секретарів Фрейдун А.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні,

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить припинити право власності ОСОБА_3 на 1/12 частки в квартирі № 109 в будинку № 1 на вул. ОСОБА_4 у місті Львові, визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/12 частки в квартирі № 109 в будинку № 1 на вул. ОСОБА_4 у місті Львові, виплатити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну їй 1/12 частки в квартирі № 109 в будинку № 1 на вул. ОСОБА_4 у місті Львові за рахунок ОСОБА_1 з рахунку для внесення судового депозиту.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1, та відповідач - ОСОБА_3, є співвласниками квартири № 109 на вул .ОСОБА_4, буд. 1 у місті Львові, частки яких відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є наступними: ОСОБА_1 - 11/12 частки квартири; ОСОБА_3 1/12 частки квартири. Відповідач - ОСОБА_3, набула право власності на 1/12 спірної квартири у порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 02.02.2017 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, після смерті ОСОБА_6 22.04.2008 року. Спірна квартира постійного використовується виключно позивачем для власного проживання та проживання членів її сім’ї, яким є чоловік ОСОБА_7 і двоє дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Всі витрати, пов’язані з утриманням спірної квартири, здійснюється позивачем. Іншого житла у позивача та членів її сім’ї не має. ОСОБА_3 у квартирі №109 на вул.Кульчицької, буд.1 у місті Львові не проживала та не проживає, витрати на її утримання не несе. Вказана квартира не складає жодного інтересу для відповідача щодо її використання за цільовим призначенням, оскільки відповідач є власником окремої однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 45,6 кв.м. Від вирішення питання про відчуження належної їй частки квартири на користь позивача, тобто врегулювання спору у позасудовому порядку, відповідачка відмовляється, у зв’язку із чим, позивачка звернулась до суду із позовом, який просить задовольнити.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, дали пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, оскільки не погодилась з твердженням позивачки про витрати, понесені на ремонт та утримання квартири. Додатково наголосила, що жодного позасудового врегулювання конфлікту зі сторони позивачки не було, а сума, яку внесла позивачка на рахунок судового депозиту, не відповідає реальній вартості частки відповідачки у спірному майні.

Заслухавши учасників процесу, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до положень ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч.1ст. 356 ЦК України, як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої у співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст.ст.364, 365, 367 ЦК України, як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова є обов'язковою.

Судом встановлено, що квартира №109 в будинку №1 на вулиці ОСОБА_4 у місті Львові належить на праві спільної часткової власності. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (довідка №104499088 від 21.11.2017 року) є наступними: ОСОБА_1 - 11/12 частки квартири; ОСОБА_3 1/12 частки квартири /а.с. 9/.

Відповідач - ОСОБА_3, набула право власності на 1/12 спірної квартири у порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 02.02.2017 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, після смерті ОСОБА_6 22.04.2008 року.

Статтею 360 ЦК України також встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.

Згідно пояснень позивачки спірна квартира постійного використовується виключно нею для власного проживання та проживання членів її сім’ї, яким є чоловік ОСОБА_7 і двоє дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_1 Всі витрати, пов’язані з утриманням спірної квартири, здійснюється позивачем. Іншого житла у позивача та членів її сім’ї не має. ОСОБА_3 у квартирі № 109 на вул. Кульчицької, буд.1 у місті Львові не проживала та не проживає, витрати на її утримання не несе. Вказана квартира не складає жодного інтересу для відповідача щодо її використання за цільовим призначенням, оскільки відповідач є власником окремої однокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 45,6 кв.м.

З таким твердження відповідачка не погоджується, та зазначає, що здійснювала утримання квартири, про що стверджують долучені до матеріалів справи копії квитанцій про оплату комунальних послуг./а.с 54-62/.

Відповідно до технічних характеристик, квартира № 109 на вул. Кульчицької, буд.1 у м. Львові знаходиться у багатоквартирному будинку, складається з чотирьох житлових кімнат та кухні, загальна площа квартири складає 60,8 кв.м, житлова - 44 кв.м. /а.с. 14/. Таким чином, частка відповідача у спірній квартирі, яка складає 1/12 квартири, становить 5.07 кв.м загальної площі та, відповідно 3,67 кв.м житлової площі. У зв’язку з чим та з врахуванням розташування і технічних характеристик спірної квартири та незначної частки відповідача у ній (5,07 кв.м), виділ частки відповідача та поділ спірної квартири на окремі житлові приміщення з власним входом та допоміжними приміщеннями між співвласниками з врахуванням їх часток є неможливим.

Відповідно до ч.2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Постановою Верховного суду України від 16.01.2012 року у справі №6-81цс11, яка прийнята за результатами перегляду судових рішень в порядку п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦК України, зроблено правовий висновок, відповідно до якого для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбачених п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам власника та членам його сім’ї. Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 року по справі № 6-81кс11 (№ в ЄДРСРУ 21355285), від 15.05.2013 року по справі № 6-37цс13 (№ в ЄДРСРУ 31701323) та від 02.07.2014 року по справі № 6-68цс14 (№ в ЄДРСРУ 39783878).

Окрім цього, відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відтак, для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Саме ці обставини є визначальними при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові № 6-68цс14 від 02 липня 2014 року та від 15 травня 2013 року у справі за № 6-37 цс 13).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу, Р. № 1670, 18.04.2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, є власником квартири № 11, будинку, 11 у м. Львів – Винники /а.с.35/.

У відповідності до ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», квартирою визнається сукупність житлових та допоміжних приміщень, які мають окремий вихід на сходову клітку, коридор або у двір. Виділ частки у натурі із майна - це поділ одного об’єкта на два самостійні об’єкти нерухомого майна з наданням кожному об’єкту поштової адреси. При виділі, кожний із співвласників отримує відокремлене приміщення з власним входом та допоміжними приміщеннями.

З врахуванням того, що частка відповідача ОСОБА_3 у спірній квартирі № 109 на вул. ОСОБА_4, буд. 1 у місті Львові складає 1/12 та є незначною, виділ частки відповідача у розмірі 5,07 кв.м в натурі та поділ квартири відповідно до часток сторін не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», спільне володіння і користування нею є неможливим, існують підстави для припинення права власності відповідача на його частку у праві власності у спірному майні з виплатою йому компенсації вартості цієї частки.

За результатами проведення інженерно-технічного дослідження 15.03.2018 року складено висновок експерта №06/03-18я, яким встановлено: Дійсна вартість 1/12 частки квартири №109 за вул. Кульчицької, 1 у м. Львові станом на час проведення експертизи становить 60 967,00 грн. (шістдесят тисяч дев’ятсот шістдесят сім грн.); Реальний розподіл квартири №109 за вул. Кульчицької, 1 у м. Львові між співвласниками у відповідності до їх ідеальних частин технічно неможливий /а.с.74/.

Для забезпечення виконання вказаної вимоги ст.365 ЦК України, підтвердження заявлених позовних вимог і визначення вартості частки відповідача у спірному майні, позивачем долучено до матеріалів справи звіт про оцінку квартири за адресою: м. Львів, вул. Кульчицької О., 1/109, який складено станом на 08.12.2017 року суб’єктом оціночної діяльності ТзОВ «Термін ЛТД», який здійснює свою діяльність у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 року № 2658-111.

Відповідно до вказаного Звіту про оцінку, вартість квартири за адресою: м. Львів, вул. Кульчицької О., 1/109, станом на 08.12.2017 року становила 767300,00 грн., а частка відповідача - 1/12, що складає 5,07 кв.м загальної площі квартири, становила 63941,67 грн. /а.с.36-37/.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Також, і під час розгляду іншої справи № 6-68цс14, Верховний Суд України сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

З постанови Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п.4 ч.1 цієї статті.

За ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється, щодо гарантованого отримання вартості частки в разі ухвалення судового рішення. ОСОБА_3 на підставі цього рішення не тільки припиняється право, але й набувається право на частку іншим співвласником.

Отже, процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.

За ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Наявність цієї умови дозволяє створити ефективний механізм охорони прав співвласників, право на частку яких припиняється. Процедура внесення суми відшкодування вартості частини майна на депозит суду, з одного боку, є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на частку у спільному майні, а з іншого боку, є технічною функцією щодо забезпечення виконання позивачем у справі своїх зобов'язань перед відповідачем.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України внесено на депозитний рахунок суду вартість частки відповідачки ОСОБА_3 у розмірі 60 967,00 грн. /шістдесят тисяч дев’ятсот шістдесят сім/, що підтверджується квитанцією № 38 від 15.03.2018 року, відповідно до попередньо проведеної оцінки вартості майна /а.с.72/.

Відтак, беручи до уваги наведене та те, що частка ОСОБА_3 у спірній квартирі є незначною порівняно з часткою ОСОБА_1 і не може бути виділена в натурі; квартира є неподільною і варіантів її реального розподілу немає; спільне володіння і користування є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 як співвласника, оскільки вона постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_3, вимоги позивачки про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/12 частки в квартирі № 109 в будинку № 1 на вул. ОСОБА_4 у місті Львові та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/12 частки в квартирі № 109 в будинку № 1 на вул. ОСОБА_4 у місті Львові підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею судових витрат, відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

14.05.2018 року представник позивача, ОСОБА_2 подав клопотання з проханням задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності та визнання за позивачем права власності і стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у розмірі 17 862,50 грн.

15.05.2018 року від відповідача надійшла заява у якій він просить позов ОСОБА_1 до нього (відповідача) про припинення права власності на частку у спільному майні – задовольнити.

Згідно представлених суду доказів, а саме акту № 29/12/17.01 про надання правової допомоги від 07.05.2018 року, укладеного між адвокатським бюро «ОСОБА_2 та Партнери» та ОСОБА_1, вартість наданої правової допомоги станом на 07.05.2018 року становить 8330 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частина 5 цієї ж статті гласить, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, яке відповідачкою не було заявлено.

Від так, суд приходить до переконань про те, що позивачкою доведено співмірність заявленої вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивачки 8330 грн. витрат пов’язаних з правничою допомогою адвоката.

Крім того, з відповідачки, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, на користь позивачки слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-268, 272, 354, 355 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на 1/12 частку квартири №109 на вул. ОСОБА_4, буд.1 у м.Львові та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/12 частку квартири №109 на вул.ОСОБА_4, буд.1 у м.Львові задоволити.

Припинити право власності ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1) на 1/12 (одну дванадцяту) частки в квартирі №109 в будинку №1 на вулиці ОСОБА_4 у місті Львові.

Визнати за ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2) право власності на 1/12 (одну дванадцяту) частку в квартирі №109 в будинку №1 на вулиці ОСОБА_4 у місті Львові.

Виплатити на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) грошову компенсацію за належну їй 1/12 (одну дванадцяту) частки в квартирі №109 в будинку №1 на вулиці ОСОБА_4 у місті Львові за рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) з рахунку для внесення судового депозиту 60967 (шістдесят тисяч дев’ятсот шістдесят сім) гривень.

Судові витрати у справі покласти на відповідача та стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2) 17862 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривень 50 коп., в тому числі 640,00 грн. сплаченого судового збору, 8000,00 грн. сплачених витрат, пов’язаних із проведення експертизи та 9.222,50 грн. сплачених витрат на надання правничої допомоги.

Зарахувати суму судових витрат у розмірі 17.862 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривень 50 коп., які підлягають сплаті ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, в рахунок грошової компенсації за належну ОСОБА_3 1/12 (однієї дванадцятої) частки в квартирі №109 в будинку №1 на вулиці ОСОБА_4 у місті Львові сплачену ОСОБА_1 на рахунок судового депозиту.

Сплатити з рахунку судового депозиту за наступними реквізитами: отримувач -Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, депозитний рахунок №37315022000757, банк отримувача – Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) 43.104 (сорок три тисячі сто чотири) гривні 50 коп. в рахунок грошової компенсації за належну 1/12 (одну дванадцяту) частку в квартирі №109 в будинку №1 на вулиці ОСОБА_4 у місті Львові.

Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) з рахунку для внесення судового депозиту за наступними реквізитами: отримувач - Територіальне управління державної судової адміністрації України у Львівській області, депозитний рахунок №37315022000757, банк отримувача – Державна казначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 26306742, 17.862 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят дві) гривень 50 коп. в рахунок судових витрат у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 272 ЦПК України суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса в особи відсутня. За заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.

Повний текст рішення складено 17.05.18

Суддя(підпис). З оригіналом згідно.

Суддя: