Постанова № 74038631, 17.05.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/3174/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2018 року суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

за ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

згідно протоколу про адміністративне правопорушення №43151042 від 27 березня 2018 року, складеного державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2, ОСОБА_1 не сплачує аліменти на користь ОСОБА_3, на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 07.10.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 06.06.2017 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 16.03.2018 року станом на 15.03.2018 р. становить – 26645,17 грн., що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.

ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, статтею 8 цього Кодексу визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Зазначені вище положення кореспондуються з правовими приписами частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надано офіційного тлумачення цього положення та наголошено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти як таку, що починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події чи факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб’єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

Як роз’яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають гуртуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 183-1 Законом від 07.12.2017 № 2234-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», який в цій частині набрав законної сили 06.02.2018 року.

Тобто, саме з цього часу встановлено адміністративну відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання.

Водночас, зворотної дії в часі цей закон не має, тобто поширюється тільки на відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Як вбачається з розрахунку, заборгованість по сплаті аліментів складається із заборгованості за виплатами за період, зокрема із грудня 2017 року по березень 2018 року.

Враховуючи наведені положення закону та те, що заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 виникла до 06.02.2018 року, суд дійшов висновку, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом .

Відповідно до ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, на підставі п.1 ч.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 7-9, 247, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в :

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183-1 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Зубачик Н.Б.