Постанова № 74038163, 15.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄУН 335/1826/17

Провадження №22ц/778/564/18

Головуючий у 1 інстанції: Геєць Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Міського комунального підприємства „Основаніє” ОСОБА_6 житлово-комунального господарства Запорізької міської ради, Комунального підприємства „Наше місто”, ОСОБА_6 з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради, третя особа Запорізька міська рада, районна адміністрація Запорізької міської ради, про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона має право на приватизацію житлової кімнати за № 114 у будівлі гуртожитку за № 19 по вулиці Сталеварів у місті Запоріжжі. До вказаної кімнати її переселили згідно рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 жовтня 2004 року. Будівля гуртожитку за № 19 по вулиці Сталеварів в м. Запоріжжя передано до комунальної власності міста, балансоутримувачем якого було МКП „Основаніє” ОСОБА_6 житлово-комунального господарства Запорізької міської ради. Правонаступником якого є КП „Наше місто”. Позивач виявила бажання приватизувати житлову кімнату, де постійно проживає і зареєстрована та 19.05.2016 року звернулася до МКП „Основаніє” із заявою про порушення клопотання щодо видачі їй ордеру на займані приміщення, шляхом включення до списку мешканців, які бажають приватизувати житло.

Листом відповідач КП „Основаніє” від 02.06.2016 року за № 7058/13 відмовлено у оформленні пакету документів щодо отримання ордеру на кімнату № 114 будівлі гуртожитку за № 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі з підстав наявності заборгованості.

Вважає відмову неправомірною та такою, що перешкоджає реалізації законного права на приватизацію житла. Цими діями їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 5000 гривень, яка полягає у прямому грубому порушенні її права, затягуванні приватизаційного процесу, у зв'язку із чим позивач переживає, присутнє почуття тревоги.

24.12.2016 року позивач повторно звернулася із заявою про порушення питання щодо видачі ордеру, але вже до КП „Наше місто”, відповіді не отримала.

Позивач просила суд визнати відмову у оформленні пакету документів ОСОБА_5 щодо отримання ордеру на кім. № 114 будівлі гуртожитку за № 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі з підстав наявності заборгованості незаконною. Зобов'язати відповідача КП „Наше місто” усунути перешкоди у реалізації права на приватизацію ОСОБА_5 шляхом включення її до списку осіб для видачі ордеру на кім. № 114 будівлі гуртожитку за № 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі та оформити повний пакет документів та стягнути з КП „Наше місто” на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, завдану неправомірними діями.

До початку судового розгляду позивач уточнила заявлені вимоги та просить суд визнати відмову МКП „Основаніє” у оформленні пакету документів ОСОБА_5 щодо отримання ордеру на кім. № 114 будівлі гуртожитку № 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі з підстав наявності заборгованості незаконною та стягнути з КП „Основаніє” на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн. Встановити факт проживання ОСОБА_5 у кім. 114 буд. 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі з березня 2005 року по день ухвалення рішення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено що 19.05.2016 року ОСОБА_5 звернулася до МКП „Основаніє” із заявою про порушення клопотання щодо видачі їй ордеру на займані приміщення, шляхом включення до списку мешканців, які бажають приватизувати житло.

Листом КП „Основаніє” від 02.06.2016 року за № 7058/13 надані роз’яснення, що після вирішення питання щодо сплати існуючої заборгованості за комунальні послуги буде оформлено пакет документів щодо отримання ордеру на кімнату № 114 будівлі гуртожитку за № 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі (а.с.5).

Відповідно до Рішення Запорізької міської ради № 25 від 25.05.2016 року створено КП „Наше місто” Запорізької міської ради, яке є новим підприємством та створено, як самостійна юридична особа.

Виконавчий комітет Запорізької міської ради рішенням від 24.06.2016 року № 311 „Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг”, з 01.09.2016 року визначив комунальне підприємство „Наше місто” Запорізької міської ради виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до рішень виконавчого комітету ЗМР від 15.08.2016 № 459 року „Про передачу майна комунальної власності в господарське відання комунальному підприємству „Наше місто” Запорізької міської ради” та від 26.08.2016 № 494 „Про вилучення об'єктів житлового та нежитлового фонду, об'єктів благоустрою та обладнання з господарського відання міського комунального підприємства „Основаніє” та передачу в господарське відання комунального підприємства „Наше місто” та затвердження актів приймання-передачі” гуртожиток № 19 по вул. Сталеварів в м. Запоріжжя є власністю територіальної громади м. Запоріжжя, в особі Запорізької міської ради та знаходиться у господарському віданні комунального підприємства „Наше місто” Запорізької міської ради та з 01.09.2016 року обслуговує прийнятий житловий фонд.

Кімната № 114 по вул. Сталеварів, 19 в м. Запоріжжі не приватизована та знаходиться у комунальній власності м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

26.09.2016 року ОСОБА_5 звернулася до районної адміністрації ЗМР по Вознесенівському району із заявою про передачу у приватну власність жилого приміщення у гуртожитку №114 по вул. Сталеварів, 19 у м. Запоріжжі (а.с. 3 зв.72) і за результатами розгляду даної заяви встановлено відсутність документів необхідних для здійснення приватизації, про що позивачу надані відповідні роз’яснення 28.10.2016 року № Д-0347 (а.с. 3).

26.12.2016 року ОСОБА_5 звернулася вже до КП „Наше місто” із заявою щодо порушення клопотання про видачу ордера на житлову кімнату № 114 у буд. 19 по вул. Сталеварів, у м. Запоріжжі.

14.02.2017 року КП „Наше місто” ОСОБА_5 надано відповідь, що порушене питання знаходиться поза межами компетенції КП „Наше місто” і роз’яснено право звернутися із зазначеним питанням до органів місцевого самоврядування (а.с.187).

Відповідно до Порядку передачі житлових приміщень гуртожитків, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя, у власність громадян, затвердженого рішенням ЗМР № 34 від 25.07.2012 року п. 16-18 громадяни, які виявили бажання приватизувати житлове приміщення у гуртожитку, звертаються до підприємства по обслуговуванню гуртожитку, де отримують бланк заяви на приватизацію та довідку про склад сім'ї наймача- це на даний час не достовірна інформація, оскільки, керуючись Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, на виконання Законів України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань”, „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг та з метою внести зміни до рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 року № 6 „Про структуру виконавчих органів Запорізької міської ради, загальну чисельність апарату Запорізької міської ради та її виконавчих органів” Запорізька міська рада винесла рішення № 8 від 19.02.2016 року про утворення з 22.02.2016 року ОСОБА_6 реєстраційних послуг Запорізької міської ради з внесенням відповідних доповнень до існуючої структури виконавчих органів Запорізької міської ради.

Відповідно до Правил реєстрації місця проживання затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Відповідно до змін, які відбулися в законодавстві, у комунального підприємства „Наше місто” відсутні повноваження надання довідок про склад осіб, які зареєстровані у приміщеннях, з'ясовувати фактичне проживання/не проживання мешканців, дані повноваження перейшли до ОСОБА_6 реєстраційних послуг Запорізької міської ради.

Не спростовано у судовому засіданні позивачем, що КП „Наше місто” доведено до відома ОСОБА_5, що їй потрібно надати документи, які потрібні для винесення рішення про надання їй ордеру на дану кімнату. Тому одного звернення до КП „Наше місто” не достатньо для включення її до списків, які подаються до ОСОБА_6 з управління житлово-комунальним господарством, які в свою чергу готую проект рішення до Запорізької міської ради та надати документи до підприємства, які вона б отримала, у тому числі і від ОСОБА_6 Реєстраційних послуг: копії паспорта та ідентифікаційного коду, Довідка з ОСОБА_6 реєстраційних послуг про місце реєстрації, Інформаційна довідка з ОСОБА_6 реєстраційних послуг про кількість зареєстрованих осіб, Письмова заява, Згода на оброблення персональних даних.

Однак зазначених позивачем документів позивачем до КП „Наше місто” не надано, тому КП „Наше місто”, з огляду на вищенаведене, ні яким чином не порушує права позивача на приватизацію кім. 114 в гуртожитку за адресою: вул. Сталеварів, буд. 19 та пропонує надати весь перелік документів, який потрібен для отримання нею ордеру на кімнату, а згодом і приватизувати кімнату, відтак, позивачем не доведено в порядку ст. 60 ЦПК України, що КП „Наше місто” чинить перешкоди в реалізації права на приватизацію позивачу.

Щодо доводів позивача, що КП „Наше місто” вимагало сплату заборгованості за комунальні послуги як підставу для оформлення ордеру, то ці доводи позивача є непереконливими, оскільки в матеріалах справи докази цього відсутні, а у відповіді КП „Наше місто” від 14.02.2017 року № 1668/04 про це не йшла мова взагалі.

Позивачем також жодним належним і допустимим доказом не доведено порушення її права на приватизацію спірної кімнати з боку МКП „Основаніє” щодо отримання ордеру на спірну кімнату.

Вимог до відповідача – ОСОБА_6 з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради позивач взагалі не заявляє.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено порушення її прав на приватизацію з боку відповідачів, а тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_5 у обраний нею спосіб не має.

Щодо вимог ОСОБА_5 про встановлення факту проживання у кім. 114 буд. 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі з березня 2005 року по день ухвалення рішення, то суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 256 ЦПК України (в редакції на час ухвалення судового рішення) у судовому порядку можуть бути встановлені факти, що мають юридичне значення, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо не визначено іншого порядку їх встановлення.

Разом з тим, це можливо за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

В судовому порядку можуть бути встановлені лише факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, як це передбачено ст. 256 ЦПК України та роз’ясненнями, що містяться в пунктах 1 та 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 березня 1995 року № 5 (з наступними змінами) „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”.

Виходячи з наведеного, вимоги про встановлення факту проживання у кім. 114 буд.19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі задоволенню не підлягають, як такі що не породжують для ОСОБА_7 правових наслідків для приватизації кімнати, оскільки перелік способів захисту цивільних справ та інтересів який міститься в статті 16 ЦК України не передбачає способу захисту права шляхом встановлення фактів в позовному провадженні, факти повинні доводитись позивачем для захисту порушеного права, однак виходячи з того, що як встановлено судом вимоги позивача про визнання незаконної відмови МКП „Основаніє” у оформленні пакету документів ОСОБА_5 щодо отримання ордеру на кім. № 114 будівлі гуртожитку № 19 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі не підлягають задоволенню за недоведеністю, то і в задоволенні вимог щодо встановлення факту в позовному провадженні необхідно відмовити. Інших мотивів та мети для встановлення факту проживання у цій кімнаті заявник не наводить, а тому суд визнає, що встановлення такого факту не породжує виникнення, зміну або припинення будь-яких прав для заявника, а отже цей факт не має юридичного характеру.

При цьому суд попередньої інстанції також зазначив, що даний факт ніким з учасників процесу не заперечувався.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції зазначив, що визначення моральної шкоди міститься в Постанові Пленуму Верховного Суду від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Так, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Протиправна поведінка особи, яка завдала моральної шкоди, може полягати у: завданні каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, протиправної поведінки щодо членів сім'ї чи близьких родичів потерпілого, знищенні чи пошкодженні майна, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної чи юридичної особи.

Оскільки позивач не надав доказів про порушення своїх прав та законних інтересів відповідачами, суд попередньої інстанції вважав, що в частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди також слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Окрім зазначеного суд апеляційної інстанції наголошує на те, що у справі відсутні рішення чи то відповідачів чи міської ради щодо відмови позивачці в приватизації майна. Листи відповідачів з пропозицією надати певний перелік документів для реалізації права на приватизацію не є такими рішеннями в розумінні законодавства. З позовом про зобов’язання власника гуртожитку розглянути її звернення і прийняти рішення з цього питання позивач у цій справі не зверталась.

Доводи апеляційної скарги полягають у викладенні обставин справи, в тому числі щодо того, що відмова міститься у листах, про невидачу довідки про склад сім’ї, про звернення до нотаріуса за довідкою, про не допит свідків, невірним застосуванням судом норм законодавства, про наявність відсутність підстав для задоволення позову зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався апелянт в суді першої інстанції, як на підстави для задоволення позову, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 16 травня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: