Рішення № 74036991, 25.04.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

ОСОБА_1 документу 25.04.2018

Справа № 320/6463/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Купавської Н.М.

при секретарі – Чудаковій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4’я Сергіївна, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради та приватний нотаріус ОСОБА_5, про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, який двічі уточнювала та в якому просить визнати за нею право власності на ј частину нежитлового приміщення, розташованого по бул.30-річчя Перемоги,1 в м.Мелітополі, в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

У судовому засіданні позивачка та її представник – адвокат ОСОБА_6 уточнений позов підтримали повністю та пояснили, що позивачка була одружена із ОСОБА_7, від даного шлюбу вони мають дочку ОСОБА_1’ю. Під час шлюбу у 2004 році ними було придбано Ѕ частину нежитлового приміщення, розташованого по бул.30-річчя Перемоги,1 в м.Мелітополі, право власності на яке було зареєстровано за чоловіком. Однак, у 2014 році із-за сварки чоловік подав позов про розірвання шлюбу між ними. Шлюб було розірвано у судовому порядку. Але, на час набрання рішенням законної сили вони примирилися. При цьому, повторно шлюб не укладали, але продовжували проживати однією сім’єю в цивільному шлюбі. Однак, 29.032017 чоловік позивачки раптово помер. При її зверненні до нотаріуса останній їй пояснив, що їх спільне сумісне майно, тобто, Ѕ частина нежитлового приміщення, розташованого по бул.30-річчя Перемоги, 1 в м.Мелітополі, належить тільки спадкодавцеві, воно входить до спадкової маси і вирішити це питання можна тільки в судовому порядку. У зв’язку з цим позивачка та її представник просять визнати дане житлове приміщення спільною сумісною власністю подружжя та визнати за позивачкою право власності на ј частину даного приміщення.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник – адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні уточнений позов не визнали та пояснили, що після смерті сина відповідачки ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадщину відповідачка прийняла у встановлений законом строк. При цьому, позивачкою пропущено строк звернення до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, оскільки шлюб був розірваний ще 02.06.2014, а позивачка до цього часу питання про поділ майна не ставила.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та пояснила, що позивачка, яка є її мамою. Вона весь час жила разом із мамою та батьком АДРЕСА_1. У батьків був свій власний бізнес, вони все робили разом.

Третя особа - представник орану опіки та піклування Мелітопольської міської ради Запорізької області ОСОБА_9 в судовому засіданні просила прийняти рішення на розсуд суду, враховуючи інтереси неповнолітньої ОСОБА_4

Третя особа - приватний нотаріус Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, однак, від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їхніх представників, третіх осіб, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з копії свідоцтва про одруження позивачка та ОСОБА_7 одружилися 15.03.2002 /а.с.8/. Від даного шлюбу вони мають дочку ОСОБА_1’ю, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується її свідоцтвом про народження /а.с.9/.

Те, що шлюб між позивачкою та ОСОБА_7 було розірвано за рішенням суду 02.06.2014 сторонами визнано та не заперечувалось, а тому, не підлягає доказуванню відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України.

З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення вбачається, що 28.08.2004 чоловік позивачки ОСОБА_7 придбав Ѕ частину нежитлового приміщення, розташованого по бул.30-річчя Перемоги, 1 в м.Мелітополі /а.с.12/. Отже, дану частину нежитлового приміщення було придбано в період шлюбу між сторонами.

У відповідності зі ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

29.03.2017 ОСОБА_7 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть /а.с.10/.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_7 є його мати – відповідачка по справі ОСОБА_3 та неповнолітня дочка померлого – ОСОБА_4, які в установлений законом строк подали заяви на прийняття спадини, що підтверджується заведеною спадковою справою №9/2017 у приватного нотаріуса ОСОБА_5 /а.с. 29-37/.

Однак, при зверненні позивачки до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, а саме: нежитлового приміщення по бул. 30-річчя Перемоги,1 в м.Мелітополі їй було роз’яснено про відсутність документів, що підтверджують знаходження майна у спільній сумісній власності подружжя та про відсутність доказів перебування у шлюбі із спадкодавцем на момент відкриття спадщини /а.с11/.

Відповідачкою та її представником було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, оскільки після розірвання шлюбу позивачкою пропущений трирічний строк звернення до суду щодо виділу частки майна у спільній сумісній власності подружжя.

Але, в даному випадку строк позовної давності позивачкою не пропущений виходячи з наступного.

Відповідно до ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Разом з тим, Верховний Суд України у свої правовій позиції зазначив, що при визначенні початку перебігу позовної давності слід виходити не з часу, коли сторони розірвали шлюб, а з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого майнового права, оскільки сам по собі факт розірвання шлюбу не свідчить про порушення прав власності одного із подружжя (справа №66-258цс15 від 23.09.2015 року).

З вищенаведеного вбачається, що спірне нежитлове приміщення є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_7 і розірвання шлюбу не тягне за собою припинення даного права. Строк позовної давності обчислюється від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатись про порушення свого права, тобто з моменту виникнення спору.

Отже, позивачкою не пропущений строк позовної давності. Тим більш, що допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивачку і її чоловіка знає як подружжя дуже давно, у неї із ними спільний бізнес. Вони як подружжя жили дружно і вона навіть не знала, що вони розлучалися. Бізнесом займалася ОСОБА_2, а ОСОБА_7 не був причетним до цього.

Щодо пояснень свідка ОСОБА_11 про те, що її покійний брат ОСОБА_7 після розлучення мешкав окремо від позивачки та сплачував аліменти на дочку, то вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, в матеріалах справи наявна довідка старшої по будинку, з якої вбачається, що із позивачкою з 2000 по 2010 та з 2012 по 2016 рік проживали дочка ОСОБА_1’я та чоловік ОСОБА_7 за адресою бул.30річя Перемоги, 26 кв.47 /а.с.95/. А з 2010 по 2012 та з 2016 по березень 2017 року позивачка разом із дочкою та чоловіком проживали ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.96/. При цьому з письмових пояснень старшої по будинку остання зазначила, що раніше видана нею довідка про проживання ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 видавалася по кількості прописаних в квартирі осіб /а.с.97/. Також за відомостями Мелітопольського відділу виконавчої служби на примусовому виконанні у їхньому відділі ДВС виконавчого листа про стягнення аліментів з ОСОБА_7 на дочку ОСОБА_1’ю ніколи не було /а.с.98/.

Суд вважає, що свідок ОСОБА_11 є близькою родичкою відповідачки і може бути заінтересована в результатах справи. А тому, її показання з урахуванням вищевикладеного суд не приймає до уваги.

Таким чином, можна зробити висновок, що позивачка та її чоловік ОСОБА_7 навіть після розірвання шлюбу проживали однією сім’єю, вели спільний бізнес і права позивачки щодо власності на спільне майно подружжя, а саме: нежитлову будівлю, порушені не були, а отже, і строки позовної давності для звернення до суду нею не порушені.

Оскільки Ѕ частина нежитлового приміщення по бул.30-річчя Перемоги,1 в м.Мелітополі є об'єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7, за позивачкою слід визнати право власності на ј частину даного нежитлового приміщення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12,13, 81, 89, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.60, 70, 72 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4’я Сергіївна, орган опіки та піклування - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради та приватний нотаріус ОСОБА_5, про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, право власності на частину спільного сумісного майна подружжя, а саме: ј частину нежилого приміщення, розташованого за адресою: бул.30 років Перемоги,1, в м.Мелітополі Запорізької області, зареєстрованого за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 28.08.2004, реєстр №6635, що помер 04 квітня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

СУДДЯ: