Ухвала суду № 74036215, 17.05.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16705/17

Провадження № 1-кс/344/5019/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Галая Р.І, підозрюваного ОСОБА_1, та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42015090780000062 від 30.04.2015, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся з вказаним клопотанням в обгрунтування якого посилався на те, що 24.04.2015 військовослужбовець за призовом під час мобілізації на особливий період військової частини 1241 НГУ лейтенант ОСОБА_1 у порушення вимог ст.ст. 16, 65 Конституції України, ч.ч. 1, 3 ст. 1, ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, Військової присяги, діючи умисно, з метою ухилитися від проходження військової служби назавжди, без поважних причин, самовільно залишив військову частину 1241 НГУ, розташовану за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161, зі зброєю у вигляді двох пістолетів ПМ (№ АВ-0070, 1986 року виготовлення, та № ЛУ-3874, 1974 року виготовлення) і магазинів до них у кількості двох одиниць, та, в подальшому, проводить час на власний розсуд і обов’язків військової служби безпідставно не виконує, чим вчинив дезертирство із зброєю, тобто самовільне залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 408 КК України.

Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджуються зібраними матеріалами службового розслідування, протоколами допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, іншими матеріалами кримінального провадження.

В ході досудового розслідування було встановлено наявність достатніх доказів того, що лейтенант ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину 1241 та вибув до свого місця постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто на територію, яка на даний час являється тимчасово окупованою.

У зв’язку із наведеним 24.06.2015 відносно лейтенанта ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, та оголошено розшук підозрюваного.

13.06.2016 відносно лейтенанта ОСОБА_1 було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

Таким чином, дії ОСОБА_1 підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі від 5 до 10 років, тобто даний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (Заява № 42310/04) від 21.07.2011 в пункті 175 зазначив, що «…термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення...».

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю наступних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Підозрюваний має змогу переховуватися від органів досудового розслідування, про що свідчить сам факт самовільного залишення військової частини та переховування на даний час. Також встановлено, що мати ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. За вказаною адресою зареєстроване місце проживання й самого підозрюваного. У зв’язку з вищенаведеним, ОСОБА_1 ймовірно виїхав та перебуває на території тимчасово окупованого м. Луганськ.

Підозрюваний знаходиться на волі та має фактичну можливість незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки останні являються співслужбовцями підозрюваного, про яких йому відомо. Залишаючись на волі підозрюваний має можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Підозрюваний має можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки проживає може не прибувати на виклики, посилаючись на різні нібито форс-мажорні чи поважні обставини, таким чином затягуючи хід досудового розслідування.

Запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м’якого запобіжного заходу, оскільки підозрюваний ОСОБА_1 має можливість впливати на свідків та залякувати їх, має змогу не з’являтися на виклики слідчого, прокурора, слідчого судді, посилаючись на зовсім не обґрунтовані обставини, а також враховуючи той факт, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є неможливим через специфіку проходження військової служби та відсутністю постійного місця проживання.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставини, просив задоволити та визначити заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді застви в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 24.06.2015 відносно лейтенанта ОСОБА_1 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, та оголошено розшук підозрюваного.

13.06.2016 відносно лейтенанта ОСОБА_1 було складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.

Ухвалою суду від 15.12.2017 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

17.05.2018 року до суду надійшов лист прокурора військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_7, про те, що 17.05.2018 року о 07 год.00 хв. військовослужбовець ОСОБА_1М прибув до військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1, злочину передбаченого ч. 3 ст. 408 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1М вказаного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця проживання, а також відсутність судимості.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкримінований злочин, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, який народився 10.08.1983 в с.Рудна Пристань Дальногірського району Приморського краю Російської Федерації, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, фактично проживаючого до оголошення в розшук за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 161, який проходить військову службу за мобілізацією на посаді командира 2-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення військової частини 1241 НГУ у військовому званні лейтенант, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 16 липня 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 44 050 (сорок чотири тисячі п”ятдесят) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 16 липня 2018 року включно обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

та роз’яснити, що в разі невиконання таких обов’язків щодо нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз’яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора військової прокуратури Івано-Франківського гарнізону ОСОБА_7

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.