Рішення № 74035871, 14.05.2018, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 14.05.2018

Справа № 334/6012/17

Провадження № 2/334/1162/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2018 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі - Череп М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 обласний нотаріальний архів про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про зняття арешту з нерухомого, в якому зазначив, що 20.08.2001 року на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна він придбав однокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23.04.1998р. Другою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою.

Вказане підтверджено свідоцтвом про право власності від 27.09.2001р., виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 1408. Право власності на квартиру було зареєстроване в установленому законом порядку в ОП ЗМБТІ 03.10.2001 року за № 190.

За вказаною адресою були зареєстровані позивач та його сім’я. Позивач мав намір поліпшити житлові умови та 15.08.2017 року уклав попередній договір про відчуження квартири. Однак, звернувшись до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу з метою підготовки документів для відчуження квартири, він дізнався, що на придбану ним квартиру постановою державного виконавця Ленінського ВДВС б/н 07.11.2000 року на власника ОСОБА_4 був накладений арешт за № 2117871 зареєстрований в реєстрі 23.06.2005р., оскільки ОСОБА_4 вироком Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.12.2000 року був засуджений до позбавлення волі з конфіскацією майна.

Позивач звернувся до державного виконавця з вимогою про зняття арешту з зазначеної квартири, але йому було відмовлено.

Позивач просить суд звільнити квартиру № АДРЕСА_1 з-під арешту, зобов’язати ОСОБА_2 ВДВС Головного територіального управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна – квартири № АДРЕСА_1.

У судове засідання представник позивача подав заяву про розгляд справи в його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_2 ВДВС Головного територіального управління юстиції у судове засідання не з’явився, направив до суду клопотання про розгляд справи в його відсутність.

Представники третіх осіб Другої ОСОБА_3 державної нотаріальної контори, Запорізького обласного державного нотаріального архіву направили до суду заяву з проханням слухати справу в їх відсутність.

У зв’язку із неявкою всіх учасників процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа маєправо в порядку,встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 81, 76 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно із п. 2 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановою № 5 від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути предявлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

В п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 від 26.12.2003 р. також зазначено, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості, позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.

В судовому засіданні встановлено, що 20.08.2001 року на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна ОСОБА_1 придбав однокімнатну квартиру № АДРЕСА_1, що раніше належала ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23.04.1998р. Другою ОСОБА_3 державною нотаріальною конторою.

Вказане підтверджено свідоцтвом про право власності від 27.09.2001р., виданим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий № 1408. Право власності на квартиру було зареєстроване в установленому законом порядку в ОП ЗМБТІ 03.10.2001 року за № 190 (а.с.4).

Позивач мав намір поліпшити житлові умови та 15.08.2017 року уклав попередній договір про відчуження квартири. Однак, звернувшись до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу з метою підготовки документів для відчуження квартири, він дізнався, що на придбану ним квартиру постановою державного виконавця Ленінського ВДВС б/н 07.11.2000 року на власника ОСОБА_4 був накладений арешт за № 2117871 зареєстрований в реєстрі 23.06.2005р.

На а.с.31 міститься надана ОСОБА_3 обласним нотаріальним архівом копія постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.11.2000 року складену державним виконавцем Ленінського ВДВС ОСОБА_6 на підставі виконавчого листа № 1-442, виданого 02.08.2000р. Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 1265,20 грн.

Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Аналогічні положення містяться і у ст.ст.317, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, у зв'язку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 13 ЦПК України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи те, що на час звернення позивача до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, враховуючи, що у позасудовий порядок зняти арешт не можливо, то право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76, 81, 347, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.319, 391 ЦК України, ст. 54, 60 Закону України "Про виконавче провадження", “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” № 14 від 26.12.2003 р., суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Запорізькій області, третя особа: ОСОБА_3 державна нотаріальна контора, ОСОБА_3 обласний нотаріальний архів про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Звільнити квартиру № АДРЕСА_1 з-під арешту.

Зобов’язати ОСОБА_2 ВДВС Головного територіального управління юстиції винести постанову про зняття арешту з нерухомого майна – квартири № АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Добрєв М. В.