Ухвала суду № 74033390, 10.05.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3110/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді – Малюк В.М.

при секретарі – Матіко Я.О.

з участю представника скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, в інтересах якої виступає представник ОСОБА_2, на дії державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 22.11.2017 року у виконавчому провадженні №52408826 (стягувач – ОСОБА_4),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в інтересах якої виступає представник ОСОБА_2, звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з вказаною скаргою, яка мотивована тим, що 26.03.2018 року вона отримала лист з повідомленням про вручення разом з постановою про арешт майна боржника №52408826 від 22.11.2017 року, яка винесена старшим державним виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_3 при виконанні постанови в ВП №43162633 від 18.06.2014 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій.

Скаржник вважає такі дії державного виконавця щодо винесення вказаної постанови протиправними та такими, що порушують її права. Так, 22.04.2014 року Ужгородським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист №308/15896/13-ц, який пред’явлений для виконання до Ужгородського РВ ДВС. 06.03.2017 року ухвалою суду встановлено, що «боржник ОСОБА_1 09.12.2014 року повністю, самостійно, ще до повідомлення її про відкриття виконавчого провадження, виконала судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 43162633». Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження № 43162633) у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються. Тому, накладення арешту на майно боржника при виконанні постанови державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, на думку скаржника, є неправомірним.

За таких обставин, скаржник просить: визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3, які полягають у винесенні постанови від 22.11.2017 року №52408826 про арешт майна боржника з виконання постанови №43162633 від 18.06.2014 року, належного ОСОБА_1; зобов’язати старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 скасувати постанову про арешт майна боржника від 22.11.2017 року №52408826, шляхом зняття арешту майна боржника, належного ОСОБА_1

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 скаргу підтримав та просив її задоволити.

Представник Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області у судове засідання не з’явився повторно, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, але його неявка у відповідно до вимог ч.2 ст.450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Частинами 1 та 5 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакцій, чинній на момент звернення до суду) визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до положень ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Враховуючи те, що скаржник оскаржувану постанову старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області від 22.11.2017 року про арешт майна боржника отримала лише 26.03.2018 року, а до суду звернулась 27.03.2018 року, суд вважає, що боржником строк звернення до суду з зазначеною скаргою, визначений п. «а» ч.1 ст.449 ЦПК України, не пропущено.

Як встановлено у судовому засіданні, з ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 06.03.2017 року у справі №308/9885/16-ц та від 19.04.2016 року у справі №308/3628/16-ц, що 30.04.2014 року старшим державним виконавцем РВ ДВС Ужгородського МРУЮ ОСОБА_5 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43162633 з примусового виконання виконавчого листа №308/15896/13-ц, виданого 22.04.2014 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 111993 грн. в рахунок відшкодування половини витрат на утримання спільного часткового майна та 1119,93 грн. судового збору.

18 червня 2014 року державним виконавцем у виконавчому провадженні №43162633 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 11311,29 грн.

Водночас, як слідує з ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2016 року боржник ОСОБА_1 у справі №308/3628/16-ц, на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.01.2014 року, передала стягувачу ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 111993 грн. та 1119,93 грн. судових витрат, що підтверджується розпискою від 09.12.2014 року.

Зазначене свідчить про те, що боржник ОСОБА_1 09.12.2014 року повністю, самостійно, ще до повідомлення її про відкриття виконавчого провадження, виконала судове рішення, на підставі якого видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №43162633.

Згідно ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження №43162633) у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів скарги вбачається, що постановою старшого державного виконавця Ужгородського РВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_5 від 12.09.2016 року виконавче провадження №43162633 з примусового виконання виконавчого листа №308/15896/13-ц від 22.04.2014 року закінчено, у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення.

Разом з тим, 12.09.2016 року державним виконавцем у виконавчому провадженні винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50,0 грн., за якою відкрито виконавче провадження №52408826.

22 листопада 2017 року старшим державним виконавцем Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №52408826 з примусового виконання постанови №43162633 від 12.09.2016 року було винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1

Згідно положень ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Частинами 2 та 5 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Зі змісту постанови від 22.11.2017 року у виконавчому провадженні №52408826 слідує, що державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах виконавчого збору та витрат виконавчого провадження №43162633 у розмірі 11361,29 грн. Вказана постанова державним виконавцем була надіслана на виконання в органи та установи, які посвідчують договори відчуження майна чи проводять його перереєстрацію на іншого власника.

Тобто, державним виконавцем, з огляду на адресатів відправлення оскаржуваної постанови, було накладено арешт на все належне ОСОБА_1 рухоме та нерухоме майно.

Відповідно до ч.7 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов'язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Як слідує із змісту поданої скарги у власності ОСОБА_1 перебуває єдине житло та земельна ділянка, на якій воно розташоване, а тому суд вважає, що накладення арешту на вказане єдине житло, за наявності суми яка підлягає стягненню у розмірі, що є значно меншою ніж 20 розмірів мінімальної заробітної плати, може призвести до порушення гарантованого Конституцією України права власності.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Доказів про те, що державним виконавцем вживалися інші заходи щодо накладення арешту за виконавчим документом на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, стягнення на які у відповідності до ч.2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється в першу чергу, суду не надано.

У відповідності до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що державний виконавець у судове засідання не з’явився та не надав суду жодних належних доказів на спростування заявлених ОСОБА_1 вимог, виходячи із засад змагальності та диспозитивності, суд приходить до переконання, що скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою, а старший державний виконавець Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області ОСОБА_3 при винесенні постанови про арешт майна боржника - ОСОБА_1 від 22.11.2017 року у виконавчому провадженні №52408826 діяв з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

За приписами ч.1 та ч.2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, суд вважає скарга ОСОБА_1 на на дії державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 22.11.2017 року у виконавчому провадженні №52408826 підлягає до задоволення.

У відповідності до ст.452 ЦПК України з Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст.48, 56, 74 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 258, 259, 260, 263, 447, 450, 451, 452, 453 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу - задоволити.

Дії старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 по винесенню постанови про арешт майна боржника - ОСОБА_1 від 22.11.2017 року у виконавчому провадженні №52408826 – визнати неправомірними.

Зобов’язати старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області ОСОБА_3 скасувати постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_1 від 22.11.2017 року у виконавчому провадженні №52408826.

Стягнути з Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

У відповідності до ст.453 ЦПК України про виконання даної ухвали повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 16 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_6