Вирок № 74032681, 17.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4664/17

Провадження №11-кп/772/482/2018

Категорія: 18

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року м. Вінниця

Головуючого : Мішеніної С.В.,

суддів: Ващук В.П., Федчука В.В.

зі секретарем: Міхневич І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці апеляційну скаргу прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020010000403 від 30 січня 2017 року по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 четвертого місяця шостого дня, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-15.07.2016 Томашпільським районним судом Вінницької області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, на підставі ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України

за участю сторін кримінального провадження

прокурора : Миколайчука Д.М.

обвинуваченого: ОСОБА_4

захисника: ОСОБА_5

В с т а н о в и в :

ОСОБА_4 25.06.2016 близько 20:00 год., перебуваючи за адресою свого тимчасового проживання ІНФОРМАЦІЯ_5, помітивши як власник вказаного будинку ОСОБА_6 залишив на столі в кухні ключі від власної майстерні, що знаходиться на території цього ж будинковолодіння, непомітно для власника взяв їх собі, переслідуючи умисел, спрямований на вчинення в подальшому крадіжки електроінструментів, які зберігались в майстерні, про що йому було відомо.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, підбурюваний жагою особистої легкої наживи та незаконного збагачення, діючи умисно, повторно, таємно, переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, близько 23:00 год. 25.06.2016 ОСОБА_4 шляхом підбору одного з ключів, проник до майстерні, яка належить ОСОБА_7, звідки викрав перфоратор торгової марки «Stern» моделі «RH26E», кутову шліфувальну машинку (болгарка) торгової марки «Зенит», моделі «ЗУШ-180/1800», дриль торгової марки «Stern» моделі «ID13F-C», кутову шліфувальну машинку (болгарка торгової марки «BOSCH» моделі «GWS-20-230H», ринкова вартість яких-відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 666-669/17-21 від 21.02.2017 на момент вчинення злочину складала 6111,82 грн.

Після вказаних дій ОСОБА_4 з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденими електроінструментами на власний розсуд, чим спричинив РадзієвськомуЛ.B. матеріальну шкоду на суму 6111,82 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 01.07.2016 близько 15 год. ОСОБА_4, перебуваючи в будинку, що розташований по вулиці Бориса Лук’яновського 1 у місті Вінниці, де винаймав кімнату та маючи намір попросити власника даного будинку ОСОБА_6 включити гарячу воду, зайшов до кімнати останнього. В цей момент ОСОБА_4 помітив, що власник будинку відсутній, а дверці тумбочки, яка розміщувалась в кімнаті, відчинені. Поцікавившись вмістом цієї тумбочки, він побачив на її полиці кришталеву цукерницю, в якій знаходились золоті вироби. В цей момент в ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний намір, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, користуючись відсутністю ОСОБА_6, з корисливих спонукань, керуючись жагою до швидкої наживи, таємно, діючи повторно, шляхом вільного доступу із вказаної кришталевої цукерниці викрав золотий ланцюжок 585 проби вагою 21,29 г. із золотим кулоном у вигляді медальйону 585 проби вагою 6 г., чоловічий золотий браслет на руку 500 проби вагою 19,51 г. із золотим підвіс-карабіном 385 проби вагою 3 г. та золотим підвісом 985 проби вагою 5 г. Після чого, бажаючи бути непоміченим, ОСОБА_4 викрадені ним золоті вироби заховав до кишені своїх штанів та залишив кімнату ОСОБА_7 Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 1270-1274/17-21 від 22.03.2017 ринкова вартість шийного ланцюжка, виготовленого із металу - золота 585 проби вагою 21 г. - становить 22 403,85 грн., підвіс із металу - золота 585 проби вагою 6 г. - становить 6 304, 20 грн., браслет чоловічий із металу - золота 500 проби вагою 19,51 г. - становить 19 543,87 грн., підвіс-карабін із металу - золота 385 проби становить 2 282, 85 грн., підвіс на браслет із металу - золота 985 проби вагою 5 г. – становить 7 961,00 грн.

В подальшому викраденими золотими виробами ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 58 495,77 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 23.01.2017 близько 20 год., ОСОБА_4, перебуваючи в дворі будинку, що розташований по вул. Бориса Лук’яновського, 1, що в м. Вінниці, в якому винаймав кімнату помітив, як власник даного будинку ОСОБА_6 на столі залишив ключ від майстерні. В цей момент у ОСОБА_4 виник умисел на крадіжку чужого майна. Реалізуючи свій протиправний намір, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 зі столу взяв вказаний ключ та направився до дверей майстерні. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, він відчинив ключем замок дверей майстерні та проник до її приміщення. Перебуваючи в майстерні, таємно, з корисливих спонукань, керуючись жагою до швидкої наживи, діючи повторно, викрав кутову шліфувальну машину BOSCH» моделі «PWS 9-125», вартістю 1248,39 грн., кутову шліфувальну машину «СШМУ 6-125», яка коштує 479,66 грн. Ринкова вартість цих речей встановлена висновком судово-товарознавчої експертизи №1275/1276-17-21 від 24.03.2017 року. Крім цього, ОСОБА_4 викрав шліфувальну машину « Elektra», яка коштує 463,33 грн., електродриль «ИЭ-1022 АУ2», вартістю 737 грн., електродриль, шуруповерт «GRAFT-ТЕС» моделі «PXSD-10», вартість якого 215,50 грн. та електродриль «ИЭ-1022 АУ2», яка коштує 737 грн. Ринкова вартість зазначених речей встановлена висновком судово-товарознавчої експертизи № 761-766/17-21 від 27.02.2017 з урахуванням зносу. Викраденими інструментами розпорядився на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_6 матеріальну шкоду на суму 3880, 88 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 28.01.2017 близько 20 год. ОСОБА_4, перебуваючи в кімнаті врем’янки, що розташована по вулиці Бориса Лук’яновського, 1 у місті Вінниці, яку винаймав у ОСОБА_6 разом з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження № 12017020010001882, помітив на сусідньому ліжку, яким користувалася ОСОБА_8, ноутбук «ACER» моделі «V5-552G» модифікації «65358G1 Таіі», що належав ОСОБА_9 та був залишений у зазначеній кімнаті врем’янки ОСОБА_10 В цей момент в ОСОБА_4 спільно з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження № 12017020010001882, виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій протиправний намір з корисливих спонукань, керуючись жагою до швидкої наживи, ОСОБА_4 діючи повторно, за попередньою змовою з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження № 12017020010001882, взяв ноутбук «ACER» моделі «V5-552G» модифікації «65358G1 Таіі» та, заховавши його під свою куртку, разом з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження №12017020010001882, залишив приміщення врем’янки. Після цього автомобілем таксі невстановленої служби та марки, який викликала особа, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження № 12017020010001882, направились до ломбарду «Приват», що знаходиться по вулиці Келецькій, 104 у місті Вінниці, де ОСОБА_4 здав викрадений ними ноутбук на свій паспорт, отримавши гроші в сумі 2 999, 50 грн. В подальшому кошти ОСОБА_4 з особами, відносно яких матеріали виділені в окреме провадження № 12017020010001882, розділили між собою в рівних частинах та витратили на власні потреби.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 847/17-21 від 27.02.2017 ринкова вартість ноутбука «ACER» моделі «V5-552G» модифікації «65358G1 Таіі» становила 7 350,00 грн.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 03.02.2017 близько 03 години ночі неповнолітній ОСОБА_11, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно проник до кімнати врем’янки, що розташована, по вул. Бориса Лук’яновського, 1 в м. Вінниці, де, керуючись жагою до швидкої наживи, викрав ноутбук марки «Acer» лінійної моделі «El-521» який належить ОСОБА_12, вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 670/17-21 від 22.02.2017 становила 3 775 грн. Після чого разом з ноутбуком залишив кімнату.

В подальшому ОСОБА_11 побоюючись, що його злочинні дії будуть викриті, 03.02.2017 близько 13 год. запропонував ОСОБА_4, який був поінформований щодо крадіжки ноутбука, здати вказану техніку до ломбарду. Заздалегідь знаючи, що ноутбук здобутий злочинний шляхом, ОСОБА_4 на пропозицію ОСОБА_11 погодився та разом з неповнолітнім ОСОБА_11 пішов до ломбарду «УМКВ і компанія», що знаходиться по вулиці Пирогова, 5 в м. Вінниці, де збули ноутбук марки «Acer» лінійної моделі «El-521», отримавши за нього 1800 грн. Виручені кошти витратили на власні потреби.

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2018 року визнано винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Визнано винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.07.2016 призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Визнано винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Визнано винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Визнано винуватим ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України та призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.07.2016 та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків в сумі 6111,82 грн. – залишено без розгляду.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків в сумі 60223,82 грн. – залишено без розгляду.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення ВВ КНДІСЕ судово-товарознавчої експертизи № 666-669/17-21 від 21.02.2017; № 1270-1274/17-21 від 22.03.2017; № 761-766/17-21 від 27.02.2017; № 1275/1276/17-21 від 24.03.2017; № 847/17-21 від 27.02.2017 в сумі 2079 (дві тисячі сімдесят дев’ять) гривень.

Вирішено долю речових доказів.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, просила вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2018 року скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 засудити за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ст. 198 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України ОСОБА_4 призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 .07.2016 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на 4 роки і 6 місяців.

В мотивувальній частині вироку зазначити про наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_4 – рецидив злочинів.

В решті вирок залишити без змін.

Вимоги апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 мотивовано тим, що вирок підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.409, 413, КПК України через неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність при призначенні покарання обвинуваченому, а також на підставі невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень особі засудженого внаслідок м’якості, на підставі ч.2 ст. 409, ст. 414 КПК України.

ОСОБА_4 раніше судимий вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.07.2016 року. З вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2018 року вбачається, що частина кримінальних правопорушень за ч.2, 3 ст. 185 КК України вчинені ОСОБА_4 в період з 25.06.2016 року по 01.07.2016 року, тобто до ухвалення судового рішення від 15.07.2016 року Томашпільським районним судом вищевказаного попереднього вироку, а частина кримінальних правопорушень за ч.2, 3 ст. 185, ст. 198 КК України вчинені ОСОБА_4 в період з 23.01.2017 року по 03.02.2017 року, тобто після ухвалення 15.07.2016 року Томашпільським районним судом вироку.

Виходячи з положень ст. 70 КК України та роз’яснень у п.20 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року, призначення покарання за сукупністю злочинів ст. 70 КК України застосовується у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин ,а решта як готування до злочину чи замах на нього.

З оскаржуваного вироку вбачається, що частина епізодів які вчинені ОСОБА_4 до попередньої судимості 25.06.2016 року, 01.07.2016 року і після 23.01.2017 року, 28.01.2017 року, охоплюються єдиною кваліфікацією, а саме ч.2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України.

Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, враховуючи зазначене допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою відповідно п.4 ч.1 ст. 409, 413 КПК України скасування вироку.

Також, при призначенні покарання ОСОБА_4 не враховано ставлення самого винного до вчинених злочинів, який будучи засудженим 15.07.2016 року Томашпільським районним судом Вінницької області за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненим від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а знову вчинив нові злочини проти власності.

Крім того, п.1 ч.1 ст. 67 КК України визначено, що при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують визнається вчинення особою злочину повторно-рецидив злочину.

Враховуючи наведене вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання є надмірно м’яким, несправедливим і таким, що суперечить загальним принципам призначення покарання, вимогам ст.50 КК України та роз’ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Таким чином, при ухвалені вироку Вінницьким міським судом Вінницької області було невірно призначено покарання ,яке через м’якість не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, а відповідно до ст.409, ст. 413, ст. 414 КПК України є підставою для скасування вироку.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Миколайчука Д.Г., який підтримав апеляційну скаргу, просив задоволити, обвинуваченого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_5, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 198 КК України не оспорюється.

Кримінальне провадження розглянуто в порядку ст. 349 КПК України.

Статтею 413 КПК України визначено, що неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, то у цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за першим вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 71 КК України, якщо обвинувачений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Згідно роз’яснень, викладених у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70 так і ст. 71 КК України: спочатку за правилами ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку, після цього за правилами ч.4 ст. 70 КК України, а потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку і остаточно за сукупністю вироків.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 засуджений за вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 15.07.2016 року за ч.1 , ч.2 ст. 185 КК України. Згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2018 року кримінальні правопорушення, передбачені ч.2, 3 ст. 185 КК України вчинені ОСОБА_4 в період з 25.06.2016 року по 01.07.2016 року, тобто до постановленя вироку Томашпільским районним судом 15.07.216 року, частина кримінальних правопорушень за ч.2,3 ст. 185, ст. 198 КК України вчинені з 23.01.2017 року по 03.02.2017 року тобто після постановленння вироку від 15.07.2016 року.

Виходячи з положень ст. 70 КК України та роз’яснень, що містяться у п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року, призначення покарання за сукупністю злочинів (ст.70 КК України) застосовується у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За цими ж правилами призначається покарання і в разі вчинення особою діянь, частина яких кваліфікується як закінчений злочин, а решта як готування до злочину чи замах на нього.

За окремими епізодами злочинної діяльності або за окремими пунктами статті ( частини статті) Кримінального кодексу України, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Враховуючи те, що частина епізодів, які вчинені ОСОБА_4 до попередньої судимості (25.06.2016 року, 01.07.2016 року) і після (23.01.2017 року, 28.01.2017 року) охоплюється єдиною кваліфікацією, а саме ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185 КК України, при постановленні вироку суду першої інстанції не потрібно було спочатку призначати ОСОБА_4 покарання за ч.2, ч.3 ст. 185 КК України за кримінальні правопорушення, вчинені ним до постановлення попереднього вироку від 15.07.2016 року, а потім за кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України вчинені після постановлення вироку від 15.07.2016 року.

Таким чином, судом безпідставно застосовано ч.4 ст. 70 КК України, що вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.4 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування рішення суду є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею закону (частиною статті) України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість.

За змістом ст. 50 КК України, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження вчиненню ним нових злочинів.

Згідно ст.65 КК України суд призначає покарання у межах установлених у санкції статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд при призначені покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину має додержуватись принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжкими, особу обвинуваченого, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем проживання згідно довідки виданої Виконкомом Марківської сільської ради № 63 від 06.02.2017 року характеризується позитивно, у лікаря – психіатра та лікаря- нарколога на підставі довідки КУ «Томашпільська центральна районна лікарня» № 234 не перебуває, обставини що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого суд першої інстанції вказав, що не встановлено.

З таким висновком щодо відсутності обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України суд апеляційної інстанції не погоджується і вважає доводи апеляційної скарги прокурора обгрунтованими. ОСОБА_4 маючи попередню судимість за умисні злочини проти власності, яка не знята та не погашена в установленому законом порядку, знову вчинив нові умисні злочини , передбачені ч.2, ч.3 ст. 185, ст. 198 КК України.

Відповідно до вимог ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Ухвалюючи вирок, Вінницький міський суд мав визнати обставиною, яка обтяжує покарання, відповідно п.1 ч.1 ст. 67 КК України рецидив злочинів.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції призначив покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, через м’якість, що відповідно ст.409,414 КПК України є підставою для скасування вироку.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 420 КПК України суд апеляційної інстанції,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора задоволити

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 25.01.2018 року щодо ОСОБА_4 скасувати з підстав невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.

Ухвалити новий вирок.

ОСОБА_4 засудити за ч.2 ст. 185 КК України на 2 роки позбавлення волі, за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі за ст. 198 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України ОСОБА_4 призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 15 .07.2016 року та призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі.

В мотивувальній частині вироку зазначити про наявність обставини, що обтяжує покарання ОСОБА_4- рецидив злочинів.

В решті вирок залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом трьох місяців до Верховного Суду з дня проголошення, а засудженим з моменту отримання копії судового рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення

Судді:

С.В. ОСОБА_14 ОСОБА_15 Федчук.

Суддя : /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя: