Постанова № 74031367, 10.05.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16739/17 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О.М. Провадження № 22-ц/773/349/18 Категорія: 19 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Здрилюк О.І.,

суддів Карпук А.К., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання – Концевич Я.О.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання договору недійсним та стягнення коштів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що 26 травня 2017 року між ним та відповідачем було укладено договір доручення №723170, за яким він сплатив 6391,98 грн. за надані послуги адміністрування та укладено договір №723170 про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі із додатками до нього, за яким він здійснив авансовий платіж у розмірі 13549,55 грн. та 4 щомісячних платежі на загальну суму 9469,50 грн.. Всього за обома договорами ним сплачено відповідачу 29411,03 грн..

Укладений договір не відповідає вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів».

У договорі та додатках відсутні такі його істотні умови, як найменування товару (марка, модель автомобіля), поточна ціна товару, умови та порядок її зміни, кількість періодичних платежів.

В умови спірної угоди включено вид нечесної підприємницької діяльності відповідача, яка вводить споживача в оману, містяться ознаки пірамідальної схеми, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Ураховуючи наведене, просив визнати недійсним укладений між ним та відповідачем договір №723170 від 26 травня 2017 року та стягнути з відповідача 29411,03 грн. внесеної оплати по договору.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове – про задоволення позову.

У відзиві відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.

Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з’явилися.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а рішення суду підлягає до скасування з таких підстав.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що спірний договір укладений без порушення норм законодавства. Умови викладені детально і ясно, як у договорі так і в додатках. Відповідно до умов додатку № 1 до договору №723170 позивач погодив марку автомобіля та його модель, а також поточну ціну автомобіля. З урахуванням наведеного, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Проте, такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийнята пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами 1, 3, 4, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи із змісту статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 230 ЦК України передбачено правові наслідки вчинення правочину під впливом обману, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Таке значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, тобто спотворене уявлення особи про обставини, що дійсно мають місце.

Частиною 1 статті 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію повинна містити назву товару, дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

Згідно положень, закріплених у статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15.

Поняття «несправедливі умови договору» закріплене в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу. Аналізуючи норму статті 18 цього Закону, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони, по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 08 червня 2016 року у справі №6-330цс16.

Судом установлено, що 26 травня 2017 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Авто Просто» укладено договір, предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об’єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак. Укладений між сторонами договір складається з основного тексту договору та додатку № 1 і додатку № 2. Всі додатки підписані сторонами і є невід’ємними частинами угоди (а.с.120-126).

Умовами договору передбачено, що учасник сплачує ціну автомобіля щомісячними внесками, зазначеними в цьому договорі, як «періодичні платежі». Усі особливості щодо виконання умов договору конкретизовані та зазначаються у додатку № 1 до договору.

Розмір одного «періодичного платежу» становить 0,8333% від поточної ціни автомобіля на день сплати, який має бути сплачений відповідно до рахунку, щомісячно надісланого учаснику товариством (стаття 2 розділу 2).

На виконання договірних зобов’язань ОСОБА_2 26 травня 2017 року на рахунок ТОВ «АТ Сервіс» на підставі укладеного договору доручення внесено винагороду за послуги пов’язані з включенням договору до системи АвтоТак та формування групи у розмірі 6391,98 грн. (а.с.9), а також внесено на рахунок ТОВ «Авто Просто» наступні платежі на загальну суму 23019,05 грн. (а.с.23-27). Всього сплачено коштів на загальну суму 29411,03 грн..

Із досліджених апеляційним судом як копії, так і наданого позивачем другого примірника оригіналу додатку № 1 до договору №723170 «Про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі» вбачається, що умовами вказаного договору не визначено марки та моделі автомобіля (а.с.20, 125).

Жодних спростувань щодо зазначеної обставини відповідач не подав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду.

Зазначена обставина стверджує, що всупереч вимогам частини 1 статті 638 ЦК України сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору, зокрема, марки та моделі автомобіля, у зв’язку із чим зазначення у додатку № 1 поточної ціни за невизначений автомобіль не може слугувати висновку, що між сторонами укладено договір, зміст якого не суперечить актам цивільного законодавства, у тому числі частині 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої інформація про продукцію повинна містити назву товару, дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення, у зв’язку із чим всі проведені позивачем платежі за цим договором підлягають стягненню із відповідача на його користь.

Разом із тим, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсним із заявлених позивачем підстав про те, що в умови спірної угоди включено вид нечесної підприємницької діяльності відповідача, яка вводить споживача в оману та що містяться ознаки пірамідальної схеми, оскільки для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: 1) умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); 2) умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін; 3) умови договору завдають шкоди споживачеві. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15.

Позивач не довів наявності таких ознак у сукупності, а суд першої інстанції навів у рішенні повне обгрнутування щодо відсутності для задоволення позову із цих підстав.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо відмови у позові з підстав погодження сторонами марки автомобіля та його моделі не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені у цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення.

У зв’язку із задоволенням позову, який містить дві самостійні вимоги немайнового і майнового характеру та задоволенням апеляційної скарги позивача, із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3200 грн. (1280+1920).

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2018 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» і ОСОБА_2 договір №723170 від 26 травня 2017 року про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 29411 грн. 03 коп. (двадцять дев’ять тисяч чотириста одинадцять грн. 03 коп.) – внесеної оплати по договору №723170 від 26 травня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» в дохід держави 3200 грн. (три тисячі двісті грн.) судового збору за розгляд справи судами першої і апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя:

Судді: